Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Етика та Естетика arrow Естетика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Символічно-образна природа естетичного

Діяльність — будь-які її види (матеріально-практична, пізнавальна, художня тощо) — має символічно-образну природу. Поняття "символ" та "образ" склалися в культурі й отримали визначення в естетичній теорії як способи відображення та закріплення багатства змістовних нашарувань духовного досвіду. Інтерес до символу як способу надання універсального змісту (ідеї) в образі простежується впродовж історії становлення естетичного досвіду. Нагадаємо, що це поняття розроблялося в естетиці Платона, згодом — у неоплатоніка Плотина, у християнських богословів, зокрема в Діонісія Ареопагіта. Представники філософського романтизму, передусім, Ф. Шеллінг, всебічно обґрунтували поняття символу, зокрема художнього символу, розглядаючи мистецтво як най-адекватніший спосіб самовияву Абсолюта. Символічна природа мистецтва в історичній зміні типу символіки у зв'язку зі зміною характеру діалектичних зв'язків ідеї та образу аргументована в "Естетиці" Г. Гегеля. Цікаве розроблення проблеми символу міститься у філософській спадщині Е. Кассірера, психоаналізі 3. Фройда й аналітичній психології К. Юнга. Філософський аналіз проблеми символу розкриває його не специфічну, а універсальну властивість — символічну природу мислення, генеза якого пов'язана з духовним самостановленням людства в діяльності опредметнення світу. Нагадаємо, що грецьке слово symbolon означає "знак, прикмета". Символ характерний багатством вкладеного в нього досвіду духовно-практичного освоєння світу через смислові нашарування значень.

Символ як естетичне поняття — це образ, але в особливому способі його буття: концентрації змісту, що потребує "розкодування", вміння за зовнішньою прикметою побачити духовно споріднений зміст. О. Лосєв розглядає символ як "узагальнену смислову могутність предмета, що, розкладаючись у безконечний ряд, осмислює і всю безконечність часткових предметів, сенсом яких є вона сама" [15, с. 65]. Інакше кажучи, символ виразними виявами життєвості предмета, що постає концентрацією смислових нашарувань духовного досвіду, собою пояснює якості конкретних предметів.

Символ слугує своєрідним кодом для укладання духовного досвіду в певні форми, визначені культурою. У цьому сенсі природа символу також постає естетичною. Естетичну природу мають не лише витвори людських рук, не лише художнє формування, не лише образи природного світу, введеного у духовний досвід людства. Наукове пізнання також має символічну природу: воно "творить" світ, укладаючи його вияви в систему, що має достовірність істини, яка осягає закони буття. У такому випадку "поняття про дійсні речі є їх символ" [15, с. 27].

Підстави індивідуалізації людського образу здобуваються завдяки вирізненню індивідуальних знань, умінь або володіння "сакральною" предметністю, що забезпечує особливу результативність зусиль. У міфах, казках, епосі герою виготовляють (або він виготовляє сам) знаряддя, розраховане саме на його силу, до його руки пристосоване. В "Іліаді" Гомера зброю для Ахілла виготовляє бог Гефест, дбаючи про її красу і зручність, тобто єдність функції та якості.

Не менш стійке уявлення про символічну (магічну) властивість предметів бути оберегами від злих сил або допомагати людині отримувати перемогу над злом. У казках герой часто перемагає не стільки завдяки власній силі, скільки дякуючи властивостям меча або палиці в його руці. Невипадково предметності надається індивідуальна життєвість ("душа") у вигляді символічних означень її неповторної життєвості (орнамент, інкрустація та ін.). Скажімо, пояс — символ кола — це предмет-оберег, що в культурі багатьох народів символізує захист життя. Витоки його символічних властивостей пов'язані з образом сонячного диска. Таку саму функцію виконують прикраси у вигляді кола на руках, шиї, грудях. Це образ-символ захищеності від злих сил. Згадаймо магічне коло, яке окреслив Хома-філософ у повісті М. Гоголя "Вій". У його межі не змогли прорватися злі сили, аж доки сам Хома не зруйнував його: піднявши очі на Вія, він установив духовний зв'язок із силами зла.

Індивідуалізація досвіду засобами символічної образності відповідає потребі піднести його над повсякденністю, оформити в цілісний, виразний образ життєвості й тим самим набути досвіду небайдужого ставлення до нього. Отже, діяльність творить образ, а її зміст символізує в образах носіїв знань і умінь можливості та здобутки людства як сукупного цілого. Наголосимо на характерній для естетичної свідомості сутнісній рисі: вона відображає неповторність індивідуальної життєвості в наданому їй образі й одночасно символізує закономірне в духовному досвіді людства (ідею духовності).

В індивідуальному образі відсвічує ідея людських творчих сил і можливостей. Для вирізнення меж цінного в досвіді потрібна його концентрація. Тому справжній носій досвіду мас бути героєм — символізувати уміння роду. Своїми творчими якостями він оформляє зміст досвіду, відкриває його формуючі можливості. Завдяки індивідуалізації образу знань та умінь в їх суб'єкті відбувається перехід "від міфологічного мислення до метафоричного" [13, с. 311], тобто від естетичного формування до його вищого рівня — художньої образності мистецтва з властивим йому багатством символічних значень. У виразному образному способі буття досвід постає психологічно переконливим і переживається як особистісно бажаний. Так, уособленням усезагального в змісті досвіду, з огляду його цінності, постає ідея Бога. У схилянні перед ним людина схиляється перед собою, естетично переживаючи своє буття: не себе-буденність і профанність світу цього, а переживає своє символічно-образне втілення, свою потенційну могутність і безмежність своїх можливостей — потенцію свого можливого "іншого" буття. Звідси виникають міфологічні уявлення про "потойбічний світ". Це символ можливості реалізувати власні потенції в іншому, досконалішому "бутті". Це проект себе-іншого буття, де рай — ідеальне середовище для здійснення себе в ідеальному образі в межах ідеального простору, тобто перспектива здійснити себе в добрі, красі, справедливості, розумності та ін. Чим більше відкладеного на "потім", тим більша надія та віра в існування цього "потім".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси