Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Корпоративне управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Управління корпоративним капіталом

Поняття і структура корпоративного капіталу

У сучасній конкурентній боротьбі один з вирішальних факторів, що дозволяють корпорації виявитися переможцем у цій боротьбі, є фінансовий стан компанії - що ж таке фінанси?

Фінанси - узагальнююча економічна категорія, що включає в себе три основних складових:

  • - по-перше, фінанси - це гроші і грошові кошти, тобто один з видів економічних ресурсів, що харчують виробництво і споживання;
  • - по-друге, у поняття фінансів включають термін "фінансування", що розуміється як забезпечення кого-небудь або чого-небудь необхідними коштами;
  • - по-третє, у категорію фінанси включають також фінансові відносини, що представляють собою відносини розподілу фінансів між об'єктами фінансування.

Забезпечити ефективне управління рухом фінансових ресурсів і капіталу, що знаходяться в розпорядженні корпорації, покликаний фінансовий менеджмент, що являє собою розробку цілей управління фінансами і реалізацію цих цілей за допомогою інструментів фінансового механізму.

Тобто управління фінансами - це управління, з одного боку, рухом фінансових ресурсів, а з інший, - фінансовими відносинами, що виникають у процесі руху фінансових ресурсів, за допомогою системи принципів, методів, форм і прийомів регулювання ринкового механізму в області фінансів.

Об'єктом фінансового менеджменту є комплекс активів підприємства (його основних і оборотних коштів) і джерел їхнього створення (пасивів).

Суб'єктом фінансового менеджменту є спеціалізовані групи працівників або підрозділу компанії, що здійснюють розробку і виконання фінансового плану.

До функції фінансового менеджменту входить забезпечення компанії фінансовими засобами (тобто діяльність по залученню, розміщенню і використанню капіталу), а також розподіл фінансових ресурсів між різними проектами і підрозділами компанії. Поняття капіталу має відому подвійність: з одного боку, капітал - джерело, а з іншої, результат функціонування корпорації. Варто підкреслити, що капітал є тільки частиною фінансів, що включають ще і фінансові відносини.

Основні напрямки фінансової діяльності компанії містять у собі:

  • - роботу з джерелами фінансування (у числі яких власний і позиковий капітал, кредитування, цінні папери) і каналами розподілу фінансів;
  • - управління основним і оборотним капіталом;
  • - фінансове планування (бюджет, бізнес-план, фінансова і бухгалтерська звітність);
  • - інвестиції (прибутковість капіталу, вартість компанії, фінансові ризики і т.д.);
  • - контроль і аналіз фінансової діяльності.

Реалізація цілей фінансового менеджменту забезпечується відповідним фінансовим інструментарієм, що включає фінансові методи (планування, прогнозування, кредитування, оподатковування, страхування, оренду, лізинг, фондоутворення й ін.), фінансові важелі (прибуток, доход, процентні ставки, внески, дисконтування, інвестиції, котирування цінних паперів і ін.), правове забезпечення (закони, укази Президента України, постанови Уряду України, накази і розпорядження міністерств і відомств), нормативне забезпечення (інструкції, норми, нормативи, методичні рекомендації) і інформаційне забезпечення.

У залежності від глибини тимчасових меж, а також важливості розв'язуваних задач фінансовий менеджмент можна розділити на стратегічний і оперативно-тактичний.

Стратегічний фінансовий менеджмент має своєю головною метою пошук джерел нагромадження капіталу компанії і варіантів перерозподілу її фінансових ресурсів у найбільш прибуткові сфери господарської діяльності. Фінансова стратегія компанії спирається на результати аналізу реального стану і тенденцій розвитку ринкової ситуації, на облік різноманітних ризиків, інфляції і форс-мажорних обставин. При цьому вона (стратегія) містить у собі:

  • - оцінку фінансового стану компанії;
  • - аналіз ціни і структури капіталу;
  • - оптимізацію і реструктуризацію структури капіталу;
  • - вироблення шляхів збільшення прибутку і раціонального її розподілу;
  • - формування ціновий і податкової політики компанії;
  • - формування стратегії управління цінними паперами;
  • - формування дивідендної політики.

Тактичний фінансовий менеджмент націлений на досягнення конкретних цілей у конкретних умовах даного моменту часу. Тут звичайно вирішуються задачі зниження витрат і підтримки підприємницької ініціативи.

Фінансовий менеджмент корпорації може бути успішним, якщо компанія:

  • - є одним з лідерів у конкурентній боротьбі;
  • - нарощує свою вартість;
  • - збільшує обсяг виробництва і свою частку на ринку;
  • - скорочує витрати і збільшує прибуток;
  • - збільшує рентабельність діяльності.

Фінансові ресурси компанії мають, як відомо, два основних джерела свого формування: власні і позикові (притягнуті) джерела. До власних фінансових джерел відносяться:

  • - статутний капітал компанії, що представляє собою суму внесків власників компанії (у натуральній, грошовій і нематеріальній формі);
  • - резервний фонд (сформований із прибутку);
  • - прибуток;
  • - амортизаційні відрахування;
  • - фонди соціального призначення (фонди матеріального заохочення, соціального розвитку, розвитку виробництва).

До позикового джерела фінансів відносяться:

  • - кредити і позики банків і інших організацій;
  • - кредиторська заборгованість компанії (тобто борги перед іншими компаніями);
  • - заборгованість бюджетам різних рівнів;
  • - заборгованість позабюджетним фондам;
  • - заборгованість колективові компанії по оплаті праці;
  • - доходи від продажу цінних паперів;
  • - внески і пожертвування.

Від раціональної організації фінансових потоків багато в чому залежить успіх діяльності корпорації. У результаті руху грошових коштів виникають фінанси, тобто фінансові відносини, грошові фонди, грошові потоки.

Рух грошових коштів характеризується сумою всіх грошових надходжень і платежів корпорації.

Грошовий потік (cashflow) - це різниця між усіма надходженнями і виплатами компанією коштів за визначений період часу. Природно, що кожна компанія прагне до того, щоб приплив засобів у цьому потоці перевищував відтік.

Оборотні кошти підприємства постійно і безпосередньо впливають на його фінансовий стан.

Оборотні кошти являють собою фонд коштів компанії, авансованих, з одного боку, у його оборотні виробничі фонди і фонди звертання, з іншої, у матеріальні і нематеріальні активи, і призначених для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції.

Процес управління капіталом корпорації містить у собі аналіз і удосконалювання структури капіталу, його оцінку і забезпечення високої ефективності його використання.

Структура капіталу компанії характеризується співвідношенням власних і позикових засобів.

Капітал корпорації утворюється з окремих частин: акціонерного капіталу, що складається з оплачених акцій, нерозподіленого прибутку, резервного капіталу і зобов'язань за випущеними борговими інструментами. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Збільшувати статутний капітал акціонерне товариство має право після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством, діє лише в процесі приватного розміщення акцій та встановлюється законодавством.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій. Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності викуплених товариством акцій не допускається. Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган протягом

30 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.

Акціонерне товариство має право формувати резервний капітал у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства. Резервний капітал формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік. Резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо.

Співвідношення складових капіталу корпорації являє собою його структуру. Отже, можна формалізувати капітал і його структуру:

V = 5 + В,

де V - вартість капіталу; 5 - акціонерний капітал; В - борг корпорації, її зобов'язання.

Проблеми формування структури капіталу з'являються разом із проблемами ризику і невизначеності в одержанні доходу. Як домогтися найкращого співвідношення між акціонерним капіталом і боргами, щоб сприяти збільшенню ринкової вартості капіталу корпорації, а процент за залучений з фінансового ринку капітал був мінімальним?

Теорії структури капіталу та залежності його вартості від цієї структури становлять інтерес як з теоретичного, так і практичного погляду. Поштовхом до розвитку теорій структури капіталу стала гіпотеза, висунута у 1958 р. американськими економістами, Нобелівськими лауреатами з економіки Франко Модільяні і Мертоном Міллером, що в літературі відома як теорема ММ-1. У розвиток теореми 1 згодом з'являються теореми 2 і 3, які поглиблюють і доповнюють першу, потім концепція коригується з урахуванням податків, які виплачує корпорація, і податків з дивідендів і процентів, отриманих за цінними паперами.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші