Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Страхова справа arrow Страхування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості перестрахування ризиків у нерезидентів

Для України питання перестрахування ризиків у нерезидентів є особливо актуальним через незначну місткість внутрішнього страхового ринку. Українські законотворці пішли шляхом підвищення вимог з боку держави до іноземних перестраховиків. Перші кроки з регулювання перестрахування ризиків були здійснені 24 квітня 1996 року з затвердженням Кабінетом Міністрів України Положення "Про здійснення операцій з перестраховування". В 2004 році новий Порядок та вимоги щодо здійснення операцій з перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 4 лютого.

На сьогодні укладення страховиками договорів перестрахування за межами України із страховиками нерезидентами дозволяється тільки у разі, коли:

  • 1. Законодавством країни, в якій зареєстрований страховик нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою і перестраховок) діяльністю;
  • 2. Страховик-нерезидент провадить безперервну страхову (перестрахову) діяльність не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування; відсутні факти порушення страховиком (перестраховиком) нерезидентом законодавства про страхову і перестрахову діяльність і з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації. Дотримання зазначених вимог підтверджує інформація у письмовій формі або у вигляді електронних даних, надана на звернення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг органом, який виконує функції нагляду за страховою і перестраховок) діяльністю у країні реєстрації страховика-нерезидента, або Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю.

У разі потреби українські страховики звертаються до Комісії із запитом щодо відповідності страховиків-нерезидентів встановленим вимогам. Страховики (цеденти) не пізніше ніж у десятиденний строк після укладення договорів перестрахування із страховиками нерезидентами інформують Комісію про їх укладення.

Українські страховики можуть укладати договори перестрахування за участю перестрахових брокерів — нерезидентів лише через їх постійні представництва в Україні, зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.

Для укладення договору перестрахування із страховиками нерезидентами за участю перестрахових брокерів-нерезидентів їх постійні представництва подають страховикам (цедентам) засвідчені в установленому порядку копії таких документів: свідоцтва про державну реєстрацію постійного представництва перестрахового брокера-нерезидента в Україні як платника податку; документа, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби; свідоцтва про включення до державного реєстру страхових і перестрахових брокерів.

Існує іще одна особливість, пов'язана з перестрахуванням ризиків у перестраховиків-нерезидентів. Вона стосується фінансових відносин між суб'єктами договору перестрахування і регулюється Положенням "Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності", затвердженим Постановою Правління НБУ від 11 квітня 2000 року № 135.

В Положенні зазначено, що страхувальник-резидент згідно з укладеними договорами страхування має право вносити страховику-резиденту страхові платежі лише у валюті України, а страхувальник-нерезидент - у вільно конвертованій валюті або у валюті України у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Якщо виникає потреба визначення розміру страхового платежу у вільно конвертованій валюті для надання послуг страхувальникам-нерезидентам, то здійснюється відповідне перерахування суми платежу у валюті України у вільно конвертовану валюту за офіційним обмінним курсом Національного банку України надень проведення платежу.

Страховики-резиденти можуть купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України з такою метою:

  • 1. Дли забезпечення виплат нерезидентам страхового відшкодування за страхувальників-резидентів відповідно до договорів страхування, дія яких поширюється на іноземну територію. Для цього страховики надають уповноваженим банкам копію ліцензії, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика; заяву страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) про виплату страхової суми (страхового відшкодування); страховий акт (аварійний сертифікат) і документи, які підтверджують розмір завданих збитків та пов'язаних з ними витрат; договір страхування або страхове свідоцтво (поліс, сертифікат).
  • 2. Для забезпечений виплат страхового відшкодування страхувальникам-нерезидентам - юридичним особам відповідно до укладених договорів страхування, дія яких поширюється на іноземну територію. Для цього страховики надають уповноваженим банкам: заяву страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) про виплату страхового відшкодування; страховий акт (аварійний сертифікат) і документи, які підтверджують розмір завданих збитків та пов'язаних з ними витрат; договір страхування або страхове свідоцтво (поліс, сертифікат); довідку встановленої форми щодо договорів страхування, укладених із страхувальниками-нерезидентами юридичними особами, засвідчену відбитком печатки, підписами керівника та головного бухгалтера страховика, а також відбитком печатки про її отримання органу, уповноваженого здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю.

При цьому документи, які укладені іноземною мовою, крім російської, подаються до уповноваженого банку з перекладом на українську мову, який засвідчується нотаріально.

3. Для розрахунків з нерезидентами відповідно до угод страховиків з цими нерезидентами про виконання останніми зобов'язань через мережу закладів "Асістанс" ("Assistance") щодо забезпечення надання послуг фізичним особам за договорами страхування, дія яких поширюється на іноземну територію, якщо страхувальник вносить страхові платежі у валюті України. Дія цього страховики надають уповноваженим банкам: копію ліцензії, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика; угоду з нерезидентом (якщо вона укладена іноземною мовою, крім російської, подається переклад такої угоди українською мовою, засвідчений нотаріально) про порядок та умови надання послуг фізичним особам під час їх перебування за кордоном у разі настання певних подій, які передбачені договором страхування або страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом).

У разі проведення розрахунків за надані страхувальникам послуги, крім вище вказаних документів також надаються примірник звіту перед нерезидентом (бордеро/ bordereau) або інший документ, який згідно з угодою оформляється страховиком і містить перелік договорів страхування (страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів), і рахунок-фактура (інвойс/invoice).

  • 4. Для здійснення розрахунків за договорами про перестрахування з перестраховиками-нерезидентами. Для цього страховики надають уповноваженим банкам копію ліцензії, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика; копію ліцензії перестраховика-нерезидента або документа про його повноваження, засвідчену печаткою страховика; один з трьох таких пакетів документів: договір про перестрахування або свідоцтво про перестрахування (сертифікат, поліс), а також підтвердження про прийняття ризик}' в перестрахування (ковер-нота /cover note/); договір про перестрахування або свідоцтво про перестрахування (сертифікат, поліс), а також примірник звіту перед нерезидентом (бордеро/bordereau/) або інший документ згідно з договором про перестрахування, який оформляється страховиком; договір про перестрахування або свідоцтво про перестрахування (сертифікат, поліс), а також рахунок-фактуру (інвойс /invoice/).
  • 5. Для здійснення розрахунків за договорами про перестрахування з перестрахувальниками-нерезидентами.

Для цього страховики надають уповноваженим банкам: копію ліцензії, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика; договір про перестрахування або свідоцтво про перестрахування (сертифікат, поліс, ковер-нота /cover note/ тощо), що посвідчує прийняття ризику від перестрахувальника-нерезидента; вимогу (заяву) перестрахувальника-нерезидента про виплату перестрахового відшкодування (здійснення перестрахової виплати); наказ (розпорядження) страховика про виплату перестрахового відшкодування (здійснення перестрахової виплати) перестрахувальнику-нерезиденту; документи, які за договором про перестрахування надаються для підтвердження настання страхового випадку та розміру завданих збитків (акт про збитки, понесені перестрахувальником нерезидентом (бордеро /bordereau/ збитків), страховий акт (аварійний сертифікат) тощо); довідку за встановленою формою про перестрахове відшкодування (виплату) за договором про перестрахування, укладеним з перестрахувальником-нерезидентом, що засвідчена відбитком печатки органу, уповноваженого здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю.

  • 6. Для забезпечення виплат нерезидентам страхового відшкодування за страхувальників-резидентів або осіб, відповідальність яких застрахована відповідно до внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Для цього страховики надають уповноваженим банкам копію ліцензії на здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика; заяву про виплату страхового відшкодування від особи, яка має право на таке відшкодування; внутрішній договір страхування (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів /сертифікат/); документи, що підтверджують факт настання дорожньо-транспортної пригоди; страховий акт (аварійний сертифікат) і документи, які підтверджують розмір завданих збитків та пов'язаних з ними витрат.
  • 7. Для покриття частини страхових резервів в іноземній валюті за договорами страхування життя в межах, установлених чинним законодавством України, якщо страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями в іноземній валюті. Резерв утворюється у тих валютах, у яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Для цього страховики надають уповноваженим банкам: копію ліцензії, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика; довідку щодо договорів страхування життя, які використовувалися для розрахунку розміру резервів довгострокових зобов'язань для покриття відповідальності перед страхувальниками в іноземній валюті, засвідчену відбитком печатки, підписами керівника, головного бухгалтера страховика та актуарія, а також відбитком печатки про її отримання органу, уповноваженого здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю; перелік договорів страхування, які використовувалися для розрахунку розміру резервів довгострокових зобов'язань для покриття відповідальності перед страхувальниками в іноземній валюті (в довільній формі).

Купівля страховиками іноземної валюти з метою, передбаченою у договорі здійснюється протягом 90 календарних днів від дня засвідчення відбитком печатки про отримання довідки органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю.

Страхові (перестрахові) брокери-нерезиденти мають право здійснювати розрахунки за послуги з перестрахування в Україні відповідно до договорів про перестрахування лише через власні постійні представництва, через які вони надають такі послуги.

Постійні представництва страхових (перестрахових) брокерів-нерезидентів і страхові (перестрахові) брокери — резиденти можуть купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України для здійснення розрахунків за договорами про перестрахування, укладеними з перестраховиками-нерезидентами та/або перестрахувальниками-нерезидентами за посередництвом страхових брокерів.

Для цього страхові брокери подають уповноваженим банкам такі документи: копію свідоцтва про внесення страхового брокера до державного реєстру страхових і перестрахових брокерів (надається одноразово), що засвідчена відбитком печатки страхового брокера; копію ліцензії страховика, який передає або приймає ризики в перестрахування, що засвідчена відбитком його печатки (надається одноразово); договір про надання перестрахових брокерських послуг (брокерську угоду), у якому зазначається порядок здійснення розрахунків лише через відповідного страхового брокера, або договір комісії, або договір доручення, укладений між перестрахувальником чи перестраховиком-резидентом і страховим брокером.

У разі купівлі іноземної валюти для сплати перестрахувальної премії за договором про перестрахування, укладеним з перестраховиком-нерезидентом, додатково додаються такі документи: договір про перестрахування або свідоцтво про перестрахування (сертифікат, поліс, ковер-нота /cover/ note тощо), що посвідчує прийняття ризику в перестрахування із зазначенням інформації про відповідного перестраховика, його частки ризику і належних до сплати перестрахових платежів; звіт перед нерезидентом (бордеро /bordereau/) або інший документ згідно з договором про перестрахування (рахунок-фактура (інвойс /invoice/) або дебет-нота /débit note/ тощо).

У разі купівлі іноземної валюти для виплати перестрахового відшкодування (здійснення перестрахової виплати) за договором про перестрахування, укладеним з перестрахувальником-нерезидентом, додатково необхідно подати договір про перестрахування або свідоцтво про перестрахування (сертифікат, поліс, ковер-нота /cover note/ тощо), що посвідчує прийняття ризику в перестрахування із зазначенням інформації про відповідного перестраховика, його частки ризику і належних до сплати перестрахових платежів; вимогу (заяву) перестрахувальника-не-резидента про виплату перестрахового відшкодування (здійснення перестрахової виплати); наказ (розпорядження) страховика про виплату перестрахового відшкодування (здійснення перестрахової виплати) перестрахувальнику-нерезиденту; документи, які за договором про перестрахування надаються для підтвердження настання страхового випадку та розміру завданих збитків (акт про збитки, понесені перестрахувальником-нерезидентом (бордеро /bordereau/ збитків), страховий акт (аварійний сертифікат) тощо); довідка про перестрахове відшкодування (виплату) за договором про перестрахування, укладеним з перестрахувальником-нерезидентом, що засвідчена відбитком печатки органу, уповноваженого здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю.

Постійні представництва страхових (перестрахових) брокерів-нерезидентів також мають право купувати іноземну валюту за гривні, одержані від надання в Україні послуг, що передбачені законодавством України, з метою її перерахування на рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво.

Страховики-резиденти та страхові (перестрахові) брокери-резиденти при перерахуванні іноземної валюти за договорами про перестрахування з перестраховиками-нерезидентами та/або купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою її перерахування за такими договорами подають до вповноваженого банку засвідчену в нотаріальному порядку копію такого договору, зареєстрованого органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (шляхом зазначення на титульному аркуші дати та номера реєстрації або проставляння на ньому відбитка штампа із зазначенням дати та номера реєстрації).

Уповноважений банк зобов'язаний робити відмітку на оригіналах документів, на підставі яких була куплена іноземна валюта, та на копіях цих документів, які залишаються в нього на зберіганні (копії засвідчуються підписом керівника (заступника керівника) та відбитком печатки клієнта або нотаріусом). Відмітка має містити дату купівлі іноземної валюти, її суму, а також засвідчується підписом відповідального працівника валютного підрозділу та відбитком його особистого штампа чи штампа цього підрозділу або відбитком печатки уповноваженого банку.

Співстрахування та механізм його дії

Співстрахування — страхування, при якому два та більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний на страхову суму у своїй частці.

За наявності угоди між співстрахувальниками та страхувальником один зі спів-страховиків може представляти всіх інших у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

Якщо страхувальник застрахував об'єкт не на повну суму, він розглядається як один із страховиків і несе відповідальність за недострахованою часткою.

Співстрахувальні ознаки можна спостерігати на прикладі перестрахувальник пулів (об'єднань, фондів). Пул базується на концепції взаємності. Сутність його полягає в тому, що премія та суми збитків за відповідними ризиками передаються в пул, який розподіляє проходження операцій між членами пулу згідно з розміром премії, що її передано до пулу. Розрізняють два типи пупів: пули страхування та пули перестрахування.

Пул страховий — це об'єднання страховиків для спільного страхування певних ризиків, зокрема особливо небезпечних, значних маловідомих чи нових.

Страховий пул не є юридичною особою. Він створюється на підставі угоди між зазначеними компаніями з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій на умовах солідарної відповідальності за виконання зобов'язань за договорами страхування [38].

Проте створення пулів було доречним при страхуванні ризиків з потенційною катастрофічною відповідальністю (наприклад, страхування атомних електростанцій, авіаційних ризиків). Об'єднання страховиків до пулів відбувається також за каско суден, у разі страхування нафторизиків, коштовностей тощо.

Учасники пулу зобов'язані приймати всі зазначені в угоді ризики тільки в межах пулу. Вони також повинні приймати частку у всіх ризиках, що передані до пулу, чи колективно підписаних всіма його членами.

Нерідко через пул здійснюється перестрахування ризиків. У такому разі договори страхування спочатку укладаються окремими його учасниками, а надалі передаються повністю в пул. Частка кожного члена пулу в перестрахуванні визначається на підставі пропорційного розподілу. Частка, яку отримує кожний з учасників пулу, має вигляд фіксованого відсотка.

Пул створений на базі співстрахування, має принципові особливості. Він відрізняється від перестраховувального пулу тим, що в полісі, який видається страхувальнику, зазначається перелік членів пулу, які беруть участь у страхуванні певного ризику, і їхня частка в страховій сумі. У тому разі, коли в пулах зі співстрахування беруть участь і професіональні перестраховики, які не укладають прямих договорів страхування, їхня частка має бути погоджена і підписана прямими страховиками, що беруть участь у конкретному пулі. Кожний із учасників пулу бере участь у ризиках, що покриваються пулом, на підставі схеми пропорційного розподілу. Частка кожного члена пупу визначається у відсотках від загальної місткості пулу під час його створення.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші