Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Маркетинг arrow Маркетинг соціальних послуг
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Теоретико-методологічні засади аналізу соціальної політики

Актуальність теми дослідження виходить з того, що стійкість демократії в тій чи іншій країні великою мірою залежить: від соціальних чинників соціальної структури та соціальної політики демократично сформованого уряду; від регулювання соціальних відносин, що її здійснюють державні та громадські організації з метою підвищення добробуту й надання соціального захисту різним верствам населення; від здійснення соціального партнерства - спільної діяльності уряду, підприємців та профспілок, спрямованої на узгодження інтересів та вирішення проблем, передусім у соціальній та виробничій сферах; від здійснення новітніх соціальних й політичних технологій, орієнтованих на людський фактор, підвищення якості соціального життя, що має стати найважливішим показником результативності соціальної політики.

Актуальність дослідження соціальної сфери суспільства і факторів її розвитку зумовлюється тим, що процес перетворення соціально-економічних відносин супроводжується невизначеністю функціональної ролі держави. Між тим, досвід економічно розвинутих країн і практика ринкових трансформацій в країнах з перехідною економікою свідчить, що процеси формування активної соціальної політики не можуть бути здійснені без активного і послідовного втручання держави. У результаті зміни ролі і місця регіональних органів державного управління в структурі влади посилення їх самостійності і відповідальності за комплексний розвиток територій і, особливо, за здійснення соціальної політики і соціального захисту населення, змінюються функції, принципи і методи управління регіоном. Разом з тим, вирішення ряду проблем, пов'язаних з визначенням соціальної політики держави, структуруванням систем функцій соціальної політики, визначенням їх інвестиційної складової, обґрунтуванням формування регіональних соціальних програм є досить актуальним. Актуальним є вирішення цілої низки проблем:

  • o активної соціальної політики держави;
  • o структурування систем функцій соціальної політики;
  • o визначення її інвестиційної складової;
  • o обґрунтування формування регіональних соціальних програм;
  • o визначення критеріїв, що оптимізують соціальну політику в регіоні;
  • o шляхи оптимізації соціальної сфери;
  • o криза платоспроможного попиту та вузькість внутрішнього ринку обґрунтовують можливість використання активної соціальної політики як провідного фактору економічного зростання;
  • o економічні зрушення, збільшення обсягів ВВП, які спостерігаються останніми роками в нашій державі, поки що не призводять до істотного підвищення індексів людського розвитку, спостерігається посилення майнової поляризації;
  • o використання Україною Європейського досвіду побудови системи соціальних гарантій;
  • o курс на посилення соціальної спрямованості реформи, який передбачає подолання бідності і адресну підтримку соціально незахищених верств населення, що не має ефективного втілення;
  • o до нерозв'язаних проблем соціальної сфери слід також віднести зволікання з проведення пенсійної реформи, реформуванням діючої системи заробітної плати, надмірну диференціацію населення, кризу медичної сфери.

Мета дослідження:

  • o проаналізувати теоретико-методологічні засади здійснення соціальної політики держави;
  • o розкрити зміст на сутність процесу соціальної політики і її місце в системі всіх сфер життєдіяльності суспільства;
  • o з'ясувати фактори об'єктивної та цільової детермінації соціальної сфери;
  • o структурувати соціальні функції держави з метою формування ефективної соціальної політики;
  • o проаналізувати регіональну соціальну диференціацію й обґрунтувати об'єктивну необхідність регіоналізації соціальної політики при дотриманні встановлених державою стандартів соціального забезпечення як його необхідного мінімуму;
  • o обґрунтувати формування регіональних соціальних програм, як найбільш ефективної форми державного соціального управління;
  • o сформувати концепцію державного соціально-орієнтованого управління, в контексті якого механізми гуманістичного менеджменту направлені на ефективний розвиток індексів людського розвитку.

Соціальна політика як чинник розвитку суспільних і соціальних відносин:

  • o формування і розвиток соціально-ринкових відносин, соціально-орієнтованого господарства;
  • o розвиток соціально-класових відносин на основі становлення різноманітних елементів нової соціально-класової структури суспільства;
  • o розвиток етнонаціональних відносин на основі зваженої етнонаціональної політики;
  • o розвиток сімейно-шлюбних відносин, спрямованих на зміцнення соціальних, духовних, моральних, матеріальних підвалин сім'ї;
  • o розвиток територіально-поселенських відносин, регулювання соціально-просторових форм організації суспільства;
  • o розвиток соціально-трудових відносин і насамперед ринку праці та зайнятості населення;
  • o регулювання міграційними процесами з метою захисту національного ринку праці та інтересів громадян України;
  • o здійснення захисту трудових прав громадян;
  • o реалізація соціальної політики в галузі охорони праці;
  • o розвиток відносин соціального партнерства.

Основні напрями і пріоритети соціальної політики

Рис. 4.1. Основні напрями і пріоритети соціальної політики

Крім того, нереформованість соціальної сфери дедалі більше впливає на нестабільність політичної ситуації в країні. Все це свідчить про те, що розв'язання проблем соціальної сфери, базуючись на теперішній інвестиційній основі, неможливе, що зумовлює необхідність її глибоких системних перетворень.

Новизна дослідження полягає у вивченні механізму поєднання соціальної справедливості та ефективності в побудові системи соціального захисту. Для цього слід зосередити увагу на складному взаємозв'язку соціального захисту, економічного добробуту та економічного зростання; поглибленого розуміння закономірностей процесу становлення соціально-орієнтованої держави; саморозвитку людини в її соціальних вимірах, що сприяє формуванню адекватного знання про людину; удосконалено теоретико-концептуальні проблеми соціального буття на шляху обгрунтування людиномірності принципів соціальної сфери та факторів її розвитку; отримало подальший розвиток форми, методи і механізми, які могли б бути використані у вітчизняній практиці для сприяння розвитку соціальної сфери; доведено, що одним із механізмів здійснення соціальної сфери, найбільш адекватної конкретно-історичним умовам України, є формування соціополісів як форми випереджаючого соціального розвитку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші