Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Основи економічної теорії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ТИПИ РИНКОВИХ СТРУКТУР: МОНОПОЛІЯ ТА ОЛІГОПОЛІЯ

Ключові поняття

Чиста монополія; бар'єри входження в галузь; ціна монополії; максимізація прибутку фірмою-монополістом; витрати монополії; прибуток монополії; цінова дискримінація; олігополія; характерні риси олігополїї; загальна взаємозалежність; стратегічна поведінка; таємна змова; картель; перешкоди для змов.

Чиста монополія

Фірма в умовах досконалої конкуренції "погоджується" з ринковою ціною. Поведінку такої фірми показано на графіку горизонтальною кривою попиту. Ключовою ознакою монополії та олігополії є їхня поведінка в сфері ціноутворення. Тобто фірма в умовах монополії та олігополії "диктує" ціни. Диктування ціни на графіку проілюстровано спадною кривою попиту. Дійсно фірма, яка функціонує в умовах монополістичної конкуренції, могла диктувати ціни, але її можливості маніпуляції цінами були обмежені вільним доступом у галузь інших фірм.

Чиста монополія

Найпростішим прикладом фірми, яка "диктує" ціни, є чиста монополія. Чиста монополія має місце в тому випадку, коли один продавець пропонує товар, який не має близьких замінників; здійснює контроль над цінами; захищений від конкуренції бар'єрами, які перешкоджають вступу в галузь інших продавців. У монополізованій галузі панує одна фірма, яка не зустрічає прямої конкуренції з боку інших фірм, які виробляють таку саму чи схожу продукцію. Прикладами чистих монополій можуть бути місцеві водопровідні, електропостачальні та газопостачальні фірми (див. приклад 10.1) [14].

Приклад 10.1

Монополії: від виробництва тютюну і оброблення діамантів до видання місцевих газет

Типовими прикладами монополій є місцеві телефонні, газові та електропостачальні фірми. Такі монополії називаються підприємствами суспільного використання, і держава чи місцева влада звичайно регулюють їхню діяльність. Коли підприємства суспільного використання отримали привілеї від відповідних гілок влади, вони одержали й юридичну монополію на ринок, оскільки для конкурентів вихід на цей ринок закритий. Однак комунальні служби не є самими вдалими прикладами монополії, тому що послуги та розцінки на них регулюються державою.

Проте існує безліч сучасних та історичних прикладів монопольних фірм, які не підпорядковуються урядовому регулюванню. До 1911 р. Американ Тобако Компані та Стандарт Ойл контролювали більше ніж 90% виробництва в тютюновій та паливній галузях відповідно. До 1945 р. Алюмініум Компані контролювала в США фактично весь видобуток бокситів - основної сировини для виробництва алюмінію. В 1950 р. фірма Файзер монополізувала ринок по виробництву антибіотиків - тетрацикліну. Останніми роками компанія Боїнг забезпечує майже 80% світового попиту на вантажні літаки. Монополіями на більш низькому рівні є місцеві газети та кінотеатр у маленькому місті. Звичайно, тільки одна авіакомпанія здійснює повітряне сполучення між невеличким містом та великими аеропортами.

Як свідчать ці приклади, структура ринку (кількість продавців чи частка ринку) не може бути повністю пояснена монополістичною поведінкою Стандарт Ойл у 1911 р., з одного боку, і авіакомпанією, що пропонує свої послуги невеликому місту, компанією Боїнг чи місцевою газетою - з іншого.

Бар'єри входження в галузь

Бар'єри для входження в галузь в умовах чистої монополії є тими обмеженнями, які ставлять нові фірми в невигідне становище порівняно з бути. Прикладами таких обмежень можуть слугувати: великий обсяг виробництва, який потребує чималих капітальних вкладень; патенти1; монопольна власність на дефіцитні ресурси; урядові обмеження на

1 Патент - виняткове право, яке надає держава винахідникові для використання свого винаходу впродовж певного періоду.

входження в галузь (наприклад, ліцензування2 на телестанції або водопровід); тарифи на продукцію, що імпортується3.

Поведінка фірми в сфері ціноутворення. Ціна монополії

Поведінка кожної фірми, яка впливає на ціни, регулюється певними загальними правилами. По-перше, поведінка такої фірми віддзеркалюється на графіку спадною кривою попиту. На відміну від досконалої конкуренції, фірма, що диктує ціни, не може продати стільки, скільки вона забажає за наявною ринковою ціною. Для такої фірми, по-перше, щоб продати більше, необхідно знизити ціну на свою продукцію. Якщо вона збільшить ціну, то продасть товарів менше. По-друге, фірма-монополіст, як і всі фірми, максимізує свій прибуток таким чином, щоб граничний виторг дорівнював граничним витратам.

Рис. 10.1 наглядно ілюструє відмінність між фірмою, що "погоджується" з ціною, та фірмою, що диктує ціну.

Взаємозв'язок між ціною та граничним виторгом

Рис. 10.1. Взаємозв'язок між ціною та граничним виторгом

Крива попиту фірми, яка не здатна впливати на ціну, абсолютно еластична (сторона А), тому що ціну диктує ринок. Навпаки, фірма, яка впливає на ціну (сторона Б), повинна знижувати ціну за кожну наступну одиницю товару, щоб за певний час продати якомога більше товару. У випадку, коли фірма не впливає на ціну, обсяг продажу збільшується з 7 од. на тиждень до 8 од., фірма може продавати товар за ринковою ціною 6 грн. Таким чином, виторг зростає на 6 грн: з 42.

(6 o 7) до 48 грн (6 o 8) за тиждень. В умовах досконалої конкуренції (сторона А) Р = MR. Сторона Б ілюструє, що для фірми, яка диктує ціну, необхідно збільшити продаж з 2 до 3 од. за тиждень шляхом зниження ціни з 4 до 3 грн. Якщо ціна дорівнює 3 грн, фірма втрачає 1 грн з перших двох проданих одиниць товару порівняно з продажем цих двох одиниць за ціною 4 грн. Таким чином, фірма втрачає 2 грн., але вона продає додаткову одиницю товару за 3 грн і виграє ці 3 грн. Отже, граничний виторг фірми становить 1 грн. (3 - 2).

Для фірм, що диктують свої умови на ринку, ціна не дорівнює граничному виторгу. Щоб продати за той же тиждень додаткову одиницю продукції, така фірма повинна знизити ціну. Коли вона продає цю додаткову одиницю, додатковий виторг дорівнює новій ціні за мінусом втрат на всіх одиницях товару через зменшення ціни. Отже, для фірми-монополіста ціна перевищує граничний виторг: Р > МR. По суті, в разі продажу додаткової одиниці товару виграє ринок, оскільки ціна товару стає меншою.

Крива граничного виторгу

Становище фірми, яка впливає на ціну, може бути проілюстровано двома графіками: кривою попиту та кривою граничного виторгу. Перший графік використовується для того, щоб визначити ціну, а останній - оцінити граничний виторг від продажу додаткової одиниці товару. Візьмемо найпростіший випадок: фірма продає товар з нульовими граничними витратами. Припустимо, що ви є власником мінеральних джерел: це фактично невичерпне джерело води й граничні витрати від продажу додаткового літра води становлять 10 грн. Яку ціну ви запропонуєте? Розглянемо графік попиту за табл. 10.1.

За ціною 4 грн за 1 л воду ніхто не купить, але кожна гривня знижки в ціні на воду збільшуватиме обсяг попиту на 1 л.

Таблиця 10.1 ЗАЛЕЖНІСТЬ ГРАНИЧНОГО ВИТОРГУ ВІД ПОПИТУ

ЗАЛЕЖНІСТЬ ГРАНИЧНОГО ВИТОРГУ ВІД ПОПИТУ

Оскільки витрати дорівнюють нулю, фірма - монополіст максимізуватиме прибуток, просто збільшуючи обсяг продажу чи виторгу. Безумовно, що обсяг виторгу є максимальним за ціною 2 грн і загальний виторг дорівнює 4 грн. Такий самий результат можна отримати, побудувавши криву граничного виторгу за даними останнього стовпця таблиці. Граничний виторг від зміни обсягу продажу з 1 до 2 л за тиждень до 2 л дорівнює 1 грн, а загальний виторг змінюється з 3 до 4 грн. Граничний виторг від зміни обсягу продажу з 2 до 3 л за тиждень дорівнює -1 грн. Безперечно, що в інтересах фірми збільшувати обсяг продажу з 1 до 2 л за тиждень, але не в її інтересах збільшувати його з 2 до 3 л, оскільки граничний виторг стає від'ємним. Тому фірмі не слід розширювати виробництво, якщо виторг падає.

На рис. 10.2 показано попит та граничний виторг фірми за даними табл. 10.1.

Попит та граничний виторг

У табл. 10.1 значення граничного виторгу розташовані між послідовними рівнями продажу. Причиною цього є те, що МR дорівнює 1 грн незалежно від того, збільшується він з 1 до 2 грн чи зменшується з 2 до 1 грн. Рис. 10.2 визначає становище точки МR = 1 грн, яка розташована між точками Q = 1 та Q = 2 (тобто 1,5). Так само точці MR = 3 відповідає Q = 0,5. Якщо провести пряму лінію через точки, які відповідають стовпцям таблиці "Кількість товару" та "Граничний виторг", отримаємо криві попиту та граничного виторгу. За кривою попиту максимальна ціна Р = 4 грн досягається за нульової кількості проданого товару, а максимальна кількість - 4 л може бути продана за нульовою ціною. Крива граничного виторгу досягає максимуму за ціною 4 грн при нульовій кількості проданного товару та мінімуму МR = 0, якщо кількість дорівнює 2 л.

Чи граничний виторг позитивний, чи від'ємний залежить від того, еластичним чи нееластичним є попит відносно ціни. З теми 6 відомо, що якщо попит еластичний, то загальний виторг зростає при падінні ціни. Якщо попит нееластичний, то загальний виторг зменшується при зниженні ціни. Якщо попит еластичний, зниження ціни збільшує загальний виторг, отже, граничний виторг є позитивним. Якщо попит нееластичний, то зниження ціни зменшує загальний виторг, і граничний виторг є від'ємним.

Поведінка фірми, що максимізує прибуток

Розглянемо названі вище закони для більш реального випадку - для фірми з додатними витратами. Припустимо, що виробництво кожного літра мінеральної води коштує 4 грн. Якщо виробництво збільшується з 1 до 2 та 3 л, то загальні витрати зростають з 4 до 8 грн, або 12 грн відповідно. У такому простому випадку й середні витрати, й граничні витрати виробництва дорівнюють 4 грн на кожному відповідному рівні випуску продукції. На рис. 10.3 горизонтальна лінія МС, вказує на те, що граничні та середні витрати постійні. Нехай крива попиту є прямою лінією з максимальною ціною 10 грн і максимальною кількістю 10 л мінеральної води.

Максимізація прибутку фірмою-монополістом

Рис. 10.3. Максимізація прибутку фірмою-монополістом

Тоді крива граничного виторгу вдвічі буде крутішою від кривої попиту й перетинає криву МС в точках Q = 3 та Q = 5. Фірма максимізує свій прибуток при () = 3, коли МR = МС. З того моменту, коли граничний виторг стає меншим, ніж граничні витрати, фірма збільшує обсяг виробництва. Крива попиту визначає ціну, а точка, в якій перетинаються криві МR та МС, вказують на кількість виробленого товару. Фірма встановлює ціну Р = 7 грн, тому що це найвища ціна, яку фірма може запропонувати при обсягу виробництва Q = 3 (коли МR = МС). Прибуток фірми буде дорівнювати 9 грн, поки фірма заробляє по 3 грн. за кожен літр мінеральної води (ціна мінус витрати на одиницю продукції) та продає 3 л. Якщо фірма запропонує вищу ціну, то вона буде продавати менше літрів води та одержувати менший прибуток. Наприклад, за ціною 8 грн фірма зможе продати тільки 2 л води. її прибуток становитиме 8 грн. Фірма може збільшити свій прибуток у цьому випадку, розширивши виробництво (див. приклад 10.2) [14].

Приклад 10.2

Фірма-монополіст може встановлювати не тільки ціни, а й кількість товару

Деякі монополісти максимізують свій прибуток, встановлюючи максимальний обсягу виробництва. Наприклад, Південно-Африканська компанія ДеБірс - фірма, яка контролює практично весь ринок неопрацьованих алмазів - максимізує свій прибуток обмеженням кількості алмазів, що пропонуються до продажу на світовому ринку. ДеБірс продає алмази за допомогою незвичайної маркетингової процедури. За три тижні до кожної такої процедури ДеБірс надсилала повідомлення для 300 найбільших покупців алмазів з проханням прислати заявки із зазначенням у каратах кількості алмазів, яку вони хотіли б придбати. За два дні до цієї процедури (вона проводилася в багатьох містах світу - Лондоні, Нью-Йорку і т. д.) покупців інформували про кількість каратів, яку було для них заброньовано, - звичайно ця кількість була меншою за запитувану. На самій процедурі кожному покупцеві вручалися контейнер з алмазами. Покупці, які відмовлялися від угоди, ризикували бути незапрошеними наступного разу. Отже, ринкова ціна неопрацьованих алмазів регулювалася тією кількістю алмазів, яка запро-поновувалася під час кожної процедури.

Інші монополісти слідують політиці встановлення монопольної ціни, яка дозволяє кривій попиту визначати кількість товару. Така стратегія застосовувалася компанією АТ&Т під час встановлення тарифів на телефонний зв'язок. Хоча ця компанія повинна була конкурувати з іншими міжміськими телефонними службами, вона все ж відповідала за величезну кількість міжнародних переговорів. Компанія АТ&Т установила такі тарифи на міжнародний телефонний зв'язок, які мотивували телефонних абонентів запитувати максимально можливий обсяг її послуг. У випадку фірмі АТ&Т було б важко, практично неможливо, максимізувати прибуток, регулюючи обсяг виробництва послуг.

Витрати монополії

Якщо фірма, діяльність якої проілюстровано на рис. 10.3, є чистим монополістом, то їй не треба "хвилюватися" про реакцію конкурентів на своє рішення встановити обсяг виробництва на рівні, що максимізує прибуток. Існує думка, що монополія - це "погано". Чи існує економічне пояснення витратам монополії? Так. Основним висновком теорії монополії є те, що ціна перевищує граничні витрати. На рис. 10.3 ціна дорівнює 7 грн і МС = 4 грн. Це доводить, що нерівність Р > МС означає економічну неефективність. Економічна неефективність виникає тоді, коли існує можливість установлювати обсяг виробництва на такому рівні, за яким вигоди монополіста перевищують втрати, які несуть споживачі від монопольної поведінки виробника.

Таким чином, економічна неефективність від монополії випливає безпосередньо з принципу Р > МR. Оскільки монополіст прирівнює МR до МС, то Р > МС. Але споживачі регулюють своє споживання відповідно до ціни: вони купують товар поки гранична вигода не стане рівною ціні. Отже, ціна монополізованого товару є мірою граничної вигоди товару для споживача. З іншого боку, МС визначає граничні витрати товару для суспільства, оцінює ресурси, які використовуються для виробництва однієї одиниці продукції. Якщо гранична вигода суспільства перевищує граничні витрати, то в разі виробництва додаткової одиниці монополізованого товару суспільство поліпшує свій добробут більше, ніж погіршує.

На рис. 10.4 показано "витрати" монополії, які досить легко підрахувати. Припустимо, що на зміну виробництву товарів в умовах чистої монополії прийшла досконала конкуренція.

За умови існування досконалої конкуренції ціна товару дорівнювала б 4 грн, а кількість (( = 6 замість (( = 3. Споживачі одержали б додаткову вигоду, а монополіст втратив свій монопольний прибуток. Таким чином, монополія збиткова для суспільства. Якщо монополію перетворити на досконалу конкуренцію, то виграш споживачів перевищуватиме збитки фірми-монополіста.

Витрати монополії

Рис. 10.4. Витрати монополії

Перевищення Р над МС є не тільки витратами суспільства. Воно може бути додатковими витратами, які пов'язані з одержанням прибутку монополією. Також необхідно мати на увазі умови, в яких виникає монополія. Власники фірм бажали б володіти монополією, тому що їх прибуток був би захищеним від конкуренції з боку суперників. Таким чином, фірми прагнуть витрачати ресурси на "купівлю" монопольних прибутків. Як видно з рис . 10.3, монополіст може заробити 9 грн. У реальному житті прибутки монополістів досягають мільйонів чи навіть мільярдів гривень. Отже, в потенційних монополістів є істотний стимул до заміни конкурентних відносин монополістичними. Монополії можуть бути збережені шляхом існуючих урядових привілеїв, пільг, нормативів і т. д. Отримання таких пільг коштує чималих грошей. Більшість виробників підтримує заходи уряду, які націлені на обмеження конкуренції в їхній галузі. Однак держава та уряд можуть використовувати проти монополій різноманітні обмеження, такі як антимонопольне законодавство.

Прибуток монополії за довгостроковий період

Коли в галузі зберігається конкуренція, відмінності між короткостроковим та довгостроковим періодами дуже істотні. Протягом короткострокового періоду до галузі можуть входити нові чи виходити вже існуючі фірми залежно від економічного прибутку або збитків. Вхід та вихід на ринок фірм протягом довгострокового періоду залежить від одержання економічного прибутку в галузях, які діють в умовах досконалої конкуренції.

У випадку фірми-монополії відмінності між короткостроковим та довгостроковим періодами незначні, тому що бар'єри не допускають вступу в галузь нових фірм.

В реальному житті рідко трапляються чисті монополії через існуючі або потенційні товари-замінники, й тому практично не буває абсолютних бар'єрів, які повністю перешкоджають вступу в галузь (ринок). Великі прибутки монополії стримують розвиток виробництва близьких товарів-замінників для монополізованого товару. Хоча монопольний прибуток не можна віднести до нормального прибутку, існує тенденція саме для величезних монопольних прибутків, до розвитку товарів-замінників у довгостроковому періоді.

Цінова дискримінація

Поки що в цій темі йшлося тільки про фірми, які "диктують" ціни, але встановлюють однакову ціну для усіх покупців. Однак не завжди це відбувається саме так. Часто дрібні споживачі платять різні ціни за той самий товар. Великі споживачі електроенергії (заводи, фабрики тощо) платять за нижчими тарифами, ніж дрібні споживачі (домогосподарства); ціни на денні кіносеанси дешевші, ніж на вечірні. Усі ці наведені ситуації є прикладами цінової дискримінації. Отже, цінова дискримінація має місце тоді, коли той самий товар продається різним покупцям за різними цінами.

Не всі монополісти мають можливість займатися ціновою дискримінацією. Вони можуть використовувати її тільки за наявністю певних умов, а саме:

  • 1) монополіст повинен мати можливість контролювати ціну (оскільки цінова дискримінація можлива тільки для фірми, "що диктує" ціну);
  • 2) продавець повинен мати можливість розподіляти, виділяти споживачів за різними типами;
  • 3) неможливість одного покупця продати свій товар іншому покупцеві.

Якщо фірма не може контролювати ціни, то вона не може й установити свою власну ціну на товар. Продавець, який не може розподілити споживачів, не буде знати, якому з них запропонувати нижчу ціну. Так, електрична компанія визначає обсяг споживання електроенергії і може легко відокремити споживачів великого обсягу електрики від споживачів маленького. Якщо один покупець зможе продати свій товар іншому, тобто він купує нижчою ціною і продає за вищу, то в такому випадку ніхто не буде добровільно платити високу ціну.

Якщо існують необхідні умови для цінової дискримінації, то продавець може розподілити ринок на певні групи споживачів. Тоді продавець-монополіст, що максимізує свій прибуток, установлюватиме ціну для кожної групи згідно з ціною та еластичністю попиту. Низька цінова еластичність означає, що певний покупець товару буде менш чуттєвим до зміни ціни, ніж покупець з відносно високою еластичністю попиту. Якщо індивідуальні споживачі мають більш еластичний попит на електроенергію, ніж промислові споживачі, то електрична компанія встановить підвищені тарифи для промислових споживачів, які менш чуттєві до цінових змін. Таким чином, за умови існування цінової дискримінації цінова еластичність попиту є вищою, а ціна - більш низькою.

Наступний приклад ілюструє, як цінова дискримінація може збільшувати прибуток і чому ціни змінюються залежно від еластичності попиту. Розглянемо випадок, коли електрична компанія пропонує однакову ціну індивідуальним і промисловим споживачам (за умови, що попит індивідуальних споживачів більш еластичний ніж у промислових споживачів). Чому тоді монополіст не одержує максимально можливого прибутку?

Згадаймо, що граничний виторг нижчий, ніж ціна, оскільки це необхідно для того, щоб знизити ціну на всю продукцію, що продається. Попит еластичніший і необхідна незначна зміна ціни, щоб зумовити збільшення запитуваної кількості продукції. Таким чином, граничний виторг електричної компанії від продажу додаткової одиниці індивідуальному споживачеві перевищує її граничний виторг від продажу додаткової одиниці промисловому споживачу. Отже, фірмі буде вигідно переключати виробництво з промислових споживачів на індивідуальних, збільшуючи при цьому промислові тарифи і знижуючи індивідуальні. Процес збільшення тарифів для споживачів з нижчою ціновою еластичністю попиту та зниження для споживачів з високою еластичністю попиту триватиме до тих пір, поки граничний виторг не стане однаковим на обох ринках.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші