Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Цивільне право. Том 2
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Односторонні та двосторонні договори

Ця класифікація договорів залежить від розподілу між їх сторонами прав та обов'язків. За наявності у кожної зі сторін прав і обов'язків договір є двостороннім (вживається ще й таке їхнє найменування - взаємні або синалагматичні), а якщо право належить лише одній стороні, а обов'язок-другій, то договір є одностороннім. Переважна ж більшість цивільних договорів є двосторонніми (купівля-продаж, оренда, підряд тощо). Так, покупець вправі вимагати від продавця передачі йому речі і зобов'язаний сплатити її вартість, а продавець має право вимагати від покупця коштів за придбану річ і зобов'язаний її передати покупцеві. Прикладом одностороннього договору є договір позики, оскільки в позикодавця відсутній обов'язок, а він має лише право вимагати повернення переданих позичальнику грошей або речей, визначених родовими ознаками, а у позичальника немає прав, а є лише обов'язок повернути позикодавцеві позичене (грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості).

Основні та попередні договори

У разі укладення складного договору, розробці якого має передувати ретельне опрацювання його умов із врахуванням різноманітних чинників, для чого потрібен певний час та зусилля, а також для впевненості осіб у принциповій домовленості, якої вони досягли з приводу встановлення між собою правовідносин у майбутньому, виникає потреба в укладенні спочатку попереднього договору.

Згідно зі ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти основний договір у майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором. Отже, основним призначенням попереднього договору є зв'язання осіб зобов'язанням укласти основний договір. За своєю природою попередній договір є організаційним і не породжує жодних майнових прав та обов'язків (з передачі майна, надання послуг, виконання робіт тощо). На відміну від попереднього, основний договір безпосередньо породжує права та обов'язки сторін, пов'язані з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо.

Попередній договір слід відрізняти й від договору (або як його ще часто називають протоколу) про наміри, який не породжує обов'язку укласти основний договір, а є лише підтвердженням про висловлені сторонами наміри щодо досягнення між собою домовленості про це (ч. 4 ст. 635 ЦК України).

Для укладення попереднього договору сторони мають домовитися, по-перше, стосовно істотних умов основного договору або про порядок їх опрацювання при укладенні основного договору, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства; по-друге, про строк укладення основного договору (ч. 1 ст. 635 ЦК України).

Попередній договір має укладатися в формі, встановленій для основного договору, а якщо вона не визначена - у письмовій формі. Враховуючи наявність лише двох форм правочинів (усної та письмової- ч. 1 ст. 205 ЦК України), слід розуміти норму ч. 1 ст. 635 ЦК України таким чином: якщо основний договір потребує нотаріального посвідчення, то й попередній договір має бути також посвідчений нотаріально. Усна ж форма попереднього договору виключається взагалі. Тим не менш недодержання сторонами простої письмової форми попереднього договору не тягне за собою його недійсність (ст. 218 ЦК України), хоча докази на підтвердження його укладення часто приречені на недоведеність того, що сторони домовлялися саме про попередній договір, а не про наміри укласти основний договір.

Попри те, що попередній договір є організаційним, він тим не менш породжує між сторонами зобов'язання щодо укладення основного договору, і як будь-яке зобов'язання воно підлягає виконанню. Порушення цього зобов'язання стороною попереднього договору тягне за собою звичайні для будь-яких порушених зобов'язань наслідки у вигляді відшкодування другій стороні збитків.

Однак звертає на себе увагу те, що в ч. 2 ст. 635 ЦК України йдеться лише про збитки, завдані простроченням укладення основного договору, а не його не укладенням взагалі. Тому залишається відкритим питання про те, чи може сторона, яка ухиляється від укладення основного договору, примушуватись до його укладення і за час прострочення відшкодовувати збитки, чи такого права їй не надається, але тоді вона може вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням попереднього договору.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші