Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Філософія arrow Філософія історії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

В

ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ (330—379)

— християнський святий, грецький церковний діяч (архієпископ Кесарійський), релігійний мислитель і письменник, видатний представник патристики (вселенський отець і учитель церкви), глава кападокійського гуртка. Початкову освіту здобув у сім'ї, середнього рівня — у рідному місті, вищу — в Афінах, де вивчав філософію Платона та його послідовників, що справила певний вплив на його подальшу духовну творчість і вчення. В Афінах увійшов у дружні стосунки з Григорієм Богословом; навколо них утворився невеликий гурток юнаків-однодумців, об'єднаних ідеєю самоосвіти і зобов'язанням одного перед одним —жити за законами християнських сподвижників. Однак лише через певний час після повернення з Афін до Кесарії В.В. спромігся під впливом своєї сестри Макрини подолати власне шанолюбство, амбіції та спокуси молодості й у віці близько ЗО років прийняти хрещення та посаду читця від кесарійського єпископа Діанія. Втім, невдовзі він подорожував до Єгипту, Палестини та Месопотамії для безпосереднього ознайомлення зі способом життя сподвижників у пустельних общинах. Під великим враженням від подорожі він після повернення додому вирішує і собі усамітнитися в аскезі у мальовничому куточку на березі річки Ірис, де написав чимало своїх "творінь". Вивчав Орігена разом з Григорієм Богословом, результатом спілкування стала їхня спільна праця, відома під назвою "Філокалія". В цей час серед християн домінували аскетичні поривання і прагнення до пустельництва. Швидко й широко розійшлася слава про подвиги В.В., приваблюючи до нього чимало людей, на берегах Ірису почали один за одним виникати монастирі. Але В.В. не тільки викликав до життя чернецтво у Кападокії, а й розробив виважену систему відповідних правил, його чітку організацію. Бажаючи уникнути негативних наслідків самітництва та співжиття як двох крайніх форм сподвижництва, з якими він ознайомився ще у Єгипті, В.В. створив змішану форму чернецтва, що поєднувала сильні сторони самітництва і співжиття, позбавляючи водночас їх однобокості. У його монастирях медитація та молитва чергувалися з фізичною працею, але прийнятними визнавалися лише такі ремесла, що не негативно впливали б на духовну зосередженість і простоту життя ченців. Будучи єпископом Кесарійським (370), В.В. фактично мав набагато ширший вплив, постаючи ідейним натхненником, організатором і лідером ортодоксальної опозиції аріанства, яке офіційно утверджувалося в ті часи. Йому довелося водночас витримувати тиск з двох боків — і аріан, що ненавиділи його як відвертого ворога, і надмірних ревнителів правовірного вчення, які вважали його надто поступливим у бажанні досягти примирення. У своїй термінології та вченні про Святу Трійцю В.В. прагнув уникнути як аріанського відокремлення осіб, так і савеліанського їх злиття. Взаємне відношення осіб Святої Трійці, за В.В., автентично виражається так: Бог єдиний за сутністю і троїстий за іпостасями. Сутність тлумачиться при цьому як абстрактна субстанція, родове поняття, а іпостась — як поняття, що фіксує індивідуальну специфічність. Кожна з осіб Святої Трійці однаково несе в собі предикати нествореності, непізнаваності, всезнання та всемогутності, що мисляться у понятті Бога, тому вони єдині за сутністю. Але кожна з них є водночас і окремою іпостассю, оскільки має властивості, що відрізняють її від інших: Отець, не маючи ні в кому іншої причини буття, народжує, Син народжується, Дух є силою, що освячує, і т.д. Відчуваючи вразливість своєї термінології у тому, що вона може викликати докір у трибожжі, В.В. наголошував, що три іпостасі не поділяють єдине божество на трьох богів, оскільки Отець, Син і Святий Дух: 1) не розділені простором; 2) не розділені часом, тобто співвічні; 3) не розділені зволенням, бо згодні між собою у бажанні; 4) не розділені відмінністю властивостей, бо подібні одне одному до нерозрізнення. В.В. вельми рано підірвав власне здоров'я аскезою і вже з сорокарічного віку називав себе старим, а помер 49 років, 1 січня (що й відзначається на його честь як день Василя) 379. Крім того, його пам'ять, разом з пам'яттю інших двох із трьох головних святителів східної церкви — Григорія Богослова та Іоанна Златоуста — вшановується ще й ЗО січня, на свято трьох святителів. Серед праць В.В. найвідомішими і найпоширенішими ще у давньоруській церкві були його аскетичні твори та "Шестоднев", що започаткував багату й тривалу традицію середньовічних "Шестодневів" і вплинув на природничі уявлення багатьох, зокрема слов'янських народів у наступні століття.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші