Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Контролінг для менеджерів
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні критерії прийняття управлінських рішень

1) Критерії прийняття рішень про обсяг і структуру продукції

Для прийняття рішення про обсяг і структуру продукції необхідно знати вузькі місця виробництва і збуту: недостатній попит на певні види продукції; устаткування, потужність якого нижча, ніж в інших видах устаткування; дефіцитні матеріали; дефіцит робочої сили тощо. При неповному завантаженні потужностей і відсутності вузьких місць як критерій визначення виробничої програми використовують питомий маржинальний прибуток - різницю між ціною продукції (послуг) і змінними витратами на виробництво. До виробничої програми включають усі види продукції (послуг, у яких позитивний питомий маржинальний прибуток).

При наявності на підприємстві одного вузького місця як критерій виступає відносний маржинальний прибуток - частка від розподілу маржинального прибутку кожного виду продукції (послуг) на споживану кількість того виробничого ресурсу, який є вузьким місцем і за яким "конкурують" типи продукції, що випускаються.

Якщо на підприємстві кілька вузьких місць, необхідно визначити від якої вигоди (тобто маржинального прибутку) відмовляється підприємство, коли замість одних видів продукції воно продає інші. Для цього використовують лінійне програмування.

2) Критерії прийняття рішень "купувати або виробляти".

Вибір критерії залежить від завантаження потужностей і використання ресурсів. Якщо на підприємстві немає вузьких місць (недовантаження), то основним критерієм виступає змінна собівартість плюс додаткова постійна й змінні (релевантні) витрати. Якщо на підприємстві повне завантаження, то критерієм для прийняття рішення "купувати чи виробляти" виступають релевантні витрати на одиницю продукції плюс упущений маржинальний прибуток від виключених з програм продуктів.

Якщо ж на підприємстві є велика кількість вузьких місць, то необхідно прорахувати упущені вигоди, що можливо лише за умов використання апарату лінійного програмування.

3) Рішення про спеціальне замовлення

Рішення, пов'язане з розглядом отриманої пропозиції на разовий продаж продукції або надання послуг за ціною, нижчою за звичайну ціну, або навіть нижчою за собівартість. Прийняття такої пропозиції доцільне лише тоді, коли додатковий дохід перевищує додаткові витрати і відсутня загроза деформації ринку. Тому аналіз для прийняття такого рішення передбачає: маржинальний підхід; диференціальний аналіз релевантних витрат і доходів; врахування альтернативних витрат за відсутності вільної потужності; врахування можливих довгострокових наслідків прийняття спеціального замовлення.

4) Рішення про розширення або скорочення сегмента

Рішення про розширення або скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості. Аналіз інформації для прийняття таких рішень базується на калькулюванні змінних витрат, визначенні прямих і загальних постійних витрат, зіставленні маржинального доходу.

5) Рішення "продавати чи обробляти далі"

Рішення, пов'язане з можливістю реалізації продукції на певній стадії її виробництва або продовження обробки з метою одержання додаткового прибутку. Додаткова обробка продукції (або доповнення спектра послуг) може забезпечити нові риси або функції продукції (або гнучкість чи якість послуг) й реалізацію її за більш високою ціною. Наприклад, підприємство може розглядати альтернативу: реалізувати урожай помідорів чи направити частину врожаю на переробку з метою виготовлення томатного соку. Ще одним варіантом рішення "продавати чи обробляти далі" є рішення щодо дефектної продукції: продати її зі знижкою чи усунути дефекти й реалізувати цю продукцію за звичайною ціною.

6) Рішення при ціноутворенні.

Залежить від цілей та завдань ціноутворення. Основні критерії прийняття рішень при ціноутворенні: собівартість, ціни конкурентів, ціни товарів-замінників, унікальні достоїнства продукції. Проте, окрім ціни на обсяги реалізації можуть впливати і інші фактори: продукція не задовольняє споживача за якістю; споживача не задовольняють строки виконання замовлення; споживач не знає про існування іншого товару; споживача не влаштовують умови оплати. Усі розрахунки повинні вироблятися на основі аналізу беззбитковості.

Управлінське рішення буде ефективним, якщо воно реалізовано відповідно до пропонованих до нього вимог, що виходять із законів управління. Однак в дійсності, і особливо при реалізації довгострокових цілей, важко оцінити ступінь ефективності прийнятих рішень щодо досягнення кінцевих результатів, функціонування осіб, що приймають рішення, апарата керування. Мабуть, саме до таких процедур буде справедливим навести відоме висловлення А. Маккензи: "Немає нічого більш легкого, ніж бути зайнятим, і немає нічого більш важкого, ніж бути результативним" [37, с. 123]. Тут і далі в даному підрозділі узяті за основу і наведені міркування дослідника В.Поршнева [83, с. 285], з якими ми погоджуємось.

В основу оцінки ефективності прийнятих рішень покладений системний підхід як найбільш розроблений і апробований на практиці. Виходячи з такого підходу, виділяють наступні основні принципи оцінки ефективності системи управлінських рішень:

  • o пріоритету загальної кінцевої мети підприємства на даний період (всі інші цілі і завдання, у тому числі специфічні і функціональні, носять підтримуючий характер);
  • o ієрархія (всі елементи системи розробки, прийняття і реалізації прийнятих рішень знаходяться в ієрархічному взаємозв'язку підпорядкування і відповідальності);
  • o єдності і зв'язаності (всі елементи системи керування, розробки і реалізації рішень знаходяться в єдиному зв'язку не тільки між собою, але й у взаємозв'язку із зовнішнім середовищем);
  • o функціональності і розвитку (спільний розгляд структури керування реалізації рішень і функцій структурних підрозділів з їхнім пріоритетом над структурою фірми з урахуванням її розвитку);
  • o невизначеності і надійності (облік у прийнято і реалізації рішень факторів невизначеності і випадковості; прийняті рішення повинні носити випереджаючий характер, стосовно можливих спадів і криз);
  • o прогнозованості (прийняті рішення повинні носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень економічних, соціальних, екологічних І Т.П.).

Результат, що оцінює роботу системи управлінських рішень, (СУР) кількісно одержати важко, тому що вона не робить продукції і послуг. Отже, виникає необхідність оцінювати цей результат за допомогою відносної ефективності СУР за такими показниками:

  • - трудозатратами осіб, що приймають рішення і персоналу керування на розробку, прийняття і реалізацію рішень;
  • - витратами часу на цикл реалізації управлінського рішення;
  • - організованістю функціонування (наявністю збоїв і неузгоджених дій між розроблювачами);
  • - співвідношенням осіб, що приймають рішення і персоналу, що входить в апарат керування;
  • - установленням залежності прийнятих рішень від прогнозованих економічних, екологічних, соціально-політичних й інших наслідків.

Оцінка ефективності СУР передбачає аналіз і розрахунок її внутрішньої і зовнішньої ефективності.

Показники внутрішньої ефективності дозволяють оцінити СУР як інструмент керування, системи діяльності персоналу керування. Показники зовнішньої ефективності СУР відбивають її вплив на організацію досягнення кінцевого результату, мети управління і є пріоритетними.

Ефективність прийнятих рішень можна оцінювати ретроспективно, тобто раніше прийнятих, котрі можна буде використовувати в майбутньому, хоча цілком зрозумілим є та обставина, що однакових рішень не буває. Ефективність можна оцінювати і прогнозуванням (завчасним визначенням необхідного результату ухвалення рішення і СУР, на основі вибору найбільш прийнятного варіанта системної діяльності персоналу по розробці рішення).

Найбільш ефективними методами вирішення цього завдання в даному випадку є моделювання і комплексні розрахунки. В результаті можуть бути отримані показники внутрішньої і зовнішньої ефективності СУР, а також порівняльні оцінки різних варіантів рішення обраної альтернативи.

Розрахункові методи оцінки служать для одержання числових значень показників результативності прийнятих рішень чи функціонування СУР. Наприклад, найбільш розповсюдженим методом одержання показників, що характеризують взаємозв'язок між розташовуваним і необхідним часом вирішення різних завдань осіб, що приймають рішення, є метод побудови і розрахунку сіткових графіків робіт [83, с. 294].

Порівняльні методи оцінки базуються, в основному, на експертних методах. А ефективність роботи осіб, що приймають рішення і персоналу керування в СУР може бути розрахована по різних методиках, апробованих на практиці.

Аналіз наукових концепцій щодо оцінки ефективності прийняття рішень, які розглянуті в роботах таких вчених як Д. Бодді, Т.Герем, В.Жигалов, З.Румянцева, М.Мескон, Ф.Хміль, дозволяє виділити наступні підходи [7, с. 198; 11, с. 88; 16, с. 63; 62, с. 71; 63, с. 301; 103, с. 220]:

  • 1. Персонал управління і особи, що приймають рішення є сукупним суспільним працівником, безпосередньо взаємодіючим на виробництво, тому кінцеві результати його діяльності повинні служити критеріальним показником ефективності. Як такі показники приймаються числові значення кінцевих результатів діяльності: прибуток, витрати, обсяг товарної продукції, обсяг реалізованої продукції, строк окупності.
  • 2. Критеріальні показники повинні відбивати результативність, якість і складність "живої" праці. Такими показниками оцінки персоналу є: продуктивність праці, питома вага заробітної плати, втрати робочого часу, якість праці робітників, фондозабезпеченість праці, трудомісткість і т.п.
  • 3. Ефективність праці персоналу в значній мірі визначається його організацією, мотивацією, соціально-психологічним кліматом у колективі. Критеріальними показниками ефективності праці служать плинність персоналу, рівень його кваліфікації, дисципліна і т.п.

Дослідження й аналіз теорії і практики прийняття управлінських рішень показує, що в рамках того чи іншого механізму менеджменту можна застосовувати відповідні методи і засоби, однак особи, що приймають рішення, як правило, змушений дотримуватись писаних і неписаних законів організації і керування, що відповідають визначеним цілям. Це означає, що менеджери, володіючи сучасними методами керування й ухвалення рішення, далеко не завжди можуть застосовувати їх на практиці.

Також, для вибору управлінських рішень необхідно скористатися надійними інструментами їхньої оцінки [17 с. 158].

Якщо порівнювати процеси, у яких використовуються однакові ресурси, то краще той з них, де вищий результат. Те ж саме може означати одержання рівного результату при менших витратах ресурсів.

Набагато складніші ситуації, коли досягаються різні ефекти при використанні різних ресурсів. У таких випадках часто використовують критерій ефективності, що часто виглядає як деякий відносний, питомий ефект, тобто результат, що приходиться на одиницю використовуваних ресурсів. Індикаторами такої оцінки служать багато показників ефективності: продуктивність праці, фондовіддача, матеріалоємність, собівартість, рентабельність та ін.

Наприклад, яка робота краще: коли продуктивність праці росте, а фондовіддача падає, чи навпаки? У яких пропорціях припустима зміна цих показників? Чи можна вважати процес ефективним, коли загальний результат зменшується, а питома вага витрат підприємства поліпшується?

І таких питань може бути безліч: коли переходити на випуск нової продукції, розширювати чи модернізувати виробництво, будувати нові підприємства, освоювати нові ринки.

Особливу складність викликають завдання вибору найвигіднішого варіанта з безліч альтернатив. Процес вирішення цих завдань спирається на використання різних критеріїв і показників ефективності, які розбиті на дві групи [83, с. 401]:

  • - показники ефективності (продуктивність праці, фондовіддача й ін.);
  • - узагальнені (сумарні витрати, строки окупності капітальних вкладень і т.д.).

Що ж розуміється під ефективністю господарських заходів, що вона характеризує? У загальному випадку ефективність характеризує те, наскільки добре розглянутий захід щодо порівняння з іншими. Тому оцінювати ефективність треба шляхом всебічного зіставлення отриманих результатів.

Застосування комплексного системного підходу до розрахунку ефективності виражається в тім, що поряд з розрахунком прямого чи порівняльного економічного ефекту від майбутньої реалізації проекту необхідно враховувати також побічні (складні з розрахунку) ефекти, що утворяться за рахунок підвищення (зміни) показників екологічності і ергономічності нового об'єкта (результату). До таких показників можна віднести:

  • o зменшення шкідливого впливу на повітряний басейн, ґрунт, воду й інші елементи природного середовища;
  • o підвищення рівня автоматизації виробництва і керування;
  • o зниження показників радіоактивності, рівня шуму, вібрації і т.п. Ці й подібні показники, зв'язані зі збереженням життя і здоров'я людини, а також спрямовані на охорону навколишнього природного середовища, повинні завжди знаходитися в полі зору осіб, що приймають рішення при розробці і прийнятті управлінських рішень.

Іншим важливим аспектом, який необхідно враховувати при прийнятті технічних і організаційних рішень (особливо при нововведеннях), є різноманітне їхнє апробування. Без аналізу міжнародного досвіду, досвіду конкурентів буде неефективним приймати нове рішення та витрачати наявний капітал підприємства. Управлінське рішення буде ефективним, якщо воно реалізоване відповідно до пропонованих до нього вимог із законів управління.

Будь-яка розробка рішення базується, як уже зазначалося, на альтернативах вибору, ефективність яких залежить від осіб, що приймають рішення. Визначити, яке з можливих рішень буде найбільш правильним, ефективним у тім чи іншому випадку, часом, буває нелегко. Недосконалість наявного інструментарію змушує осіб, що приймають рішення шукати цілий ряд чи критеріїв категорій, що не завжди дають однозначні відповіді в тім чи іншому випадку, що змушує його звертатися до експертизи чи інших інтуїтивних методів.

Таким чином, розглянуті питання наочно показують складність і багатогранність методології оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень. Звідси випливає, що керівник, ставлячи завдання і, вирішуючи його разом з підлеглими, знаходиться в дуже складному становищі, що, як правило, збільшується невизначеністю і ризиком. В зв'язку з цим актуальним стає глибоке дослідження методів і прийомів як теоретичного так і прикладного характеру, що сприяють успішній розробці і прийняттю економічно обґрунтованих і аргументованих управлінських рішень.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші