Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ФОРМУВАННЯ ПЕРЕДУМОВ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ (XVI — перша половина XVII ст.)

Немає нічого важливішого, небезпечнішого, невизначенішого, ніж керуватися введенням нового порядку речей, адже в кожного нововведення є закляті вороги, яким добре жилося по-старому, і мляві прихильники, котрі не впевнені, чи зможуть вони жити по-новому.

Нікколо Макіавеллі

Загальна характеристика епохи.

Епоха Великих географічних відкриттів і первісного нагромадження капіталу — це приблизно 300-річний період від кінця XV (початок епохи Великих відкриттів) до кінця XVIII ст. (промислова революція в Англії). Він охоплює так зване Високе Відродження (1450—1650) і Століття Просвітництва (1650—1785).

Загалом охарактеризувати цю епоху можна словами динаміка і гроші. Усе починає рухатися, змінюватися: люди, ідеї, державні кордони, суспільні інститути. Гроші обслуговують ці зміни.

Після відкриття морських шляхів у Індію, Америку, Південно-Східну Азію грошовий "голод" у Європі змінюється могутнім припливом золота й срібла і починається так звана революція цін — загальне зростання цін майже в чотири рази порівняно з XVI ст.

Використовуючи свою перевагу в озброєнні й організації, європейські держави захоплюють і колоніально освоюють великі регіони в Азії, Африці, обох Америках. Грабіж та експлуатація колоніальних і залежних територій — одне з головних джерел первісного нагромадження капіталу і ресурсів для промислового перевороту, який започаткував індустріальне суспільство.

У XVI ст. відбувся розкол у католицькій церкві - Реформація. Країни, що прийняли нову ідеологію - протестантизм, отримують додатковий імпульс для економічного розвитку. Реформація і революція цін прискорювали процес розмежування європейських держав на економічно розвинуті (Англія, Голландія, Швеція, Швейцарія) і відсталі (Іспанія, Австрія, південнонімецькі землі, Польща, Османська імперія). Лм . ш„ а

Із винаходом техніки друкарства процес накопичення знань став надкумулятивним, а освіта істотно розвинулась. Зростає потреба в нових знаннях і навичках, необхідних для успішної діяльності у світі, що ускладнюється. Це призводить до створення поряд із церковними (початковими і вищими) світських шкіл: муніципальних, торгових, ремісничих — так званих середніх спеціальних навчальних закладів.

Зміна структури харчування — збільшення частки м'яса і молочних продуктів, з одного боку, і зростання потреб у шкірі та вовні, з іншого, зумовлюють зміну структури сільського господарства. Зменшується частка земель, на яких вирощують переважно зернові культури, і збільшується частка територій для пасовищ. В Англії такий процес назвали обгороджування. Методи, якими його здійснювали, вважали жорстокими.

Поліпшення структури харчування, поява нових для європейців продуктів, насамперед картоплі, сприяли стійкій позитивній динаміці населення. Між 1500 і 1800 pp. чисельність населення Європи, як мінімум, подвоїлася і становила 150 млн осіб (без урахування Росії й Туреччини), хоча смертність, особливо дітей, залишалася дуже високою, середня очікувана тривалість життя досягала 35 років. Почалася поступова міграція європейців у колонії.

Зміни відбувалися також в інституті шлюбу. Формувався так званий європейський, чи буржуазний, тип шлюбу, для якого характерні такі особливості:

  • — більш пізній, порівняно з католицьким, середній вік одруження (28—36 років для чоловіків і 22—28 — для жінок);
  • — відносно велика частка осіб, котрі взагалі не одружуються (9—15 % для чоловіків ill—18 — для жінок);
  • — Істотно менша кількість дітей (у середньому 5—7), котрих народили зі значною різницею у ві ці (2—4 роки).

Для епохи властиві також соціальні зрушення. Розглянемо їх детальніше.

По-перше, з 85 до 75— 70 % скоротилася частка селян у загальній чисельності населення. Усередині власне селянства відбувся поділ на заможних (фригольдери, гросбауери та ін., які становили 10—15% селян) і безземельних (батраки, поденники, здольники, котери тощо — 20—25 %).

По-друге, такий процес торкнувся і дворянства, з якого виокремилася служива частина, що стала потім основою адміністративних та управлінських структур, як внутрішньодержавних, так і колоніальних.

По-третє, істотно збільшилася абсолютна й відносна чисельність міського населення. Воно диференціювалося на такі верстви:

  • 1) верхня частина — купці, заможні ремісники, мануфактурники та ін. — основа для формування буржуазії, що домоглася у найрозвинутіших країнах політичної рівноправності з дворянством;
  • 2) середня частина — службовці, юристи, лікарі, вчителі, крамарі та ін., — на якій ґрунтувався міський середній стан;
  • 3) нижня частина — поденники, підмайстри, наймані робітники, слуги, зубожілі ремісники та ін., — котрі стали основою для становлення промислового пролетаріату.

Соціальні зміни супроводжувалися запеклою міжгруповою боротьбою і призвели до значного розшарування за рівнем та умовами життя. Унаслідок цього верхні соціальні верстви домоглися поліпшення якості життя, тоді як для частини нижніх соціальних груп такі умови погіршилися навіть порівняно з середньовіччям. Проте особливо несправедливою була відмінність між рівнями життя верхів і низів.

Усе викладене стосується переважно країн Західної Європи, та й то не всіх. В інших регіонах цивілізованого світу тривала епоха класичного Середньовіччя.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші