Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Страхова справа arrow Страхування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Страхування відповідальності суб'єктів господарювання - джерел підвищеної небезпеки

За Законом України "Про страхування" страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, є обов'язковим. Порядок і правила цього виду страхування затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1788.

Причини, що зумовили необхідність запровадження обов'язкового страхування господарських суб'єктів - джерел підвищеної небезпеки:

  • o постійне зростання рівня ризиковості виникнення техногенних катастроф у міру розвитку НТП;
  • o залежність населення, що страждає від техногенних аварій, від можливостей та розуміння місцевої чи регіональної влади, котрі завжди обмежені;
  • o потреба у встановленні єдиних норм щодо фінансового відшкодування збитків потерпілим;
  • o потреба в додатковому гарантованому джерелі модернізації системи безпеки на небезпечних об'єктах.

Предмет страхування - майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки.

Перелік майнових об'єктів підвищеної небезпеки, з приводу яких виникає цей вид страхування, затверджений Кабінетом Міністрів України, наведено в додатку 1 до Порядку (табл. 12.4-12.6).

Таблиця 12.4. Перелік груп об'єктів підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, за категорією небезпеки

Групи об'єктів підвищеної небезпеки

Категорія небезпеки

Об'єкти, на яких можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, у тому числі пожежовибухонебезпечні, в кількості, що дорівнює чи перевищує норматив граничної маси для об'єкта 1-го класу, визначеного відповідно до Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956 (далі - Порядок).

Гідротехнічні споруди 1-го, 2-го і 3-го класів (табл. 12.5).

Хвостосховища, шламонакопичувачі, накопичу вачі токсичних відходів (табл. 12.6)

1

Об'єкти, на яких можуть використовуватися або встановлюються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, у тому числі пожежовибухонебезпечні, в кількості, що дорівнює чи перевищує норматив граничної маси для об'єкта 2-го класу, але не більше, ніж норматив граничної маси для об'єкта 1-го класу, визначеного відповідно до Порядку.

Гідротехнічні споруди 4-го класу (табл. 12.5)

2

Об'єкти, на яких можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, у тому числі пожежовибухонебезпечні і пожежонебезпечні, в кількості, що становить 2 і більше відсотки нормативу граничної маси для об'єкта 1-го класу, але не більше, ніж норматив граничної маси для об'єкта 2-го класу, визначеного відповідно до Порядку

3

Таблиця 12.6. Класи основних гідротехнічних споруд

Тип гідротехнічних

споруд (СНІП 2.06.01-86)

Тип ґрунтової основи

Клас гідротехнічної споруди залежно від її висоти (ябо глибини)

1

2

8

4

1

2

3

4

5

6

Греблі з ґрунтових матеріалів

А Б

в

Понад 100 75 50

  • 70-100
  • 35-76 25-50
  • 25-70
  • 15-35 16-25

Менш як 25

  • 15
  • 15

Греблі бетонні та залізобетонні, підводні конструкції будівель гідроелектростанцій, судноплавні шлюзи, суднопідйомники та інші споруди, які беруть участь у створенні напірного фронту

А

Б В

Понад 100 50

25

  • 60-100
  • 25-60 20-26
  • 25-60
  • 10-25 10-20

Менш як 26

  • 10
  • 10

Підпірні стіни

А

Б В

Понад 40

ЗО 25

  • 25-40
  • 20-30 18-25
  • 15-25
  • 12-20 10-18

Менш як 15 12 10

Морські причальні споруди основного призначення (вантажні, пасажирські, суднобудівні, судноремонтні тощо)

А

Б В

Понад 25

20-25

Менш як 20

Морські внутрішньо-портові захисні споруди, берегові укріплення пасивного захисту, струмененапрямні і намулозатримувальні греблі та ін.

А

Б В

Понад 15

15і менше

Захисні споруди (моли, хвилеломи і дамби), льодозахисті споруди

А

Б В

Понад 25

5-25

Менш як 5

Закінчення табл. 12.5

1

2

09

4

5

6

Сухі наливні доки, на-

ливні доккамери

А

Б

В

Понад 15

16 і

менше

Стаціонарні бурові платформи на шельфі для добування нафти і газу, естакади у відкритому морі, штучні острови

А

Б В

Понад 25

25 і менше

Примітки. 1. Ґрунтова основа: А - скельна, Б - піщана, В - глиниста, водонасичена в пластичному стані.

2. Типи гідротехнічних споруд та ґрунтової основи визначаються відповідно до технічної документації.

Таблиця 12.6. Класи хвостосховищ і шламонакопичувачів, накопичу вачів токсичних відходів

Клас сховища

Місткість сховища, млн куб. м

Вихід відходів, т/добу

Висота греблі або захисної дамби, м

Ступінь відповідальності споруд залежно від наслідків порушення їх експлуатації (згідно з ГОСТом 27751-88)

1

2

3

4

5

І

Більш як 100

Більш як 10 000

Більш як 50

Особливо відповідальні, пожежа та/або аварія на яких зумовлює катастрофічні наслідки для населених пунктів і підприємств, а також отруєння, забруднення водоймищ і водостоків питного призначення

II

Від 50 до 100

Від 5000 до 10 000

Особливо відповідальні, пожежа та/або аварія яких не зумовлює катастрофічних пунктів і підприємств, можливе затоплення сільськогосподарських угідь, отруєння

Закінчення табл. 12.6

1

2

8

4

5

І забруднення водоймищ, які мають народногосподарське значення

III

Від 10 до 50

Від 3000 до 5000

Від 20 до 50

Відповідальні, пожежа та/ або аварія на яких не може викликати значних наслідків для населених пунктів і підприємств, можливе затоплення місцевості, яка не має народногосподарського значення

Суб'єкти страхування - страхувальники, страховики і треті особи, яким внаслідок пожеж та/або аварій на об'єктах підвищеної небезпеки може бути заподіяна пряма шкода.

Страхувальники - суб'єкти господарювання, яким об'єкти підвищеної небезпеки належать на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління чи які користуються або володіють об'єктами підвищеної небезпеки.

Страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування.

Треті особи - фізичні та юридичні особи, яким може бути заподіяна або заподіяна пряма шкода внаслідок пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки, крім осіб, які знаходилися в трудових відносинах зі страхувальником, а також тих, які несанкціоновано або під час виконання службових обов'язків перебували на об'єкті підвищеної небезпеки.

Пожежо вибухонебезпечний об'єкт - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна чи кілька пожежовибухоне-безпечних чи пожежонебезпечних речовин і матеріалів у кількості, що є підставою для віднесення його будівлі, споруди та приміщення до відповідних категорій, встановлених нормативними актами.

Аварія на об'єкті підвищеної небезпеки - небезпечна подія техногенного характеру (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо), яка виникла під час експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки і призвела до некерованих змін його стану, загибелі людей чи тимчасової або незворотної втрати працездатності чи здоров'я людини, заподіяла шкоду довкіллю.

Аварія санітарно-епідеміологічного характеру - аварія, внаслідок якої стався неконтрольований викид чи скид у середовище життєдіяльності людини хімічних, біологічних (бактеріологічних) сполук, що спричинило загибель людей або призвело чи може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людини, а також до проведення лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів серед населення чи до негативних наслідків для середовища життєдіяльності людини.

Страховий випадок - заподіяння прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки під час дії договору обов'язкового страхування, внаслідок чого виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Страхова сума визначається за кожним конкретним об'єктом підвищеної небезпеки відповідно до категорії небезпеки, встановленої у додатку 1, і дорівнює:

  • o для груп об'єктів 1-ї категорії небезпеки - 200 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми;
  • o для груп об'єктів 2-ї категорії небезпеки - 70 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми;
  • o для груп об'єктів 3-ї категорії небезпеки - 45 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми.

Відшкодуванню підлягає пряма шкода, спричинена пожежею та/або аварією на об'єкті підвищеної небезпеки життю, здоров'ю та майну третіх осіб, яке (майно) перебувало у їх володінні чи користуванні на момент настання страхового випадку (включаючи природні ресурси, території та об'єкти природно-заповідного фонду).

Розміри страхового відшкодування залежать від об'єкта майнових інтересів і визначаються такими правилами:

  • 1) на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю третіх осіб внаслідок настання страхового випадку - 50 % страхової суми, у тому числі на одну особу страхова виплата встановлюється:
    • o у разі виплати страхового відшкодування спадкоємцям третьої особи, яка загинула (померла), - 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
    • o у разі встановлення третій особі І, II і III групи інвалідності - відповідно 450, 375 і 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
    • o за кожний день непрацездатності третьої особи - один неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але не більш як 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час втрати працездатності;
  • 2) на відшкодування шкоди, заподіяної природним ресурсам, територіям та об'єктам природно-заповідного фонду,
  • - ЗО % страхової суми;
  • 3) на відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб,
  • - 20 % страхової суми.

Величина максимального страхового річного тарифу встановлюється у відсотках від страхової суми залежно від категорії небезпеки об'єкта і становить:

  • o для груп об'єктів 1-ї категорії небезпеки - 1,5;
  • o для груп об'єктів 2-ї категорії небезпеки - 0,6;
  • o для груп об'єктів 3-ї категорії небезпеки - 0,4.

Строк внесення страхового платежу визначається договором обов'язкового страхування.

Типовий договір з обов'язкового страхування відповідальності господарських суб'єктів - джерел підвищеної небезпеки теж затверджується Кабінетом Міністрів України і додається до Порядку і правил проведення цього виду страхування.

Обов'язки страхувальника при настанні страхового випадку

Протягом двох робочих днів з дати настання страхового випадку страхувальник повинен письмово повідомити страховика, зазначивши дату, характер страхового випадку, попередньо встановлені причини, вжиті заходи для зменшення розміру збитків та розмір заподіяної шкоди.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховику оригінал або нотаріально засвідчені копії таких документів:

  • o заяву про виплату страхового відшкодування;
  • o висновки відповідної експертизи про характер пожежі та/або аварії і розмір заподіяної шкоди;
  • o рішення суду про стягнення зі страхувальника на користь третьої особи або підтверджу вальні документи страхувальника та третьої особи про врегулювання питання за участю страховика про розмір шкоди, заподіяної внаслідок настання страхового випадку, без звернення до суду.

За вимогою страховика страхувальник повинен подати оригінали або нотаріально засвідчені копій

  • o документів, що підтверджують ступінь виконання вимог експертного висновку про стан об'єкта до моменту пожежі та/ або аварії;
  • o акта або інших документів про пожежу та/або аварію на об'єкті підвищеної небезпеки, складені органами (комісією), що здійснюють державний нагляд і контроль у відповідній сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки;
  • o договору обов'язкового страхування;

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених ст. 26 Закону України "Про страхування", а також у разі:

  • o коли шкоду, заподіяну внаслідок стихійного лиха, неможливо було передбачити;
  • o коли страховий випадок стався внаслідок воєнних дій, масових заворушень, порушень громадського порядку, терористичного акту.

Страховик у триденний період з дня прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування повинен письмово повідомити про це страхувальника та/або третю особу з обґрунтуванням причин відмови. У разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування страховик не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати отримання документів, визначених Порядком і правилами, складає акт і не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати його складання виплачує страхове відшкодування.

Франтила (звільнення страховика від виплати відшкодування) обчислюється у відсотках від страхової суми, не може бути вище 1 % і не може поширюватись на страхову виплату за шкоду, завдану життю і здоров'ю третіх осіб.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші