Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Міжнародні фінанси
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Міжнародні розрахунки та їх організаційні засади

Економічні основи міжнародних розрахунків та їх організаційні засади

Проведення розрахунків між суб'єктами господарювання, що знаходяться в різних країнах світу, базується на встановлених формах розрахунків та системі валютного регулювання. Стандартизація підходів до порядку, форми проведення та документального оформлення розрахунків необхідна для забезпечення відповідних гарантій експортерам та імпортерам на поставку товарів та на їх оплату. Вона встановлює також систему однакового тлумачення прав, зобов'язань і відповідальності сторін.

Міжнародні розрахунки - система здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з політичними, економічними, торговельними, культурними та іншими відносинами між юридичними та фізичними особами різних країн.

Вони можуть проводитись безпосередньо банківськими та іншими фінансовими установами через міжнародні платіжні засоби. Ці розрахунки базуються на принципах, закріплених Женевською міжнародною конвенцією і постановами Міжнародної торговельної палати.

Сфера міжнародних рахунків:

  • o розрахунки у зовнішній торгівлі за товари та послуги;
  • o розрахунки за некомерційні (неторговельні) операції;
  • o розрахунки за операціями, пов'язаними з рухом капіталу між країнами.

Основні суб'єкти міжнародних розрахунків:

  • o імпортер - фізична або юридична особа - підприємство, фірма, що займається підприємницькою діяльністю на території своєї країни і одержує з-за кордону готову продукцію (роботу або послугу), необхідну для здійснення діяльності;
  • o експортер - фізична особа, або юридична особа - підприємство, фірма, що займаються підприємницькою діяльністю на території своєї країни і здійснює постачання за кордон готової продукції (роботи або послуги) згідно з договором, укладеним з іноземною фірмою - імпортером;
  • o банк імпортера - банк, в якому обслуговується імпортер, або якому він доручає здійснити міжнародну розрахункову операцію. Залежно

від фінансового інструмента (тобто від об'єкта), за допомогою якого здійснюється операція, банк імпортера може називатися "банк-емітент", "інкасуючий банк", "виконуючий банк";

o банк експортера - банк, в якому обслуговується експортер, або якому він доручає здійснити міжнародну розрахункову операцію. Залежно від об'єкта, що використовується, банк експортера називають: "банк бенефіціара", "авізуючий банк", "банк-ремітент", "виконуючий банк".

Основними об'єктами системи міжнародних розрахунків виступають:

  • o товар, роботи або послуги, які експортер передає імпортеру згідно з умовами контракту;
  • o грошові кошти, або цінні папери (тратти), якими імпортер розраховується з експортером за одержаний товар, роботи, послуги;
  • o фінансовий інструмент, за допомогою якого здійснюється розрахунок між експортером та імпортером (форми розрахунків).

Об'єкт системи міжнародних розрахунків визначає характер взаємозв'язків між суб'єктами, тривалість процесу розрахунку, рівень ризику, що виникає в момент здійснення експортно-імпортних операцій.

Правовою підставою для проведення міжнародних розрахунків є зовнішньоекономічні контракти, а також двосторонні угоди (контракти) країн-партнерів. В процесі укладання зовнішньоекономічного контракту контрагенти узгоджують деталі комерційних та фінансових умов платежу.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця ЇЇ укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, належать:

  • 1. Назва, номер договору (контракту), дата, місце його укладення.
  • 2. Преамбула.
  • 3. Предмет договору (контракту).
  • 4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
  • 5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).
  • 6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).
  • 7. Умови платежів.
  • 8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).
  • 9. Упаковка та маркування.
  • 10. Форс-мажорні обставини.
  • 11. Санкції та рекламації.
  • 12. Урегулювання спорів у судовому порядку.
  • 13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

Таким чином, в зовнішньоекономічних контрактах визначаються валютно-фінансові та платіжні умови, які включають такі основні елементи:

  • o валюта ціни (валюта, в якій виражена ціна товару за укладеною зовнішньоторговельною угодою або сума міжнародної позики);
  • o валюта платежу (валюта, за допомогою якої здійснюються розрахунки або повертаються позички та борги);
  • o умови платежу;
  • o форми розрахунків;
  • o засоби платежу;
  • o банки, які обслуговують міжнародні розрахунки.

У розділі договору "Умови платежів" визначається валюта платежу, спосіб, порядок, строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

  • o умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті";
  • o умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

Від вибору валюти ціни і валюти платежу залежить повною мірою ефективність угоди. Валютою платежу може бути будь-яка валюта, узгоджена контрагентами. Вона може збігатися з валютою угоди або ні. При нестабільності валютних курсів ціна фіксується в найбільш стійкій валюті, а платежі, зазвичай, у валюті країни -імпортера.

Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються, тоді в контракті обумовлюється курс перерахунку першої в другу (за ринковим курсом валют), та умови перерахунку (уточнюється час коригування, наприклад, напередодні або на день платежу) на певному валютному ринку (продавця, покупця або третьої країни).

Неспівпадіння валютної ціни і валютного платежу - один з найпростіших методів страхування валютного ринку. Якщо курс валюти понизився, то сума платежу (у національній валюті) пропорційно зменшується і навпаки.

Ризик зниження курсу валюти ціни несе експортер (кредитор), а ризик її підвищення - імпортер (боржник).

Особливості міжнародних розрахунків:

  • 1) імпортери, експортери та їх банки вступають у певні відокремлені від зовнішньоторговельних контрактів відносини, пов'язані з оформленням, пересилкою, обробкою товаросупроводжувальних та платіжних документів, здійсненням платежів;
  • 2) міжнародні розрахунки регулюються не тільки нормативними національними законодавчими актами, але й міжнародними банківськими правилами та звичаями;
  • 3) міжнародні розрахунки є об'єктом уніфікації, що обумовлено інтернаціоналізацією господарських зв'язків та універсалізацією банківських операцій. У міжнародному правовому полі діють наступні нормативні документи:
    • - Єдиний чековий закон;
    • - Єдиний закон про простий та переказний вексель;
    • - Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів;
    • - Уніфіковані правила для інкасо;
    • - Уніфіковані правила для контрактних гарантій;
    • - Уніфіковані правила для гарантій, що підлягають оплаті за вимогою;
  • 4) міжнародні розрахунки мають документарний характер, тобто оплата здійснюється проти надання експортером фінансових та комерційних документів;
  • 5) міжнародні розрахунки мають різну валюту платежу, що визначає їх тісний зв'язок з валютними операціями, купівлею-продажем валюти, а також призводить до значного впливу на їх ефективність динаміки валютних курсів;
  • 6) використання валютних обмежень в країнах з частково конвертованою валютою, які безпосередньо впливають на здійснювані міжнародні розрахунки:
    • o блокування виручки експортера та обмеження його можливості розпоряджатися цими коштами;
    • o обов'язковий продаж валютної виручки експортера повністю або частково центральному або уповноваженому банку;
    • o обмежений продаж іноземної валюти імпортерам (тільки при наявності дозволу органу валютного контролю);
    • o заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;
    • o обмеження на форвардну купівлю іноземної валюти імпортерами;
    • o регулювання строків платежів за експортом та імпортом та інші.

Фактори, що впливають на стан міжнародних розрахунків:

  • o економічні та політичні відносини між країнами;
  • o становище країни на товарних та грошових ринках;
  • o рівень використання та ефективність державних заходів по зовнішньоекономічному регулюванню;
  • o валютне законодавство;
  • o міжнародні торгові правила та звичаї.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші