Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Види еластичності попиту за ціною

Поняття еластичності попиту ввів А. Маршалл. У певний момент часу ціна товару дорівнює Р, а обсяг сукупного попиту на нього - Q. Зміна ціни (чи інших чинників) впливає на зміну обсягу попиту неоднозначно, що назвали еластичністю попиту. Цінова еластичність попиту може бути більшою чи меншою в залежності від того, як на попит впливає ціна, що визначають, через коефіцієнт еластичності попиту (EDP).

де EDP - цінова еластичність попиту, AQ - зміна обсягу попиту (%), AP - зміна рівня ціни (%).

На рисунку показано, що форма кривої попиту може бути різною в залежності від його еластичності.

Види еластичності попиту за ціною

Рис. Види еластичності попиту за ціною

Якщо обсяг попиту змінюється у більшій мірі, ніж зміна ціни, такий попит є еластичним (ED1P > 1), а якщо навпаки - є нееластичним (ED3P < 1). Якщо ED2P = 1, то попит на цей товар характеризується нейтральною, або одиничною, еластичністю. Відповідно до цього розрізняють товари еластичні, нееластичні, з одиничною еластичністю. Якщо зміна ціни не впливає на зміну обсягу попиту, має місце цілком (абсолютно) нееластичний попит (ED5P = 0). Якщо нескінченно мала зміна ціни призводить до нескінченного зростання обсягу попиту, існує повністю (абсолютно) еластичний попит (ED4P -> оо).

Коефіцієнт EDP завжди є від'ємним (із знаком "-"), адже ціна й обсяг попиту змінюються у протилежних напрямах (обернена залежність), але в економічній теорії знак "-" просто не береться до уваги (тут знак не має особливого значення).

Види еластичності пропозиції за ціною

Ступінь реакції пропозиції на коливання ціни вимірюється ціновою еластичністю пропозиції, коефіцієнт якої визначається так:

де ESP - коефіцієнт цінової еластичності пропозиції, AQ - зміна обсягу пропозиції, AP- зміна рівня ціни (у %).

Оскільки зміна обсягу пропонованого товару і цін відбувається в одному напрямі, еластичність пропозиції завжди позитивна.

На рисунку відображено п'ять варіантів цінової еластичності пропозиції.

Види еластичності пропозиції за ціною

Рис. Види еластичності пропозиції за ціною

Із факторів, що впливають на еластичність пропозиції товару, найважливішим є тривалість часу, або ринковий період, який є у розпорядженні виробників, щоб відреагувати зміною обсягу виробництва на зміну рівня ціни. Чим більший ринковий період, тим більшою буде еластичність пропозиції. Розрізняють три ринкових періоди: найкоротший (усі виробничі фактори сталі, їх обсяг незмінний), короткотривалий (окремі фактори стають змінними) і довготривалий (усі фактори стають змінними). Ця періодизація була запропонована А. Маршаллом для аналізу пропозиції.

В межах найкоротшого ринкового періоду виробникові не вистачає часу, щоб відреагувати на зміну ціни зміною пропозиції, тому пропозиція залишається цілком (абсолютно) нееластичною (81).

Протягом короткострокового періоду виробники частково змінюють обсяг виробництва за рахунок зміни обсягу частини ресурсів, і пропозиція стає еластичною (84).

Цілком (абсолютно) еластичною (85) пропозиція стає у довгостроковому періоді, у якому всі ресурси стають змінними і виробник встигає зреагувати на будь-яку зміну ціни.

Мікроекономічна модель підприємства

Підприємство - один із господарюючих суб'єктів, поведінка якого моделюється в рамках мікроекономічного аналізу.

Основними функціями підприємств є виробництво приватних благ, інвестування та придбання виробничих ресурсів, зокрема факторів виробництва.

Виробництво - це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг.

Виробничі послуги праці, капіталу, землі та підприємницьких здібностей називаються факторами виробництва.

В мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально - як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.

З огляду на можливості фірми змінювати обсяги використання ресурсів (факторів) у процесі виробництва визначаються короткостроковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий період - це період у виробничій діяльності фірми, протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції; його тривалість залежить від технологій виробництва.

Довгостроковий період - це період у діяльності підприємства (фірми), достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, які потрібні підприємству для випуску продукції (на відміну від короткострокового періоду).

Здатність виробництва продукувати товари при відповідних затратах факторів виробництва визначається передусім технологією, що використовується у ньому.

Технологія - це практичне застосування знань про способи виробництва продуктів і послуг. Вона матеріалізується у нових зразках обладнання; нових методах виробництва; новій організації праці; підвищенні загальноосвітнього та професійного рівня підготовки працівників.

У реальному житті технологія постійно вдосконалюється, що приводить до зміни у виробничому процесі. Однак для спрощення моделі поведінки виробника на цьому етапі аналізу припускається, що технологічні зміни не відбуваються. Це припущення не змінить мотивів поведінки виробника, однак спростить процес пізнання.

Якщо технологія залишається незмінною, то можна обґрунтовано припустити, що існує стійка залежність між певною кількістю ресурсів, що використовуються у виробничому процесі, та тим максимальним обсягом товару, який може бути вироблений за даних умов. Таку залежність демонструє виробнича функція.

Виробнича функція - це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленої за допомогою цього набору факторів:

де Q - обсяг виробництва, L - затрати праці, K - затрати капіталу, М - матеріали.

При незмінній технології виробнича функція має ряд властивостей, що визначають співвідношення між обсягами випуску продукції та кількістю використовуваних ресурсів.

  • 1. Існує межа для збільшення обсягів виробництва, яке може досягатися зростанням затрат одного ресурсу за інших незмінних умов: якщо, наприклад, К, М - const, а зростає тільки L, то AQ -> 0.
  • 2. Існує певна взаємна доповнюваність факторів виробництва, тобто ефективне функціонування кожного з них вимагає наявності певної кількості іншого. Разом з тим, є можливість без скорочення обсягів виробництва замінити деяку кількість одного фактора на певну кількість іншого. Однак така заміна має свої межі.
  • 3. Зміни у використанні факторів виробництва більш еластичні в довготерміновому періоді, ніж у короткотерміновому.

Процес трансформації ресурсів у готову продукцію характеризується показниками сукупного, середнього та граничного продуктів.

Якщо зафіксувати обсяги використання всіх факторів виробництва, окрім одного (наприклад, праці, обсяг використання якої позначається літерою L), тоді сукупний продукт змінного фактора виробництва (праці - TPL) визначається як обсяг продукції, що виробляє фірма при певному обсязі L використання цього фактора і незмінних обсягах використання всіх інших факторів. Аналогічний показник капіталу позначається як TPK.

Середній продукт змінного фактора виробництва (праці - APL, капіталу - APK) - це відношення сукупного продукту змінного фактора до обсягу фактора, що забезпечив випуск цього продукту:

Ці показники мають також назву продуктивність праці, продуктивність капіталу.

Граничний продукт змінного фактора виробництва (праці - МРЬ, капіталу - МРК) - додатковий випуск продукції, який забезпечується використанням додаткової одиниці ресурсу.

Витрати виробництва - це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів, послуг, інформації.

У короткостроковому періоді зі зміною обсягу продукції одні витрати виробництва залишаються сталими, тоді як інші змінюються. Разом вони становлять загальні витрати підприємства (фірми).

Загальні витрати (ТС) - це сума витрат на всі ресурси, які використовують для виробництва продукції. Для короткострокового періоду загальні витрати поділяють на постійні витрати (ТТС) і змінні витрати (ТУС):

Короткострокові загальні постійні витрати - це та частина загальних витрат, яка не змінюється зі зміною обсягу продукції.

Короткострокові загальні змінні витрати - це та частина загальних витрат, яка змінюється разом зі зміною обсягу продукції.

Загальні витрати - це сума постійних і змінних витрат. На їхній основі можна визначити середні та граничні витрати, які є різновидами короткострокових витрат.

Короткострокові середні витрати (АС) - це витрати на одиницю продукції. Розрізняють три види середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні загальні витрати.

Короткострокові граничні витрати (МС) - це додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

Виторг - це сума грошей, яка надходить від продажу підприємством певної кількості товарів і послуг.

Мікроекономіка виділяє три види виторгу: загальний (ТИ), середній (ЛИ), граничний (МИ).

Загальний виторг - це добуток ціни та кількості проданого продукту:

Оскільки ЛИ = Р, то ТИ = Р х 0.

Середній виторг - це сума грошей, яку отримує продавець за продану одиницю продукції:

де Р - ціна продукту, АИ - середній виторг.

Граничний виторг - це зміна загального виторгу підприємства, що походить із продажу однієї додаткової одиниці його продукту. МИ - це додатковий виторг, отриманий виробником унаслідок зниження ціни і продажу додаткової одиниці продукції.

Граничний виторг обчислюється за формулою:

де ТИ - зміна загального виторгу; - зміна кількості проданої продукції.

За сумою виторгу фірми визначають масштаби її комерційної діяльності.

Термін "прибуток" використовують для позначення різниці між виторгом фірми та її витратами.

В економічній науці та господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

Економічний прибуток - це різниця між загальним виторгом і загальними витратами фірми - явними і неявними:

де ЕР - економічний прибуток; ТИ - загальний виторг;

де ЕС - явні витрати; ІС - неявні витрати.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальним виторгом і явними витратами фірми. Такий прибуток називають ще розрахунковим, бо під час його обчислення враховують лише грошові платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми:

де АСР - бухгалтерський прибуток; ТИ - загальний виторг; ЕС - явні витрати.

Нормальний прибуток - це той мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі. Це плата за виконання підприємницьких функцій.

Прибуток - це основний показник ефективності роботи підприємства.

Проте абсолютні розміри прибутку не є достатньою підставою для характеристики якості цієї роботи. Величина прибутку, що отримує підприємство, залежить (за інших рівних умов) від обсягу виробництва, на який впливає чимало чинників. Тому якість роботи підприємства визначають за відносним показником, який відображає ступінь прибутковості стосовно того чи іншого фактора виробництва. Таким показником є рентабельність.

Рентабельність підприємства обчислюють як відношення прибутку до вартості основних виробничих та оборотних засобів, виражене у відсотках.

Рівень рентабельності часто називають нормою прибутку. Цей відносний показник дає змогу порівнювати ефективність роботи різних підприємств.

Крім рентабельності підприємства, для виявлення ефективності виробництва окремих речей обчислюють рентабельність продукції.

Рівень рентабельності продукції визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво.

Для максимізації прибутку фірми її керівництво може використовувати дані про виторг і витрати.

Максимізує прибуток такий обсяг продукції, за якого ТИ : ТС є найбільшим, або МИ : МС = 1

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші