Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Державне регулювання економіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Державне регулювання ринку праці

Поняття ринку праці та необхідність регулювання соціально-трудових відносин

Необхідність регулювання відносин, що виникають у процесі здійснення суспільно корисної діяльності та підготовки до неї, зумовлене недосконалістю відносин на ринку праці стосовно купівлі-продажу робочої сили. Ринок праці - це відносини, які формуються з приводу попиту та пропозиції робочої сили (загальна кількість працездатних громадян і тих, що шукають роботу старших 16 років), здатної виконувати суспільно корисну працю. Основними елементами ринку праці є: наймані працівники, роботодавці та інститути, які займаються працевлаштуванням робочої сили (рис. 6.1, 6.2). Як основний інструмент регулювання ринку праці використовують баланси трудових ресурсів різних рівнів управління. Структура балансу трудових ресурсів подана в табл. 6.1. Ринок праці регулюється за допомогою функціонування служб зайнятості, відділів кадрів підприємств і організацій, а також роботодавців і працівників, які ведуть відповідну статистику.

Відповідно до класифікації населення, прийнятої у системі міжнародної організації праці, воно поділяється на економічно активне та економічно неактивне. Економічно активне населення включає зайнятих у виробництві суспільних благ і послуг, а також безробітних, і становить частину населення країни, яке забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. Економічно неактивне населення складається з учнів, студентів і курсантів, що навчаються у навчальних закладах із відривом від виробництва, пенсіонерів за віком і на пільгових умовах, а також у зв'язку з інвалідністю, які не працюють.

Одним з основних понять, яке пов'язане з ринком праці, є зайнятість населення, що становить діяльність, спрямовану на задоволення особистих і суспільних потреб, які не суперечать чинному законодавству. Повна зайнятість наступає тоді, коли всі бажаючі мати роботу отримали її. Однак в реальних економічних умовах стан повної зайнятості неможливий, оскільки

Взаємозв'язок основних елементів ринку праці

Рис. 6.1. Взаємозв'язок основних елементів ринку праці

Таблиця 6.1. Структура балансу трудових ресурсів

Структура балансу трудових ресурсів

Структура балансу трудових ресурсів

існує вимушене безробіття, пов'язане з об'єктивними причинами, що його викликають. Експерти вважають, що безробіття до 6 % стимулює розвиток робочої сили. Одним з основних напрямів політики держави у сфері зайнятості є досягнення продуктивної зайнятості населення. Продуктивна зайнятість населення характеризується зайнятістю населення у суспільному виробництві, тобто у виробництві матеріальних благ і послуг. Відношення продуктивної зайнятості до загальної зайнятості називається раціональною зайнятістю населення, а ефективна зайнятість характеризує використання зайнятої робочої сили для отримання найбільшого матеріального результату за мінімальних витрат і без втрат.

Структура внутрішнього та зовнішнього ринків праці, їх взаємодія

Рис. 6.2. Структура внутрішнього та зовнішнього ринків праці, їх взаємодія

Зростання рівня безробіття істотно знижує показники зайнятості населення, тому зниження кількості безробітних - одне з основних завдань регулювання ринку праці. При цьому необхідно вивчати причини, які викликають різні види безробіття і визначати їх вплив на забезпечення продуктивної зайнятості трудових ресурсів. Проблеми регулювання безробіття пов'язані передусім з показником рівня безробіття, який використовується для вимірювання його масштабів і визначається як кількість офіційно зареєстрованих безробітних до кількості зайнятих у виробництві товарів і послуг. Тривалість безробіття характеризується середнім часом перерви в роботі. Динаміка рівня офіційно зареєстрованого безробіття в розвинених країнах Європи і в Україні наведена у табл. 6.2. Безробіття є соціально-економічним явищем, за якого частина економічно активного населення не може знайти роботу. До безробітних належать особи 16 років, і старші, якщо вони:

  • - не мають роботи (заняття, яке не суперечить чинному законодавству і дає прибуток);
  • - займаються пошуком роботи, тобто звертаються в державні та комерційні служби зайнятості, а також самостійно шукають роботу (наприклад, за оголошеннями);
  • - вже знайшли роботу і готові до неї приступити;
  • - проходять навчання або перепідготовку у напрямах служб зайнятості;
  • - учень, студенти і пенсіонери, якщо вони займаються пошуком роботи.

Безробіття є таких видів:

  • - фрикційне, пов'язане з добровільною зміною роботи;
  • - структурне, пов'язане зі зміною організації виробництва, зміною технологічних процесів, впровадженням у виробничий та управлінські процеси нової техніки, і, як наслідок, вивільнення робочої сили;
  • - циклічне, яке виникає в періоди економічних криз через зниження обсягів виробництва, що спричиняє різке зниження попиту на робочу силу;
  • - інституційне, яке виникає через незавершену організацію ринку праці, що виражається передусім у поганій поінформованості про наявність вакантних робочих місць;
  • - приховане безробіття виникає в галузях, де неефективно використовують робочу силу (наприклад, коли працівників відправляють у неоплачувані відпустки).

Отже, виникаючи з різних причин, безробіття негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни. Однак державне регулювання ринку праці передусім має бути спрямоване на усунення тих причин, які викликають безробіття, пов'язане зі спадом виробництва товарів і послуг під час економічної кризи, а також через відсутність інформації про стан ринку праці та розвиток процесів відносно пропозиції та попиту на робочу силу.

Таблиця 6,2. Рівень безробіття, % до економічно активного населення; у середньому за рік

Рівень безробіття, % до економічно активного населення; у середньому за рік

Рівень безробіття, % до економічно активного населення; у середньому за рік

Примітка. За даними Організації Об'єднаних Націй (ООН), інших міжнародних організацій та публікацій Міждержавного статистичного комітету СНД.

За статистичними даними, поданими у табл. 6.2, рівень безробіття в країнах з розвиненою ринковою економікою не має сталої тенденції до зниження. Проте в Україні за період з 2000 до 2005 р. рівень безробіття зменшився на 4,4 %, що є позитивним явищем у економічному та соціальному розвитку країни.

Одне з найперших пояснень безробіттю як соціально-економічному явищу наводиться в праці англійського економіста-священника Т. Мальтуса, який зазначив, що безробіття викликають демографічні причини, внаслідок яких темпи зростання народонаселення перевищують темпи зростання виробництва. Недолік цієї теорії полягає в тому, що вона не може пояснити виникнення безробіття у високорозвинений країнах з низькою народжуваністю.

Досить детально причини безробіття досліджував К. Маркс. Він зазначав, що зі зростанням технічного прогресу спостерігається зростання маси та вартості засобів виробництва, що припадають на одного працівника. Це призводить до відносного відставання попиту на працю від темпів накопичення капіталу, і в цьому полягає причина безробіття. Таке трактування виявляє тільки математичну залежність, однак не визначає характеру та наслідків впливу зростання рівня безробіття на циклічність розвитку ринкового господарства.

Заслуга Дж. Кейнса у розробці теорії безробіття полягає в тому, що він запропонував механізм взаємодії економічної нестабільності та її інтегральної складової- безробіття. Його дія полягає в тому, що мірою зростання національного господарства в більшості населення не весь дохід споживається, певна його частина перетворюється в заощадження. Щоб вони стали інвестиціями, необхідно мати певний рівень ефективного споживчого попиту, падіння якого знижує інтерес вкладати капітал, і, як наслідок, знижуються стимули до інвестування, що призводить до скорочення робочих місць і зростання реального рівня безробіття.

Цікаве трактування безробіття англійського економіста А. Пігу, який обґрунтував тезу про те, що на ринку праці діє незавершена конкуренція, яка призводить до завищення ціни праці. Тому роботодавцеві вигідно заплатити високу заробітну плату кваліфікованим фахівцям, здатним збільшити вартість продукції, що випускається, та звільнити некваліфікованих працівників. За рахунок високопродуктивної праці підприємець має можливість звільнити персонал, який виконує низькопродуктивну працю. Таким чином, він обґрунтував, що скорочення грошової маси заробітної плати здатне стимулювати продуктивну зайнятість. Однак ця теорія не може дати повного пояснення істинним причинам і економічним наслідкам безробіття.

Дослідження основних положень класичних теорій безробіття довело, що вони тільки виявляють деяку залежність між рівнем зайнятості та чинниками, що забезпечує її. Це цікаво з погляду вивчення накопиченого досвіду з питань безробіття і забезпечення продуктивної зайнятості трудових ресурсів. Однак безробіття потрібно розглядати з двох поглядів: першого, пов'язаного з визначенням його кількісного рівня, що дає уявлення про тенденції динаміки цього економічного явища, другого - розглядати якісний бік безробіття, що дасть змогу виявити причини його виникнення, визначити вид, встановити ступінь та характер впливу безробіття на продуктивну зайнятість і соціально-економічний розвиток.

У теорії регулювання ринку праці існують такі моделі:

  • - класична модель ринку праці характеризує політику невтручання держави в регулювання процесів зайнятості населення, вважаючи її нормою ринкової економіки. Основні представники: Д. Рікардо, Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу;
  • - неокласична модель ринку праці є основним регулювальником ціни робочої сили, яка є грошовим вираженням вартості робочої сили та врівноважує попит і пропозицію на ринку праці. Основні представники: Дж. Перрі, М. Фелдстайн, Р. Хол;
  • - кейнсіанська модель ринку праці характеризує постійну та фундаментальну нерівновагу на ньому. Основні представники: Дж. Кейнс, Р. Гордон;
  • - монетаристська модель ринку праці характеризує використання грошово-кредитних методів забезпечення зайнятості та стабілізації економіки. Основні представники: М. Фрідмен, Ф. Кейген, Д. Майзельман, Д. Бруннер, А. Мольцер.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші