Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Історія релігій світу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Загальна характеристика священної книги буддизму — Трипітаки

Канонічна буддійська література, відома під назвою "Трипітака" ("троїста корзина"), створювалась в Індії і на Цейлоні протягом останніх двох-трьох століть до нової ери і перших століть нової ери. Очевидно, тексти спочатку писали на пальмових листках і складали в корзини. Звідси пішла й назва. Мовою буддійської літератури були палійська і санскрит.

Буддійський канон частково складений на Першому буддійському соборі в місті Раджагрихі в V ст. до н. є. Згідно з легендою після смерті Будди ченці зібралися на собор, і, вислухавши оповідь учнів покійного про його заповіт щодо правил поведінки ченців, про основні положення його вчення, філософські роздуми вчителя, визнали його вчення основою свого життя. Остаточну редакцію буддійський канон одержав на Третьому соборі в Паталіпутрі (III ст. до н. є., період правління Ашоки). Але вперше канон було записано у 80-хроках до н. є. на мові палі (о. Цейлон), і лише в перших століттях нашої ери з'явився його санскритський варіант — Трипітака. Найповніше збереглася палійська версія Трипітаки, проголошена школою тхеравадинів, яку багато хто вважає найортодоксальнішою школою в буддизмі.

Канонічні тексти Трипітаки поділяються на три частини. Перша — Вінаяпітака ("корзина статусу") описує обов'язкові правила прийому до буддійських общин, приписи стосовно життя періоду дощів, правила щодо житла, одягу тощо.

Другою частиною є Сутта-пітака ("корзина повчань") — найповніша збірка буддійських повчань і промов. Головну роль у ній відіграють промови Будди і його учнів. Тут вміщено діалоги, вірші, легенди й афоризми. Багато місця відводиться доведенню переваг буддизму над брахманізмом і вигодам від вступу до буддійської общини. Значна увага приділяється критиці аскетизму як методу врятування; йому протиставляються любов, співчуття, відсутність заздрості. Разом із міфами про створення світу тут вміщено оповідь про останні дні життя Будди, обставини його смерті, спалення його тіла і поділ останків після спалення. Ця книга — важливе джерело знань про звичаї, народні традиції, напрями релігійної думки.

Третя частина — Абідарма-пітака ("корзина тлумачення вчення"). Тут у метафізичному й психологічному аспектах розглядається буддійське вчення; чуттєвий світ тлумачиться як породження свідомості самої людини. Сума уявлень, відтворених людиною, і є, згідно з буддизмом, сприйнятний світ. Релігійно-філософські та етичні питання, освітлені в трактатах, розглядаються як одкровення Будди. Ця частина Трипітаки пізніше за інші включена до канону і тому деякими буддійськими богословськими школами не вважається за божественну.

Різноманітні школи і течії буддизму вносили поправки в Трипітаку. Тому у 1871 р. в Мандалаї (Бірма) було скликано спеціальний собор, на якому 2400 ченців шляхом зіставлення різних списків та перекладів Трипітаки уніфікували її текст. Цей текст, який став канонічним, пізніше висікли на 729 мармурових плитах, кожна з яких містилася у крихітному храмі. Так була створена своєрідна бібліотека, яка зберігала канон Кутодо і стала місцем, шанованим буддистами всього світу.

У канон входить також "Джатакі" — збірник оповідань про 550 попередніх перероджень Будди; — це здебільшого фольклорний індійський матеріал. В каноні не говориться про існування конкретного особистого бога-творця Всесвіту, але він твердить, що у світі панує якась непізнаванна духовна істота, що перебуває у вічному спокої. Ця істота — Будда в собі, Будда в нірвані. За буддизмом, весь матеріальний видимий світ не існує реально, а являє собою лише ілюзорний прояв містичного духовного начала — Будди. За буддійськими уявленнями є три світи: земний — світ почуттів, до якого належать люди, тварини, духи; небесний — світ форм, населений богами, і світ абсолютної пустоти, в якому перебуває Будда. Постійно і незмінно існує лише останній, таємний світ пустоти — втілення одвічного духовного начала. Інші світи минущі, будучи лише проявом того самого духовного начала Будди. Врешті решт земля і весь видимий матеріальний світ, що називається сансарою, зникне і зіллється з вищим світом пустоти, вічного спокою нірваною. Таким чином, за буддизмом, дійсний матеріальний світ уявляється тимчасовим, минучим фактором, а постійною і вічною основою всього є духовне начало. Поняття "нірвана", що збігається по суті з поняттям про духовне всеохоплююче начало, в буддизмі характеризується так: "Існують учні, пристановище, де нема ні землі, ні води, ні світла, ні повітря; де нема ні безконечності простору, ні безконечності розуму, нічого б там не було; де нема ні уявлень, ні відчутності їх, де нема ні цього світу, ні іншого світу, ні сонця, ні місяця. Це існує без основи, без розвитку, без опори, — це є кінець страждання" (Ольденберг Г. Будда, его жизнь, учение и община. — М, 1898, — С. 263).

Крім канонічної літератури буддисти вважають корисною і неканонічну літературу. В цілому — це збірники біографії Будди або коментарі до канону, які складалися у II— VIII ст. Найбільше неканонічної літератури було написано в IV—VIII ст. в період розквіту буддизму в Північній Індії і на Цейлоні.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші