Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Охорона праці в авіації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вогнегасні установки і системи

Кожне авіапідприємство залежно від характеру і кількості вогненебезпечних речовин і матеріалів, що використовуються, кількості й типів ПС, видів виробництва (ремонтний завод, АТБ, склади ПММ і т. ін.) з урахуванням місцевих умов мусить мати спеціальну пожежну техніку, автоматичні системи оповіщення і гасіння пожеж.

Основними видами пожежної техніки є: пожежні автомобілі й мотопомпи, установки і системи пожежогасіння, вогнегасники, засоби і установки пожежної і охоронно-пожежної сигналізації, пожежні рятувальні пристрої, пожежне устаткування та інвентар і т. ін.

V тих випадках, коли умови розвитку пожеж невідомі, необхідно проводити вогневі випробування вибраних пожежних систем і установок на макетах устаткування і будівель в умовах, близьких до реальних.

Установки водяного пожежогасіння. Найпоширенішим пожежним устаткуванням водяного пожежогасіння підприємств є: гідранти пожежні, гідранти-колонки, крани пожежні, насоси, рукава пожежні і т. ін.

Відповідно до протипожежних норм кожне промислове підприємство обладнують пожежним водопроводом. Він може бути об'єднаним з господарсько-питним або водопроводом, який використовують у виробничому процесі. Воду можна також подавати до місця пожежі з водоймищ, річок або підвозити в автоцистернах.

Нормами допускається обладнання окремого пожежного водопроводу високого або низького тиску.

Під час гасіння пожеж напір води в водопроводах високого тиску створюється спеціальними стаціонарними пожежними насосами (помпами). їх обладнують пусковими пристроями, які включають систему в роботу після одержання сигналу про виникнення пожежі.

Водопровід високого тиску має забезпечити подачу компактного струменя води на висоту 10 м, коли пожежний ствол розміщено на рівні найвищого об'єкта, при максимальному споживанні води з внутрішніх пожежних кранів. У водопроводах низького тиску напір води створюється за допомогою пересувних пожежних насосів (мотопомпи, автонасоси), які подають воду від гідрантів до місця пожежі. Напір в мережі пожежного водопроводу низького тиску має забезпечувати висоту струменя не меншу від 10 м відносно землі.

За протипожежними нормативами у виробничих приміщеннях категорій А, Б і В з вибухово-пожежної та пожежної безпеки передбачено встановлення спринклерних автоматичних і дренчерних систем.

Ці установки призначені для місцевого гасіння і локалізації пожежі дрібнорозпилювальними струменями.

Спринклерні й дренчерні автоматичні установки класифікують залежно від використання засобу гасіння: водяні (водохімічні), парові, пінні, газові, порошкові й комбіновані.

Водяна спринклерна установка (рис. 17.1) являє собою систему розгалужених і закріплених під перекриттям водопровідних труб, в які вкручено водорозпилювачі-спринклери, що одночасно є датчиками в цих установках (рис. 17.2). Вона спрацьовує під час підвищення температури в приміщенні. Сплав, який з'єднує мідні пластини замка, плавиться, і замок розпадається, звільняючи клапан, який закриває вихід води. Остання, витікаючи з труби, падає на розетку і розбризкується по поверхні, яку треба захистити. Як припай під час припаювання мідних пластинок спринклера застосовують сплави з температурами плавлення 72, 93, 141, 182°С. Кількість спринклерів визначають з розрахунку 12 м підлоги на одну головку.

Дренчерні установки відрізняються від спринклерних тим, що не мають легкоплавкого замка і вода витікає із зрошувачів при відкриванні крана, який подає воду до магістрального трубопровода всієї установки, або в результаті спрацювання датчика. Застосовують їх для гасіння пожеж за допомогою водяних завіс або направленого водорозпилювання. Як розпилювачі води застосовують різні типи зрошувачів (рис. 17.2, б, в). Двоструменевий зрошувач при напорі приблизно 343 Па здатний створити струмінь довжиною 8 м і шириною 5 м. Чотириструменевий зрошувач створює струмінь довжиною 15 м при тому ж напорі.

Установки (вогнегасники) пінного пожежогасіння. Повітряно-механічну піну для гасіння пожеж одержують у повітряно-пінних стволах і генераторах піни. її застосовують у пересувних установках для гасіння зовнішніх і внутрішніх пожеж. Повітряно-пінні стволи використовують для створення повітряно-механічної піни з водних розчинів піноутворювачів і подачі її в зону горіння.

Схема водяної спринклерної установки

Рис. 17.1. Схема водяної спринклерної установки:

1 - звукова сигналізація; 2 - розподільні трубопроводи; 3 - спринклерні головки; 4 - трубопровід постачання установки; 5 - контрольно-сигнальний пристрій; 6 - труба пожежного водопроводу

Зрошувачі водяних систем пожежогасіння

Рис. 17.2. Зрошувачі водяних систем пожежогасіння:

а - схема спринклерної головки; б - двоструменевий зрошувач; в — скляний клапан; 2 - діафрагма 3 - насадок; 4 каркас спринклерної головки; 5 - розетка; 6 - мідні пластини замка

У стволах одержують повітряно-механічну піну кратністю не більше 10. Високократну піну одержують у піногенераторах. Зараз застосовують декілька типів піногенераторних установок, які залежно від призначення обладнані різними типами розпилювачів і створюють повітряно-механічну піну різної кратності й стійкості.

Так, наприклад, на авіапідприємствах широко використовують вогнегасники, призначені для гасіння займань різних речовин і матеріалів, за винятком лужних металів і речовин, горіння яких відбувається без доступу повітря, а також електроустановок, які знаходяться під напругою. Такий вогнегасник встановлюють у громадських будинках, на складах ПММ, в гаражах та інших місцях з температурою навколишнього середовища 5-50°С.

Повітряно-пінні вогнегасники бувають переносні: ОВП-5, ОВП-10 і стаціонарні -ОВП-100, ОВПУ-250. Наприклад, місткість вогнегасника ОВП-100 — 100 л, дальність струменя піни — не менше 5 м, маса із зарядом - 160 кг, а мінімальний робочий тиск у корпусі вогнегасника - 784,56 кПа. Принцип його дії заснований на створенні надмірного тиску в корпусі вогнегасника вуглекислим газом, який подається з балона високого тиску. Під тиском заряд поступає в піногенератор, де розпилений струмінь, ежектуючи повітря, створює на сітці повітряно-механічну піну, яка викидається у вогнище (в осередок пожежі).

Під час експлуатації вогнегасника ОВП-100 необхідно додержуватись заходів безпеки. Так, наприклад, заряджати вогнегасник слід у спецодязі й окулярах. У разі потрапляння піноутворювача в очі їх необхідно швидко та достатньо промити чистою водою. В процесі експлуатації вогнегасника не слід допускати: прямого нагрівання балона високого тиску різними джерелами тепла, а також сонячними променями; впливу атмосферних опадів; ударів по балонах, запорних пристроях і з'єднувальній трубці; експлуатацію вогнегасника з несправним запобіжним клапаном, а також виконувати з вогнегасником інші дії, заборонені вимогами безпеки при роботі з посудинами, які знаходяться під тиском.

Під час гасіння пожеж легкозаймистих і горючих рідин, які у великих об'ємах зберігаються в наземних і напівпідземних резервуарах, застосовують повітряно-механічну піну, яку подають до них зі стаціонарно установлених піногенераторів, пінокамер або пересувних пінопідйомників.

Установка для гасіння пожеж газовими вогнегасними сумішами. Такими сумішами є: двоокис вуглецю, інертні гази, легковипарні суміші "3,5" і "Ж-Б" та інші. їх застосовують, коли гасіння іншими вогнегасними речовинами малоефективне або неможливе. Гасіння газом може бути об'ємним, місцевим і комбінованим. Установки об'ємного газового гасіння використовують при гасінні майже всіх легкозаймистих і горючих рідин, газів і твердих речовин. До цієї групи вогнегасників відносяться: переносні - ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8 і пересувні ОУ-25 (УП-1М), ОУ-80 (УП-2М), ОУ-400 та інші. Вони застосовуються при гасінні різних речовин, а також електроустановок під напругою до 10 кВ.

Прикладом такої установки може служити пересувний вогнегасник С02 типу УП-1М. Він призначений для гасіння пожеж легкозаймистих і горючих рідин на площі до 50 м, електроустановок невеликих розмірів, які знаходяться під напругою, авіаційних, а також будь-яких інших двигунів внутрішнього згоряння. Цей вогнегасник являє собою балон, закріплений на візку. У горловину балона вкручено запірний вентиль, до якого приєднано гумовий шланг, обплетений стальним оцинкованим дротом. До другого кінця шланга приєднано розтруб з рукояткою. Вогнегасник спрацьовує під час відкриття запірного вентиля, розтруб в цьому випадку направляють на вогнище.

Для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 75 м використовують автомобільний причеп пожежогасіння типу УП-400 з використанням С02. Він складається з восьми балонів, закріплених на автомобільному причепі, і має два розтруби.

При використанні установок вогнегасників з С02 необхідно дотримуватись застережних заходів. Оскільки вони відносяться до посудин, які працюють під тиском, то на них поширюються заходи безпеки, викладені вище.

Установки порошкового гасіння Ці установки за конструкцією аналогічні установкам газового гасіння. Порошок в таких установках подається в пожежні рукави стиснутим газом - повітрям, азотом.

Наприклад, пересувний порошковий вогнегасник типу ОПС-10, ОППС-100 призначений для гасіння займань лужноземельних металів, електроустановок, які знаходяться під напругою, та інших об'єктів. Він складається з двох балонів для збереження порошку, двох балончиків для збереження газу (азоту або повітря), кранів і двох подовжувачів з насадками. Для приведення вогнегасника в дію належить відкрити вентиль газового балончика і спрямувати насадок на поверхню, яка горить. При цьому слід дотримуватись застережних заходів: щоб уникнути розтікання розплавлених лужноземельних металів при гасінні не слід наближати насадок ближче, ніж на 0,5 м до поверхні, що горить. Також випускаються порошкові вогнегасники типів: ОПС-10А, ОПС-10, ОП-І00, ОППС-10, СП-120. Найбільшого розповсюдження на авіапідприємствах набули також вогнегасники: хімічні пінні - ОХП-10, ОП-М, ОП-9ММ та аерозольні - ОА-1, ОА-3, ОА-5, ОА-10, ОА-50, СОТ-1, СОТ-5, СОТ-5М, СОТ-6.

Ще раз повернемось до рунних вогнегасників. їх використовують для ліквідації невеликих вогнищ на початку їхнього виникнення в разі запалення горючих рідин і твердих горючих матеріалів. Вогнегасники приводяться в дію обслуговуючим персоналом до прибуття пожежних команд або вмикання стаціонарних засобів гасіння, а тому дія вогнегасників і способи їхнього застосування мають добре вивчити всі особи, яким прийдеться ними користуватись.

При застосуванні ручних вогнегасників необхідно керуватись основним принципом - вогнегасна речовина ефективна тільки в тому випадку, коли вона вступає в безпосередній контакт з вогнем.

Практика свідчить, що непідготовлений персонал невірно і неефективно використовує вогнегасник - приводить Його в дію передчасно, а коли підходить до вогнища, то вогнегасник вже напівпустий. Зараз знаходять застосування різні ручні вогнегасники.

Ручний повітряно-пінний вогнегасник (рис. 17.3, а) застосовують для гасіння різних матеріалів, крім установок, які знаходяться під напругою.

Ручні вогнегасники

Рис. 17.3. Ручні вогнегасники:

а - повітряно-пінний ОВП; б - СУ ОУ-2; в - вуглекислотно-брометиловий ОУБ-3; г - порошковий

Вогнегасник містить в собі заряд 5 %-го водяного розчину піноутворювача і приводиться в дію таким чином. Важіль, діючи на шток, руйнує мембрану балона з двоокисом вуглецю, який витискує заряд вогнегасника по сифонній трубці в пінний насадок, де утворюється струмінь високократної піни. Промисловість випускає в основному п'ятилітрові й десятилІтрові вогнегасники. Наприклад, десятилітровий вогнегасник подає струмінь піни на відстань 3,7 м кратністю 55 протягом 53 с.

Вогнегасники з СОг (наприклад, ОУ-2) являють собою балони (рис. 17.3, б) місткістю 0,0025 м3 і 0,008 м (2,5 л і 8 л), які заповнені зрідженим двоокисом вуглецю. Газ в балоні знаходиться під тиском 16,7 мПа. Час витікання газу дорівнює 25 с.

Під час відкриття крана двоокис вуглецю по сифонній трубці поступає в розтруб, де перетворюється в снігоподібну масу, яка подається у вогнище. Розтруб легко повертається рукою, його слід утримувати в потрібному напрямку за ізольовану поліхлорвініловою трубкою основу розтруба, а не за сам розтруб. Інакше пальці рук при витіканні вуглекислоти можуть примерзнути до нього.

Вуглекислотно-брометилові вогнегасники (рис. 17.3, в) мають місткість відповідно 0,003 м3 і 0,007 м3, заправляються сумішшю, яка містить в собі 97 % бромистого етилу і 3 % двоокису вуглецю і подається у вогнище розпиленим струменем довжиною 3-4 м протягом 40 с.

Порошкові ручні вогнегасники (рис. 17.3, г) містять в собі в тонкостінному десятилітровому балоні порошок ПС-1 або ПС-2. Подасться він за допомогою стиснутого газу, який зберігається в додатковому балончику місткістю 0,7 м і застосовується для гасіння пожеж лужних металів (літію, калію, натрію) та магнієвих сплавів. Для гасіння алюмінійорганічних сполук використовують вогнегасник СИ-120 місткістю 0,12 м3, який вміщує в собі порошковий заряд СИ-2.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші