Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Основи фінансового менеджменту
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Фінансова стратегія і фінансова політика підприємств

Запропонована Е. Хелфертом концепція базової системи бізнесу відображає численні динамічні взаємозв'язки між основними управлінськими рішеннями, стратегіями, типами фінансової політики та рухом фондів. Упорядкованість між цими змінними є важливою умовою тривалого успіху фірми. Фінансовий менеджмент має багато прийомів для подолання складних проблем бізнесу.

Фінансові стратегію і тактику розробляють на основі орієнтирів довгострокового розвитку підприємства і відповідно до основних аспектів його фінансової діяльності формують фінансову політику.

Під фінансовою стратегією розуміють загальний напрям і засоби використання фінансових ресурсів для досягнення поставленої мети. Цьому має відповідати певний набір правил і обмежень для прийняття рішень. Стратегія орієнтує на ті варіанти рішень, які забезпечують досягнення поставленої мети. Нові цілі потребують розроблення нової стратегії.

Фінансова тактика - це конкретні прийоми і заходи для досягнення обраної цілі у визначених умовах. Головне завдання оперативно-тактичного менеджменту - обрати оптимальне рішення із застосуванням необхідних засобів для конкретної господарської ситуації.

У ринкових країнах поширена думка, що основними є дві стратегічні цілі фінансового менеджменту: максимізація ринкової вартості фірми; забезпечення максимізації добробуту власників компанії в поточному періоді й у перспективі. Однак для багатьох підприємств України ще довго головною метою буде уникнути банкрутства і великих фінансових втрат. Стратегічними цілями можна також вважати нарощення власного капіталу, оптимізацію структури капіталу з позицій мінімізації ризику, підвищення рівня рентабельності власного капіталу, максимізацію прибутку чи мінімізацію витрат та ін. Система стратегічних цілей формує стратегічну модель розвитку підприємства.

Спираючись на фінансову стратегію, розробляють і впроваджують фінансову політику підприємства - форму реалізації фінансової ідеології та фінансової стратегії підприємства у напрямах окремих сегментів його фінансової діяльності.

Розроблення фінансової політики може бути багаторівневим. Наприклад, політика формування капіталу може включати політику його оптимальної структуризації з погляду прийнятної ціни або рівня фінансової сталості. У свою чергу, політика формування власного капіталу може охоплювати емісійну і дивідендну політику як самостійні блоки.

Основою успішного управління є логічно пов'язаний набір стратегій розвитку фірми, інвестиційних цілей, цілей основної діяльності фірми та фінансової політики, де всі ці елементи посилюють свою дію і не суперечать один одному. Наприклад, якщо фірма має на меті провадити агресивну політику розширення своєї діяльності, то це не можна пов'язувати з консервативною фінансовою політикою, основою якої є покладання тільки на власні фінансові ресурси. Орієнтація на виплату великих дивідендів суперечить цілі розширення власного сегмента ринку, оскільки для розширення потрібно більшу частину прибутку реінвестувати у діяльність фірми.

Особливу увагу слід приділяти пошуку шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів та інвестуванню коштів у проекти, що забезпечують високі прибутки за найменшого ризику. За наявності альтернативних можливостей треба проаналізувати вплив кожної з них на оцінку загальної вартості капіталу фірми. У ринковому середовищі дуже важливо визначити співвідношення між фінансуванням бізнесу за допомогою позик чи емісії цінних паперів, а також зважати на провадження оптимальної дивідендної політики. Усі ці елементи слід обирати після ґрунтовного аналізу як економічних вигод і кожного окремого елемента, так і цілісної системи бізнесу.

Для досягнення стратегічних цілей кожна організація повинна вирішувати сукупність завдань, які можна згрупувати:

  • 1) управління інвестиційною діяльністю організації на основі ґрунтовного інвестиційного аналізу з використанням сучасних методів оцінювання ефективності інвестицій;
  • 2) управління поточною сталістю розвитку організації, її ліквідністю і платоспроможністю. Цього досягають за рахунок управління всіма складовими поточних активів (тобто аналізують і оцінюють трансформації фінансових ресурсів у запаси, дебіторську заборгованість, короткотермінові цінні папери, готівку), а також управління короткотерміновими джерелами фінансування (короткотерміновими банківськими позиками, кредиторською заборгованістю тощо). Оптимізують грошовий обіг, проаналізувавши склад, структуру і процес обігу оборотного капіталу та прийнявши доцільні рішення щодо прискорення обігу коштів. Прибуток максимізують з огляду на дотримання припустимого рівня підприємницького ризику або забезпечення мінімізації фінансового ризику за необхідного рівня прибутку;
  • 3) управління джерелами фінансування розвитку організації (прибуток, амортизація, залучені за допомогою емісії цінні папери, лізинг, довготерміновий кредит та ін.). Для цього детально оцінюють потреби у фінансових ресурсах, форми їх надання, ступінь доступності і час надання, вартість володіння окремим ресурсом, а також ризик, пов'язаний з цим видом ресурсів. З метою підвищення рівня фінансової сталості організації оптимізують структуру її капіталу (обираючи за основу мінімум ціни капіталу) через зменшення фінансового ризику шляхом заміни зовнішніх джерел формування;
  • 4) управління фінансами організації за кризового стану, загрози банкрутства, реорганізації та ліквідації. У межах цього напряму на основі ґрунтовного аналізу визначають заходи з фінансового оздоровлення (санації) фірми або з урахуванням економічної та ліквідаційної вартості фірми приймають рішення щодо подальшого її існування.

Підходи до розв'язання управлінських завдань можуть бути найрізноманітніші, тому фінансовий менеджмент має бути багатоваріантним. Головне у фінансовому менеджменті - правильно визначити мету, яка відповідає фінансовим інтересам об'єкта управління. Фінансовий менеджмент вельми динамічний, ефективність його функціонування багато в чому залежить від швидкості реакції на зміни умов фінансового ринку, фінансової ситуації, фінансового стану об'єкта управління. Тому фінансовий менеджмент повинен ґрунтуватися на знаннях стандартних засобів управління, на вмінні швидко і правильно оцінити конкретну фінансову ситуацію, здатності негайно знайти правильний вихід із неї.

Рішення з управління фінансами фірми завжди приймають в умовах неповної визначеності з різним ступенем ризику; вони є компромісом між ризиком і прибутковістю.

Як показує багаторічний досвід фірм, що працюють у ринкових умовах, у фінансовому менеджменті готових рецептів бути не може. Він навчає, як, знаючи методи, засоби розв'язання певних господарських завдань, досягти відчутного успіху для конкретного суб'єкта господарювання. У цьому полягає значущість фінансового менеджменту.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші