Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент персоналу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особистісні риси керівника

Основні риси керівника

Г. Мінтберг назвав 8 основоположних рис, що мають бути притаманні сучасному керівнику (менеджеру).

  • 1. Мистецтво бути рівним — здатність встановлювати і під­тримувати систему відносин з рівними собі людьми.
  • 2. Мистецтво бути лідером — здатність керувати підлегли­ми, справлятися з усіма труднощами й проблемами, що при­ходять до людини разом із владою та відповідальністю.
  • 3. Мистецтво розв'язувати конфлікти — здатність висту­пати посередником між двома сторонами в конфлікті, врегу­льовувати прикрощі, породжені психологічним стресом.
  • 4. Мистецтво опрацьовувати інформацію — здатність ство­рити систему комунікацій в організації, одержувати надійну інформацію й ефективно її оцінювати.
  • 5. Мистецтво приймати нестандартні управлінські рішен­ня — здатність знаходити проблеми і рішення за умов, коли альтернативні варіанти дій, інформація і мета неясні й сум­нівні.
  • 6. Мистецтво раціонально розподіляти ресурси в організа­ції — здатність вибрати потрібну альтернативу, знайти опти­мальний варіант за умов обмеженого часу й ресурсів.
  • 7. Дар керівника-підприємця — здатність іти на певний ризик і на впровадження нововведень у своїй організації.
  • 8. Мистецтво самоаналізу — здатність розуміти позицію лідера і його роль в організації, вміння бачити те, як впливає лідер на організацію.

Фактори, що перешкоджають повній реалізації особистих можливостей керівника

1. Невміння управляти собою.

Керівник має навчитися поводитися із самим собою як з уні­кальним і неоціненним ресурсом, уміти підтримувати високу працездатність. Керівники, які не вміють правильно "розря­джатися", не досить ефективно використовують свій час, енер­гію і навички, не спроможні справитися зі стресами, що вини­кають у їхньому житті, й тому не здатні керувати собою.

2. Розмиті особисті цінності.

Від керівника щодня, а найчастіше й щогодини, очікуєть­ся прийняття рішень, основаних на його особистих цінностях і принципах. Якщо особисті цінності недостатньо чіткі, керів­никові не вистачатиме твердих переконань для рішень, і вони будуть сприйматися навколишніми як необгрунтовані. Прак­тика успішного управління в цілому орієнтована на такі цін­ності, як ефективна реалізація потенціалу працівників і зрос­таюча готовність до нововведень.

3. Нечітка особиста мета.

Керівник, не здатний при виборі мети (в тому числі й осо­бистої) зважувати альтернативні варіанти, як правило, упус­кає важливі можливості й витрачає час і сили на незначні пи­тання. Подібні керівники звичайно з труднощами досягають успіху і не спроможні оцінити успіх інших, оскільки обме­жені нечіткістю особистих цілей.

4. Брак прагнення підвищувати свій рівень.

Керівники, які не вміють перебороти свої слабкості й пра­цювати над підвищенням свого рівня, недостатньо динамічні, схильні уникати гострих ситуацій, їхні приховані можли­вості так і залишаються нерозвиненими. Ділове життя таких керівників перетворюється на рутину тим більше, чим часті­ше вони в інтересах особистої безпеки виключають зі своєї діяльності ризик.

5. Брак навичок розв'язання проблем.

Більшість керівників не вміють методично і раціонально працювати над розв'язанням проблем і домагатися якісних рі­шень. У практичній роботі їм важко проводити наради для розв'язання проблем, постановки мети, опрацювання інфор­мації, планування й контролю. Відбувається накопичення про­блем, що заважають, в остаточному підсумку, діям керівника.

6. Недостатність творчого підходу.

Деякі керівники не вміють творчо підходити до розв'язання проблем і не здатні до інновацій. Такі працівники рідко вису­вають нові ідеї, вони нездатні змусити інших працювати твор­чо й використовувати нові підходи в роботі. Вони найчастіше не ознайомлені і з методами підвищення своєї винахідли­вості.

7. Невміння впливати на людей.

У повсякденній роботі керівникові необхідно мати від лю­дей, безпосередньо не підпорядкованих йому, підтримку й участь, що, в остаточному підсумку, забезпечує успіх. Тому керівник, який не встановлює міцних контактів із навколиш­німи, недостатньо наполегливий, а також не вміє виражати себе й слухати інших, обмежений у своєму впливі на навко­лишніх.

8. Недостатнє розуміння особливостей управлінської праці.

Керівники, які не вміють об'єктивно оцінювати своє керів­ництво підлеглими, не зможуть домогтися високої віддачі від працівників. Тобто керівнику необхідно постійно вдоскона­лювати стиль управління відповідно до стилю організації.

9. Недостатні навички керівництва.

Для ефективного управління персоналом керівнику по­трібно вдосконалювати навички, які дають змогу розширюва­ти діапазон можливостей керівництва. В іншому разі праців­ники почуваються невдоволеними й працюють нижче потен­ційних можливостей. Усередині підрозділів з такими керів­никами функціональні обов'язки співробітників звичайно погано розподілені, організація праці низька й марнотратна, а взаємовідносини напружені. Це призводить до зниження авторитету керівника і практичних результатів роботи колек­тиву.

"Розпорядження має бути піднесено в такій формі, щоб здавалося очевидним, що воно є логічним наслідком об'єктивно існуючої ситуації. Той, хто одержує завдання, має бути переконаний, що якби сам виявився на місці начальника, то об'єктивні обставини продиктували б йому стати саме на таку позицію і віддати таке розпорядження, яке він одержав"(Закон ситуацій).

10. Невміння навчати.

Керівник дуже часто у своїй діяльності виступає в ролі на­ставника. Тому його здатність навчати персонал безпосеред­ньо пов'язана з показниками роботи підлеглих. Те, що у пра­цівників немає дієвого зворотного зв'язку з керівником, його рекомендаційних і оцінних вказівок, зменшує вірогідність досягнення ефективних результатів.

11. Слабкі навички формування колективу.

Найчастіше досягнення мети організації залежить від здат­ності керівника створити кваліфікований і результативний колектив.

Риси, які мають бути властиві заступникові

1. Проявляти лояльність.

Ніколи не беріть заступником того, хто не демонструє го­товності або прагнення бути лояльним.

2. Уміти брати під сумнів попередні рішення.

Така людина має захистити начальника від неприємності, сказавши йому, що він припускається помилки.

  • 3. Не завжди думати так, як керівник.
  • 4. Мати достатнє самолюбство.

Заступник мусить мати мужність, щоб суперечити керів­никові, бути спроможним сприймати критику, мати достат­ню силу волі, щоб керувати персоналом за відсутності керів­ника. Він також повинен мати твердість характеру, щоб уміти визнавати свої помилки, і стійкість, щоб приносити погані новини.

  • 5. Бути чесним.
  • 6. Виявляти розсудливість.
  • 7. Уміти зберігати конфіденційну інформацію.
  • 8. Бути комунікабельним.

Заступник мусить уміти робити переконливі доповіді, пи­сати лаконічні листи, уважно вислуховувати й мати повну ін­формацію про діяльність організації.

  • 9. Бути переконаним членом команди.
  • 10. Мати навички міжособистісного спілкування.
  • 11. Підтримувати в собі мотивацію.
  • 12. Бути здатним посісти в перспективі посаду керівника.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші