Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Адвокатура
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Випадковий клієнт

Людина прийшла порадитись з якогось не дуже складного питання, під час бесіди з'ясувалася низка позитивних чи негативних для відвідувача обставин, які змушують його продовжити співпрацю з адвокатом. Талант і мистецтво, знання та особисті якості справжнього адвоката підкажуть йому шляхи подальшого спілкування, які викличуть довіру до нього і приведуть до подальшої співпраці. Але стиль поведінки до укладення договору залишається рекомендованим раніше гарантом як для клієнта, так і для самого адвоката.

Клієнт-протеже - людина від когось. Це може бути родич, знайомий, посадовець... Мій особистий досвід адвокатської практики привів мене до твердого висновку за будь-яких обставин уникати таких клієнтів і дипломатично перепроваджувати до інших адвокатів. Причини? Клієнт "від когось" обов'язково очікує від вас трішечки більше ніж іноді дозволяють обставини справи чи ваші особисті можливості. Якісь звичайні і незалежні від вас труднощі у справі розцінюються вашими знайомими чи родичами як привід для невдоволення. Зрештою, хочете мати ворога - позичте комусь гроші. Хочете втратити доброго знайомого - прийміть клієнта-протеже. За всю свою адвокатську практику найзапеклішого ворога автор нажив через прийняття до провадження справи за проханням своєї дружини, яка в свою чергу умовила мене прийняти справу за проханням своєї колеги по роботі.

Практика свідчить: адвокату за будь-яких умов доцільно уникати брати участь у кримінальній справі у будь-якій якості на прохання знайомих та близьких. Ця категорія людей завжди покладає на знайомого максимум надій та сподівань і те, що буде пробачатися іншому адвокату, ніколи не простять знайомому. Прийняти доручення на ведення справи від друга чи доброго знайомого - це найкращий метод нажити собі ворога, а найліпший кінець - втратити друга чи гарного знайомого.

Мати ж покараного не могла і не хотіла шукати винних у своїй сім'ї, в собі самій, у понівеченій нею ж самою душі сина. Але їй вкрай потрібен був винуватець, на якого можна було б перекласти усе своє горе. І вона його знайшла в адвокаті.

Клієнт за призначенням

Це особлива розмова. Такі клієнти були, є і будуть. Ця робота завжди була, фактично, безоплатною. Теоретично проголошувалося, що держава бере на себе оплату роботи адвокатів за виконання роботи за призначенням слідчого чи суду. Водночас Управління юстиції ніколи не отримувало коштів на оплату адвокатів за призначенням, принаймні так пояснювали у відділах юстиції.

Попри такий, делікатно кажучи, непривабливий характер справи, як безоплатність, адвокат мусить завжди залишатися професіоналом, вірним своїм морально-етичним настановам і правовим вимогам, який повинен виконувати свої обов'язки чесно і з повною віддачею. Зневажливість і несумлінність можуть дуже дорого обійтися.

Гонорар

Цьому поняттю в Законі присвячена ст. 30 "Гонорар".

1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

3. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 3 ст. 30 Закону показова в тому сенсі, що взуття не повинен робити пекар, а пиріжки випікати швець. У Законі йдеться, що

"При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини...". Автору цієї норми і на думку не спало запитати у самого себе: а яка ж із двох сторін договору визначатиме кваліфікацію і досвід адвоката? Звичайно ж, сам адвокат. Не дуже зрозумілою є і така пропозиція, як побажання ураховувати ".. .інші істотні обставини" під час визначення гонорару. Ми вже не торкаємося такого мудрого висловлення, як "гонорар має бути розумним". Така законодавча туманність є не чим іншим, як закамуфльованим дозволом - "роздягай, тільки не догола".

Слово "гонорар" походить від лат. honor - честь, достоїнство, гордість. У Новому українському тлумачному словнику (д.ф.н., професора В. В. Дубічинського, Харків: Книжковий клуб, 2008 ст. 124) слово "гонорар" тлумачиться як "грошова винагорода авторам за твори літератури, науки, мистецтва". У деяких російських виданнях це слово трактується ширше. Наприклад, у тлумачному словнику за ред. СІ Ожегова і Д.Н. Ушакової як "винагорода за працю осіб вільної професії. Авторський гонорар, гонорар адвоката, лікаря, перекладача...".

Звідси висновок: суть і призначення гонорару випливають з поняття честі, достоїнства, гордості. І, мабуть, невипадково. Повсякденною і незмінною має стати ідеальна практика, коли сторона, що платить гонорар, відчуває щиру повагу до людини, якій цей гонорар призначається, і вдячність за глибокий професіоналізм, за бездоганно виконану роботу. І адвокатові, не повинно бути соромно, за отриманий гонорар, якщо він чесно плату за чесно і якісно виконав свою роботу.

Цей невеликий екскурс у тлумачення поняття "гонорар" знадобився ось для чого. Аналіз дисциплінарної практики і власний досвід свідчать, що адвокатура, без перебільшення, буквально засмічена людьми, мову яких важко вважати чимось іншим, аніж тюремним сленгом. Коли клієнтові, якому ще не запропонували сісти, крізь зуби кидають "бабки єсть? Садись. Нет - базара не будет"... Стає нестерпно соромно за те, що ти причетний до адвокатури.

Проголошуючи адвокатуру недержавним самоврядним інститутом, держава вважає за необхідність спеціальним Законом врегулювати найдрібніші технічні питання, що належать до відома самих адвокатів. Одночасно законодавець мимохіть торкається питань якості підготовки адвокатів і моніторингу надаваних правових послуг, ще менше вихованню і дотриманню етичних вимог, вважаючи, мабуть, їх другорядними. Цікава деталь: творцями і головними лобістами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" були адвокати.

Максимальна кількість членів усіх комісій, палат та самоврядних органів, їхні функції і повноваження до деталей - усе врегульовано державою, хоча гроші на утримання усіх запроваджених самоврядних структур будуть вийматися з адвокатських кишень. Тобто держава сама вирішила за адвокатів, скільки коштів їм доведеться віддавати на утримання органів самоврядування. Потрібно взяти до уваги, що усі ці витрати, зрештою, будуть лягати на плечі клієнтів.

За сучасних умов, коли адвокат вільно визначає гонорар за надання правової допомоги, він фактично звільняється від будь-яких чітко сформульованих правових чи етичних критеріїв (визначення Закону -"розумний" до уваги не береться). Головними дієвими контролерами тут повинні бути тверезий розрахунок, здоровий глузд, людяність і совість. Саме ці гостродефіцитні сьогодні критерії покликані стримувати адвоката від спокус та неадекватних апетитів. Гострий брак цих цінностей має компенсуватися чіткими матеріальними критеріями задля захисту споживачів правових послуг від нестримних апетитів певної частини адвокатського корпусу.

Щодо визначення Правилами терміна "клієнт", то, мабуть, воно потребує незначного уточнення. Клієнт, зазначено у Правилах, - це особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або якій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством.

Почасти особа, котра підписує угоду, не є безпосереднім суб'єктом порушених прав. Така особа турбується про права та інтереси іншої особи, котра за певних умов не брала участі в укладенні угоди. На нашу думку, клієнтом вважається особа, яка підписала угоду з надання правових послуг із захисту прав, свобод чи представництва законних інтересів особі, визначеній цією угодою, а також сама особа, якій ці послуги мають надаватися безпосередньо за цією угодою.

У випадках, коли майбутній підзахисний утримується під вартою, в ролі клієнта - представника майбутнього підзахисного можуть виступати родичі, близькі чи знайомі. Згідно із законодавством така угода буде дійсною лише за наявності згоди самого підзахисного.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси