Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Антикризовий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Психологія управління як інструмент розвитку кадрового потенціалу підприємств

Психологія управління, основним предметом якої є продукування психологічних знань, застосовуваних при вирішенні проблем управлінської діяльності, це - з одного боку - частина комплексної науки управління, проте деякі вчені вважають її, як і соціальну психологію, самостійною науковою дисципліною, а з іншого боку - серед психологічних дисциплін психологія управління є самостійним розділом психології.

У психології управління вживається поняття "людський фактор" (human factor) - це все те, що залежить від людини, її можливостей, бажань, здатностей, здібностей тощо. Проте. реалізація фактору обумовлюється людським потенціалом, кількісне визначення якого становить окрему проблему.

Підходи до розуміння предмету психології управління різноманітні, що певною мірою свідчить про складність цього феномену.

Найважливішою проблемою загальної психології є також проблема мотивації. У психології управління вона посідає важливе місце, оскільки мотивація вважається однією із самих складних і суперечливих функцій управління.

Чим складніше система управління, тим більше зростають вимоги до інтелектуальних функцій людини й інших психічних процесів, починаючи від сприйняття й уваги й закінчуючи відповідальністю за людські життя.

Людський фактор важливий і там, де в практику впроваджуються методи управління з урахуванням психологічних і психофізіологічних властивостей людини. В цьому випадку можливе зменшення браку в процесі створення того або іншого виду продукції.

Недоврахування людського фактору зазвичай призводить до того, що на виробництві збільшується число виробничих конфліктів, підвищується плинність кадрів, частішають збої в роботі, наслідком чого є втрати в продуктивності праці.

Розумне використання людського фактору, врахування особистісних, соціально-психологічних, психофізіологічних, мотиваційних особливостей працівників може сприяти одержанню значного економічного ефекту навіть без економічних витрат. Прикладом тому може бути створення малих груп з урахуванням групової згуртованості, групової динаміки, єдності й інших найважливіших соціально-психологічних феноменів колективів.

Проте, диктатура має спиратися на новітні здобутки психологічної науки і в першу чергу психології управління, адже адміністративні і економічні методи менеджменту наразі здають позиції психологічним методам управління.

Діяльність сучасного менеджера безпосередньо залежить від умілого використання людського фактору. Менеджер повинен мати певні управлінські здібності, щоб потрібним чином впливати на людей, які йому підпорядковані, а також на тих, які йому не підлеглі, але від яких залежить робота всієї організації, якою він керує.

Діяльність менеджера дуже різнопланова. Він відповідальний за виконання всіх управлінських функцій, стратегічне планування, маркетинг, оперативне управління, фінанси, управління персоналом, безпекою тощо.

Коли ми говоримо про менеджмент, то мається на увазі група керуючих. Якщо мова йде про економіку, то маємо на увазі вищу ланку керуючих; менеджерів середнього щаблю, підпорядкованих дирекції; низових керуючих (керівників відділів і цехів, дільниць тощо).

Відомі дослідники проблем управління Г. Кунц і З. О'Доннел відзначали, що "управління - це не тільки функція президента корпорації й генерала, командуючого армією, але також начальника цеху й командира роти". Немає істотних відмінностей між керівниками й керуючими, адміністраторами й начальниками. Загальним для них є те, що всі вони виконують певні функції, домагаючись результатів за допомогою створення необхідних умов для ефективної групової діяльності.

Правила, норми й вимоги підприємства припускають і породжують особливі психологічні стосунки між людьми, які існують тільки в організації - такі відносини й називаються управлінськими.

Соціально-психологічні відносини виступають як взаємини людей, опосередковані цілями, завданнями й цінностями спільної діяльності, тобто її реальним змістом.

Управлінські стосунки становлять організовану спільну діяльність, роблять її координованою. Інакше кажучи, це не відносини у зв'язку з діяльністю, а відносини, що її утворюють.

У соціальній психології окремий працівник виступає як частина, елемент цілого, тобто соціальної групи, поза якої його поведінка не може бути зрозумілою.

В психології управління й окремий працівник, й соціальна група, й колектив виступають у контексті організації, до якої вони входять і без якої їх аналіз у плані менеджменту виявляється неповним.

Вивчення особистості працівника в організації, аналіз впливу організації на соціально-психологічну структуру й розвиток колективу - такі головні питання, що постають перед фахівцями, які досліджують проблеми психології управління.

Наразі прийнято виділяти наступні управлінські проблеми, характерні для предмета даної галузі психології:

  • o соціально-психологічні питання виробничих груп і колективів;
  • o психологія діяльності керівника;
  • o психологія особистості керівника;
  • o психологічні проблеми добору керівних кадрів;
  • o психолого-педагогічні проблеми підготовки й перепідготовки керівних кадрів;
  • o функціонально-структурний аналіз управлінської діяльності;
  • o соціально-психологічний аналіз виробничих і управлінських колективів і взаємин людей у них;
  • o психологічні проблеми взаємин між керівником і підлеглими тощо.

Серед усього різноманіття психологічних управлінських проблем особливо виділяється інша низка найбільш актуальних для організації, а саме:

  • 1) підвищення професійної компетентності керівників усіх рівнів, тобто вдосконалення стилів управління, міжособистісного спілкування, прийняття рішень, стратегічного планування й маркетингу, подолання стресів тощо;
  • 2) підвищення ефективності методів підготовки й перепідготовки управлінського персоналу;
  • 3) пошук і активізація людських ресурсів організації;
  • 4) оцінка й добір (відбір) фахівців управлінської ланки для потреб організації;
  • 5) оцінка й поліпшення соціально-психологічного клімату, згуртування персоналу навколо цілей організації.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші