Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Дитяча психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розвиток уяви дитини від народження до 7 років

ПЛАН

  • 1. Зародження уяви в ранньому дитинстві
  • 2. Особливості розвитку уяви у дошкільному віці
  • 2.1. Уява в молодшому та середньому дошкільному віці
  • 2.2. Уява старшого дошкільника
  • 3. Психолого-педагогічні умови розвитку уяви дошкільника

Література

  • 1. Артемова Л. В. Вчись граючись. Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільників. - К.: Томіріс, - 112 с.
  • 2. Балацька Л. К. Уява в житті дитини. - К.: Знання, 1974. - 46 с.
  • 3. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1991. - 93 с.
  • 4. Галигузова Л. Н. Творческие проявления в игре детей раннего возраста // Вопросы психологии. - № 2. - 1993. - С. 17-26.
  • 5. Давидчук А. Н. Конструктивное творчество дошкольника. - М.: Просвещение, 1973. - 76 с.
  • 6. Дьяченко О. М. Воображение дошкольника. - М., 1986.
  • 7. Дьяченко О. Особенности развития воображения умственно одаренных детей // Дошкольное воспитание. - 1993. - № 8. - С. 46-51.
  • 8. Захаров А. И. Как преодолеть страхи у детей. - М.: Педагогика,1986. -112 с.
  • 9. Кириллова Г. О воображении детей младшего дошкольного возраста в игре // Дошкольное воспитание. - 1973. - № 12. - С. 35-40.
  • 10. Кириллова Г. Подражание и самостоятельность в словесном творчестве детей // Дошкольное воспитание. - 1978. - № 12. -С. 63-69.
  • 11. Кириллова Г. Реалистические тенденции в воображении детей // Дошкольное воспитание. - 1981. - № 12. - С. 45-47.
  • 12. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение старших дошкольников. - К.: Рад школа, 1986. - 152 с.
  • 13. Кравцова Е. Развитие воображения // Дошкольное воспитание. - 1989. - № 12. - С. 37-41.
  • 14. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. - М.: Педагогика, 1991. - 152 с.
  • 15. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - С.167-198.
  • 16. Мухина В. С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социального опыта. - М.: Педагогика, 1981. - 240 с.
  • 17. Новлянская З. Н. Почему дети фантазируют. - М.: Знание, 1978. - 48 с.
  • 18. Палагина Н. Н. Развитие воображения в русской народной педагогике // Вопросы психологии. - 1989. - №6. - С. 69-73.
  • 19. Палагина Н. Развитие воображения у детей второго года жизни // Дошкольное воспитание. - 1993. - № 6. - С. 40-46.
  • 20. Пороцкая Е. Ребенок: слово и его роль в развитии воображения // Дошкольное воспитание. - 1989. - № 9. - С. 70-72.
  • 21. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. - М.: Изд. центр "Академия", 1997. - С. 168-187.

Зародження уяви в ранньому дитинстві

Уява - це специфічно людський пізнавальний психічний процес, який називають також імажинативною діяльністю. Її значення в житті людини розкривають функції уяви.

Уява - своєрідна форма відображення об'єктивної дійсності, психічний процес, що полягає у створенні нових образів шляхом переробки матеріалу сприймань і уявлень, що виникли у попередньому досвіді. Тому образи уяви називають вторинними.

Уява становить певний відхід від безпосередньо даного, від оточуючої реальності, але в ній завжди зберігається зв'язок з дійсністю. Цей зв'язок полягає у наступних фактах.

  • 1. Нові образи виникають із життєвих вражень, елементи образу існують реально, хоча в інших поєднаннях (мавка, сфінкс, кентавр).
  • 2. При створенні нових образів враховуються відомі закономірності. Завдяки цьому образи уяви можуть реально втілюватись. Зі 108 ідей, описаних в творах Ж. Верна, нереалізованими залишаються десять, а з 50 ідей, що містяться в творах О. Бєляєва - три.
  • 3. Завдяки уяві відновлюємо картини, відомі за описами: події минулого, поверхні недосяжних планет.
  • 4. Через уявні образи людина висловлює свої емоційні стани. З іншого боку, образи уяви викликають у людини емоції, супроводжуються реальними переживаннями. Так, дитина по-справжньому лякається від страхітливих казкових героїв. Л. С. Виготський назвав цей факт "законом емоційної реальності уяви".

Розвиток уяви спирається, насамперед, на такі пізнавальні процеси, як сприймання та пам'ять. Закріплення у пам'яті образів сприймання відбувається у формі уявлення. Безпосередньою передумовою дитячої уяви є оперування уявленнями. Така здатність з'являється пізніше, ніж самі уявлення. Г. О. Люблінська наводить такі етапи у розвитку уявлень:

  • 1. Впізнавання, тобто образи уявлень виникають лише при повторному сприйманні відповідного предмету.
  • 2. Спричиненого відтворення, в основі якого лежать асоціації за схожістю або суміжністю. Уявлення виникає під впливом опису, загадок.
  • 3. Мимовільного використання. Зростає керованість уявлень, дитина може навмисне їх викликати, щоб використати у грі, малюванні, описах.
  • 4. Творче відтворення. Комбінування уявлень та їх елементів зі створенням нових образів [79, с. 182].

У півтора роки спостерігається перенос уявлення про реальний предмет на його зображення: малюк, який раніше неодноразово бачив годинник, впізнає його на малюнку, переживає бурхливі позитивні або негативні емоції при цьому. Малюнок відображає дійсність узагальнено, підкреслює найвиразніше в реальному об'єкті і виступає його знаком, а не копією. Впізнаючи предмет за його зображенням, дитина орієнтується вже не на конкретні його ознаки, а на найбільш виразні. Уява дозволяє компенсувати різницю між малюнком і уявленням. Така уява пасивна, вона набуває свого розвитку у процесі роботи над розвитком мовлення дитини (Н. Н. Палагіна, Л. Павлова) з використанням фольклору, невеликих літературних творів. Зародження відтворювальної уяви зумовлює появу відгуку дитини щодо змісту прослуханого. Дитина показує дії персонажів по ходу слухання; б'є ручкою об стіл, удавано плаче, тобто у неї з'являється уявлення через дію. Л. К. Балацька наводить такий приклад: "Коли Лесі не було ще й року, батько розповідав їй кілька разів відому казку про курочку рябу. Чим знайомішою ставала казка дівчинці, тим активніше вона ставилась до її змісту. Випереджаючи наступ подій в уяві, вона промовляла: "бах, бах", коли батько тільки но починав читати слова"дід бив, бив..." А наприкінці, де мова йде про те, що баба плаче, Леся промовляла: "у-у-у"" [10, с. 23].

Окремою умовою розвитку уяви виступає наслідування, особливо у складних своїх формах, далеких від простого копіювання дій дорослого. Наслідування у дитини раннього віку набуває ігрового характеру і спочатку не містить у собі елементів уяви. Головне у ньому - відпрацювання знайомих дитині з досвіду дій. Згодом дитина починає відступати від зразків дій дорослого, додає у них нові нюанси, варіює і апробує різні схеми їх виконання, здійснює самостійні ігрові дії. З двох років спостерігається відкладене у часі наслідування малюка побаченому, що говорить про вміння діяти на основі сформованого образу.

Уява носить репродуктивний характер, але й з'являються елементи творчості (Л. М. Галігузова). Про перші прояви уяви у 2,5-3 р. свідчить уміння дитини діяти в уявній ситуації з уявними предметами. Уявна ситуація виникає, коли дія з предметами доповнюється їх перейменуванням, починають вживатись замінники.

Однією з причин виникнення уяви є суперечність між прагненням дитини наслідувати дорослого, бути таким, як він, і об'єктивними можливостями реалізації цього прагнення. Поява сюжетно-рольової гри дозволяє подолати цю суперечність: малюк діє в умовній уявній ситуації, але як дорослий (Г. Д. Киріллова). Потреба в ігровій діяльності набуває самостійного статусу. Ускладнюється структура ігрових дій, дитина моделює доступну її розумінню сферу діяльності дорослих і у цьому процесі оволодіває способами побудови дій, їх взаємозв'язку і послідовності. Розвивається символічне використання предметів, які у грі виконують функцію замінників (Л. М. Галігузова). Ігрова дія виконується "неначе", "ніби-то". Дитина діє з одним предметом, а уявляє на його місці інший.

Російський психолог Дьяченко О. М. вирізняє три етапи розвитку уяви дошкільника. Перший з них припадає на ранній, а два наступних - на дошкільний вікові періоди. У 2,5-3 роки, виникає уява афективна, змістом якої виступають емоції й переживання дитини, та пізнавальна, змістом якої є образи уявних предметів, ситуацій. Породження ідеї відбувається в образі конкретного предмету (квадрат дитина домальовує до цеглини), а план реалізації ідеї відсутній.

Найважливішим чинником, який забезпечує можливість перенесення значення на інші предмети, є мова. У грі з'являються перші самостійні заміщення, спочатку однозначно не зафіксовані у мовленні (паличку дитина називає і паличкою, і ложкою), а потім використовуються тільки ігрові назви (паличку називає тільки ложкою).

До кінця 3 року діти вводять у гру власні оригінальні заміщення, позначають їх словом до початку гри, що говорить про усвідомлення нового способу діяльності. Вибір предметів-замінників відбувається як пошук потрібного об'єкту, що свідчить про його цілеспрямованість.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку уяви в ранньому віці:

  • - першими виникають прояви репродуктивної уяви, а до кінця періоду - елементи творчої;
  • - важливими психологічними передумовами розвитку уяви є збагачення уявлень і наслідування дорослого, відкладене у часі з внесенням нових елементів;
  • - уява з'являється в грі, коли виникає уявна ситуація та ігрове перейменування предметів - заміщення;
  • - уява пов'язана із зовнішніми предметними та ігровими діями і водночас з мовою, як засобом подолання ситуативності.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші