Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Людина і світ
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ

Власність - це приналежність засобів і продуктів виробництва певним особам - індивідам чи колективам.

Відносини власності - найважливіша сторона економічних відносин. Власник засобів виробництва володіє і самостійно розпоряджається ними, використовує їх для організації виробництва і отримання доходу. Іншими словами, щоб розібратися у відносинах власності, варто з'ясувати питання: кому належать засоби виробництва і вироблені продукти? Хто володіє, хто користується і хто розпоряджається ними?

У XIX ст. основною фігурою власника був капіталіст - підприємець. У XX ст. розвиток одержали різні види групової власності. Типовою формою такої власності є акціонерне товариство (корпорація). У середині 80-х рр. XX ст. у США з 15 млн. підприємств різних видів було близько 3 млн. корпорацій (20%), На них припадало 90% валового доходу всіх підприємств країни.

Акціонерне товариство випускає цінні папери - акції різної вартості, власники яких (акціонери) мають право на одержання частини доходу акціонерного товариства (дивіденди), що відповідає сумі акцій, і на участь в управлінні його справами. Акції можуть купувати робітники та службовці, причому не тільки працюючі, але і не працюючі на підприємствах акціонерного товариства (у США, наприклад, у 1985 р. було 47 млн. акціонерів). Для вирішення питань, що стосуються справ акціонерного товариства, зібратися відразу всі акціонери практично не можуть, тому реальне управління знаходиться в руках групи великих власників, що мають значну частину акцій (контрольний пакет), але не обов'язково 50%, можливо, і 5-10%. Саме ця група, а не всі акціонери розпоряджається справами акціонерного товариства.

Крім групової, існує й індивідуальна приватна власність. Вона представлена головним чином у сільському господарстві, ремеслі, торгівлі, сфері послуг. Наприклад, у США в середині 80-х рр. XX ст. в індивідуальній власності знаходилося 10,7 млн. підприємств із загальної кількості 15 млн. Серед них значну частину складали дрібні господарства, засновані на особистій праці виробника і його сім'ї. Дрібна трудова приватна власність представлена сімейними фермами в сільському господарстві, майстернями з ремонту побутової техніки, швейними, майстернями, бензоколонками, продовольчими і галантерейними крамничками. В індивідуальній приватній власності знаходиться також значне число дрібних і середніх фірм, що використовують найману працю.

У 70-80-х рр. XX ст. у США і країнах Західної Європи поряд зі зміцненням позицій великих об'єднань зросло значення дрібних та середніх підприємств і фірм. У загальній кількості на частку дрібних підприємств, які мають 10-20 і менш працюючих, припадає від 94 до 99%. Саме дрібні підприємства найчастіше беруть на себе освоєння нової техніки, створення нових видів товарів, що нерідко пов'язано з ризиком, здійснюють послуги з ремонту й обслуговування промислових виробів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів тощо). Багато дрібних фірм у капіталістичних країнах знаходяться у виробничій і фінансовій залежності від великих об'єднань. Розвиток дрібного і середнього підприємництва дозволяє краще використовувати економічний потенціал, сприяє гнучкості форм господарювання і пристосовності до швидко мінливих умов.

У сучасному світі приватна власність відіграє велику роль: вона стимулює ініціативу і заповзятливість, відповідальне ставлення до праці.

В економіці кінця XX ст. велике значення мала державна власність. У країнах Західної Європи у власності держави знаходились насамперед деякі великі промислові підприємства, банки, а також підприємства тих галузей, що обслуговують виробництво і соціально-побутову сферу - вантажний транспорт, енергетику, зв'язок тощо. Питома вага державного підприємництва в сукупному виробництві досягає нині 15-20%. Створення державних підприємств почасти продиктовано бажанням прискорити науково-технічний прогрес. Так, була створена атомна промисловість у США, Великобританії, Франції. Разом з тим, держава іноді бере на себе технічне переозброєння слабких ланок економіки. Наприклад, у Великобританії після Другої світової війни держава узяла на себе видатки щодо розвитку транспорту й енергетики.

У 80-х рр. XX ст. у ряді країн розгорнулася денаціоналізація економіки головним чином шляхом приватизації, тобто переходу в приватні руки, великих державних підприємств. Уряди пояснили ці заходи неефективністю, важким фінансовим становищем даних підприємств. Але, як правило, приватизація ніде не поширюється на залізниці, гідростанції, пошту, канали, портові спорудження, які мають велике значення для нормального функціонування економіки в цілому.

У колишньому СРСР, країнах Східної Європи, деяких країнах Азії державна власність у результаті соціальних революцій початку і середини XX ст. стала пануючою. Це численні заводи, фабрики, шахти, радгоспи, банки, засоби транспорту і зв'язку, основний житловий фонд тощо. Державною власністю була також земля. У Радянському Союзі в середині 80-их рр. XX ст. понад 90% усієї продукції вироблялося на державних підприємствах. З отриманням незалежності Україною почався процес роздержавлення і приватизації державних підприємств.

В економіці багатьох країн існує і кооперативна власність. У світі діє близько 1 млн. кооперативних організацій, які об'єднують 600 млн. осіб. Кожен член кооперативу має свою частку в його майні і може вийти з нього з поверненням цієї частки. Члени кооперативу безпосередньо беруть участь у його діяльності. Одним з видів кооперативних організацій є виробничий кооператив.

Виробничий кооператив - це самостійна організація, створена групою людей, що добровільно об'єдналися для спільного використання власного (чи орендованого) майна у своїй господарській діяльності. У кооперативах здійснюється самоврядування, тобто їхні члени самі спільно вирішують питання господарської діяльності, обирають органи оперативного управління.

У ряді країн існують також колективні ("народні") підприємства, що перейшли тим чи іншим способом у власність колективу. Трудовий колектив, будучи власником, бере участь в управлінні виробництвом.

Основні поняття

Економіка. Власність. Акціонерне товариство. Індивідуальна приватна власність. Державна власність. Кооперативна власність. Економічний ріст. Рівень життя. Національний дохід.

Терміни

Соціальна спрямованість економіки.

Питання для самоперевірки

1. Від чого залежить рівень життя в країні?

2. Які форми власності існують у сучасному світі?

3. Як змінюється якість економічного росту під впливом НТР?

4. У чому полягають зміни якості економічного росту в умовах НТР?

Завдання

1. Зіставте цифри: 1) за виробництвом сталі Україна займає шосте місце у світі; 2) ряд видів вітчизняних сільськогосподарських машин важчі від закордонних на 30-40%, а устаткування, вантажні автомобілі - на 16%. У підсумку перевитрата металу в порівнянні зі світовими аналогами складає 6-7 млн. т. Зробіть висновки.

2. Робітник купив акцію й одержує дивіденди. Інший робітник купив три такі акції й одержує дивіденди втри рази більші, ніж перший. Чи вважаєте ви це справедливим? Чи справедливе одержання доходів не тільки за трудовий внесок, але і за вкладені в акціонерну компанію засоби?

3. Чи вважаєте ви справедливою велику оплату за більшу кількість виробленої продукції; за більш якісну продукцію; за більш кваліфіковану, складну працю; за роботу в більш тяжких умовах? Свою точку зору аргументуйте.

4. Чи вважаєте ви справедливим, що кращі в порівнянні з іншими матеріальні умови має той, хто:

а) краще і більше працює; б) одержав більшу спадщину; в) має більший прибуток, уклавши кошти в яке-небудь підприємство? Свою думку аргументуйте.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси