Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Інвестиційна діяльність
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТУ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ ТА ЙОГО ОПТИМІЗАЦІЯ

Ефективність реалізації будь-якого інвестиційного проекту визначає обґрунтований план фінансування. В інвестиційній діяльності такий плай має назву "бюджет реалізації інвестиційного проекту" або "капітальний бюджет", який містить всі витрати та надходження коштів, пов'язаних з реалізацією проекту. Процес складання та управління фінансовим планом інвестиційного проекту прийнято називати бюджетуванням інвестиційного проекту.

Стрижневим питанням, яке вирішується при формуванні планів капітальних вкладень, є: реалізувати нові інвестиційні проекти або замінити (вдосконалити) існуючі елементи основного капіталу. У зв'язку з ним, капітальні бюджети складають при: розробці програм розвитку підприємства; оцінці ефективності об'єднання та поглинання; впровадженні принципово нових технологій та продуктів; інвестуванні у некомерційні об'єкти (охорона навколишнього середовища, безпека об'єкта тощо); активізації рекламних компаній та ін.

У процесі бюджетування інвестиційного проекту варто врахувати: відповідність інвестиційної пропозиції стратегічним цілям компанії;

• часовий фактор та вартість капіталу при розгляді проекту; співвідношення ризику та дохідності проекту:

• співвідношення інвестиційних витрат та вигод (прибутку) за проектом;

• максимальну вигоду від інвестиційної пропозиції;

• результати виконання робіт за проектом та зіставлення їх із початковими очікуваннями (у процесі моніторингу проекту):

• вплив проекту на фінансовий етап компанії;

• розрахунок можливого грошового потоку за весь життєвий цикл проекту тощо.

У великомасштабних проектах капіталовкладення можуть передбачатися на декілька років, а їх результати проявляються у довгостроковії! перспективі (у вигляді притоку грошових коштів), що знаходить своє відображення у капітальному бюджеті. Тому нерідко виникає необхідність у розробці прогнозу стратегічного бюджету, що інтегрує елементи довгострокового планування інвестицій та бюджетного контролю. Він корисний у періоди невизначеності та нестабільності економічного середовища, що його оточує. У додатковому бюджеті передбачають фінансування заходів, які не були внесені до основного бюджету.

Бюджет капітальних вкладень залежить від:

È майбутніх інвестиційних можливостей;

È дохідності передбачених інвестицій;

È строку окупності інвестованих коштів;

È вибору моменту інвестування;

È рівня інвестиційних ризиків:

È фінансової стійкості забудовника - ініціатора проекту та його стану на ринку капіталу;

È технічного рівня виробництва підприємства-ініціатора проекту, наявність у нього незавершеного будівництва та невстановленого обладнання;

È грошово-кредитної політики держави тощо.

Процес бюджетування мас ряд етапів: розгляд та затвердження ТЕО та кошторисної документації, розподіл відповідальності та повноважень, а також подальше супроводження (моніторинг) реалізації проекту. Якщо капіталовкладення перевищують встановлені межі (ліміти), то необхідно спеціальне затвердження керівництвом компанії. Проект, який не задовольняє очікуваним показникам або під впливом поточних обставин перестає бути необхідним, може бути призупиненим. Доцільно також призупиняти проект, коли показник "прибуток/інвестиційні витрати" свідчить про його нежиттєздатність. Кошти капітального бюджету, що вивільняються, можуть бути направлені на реалізацію більш ефективних проектів.

Фінансовий менеджер інвестиційного проекту має складати бюджет капітальних вкладень тільки після консультацій з інженерно-технічним персоналом певного підприємства. Не допускається придбання основних активів, якщо вони не передбачені капітальним бюджетом. Після детального вивчення інформації фінансовий менеджер разом із проектним менеджером складають та затверджують капітальний бюджет на наступний рік та організують контроль за його виконанням.

Вихідною інформацією для складання капітального бюджету є:

◊ оперативний (календарний) план реалізації проекту;

◊ загальна стратегія та тактика фінансування інвестиційного проекту;

◊ кошторис витрат на виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт, розроблених у розрізі окремих функціональних блоків оперативного плану;

◊ попередній графік грошового потоку, який складається на основі ТЕО та бізнес-плану проекту;

◊ фінансовий стан ініціатора проект)' у поточному періоді та прогноз па майбутнє.

Мета планування капітальних витрат - забезпечення реалізації проекту у передбачених будівельними нормами та правилами обсягах, строках та технології. Оскільки обсяг та структура капітальних вкладень попередньо обґрунтовується в ТЕО проекту, то розрахунки цих витрат у бюджеті на майбутній період (квартал, рік) зводяться до такого:

  • 1) виділення із загальної маси капіталовкладень тієї частки, яка стосується поточного періоду, що розглядається;
  • 2) уточнення обсягу капітальних витрат поточного періоду, виходячи з вимог підрядника у зв'язку зі змінами у технології будівельно- монтажних робіт;
  • 3) уточнення обсягу та структури капітальних вкладень через зміни цін у поточному періоді на будівельні матеріали, обладнання, транспортні послуги тощо;
  • 4) уточнення початкового обсягу капіталовкладень з урахуванням фінансового резерву, передбаченого у договорі з підрядчиком на відшкодування непередбачених витрат.

Надходження коштів при розробці капітального бюджету містить приток грошових ресурсів у розрізі окремих джерел: власних, боргових га залучених. Тому процес розробки дохідного розділу бюджету повинен містити такі процедури:

→ уточнення обсягу надходження коштів, який маг відповідати сумарним капітальним вкладенням;

→ уточнення джерел надходження коштів за структурою (внутрішні та зовнішні);

→ забезпечення відповідності за часом потоку інвестиційних ресурсів потоками капітальних витрат.

За строками планування капітальний бюджет поділяють на річний (з поквартальною розбивкою показників) та квартальний (з помісячним розподілом доходів та витрат).

Багато підприємств часто мають справу не з окремими проектами, а з інвестиційним портфелем, який складається з декількох проектів. Відбір та реалізація проектів з цього портфеля здійснюється також у рамках розробки бюджету капітальних вкладень. Інвестиційні проекти, що входять до портфеля, ранжують у капітальному бюджеті, виходячи зі стратегічної важливості для підприємства та прибутків, що вони генерують. При плануванні капітальних вкладень слід враховувати особливості галузі (сфери бізнесу) та характер діяльності підприємства. Контроль здійснюють шляхом порівняння бюджетних та фактичних параметрів капіталовкладень.

Теоретично до бюджету можна вносити всі проекти, що задовольняють критеріям відбору, прийнятим на певному підприємстві. На практиці завдання суттєво ускладнюється внаслідок урахування ряду вихідних передумов:

  • 1) проекти можуть бути, як незалежними, так і альтернативними;
  • 2) внесення наступного проекту до капітального бюджету передбачає пошук джерел його фінансування (власних та зовнішніх):
  • 3) вартість капіталу (capital costs, CС, що використовується для оцінки проектів па предмет внесення їх до бюджету, може бути різною, бо залежить від рівня ризику, що генерується тим чи іншим проектом. Чим більший рівень ризику за проектом, тим вища і ціна капіталу, що залучаються;
  • 4) з ростом обсягу капіталовкладень ціна капіталу може підніматися (наприклад, внаслідок необхідності залучення позичкових коштів), тому кількість проектів, які приймаються до реалізації, обмежена інвестиційними можливостями підприємства;
  • 5) існує ряд обмежень за ресурсними та часовими параметрами, які доцільно враховувати при складанні капітального бюджету. Деякі з обмежень врахувати у процесі бюджетування досить складно. Наприклад, це стосується врахування фактору взаємозалежності та заміщення, можливого дострокового припинення того чи іншого проекту, часової та просторової варіації інвестиційного ризику тощо.

У результаті, часто спрощують ситуацію, пов'язану з аналізом та оцінкою проектів через: використання єдиної ставки дисконтування, (наприклад, використавши середньозважену ставку вартості капіталу WACC); віднесення проектів до однакового класу ризиків; ігнорування різних строків проектів і т.п.

На практиці використовують два основних підходи до розробки бюджету капітальних вкладень: перший базується на критерії норми дохідності проекту (IRR), інший - на критерії чистої приведеної вартості проекту (NPV).

Зміст першого підходу такий: усі доступні проекти ранжують за зниженням IRR, далі їх відбирають для реалізації, враховуючи таке правило: внутрішня норма доходності інвестицій має бути більшою від вартості інвестованого капіталу або IRR > СС.

Введення нового проекту до портфеля потребує додаткових джерел фінансування, і, передусім, власних коштів. На практиці можливості підприємства щодо мобілізації власних коштів обмежені. Тому розширення інвестиційного портфеля призводить до необхідності залучення зовнішніх джерел фінансування (переважно з ринку капіталу). Тим самим змінюється структура інвестованого капіталу за рахунок частки боргових коштів.

Підвищення фінансового ризику, за умови залучення боргових коштів у підприємства, призводить до збільшення ціни вкладеного у проект капіталу. Тому виникає дві протилежні ситуації: в міру розширення інвестиційного портфеля внутрішня норма дохідності проектів (1RR) зменшується, і навпаки, вартість інвестованого капіталу (СС) підвищується.

На практиці можлива ситуація, коли кількість проектів, введених до портфеля, велике, тоді можливий момент, за якого IRR наступного проекту стане нижче вартості капіталу. Тому вносити його до інвестиційного портфеля для підприємства є недоречним.

Для підтвердження цього можна скористатися графічним методом формування капіталу бюджету [5, С. 337]. З цією метою будують два графіки: інвестиційних можливостей (investment opportunity schedule, /OS) та граничної ціни капіталу (marginal cost of capital, Л/СС), за допомогою яких обирають проекти для реалізації (див. рис. 8.6).

Графік інвестиційних можливостей (IOS) дає графічне уявлення про проекти, що оцінюються, розташовані у порядку зниження внутрішньої норми дохідності (IRR). Графік граничної вартості капіталу (МСС) показує графічне зображення ціни капіталу як функції обсягу, інвестиційних ресурсів, що мобілізуються. Перший графік - спадає, інший зростає.

Як свідчить графік, підприємство розглядає можливість внесення до портфеля п'яти незалежних проектів, з середнім рівнем ризику. За ціну джерела коштів обрана середньозважена вартість капіталу (WACC). Обмеження на обсяг капіталовкладень відсутні, тобто с можливість профінансувати ці проекти.

Виходячи з графіку, інвестиційні проекти № 1-2 можна профінансувати за рахунок власних засобів. Проте надалі доведеться залучати зовнішні (позикові) джерела. Зовнішні запозичення для реалізації ІП № 3-4 у сумі 20 (60 - 40) млн. грн. супроводжуватимуться збільшенням ціни капіталу. Наприклад, банк може видати кредит в 20 мли грн. на умовах, які призведуть до зростання середньої вартості капіталу з 10 до 14 %. Якщо додаткові кошти необхідні, то процентна ставка за кредит зросте ще більше, оскільки збільшується фінансовий ризик у кредитора. Отже, якщо загальна потреба у капіталовкладеннях перевищує 60 мли грн., то середня вартість капіталу зросте, припустимо, до 16%. У таких умовах проекти № 4-5 стануть неприйнятними, а бюджет капіталовкладень буде обмежений 50 мли грн., що достатньо для фінансування лише проектів ЛІ" 1-3.

Побудова капітального бюджету за допомогою графіків (IOS) та (МСС)

Рис. 8.6. Побудова капітального бюджету за допомогою графіків (IOS) та (МСС)

Точка перегину графіків (10S) та (МСС) - 16 % характеризує граничну вартість. Її можна використовувати як ставку дисконтування для розрахунку чистої приведеної вартості проектів (NPV) при формуванні інвестиційного портфеля підприємства. В такому випадку значення цього показника використовують для оцінки мінімально допустимої прибутковості інвестицій у проекти з середнім рівнем ризику. Для кожного одиничного проекту доцільно оперувати індивідуальною ціною капіталу (СС). Для оцінки прибутковості всього інвестиційного портфеля зручніше використовувати граничну вартість капіталу (МСС). Після визначення граничної ціни капіталу всіх проектів (на основі IRR) можна визначити сумарний NPV такий, що генерується цим портфелем. У цьому полягає перевага першого методу (на основі критерію 1RR), що використовується для розробки капітального бюджету.

Інший підхід до складання бюджету капіталовкладень базується на критерії чистої приведеної вартості (NPV). За відсутності будь-яких обмежень процедура розрахунку така:

  • 1) встановлюють значення ставки дисконтування — загальне для всіх проектів або індивідуальне для кожного проекту (за ціною джерела фінансування):
  • 2) визначають розмір чистої приведеної вартості проекту (NPV);
  • 3) всі незалежні проекти (за наявності джерел покриття) з NPV > 0 вносять до інвестиційного портфеля;
  • 4) з альтернативних проектів обирають проект з максимальним значенням NPV.

Якщо присутні обмеження тимчасового або ресурсного характеру, то методика розрахунку ускладнюється, оскільки виникає проблема оптимізації бюджету капіталовкладень.

Необхідність оптимізації капітального бюджету виникає у тому випадку, коли є декілька привабливих проектів, але існують ресурсні обмеження. У такому разі обирають проекти з максимальним сумарним значенням чистої приведеної вартості (NPV). Далі розглянемо найбільш типові ситуації, що вимагають оптимізації капіталовкладень.

Найбільш поширений варіант - просторова оптимізація. Під цією оптимізацією розуміють вирішення завдань, направлених на отримання максимального сумарного приросту капіталу за наявності ряду незалежних проектів, вартість яких вище грошових ресурсів, що є у інвестора. Умовами здійснення просторової оптимізації є:

È загальна сума інвестиційних ресурсів на конкретний період (рік) обмежена керівництвом підприємства;

È присутній набір незалежних проектів з сумарним обсягом капіталовкладень, що перевищує наявні у підприємства фінансові ресурси;

È необхідно скласти інвестиційний портфель, який максимізував би можливий приріст капіталу.

Найпростіше рішення - ввести до портфеля всі проекти, що мають максимальне значення NPV. Проте, якщо кількість таких проектів велика, а загальний капітальний бюджет обмежений, то скласти оптимальний портфель проблематично. Виходячи з того, чи піддаються дробленню конкуруючі проекти, існують різні способи вирішення цього завдання. Розглянемо їх детальніше.

Найпростіша ситуація - проекти піддаються дробленню. При нагоді дроблення проектів передбачається реалізувати деякі з них в повному обсязі, а інші - частково. Щодо останніх приймається до розгляду відповідна частка інвестицій і грошових надходжень. Загальна сума капіталовкладень, направлена на реалізацію проектів, не може перевищувати затверджений керівництвом підприємства ліміт грошових ресурсів. Послідовність дій інвестора така:

  • 1) для кожного проекту встановлюють індекс прибутковості (РІ);
  • 2) проекти ранжують за мірою убування параметра РІ;
  • 3) до реалізації приймають перші n проектів, вартість яких у сумі не перевищує затверджений ліміт капіталовкладень;
  • 4) черговий проект вносять до портфеля не в повному обсязі, а в сумі залишку коштів, у межах якого він може бути профінансований.

Наведемо конкретний приклад. Підприємство передбачає інвестувати 100 млн. грн.; ціна джерел фінансування (СС) = 15%. Розглядають чотири незалежні проекти з подальшими потоками платежів, табл. 8.9.:

Таблиця 8.9.

Проект 1 Проект 2 Проект 3 Проект 4
Інвестиції, млн.

грн.
50 47 65 32
Грошові надходження за проектом, млн. грн., у тому числі за роками: Приведені за ставки15% Приведені за ставки15% Приведені за ставки15% Приведені за ставки15%
1-й 26 22,61 16 13,91 32 27,83 18 16,13
2-й 20 15,12 16 12,10 24 18,15 15 11,34
3-й 24 15,78 24 15,78 32 21.04 17 11,18
4-й 28 16,01 27 15.44 32 18,30 18 10,29
NPV 19,61 10,33 20,32 16,94
РІ 1,39 1,22 1,31 1,53

Проекти, проранжовані за мірою убування показника РІ, розміщуються в такій послідовності: проект 4, проект 1, проект 3, проект 2. Виходячи з результатів ранжирування, визначаємо інвестиційну стратегію (табл. 8.10).

Таблиця 8.10.

Варіанти поєднання Загальні капіталовкладення Сумарний NPV Інтерпретація варіантів поєднання
Пр. 1+Пр. 2 50+47=97 19,61 + 10,33=29,94 Поєднання можливе
Пр. 1+ Пр. 3 50+65=115 - Поєднання неможливе
Пр. 1+ Пр. 4 50+32=82 19,61 + 16,94= 36.55 Поєднання можливе
Пр. 2+ Пр. 3 47+65=112 - Поєднання неможливе
Пр. 2+ Пр. 4 47+32=79 10,33+16,94=27,27 Поєднання можливе
Пр. 3+ Пр. 4 65+32=97 20,32+16,94=37,26 Поєднання можливе

Розглянемо ситуацію, коли проекти не піддаються дробленню. В такому випадку проект може бути прийнятий в повному обсязі. Для знаходження оптимальних варіантів здійснюють підбір поєднань проектів з визначенням їх сумарного NPV. Комбінацію, яка забезпечує максимальне значення сумарного NPV, вважають оптимальною. Використовуючи дані попереднього прикладу, складемо план оптимального розміщення капіталовкладень за умови, що їх ліміт в 100 млн. грн. (табл. 8.11).

Таблиця 8.11.

Проект Обсяг капіталовкладень, млн. грн. Частка капіталовкладень, яка вноситься до проекту, % Розмір NPV, млн. грн.
4 32 100,0 16,94
1 50 100,0 19,61
3 100-(32+50)=18 27,7(18/65x100) 5,62(20,32x0,277)
Разом 100 - 42,17

Таким чином, за цією методикою, найкращим варіантом є поєднання третього та четвертого проектів, де сумарний NPV є найбільшим і становить 37,26 млн. грн. Наведена методика є досить простою. Проте існують три чинника, які значно ускладнюють її застосування на практиці.

По-перше, число проектів. У цьому прикладі було тільки 4 проекти, тому нескладно перерахувати всі комбінації, сумарна вартість яких не перевищує 100 млн. грн., а потім вирішити, яка комбінація дає максимальний сумарний NPV. Для великої компанії з десятками проектів цей процес трудомісткий, навіть незважаючи на наявність комп'ютерних програм.

По-друге, ризик проекту. У наведеному прикладі передбачалося, що всі проекти належать до одного класу ризику і, отже, мають однакову ціну капіталу. Якщо абстрагуватися від цієї умови, а також припустити, що число проектів велике, що робить проблематичним проведення аналізу без ЕОМ, тоді отримати оптимальне рішення не є можливим. У сучасних умовах майже немає комп'ютерних програм для ефективної роботи з проектами різного рівня ризику.

По-третє, обмеження через з різноманіття періодів реалізації. У прикладі передбачалося, що обмеження у капіталі торкається тільки одного періоду. На практиці при вирішенні завдання оптимізації бюджету капіталовкладень можуть бути такі варіанти: обмеження поширюють на декілька років; грошові ресурси, які будуть використані для інвестування у майбутньому, частково формують за рахунок раніше проведених капіталовкладень.

Отже, обмеження за обсягом капіталовкладень у наступному році залежить від обсягу капіталовкладень, здійснених у попередньому році.

Розглянемо ситуацію, коли необхідна тимчасова оптимізація інвестиційних проектів. При тимчасовій оптимізації вирішують завдання, при якому оцінюють декілька привабливих проектів. Проте у результаті дефіциту інвестиційних ресурсів вони не можуть бути реалізовані одночасно в планованому році. Наступного року подібні проекти або їх частини можуть бути внесені до капітального бюджету з метою їх реалізації. Вирішення завдання зводять до оптимального розподілу капіталовкладень за роками.

Послідовність рішення така:

1. За кожним проектом визначають індекс можливих втрат (І), що показує відносну втрату NPV у випадку, якщо проект буде відстрочений до виконання на рік за формулою:

(8.32.)

де NPV1 - приведена вартість проекту, що оцінюється у кінці першого року;

NPV0 - дисконтований розмір NPV1 за ставкою k тобто:

(8.33.)

де k - "ціна" джерела фінансування капіталовкладень, частки одиниці; 1С- обсяг річних інвестицій.

2. Реалізацію проектів, які мають мінімальне значення індексу можливих втрат, переносять до наступного року.

Наприклад, за умовами попереднього прикладу необхідно скласти оптимальний план розміщення капітальних вкладень на два роки за умови, що інвестиції на майбутній рік не можуть перевищити 120 млн. грн., табл. 8.12

Таблиця 8.12.

Проект NPV1 на першому році Коефіцієнт дисконтування за ставкою 15% NPV0 (гр. 2´гр. 3) Втрата NPV, (гр. 2- гр. 4) Розмір, відкладених на рік капіталовкладень млн. грн. Індекс можливих

втрат (гр. 5/гр. 6)
1 19,61 0,8696 17,05 2,56 50 0,045
2 10,33 0,7561 7,81 2,52 47 0,048
3 20,32 0.6575 13,36 6,96 65 0,206
4 16.94 0,5718 9.69 7,25 32 0,227

З наведених даних виходить, що мінімальні втрати, пов'язані з переносом на наступний рік, мають проекти, 1 (І = 0,045) та 2 (І = 0,048). Таким чином, для реалізації у поточному році можуть бути прийняті проекти 3 та 4 в повному обсязі, оскільки сума капіталовкладень по ним складає 97 млн. грн., а також частина проекту 2 у розмірі 23 млн. грн. (112- 97). Частину, що залишилася, проекту 2 та проект 1 доцільно реалізувати у наступному році.

Слід зазначити, що політика оптимізації капіталовкладень, відображена у навмисній відмові від проектів з позитивним значенням NPV, не є виправданою, якщо компанія прагне до максимального задоволення добробуту акціонерів. Незважаючи на наявність методів лінійного програмування, що допомагають знайти рішення в певних ситуаціях, їх застосування не дозволяє подолати негативні наслідки дефіциту інвестиційних ресурсів. На практиці існує прийнятніший спосіб вирішення ситуації, коли необхідна оптимізація бюджету капітальних вкладень. Зазвичай до лімітування обсягу інвестицій вдаються у тому випадку, коли підприємство стикається з нестачею ліквідних засобів для здійснення поточних господарських операцій, та спробує залучити інвестиційні ресурси понад встановлений ліміт. Наприклад, відсоткова ставка за кредит може зрости при спробі збільшити частку позикових засобів у джерелах фінансування капіталовкладень. Подібну ситуацію можна раціонально контролювати у міру збільшення первинної ціни капіталу за рахунок мобілізації додаткових позичкових джерел фінансування інвестицій.

На практиці гранична ціна капіталу (МСС) унаслідок перевищення деякого розміру залучених в оборот зовнішніх джерел фінансування проектів різко зростає. Значення МСС доцільно використовувати як ставку дисконтування для визначення чистого приведеного ефекту (NPV) інвестиційного проекту.

У процесі оптимізації бюджету інвестиційного проекту, особливу увагу слід приділяти аналізу його виконання, який проводять після відповідного вивчення та оцінки операційних і фінансових бюджетів. Це обумовлено тим, що відхилення у фінансових бюджетах визначаються як поточною господарською діяльністю, так і вкладеннями у позаоборотні активи. Останні здійснюють за рахунок як накопиченого прибутку (чистого прибутку), так і засобів, залучених з ринку капіталу (довгострокових кредитів і позик). В процесі аналізу доцільно зіставити плановий і фактичний баланси інвестицій за розрахунковий період і встановити причини можливих відхилень.

Баланс відхилень визначають за формулою:

ЗНБКП = ЗНБПП + ПКВ – ВП (8.34.)

де ЗНБКП та ЗНБПП - залишок незавершеного будівництва та невстановленого устаткування на початок і кінець бюджетного періоду:

ПКВ - план капіталовкладень на бюджетний період;

ВП - введення в дію об'єктів за планом у бюджетному періоді. Джерелами інформації є бухгалтерська звітність, капітальний бюджет та ін.

Ефективність інвестицій планується в рамках довгострокового бюджету на один - три роки. В рамках короткострокового бюджету (на квартал) підхід до аналізу інвестицій здійснюють через параметри освоєння капіталовкладень. тобто оцінюються витрати грошових коштів з метою інвестування. Цс призводить до іммобілізації частини оборотних активів і зниження ліквідності балансу підприємства.

Одночасно капітальний бюджет в рамках короткострокового періоду впливає на доходи та витрати за рахунок:

  • 1) реінвестицій - можливого продажу об'єктів незавершеного будівництва та основних засобів;
  • 2) амортизаційних відрахувань як частини витрат виробництва;
  • 3) підвищення частки чистого прибутку за рахунок введення в дію нових виробничих об'єктів або модернізації потужностей, що діють.

Слід зазначити, що при аналізі виконання капітального бюджету фіксують також змінені витрати по упущеному прибутку від зриву введення у дію запланованих потужностей протягом року.

Отже, виконання капітального бюджету впливає як на поточний фінансовий стан підприємства, так і на кінцевий фінансовий результат.

Ефект, що надається на фінансовий стан підприємства, визначається двома чинниками: відхиленням розміру освоєння засобів за капіталовкладеннями, що впливає на ліквідність балансу, та відхиленням розміру позикових джерел фінансування, які залучаються зі сторони.

Освоєння засобів на капіталовкладення може відбуватися за рахунок вкладання в капітальне будівництво власних фінансових та матеріальних ресурсів підприємства, а також збільшення заборгованості перед постачальниками та підрядчиками, що беруть участь в реалізації інвестиційних проектів.

Зменшення витрат коштів на інвестиційні цілі, порівнянно з бюджетними обмеженнями, робить двоякий вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства, а саме: збільшує коефіцієнт абсолютної ліквідності (за умови зростання залишку готівки на рахунку на кінець бюджетного періоду, порівнянно із початковим) та призводить до недоотримання прибутку за рахунок неповного введення в дію виробничих потужностей та об'єктів.

Сукупний ефект виконання капітального бюджету (як за розміром освоєння засобів, так і за вартістю зданих в експлуатацію об'єктів) виражається такими параметрами:

♦ зростанням (зниженням) чистого прибутку:

♦ зміною (зниженням або приростом) капітальних активів (основних засобів або незавершеного будівництва);

♦ зміною розміру довгострокових зобов'язань у пасиві балансу підприємства;

♦ зміною частки оборотних активів (приростом або зниженням залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку).

Отже, аналіз виконання капітального бюджету становить інтерес для керівництва підприємства з позиції забезпечення фінансової стійкості і досягнення бажаного фінансового результату від ефективної реалізації інвестиційного проекту.

Література для вивчений теми

  • 1. Бланк И. А. Инвестиционной менеджмент. - К.: МП "Итем" ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995, 447 с.
  • 2. Бочаров В. В., Леонтьев В. Е. Корпоративные финансы: Управление капиталом. Планирование инвестиций. Бюджетирование. — СПб.: Питер, 2004.
  • 3. Бочаров В. В. Финансовый инжиниринг. — СПб.: Питер, 2004.
  • 4. Брейли Ричард, Майсрс Стюарт. Принципы корпоративных финансов / Пер. с англ. — М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 1997. — 1120 с.
  • 5. Бригхсм Ю., Гепенски Л. Финансовый менеджмент. Полный курс / Пер. с анг. // Под ред. В. В. Ковалева. СПб.: Экономическая школа, 1997.
  • 6. Брігхем С. Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: КП "ВАЗАКО", "МОЛОДЬ". 1997.
  • 7. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 512 с., ил.
  • 8. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.
  • 9. Пересада А. А., Коваленко Ю. М., Онікієнко С. В. Інвестиційний аналіз: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 485 с.
  • 10. Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування: Навч. посіб. К.: КНЕУ, 2002.-271 с.
  • 11. Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи" від 17 серпня 1998 p.. № 1308
  • 12. Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року, № 2121 - ІІІ.
  • 13. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", віл 31 березня 1999 року. №87.
  • 14. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти" від 30 листопада 2001 року, № 559.
  • 15. Наказ Міністерства економіки України "Про затвердження Положення про оцінку та конкурсний відбір запропонованих міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету, та створення відповідної Комісії Мінекономіки" від 27 листопада 2000 року, № 258.
  • 16. Рішення Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій підприємства" від 17 липня 2003 року, № 322.
  • 17. Постанова НБУ "Про затвердження положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування втрат за кредитними операціями банків" від 6.07.2000 p., № 279.
  • 18. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року, № 283/97.
  • 19. Закон України "Про фінансовий лізинг" від 11.12.2003 року, № 1381-IV
  • 20. Закон України "Про цінні напери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року, № 3480-IV.
  • 21. Роуз Питер С. Банковский менеджмент / Пер. с анг. со 2-го изд. - М.: Дело Лтд, 1995. - С. 229-235.
  • 22. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 464 с.

Контрольні запитання га завдання дли вивчення теми

  • 1. Охарактеризуйте зміст інвестиційних ресурсів підприємства.
  • 2. Визначте принципи формування інвестиційних ресурсів підприємства.
  • 3. Назвіть основні форми інвестиційних ресурсів підприємства.
  • 4. Обґрунтування потреби в інвестиційних ресурсах.
  • 5. Охарактеризуйте методи розрахунку загального обсягу інвестиційних ресурсів.
  • 6. Назвіть схеми та джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства.
  • 7. Назвіть проблеми формування та акумулювання фінансових ресурсів підприємства для забезпечення інвестиційної діяльності.
  • 8. Охарактеризуйте основні методи фінансування інвестиційної діяльності.
  • 9. Визначте роль амортизації в фінансуванні інвестиційних проектів.
  • 10. Назвіть основні методи нарахування амортизації.
  • 11. Визначте роль банківського кредитування в фінансуванні інвестиційних проектів.
  • 12. Охарактеризуйте економічну сутність вартості капіталу інвестиційною проекту.
  • 13. Охарактеризуйте модель визначення вартості капіталу від залучення боргових ресурсів.
  • 14. Охарактеризуйте модель визначення вартості капіталу від випуску акцій.
  • 15. Охарактеризуйте модель визначення вартості капіталу за рахунок нерозподілених прибутків.
  • 16. Охарактеризуйте модель середньозваженої вартості капіталу.
  • 17. Охарактеризуйте модель зваженої граничної вартості капіталу.
  • 18. Назвіть методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів.
  • 19. Розкрийте зміст фінансового та оперативного важелю.
  • 20. Як визначається оптимальна структура інвестиційних ресурсів з урахуванням ризику?
  • 21. Визначення бюджетування капіталу.
  • 22. Цілі бюджетування капіталу.
  • 23. Етапи розробки капітального бюджету.
  • 24. Призначення бюджетування капіталу.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші