Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Керівництво в стилі 9.1

Керівник цього стилю характеризується як педантичний професіонал, який знає заздалегідь, як досягти поставлених цілей і кого необхідно використати для досягнення результату. Суть стилю 9.1 можна викласти у вигляді гасла: "Виробництво - за будь-яку ціну!". Керівник цього стилю - людина високої працездатності, він віддає стільки часу і сил, скільки потрібно для вирішення завдань, за які він несе відповідальність. Зовні він підкреслює непохитну рішучість домінувати. Коли виробничі показники високі, такий керівник приписує це собі і не намагається оцінити внесок інших. Якщо у нього достатньо повноважень, він вважає, що можна нав'язати свою волю іншим, яким би сильним не був їх опір. При цьому важливе значення для нього має зосередження повноважень в своїх руках. Керівник одержує владу над підлеглими, реалізуючи право підписувати платіжні документи, чеки, перевіряти дані про атестацію персоналу і вимагати доповіді підлеглих особисто собі. В деяких випадках підлеглі чинять опір системі тотального нагляду за їх діями з боку керівника стилю 9.1. В подібній ситуації керівник боїться зробити помилку, втратити управління або свій авторитет. Коли настає криза, відповідальність за невдачу покладається на колег або підлеглих. Такий керівник вважає, що він один здатний привести організацію до успіху, а всі помилки і невдачі пов'язані з діями підлеглих, яким не можна довіряти. В окремих випадках керівництво стає настільки авторитарним, а участь керівника у всіх виробничих процесах настільки абсолютною, що підлеглі починають вважати його за деспота. Коли такий стиль керівництва поширюється на всю організацію, то в ній створюється культура стосунків типу "в'язень-наглядач". Наглядачі також є в'язнями у тому розумінні, що ними управляють зверху і при цьому вони самі керують тими, за кого вони відповідальні. Психологія людей, які працюють в такій атмосфері, характеризується відсутністю щирості й доброзичливості, в ній переважають підозрілість і недовіра. Коли підлеглі замкнені, керівник стилю 9.1 вважає за потрібне ще більше підвищити пильність і посилити контроль за їх діями.

Керівник стилю 9.1 намагається уникнути конфлікту в організації, а якщо він виник, - загасити його. Нерідко він дає вказівки по кожній операції або стадії роботи, вважаючи, що тим самим він знижує вірогідність непорозуміння або помилки. Це також створює враження, що керівник є єдиною людиною, яка повністю уявляє собі картину виробничого процесу. Але, незважаючи на те, що подібна система контролю і поетапних інструкцій, розрахована на усунення конфліктних ситуацій, такий підхід ніколи не дозволяє їх уникнути. Якщо ж конфлікт все таки виник, то керівник намагається, в першу чергу, нав'язати свою точку зору колективу, відкидаючи аргументи підлеглих як неприйнятні. Вважаючи, що його посада автоматично забезпечує йому владу, він починає довільно використовувати свої права. При цьому він нерідко позбавляє підлеглих можливості говорити про речі, з якими вони не згодні. Пригнічення розглядається як могутній засіб забезпечення дисципліни виконавців і широко використовується для збереження контролю. Оскільки переконання людей рідко змінюються "з-під палки", підлеглі починають приховувати ту інформацію, яка була б корисною для забезпечення зворотного зв'язку. Пригнічення часто викликає зворотну агресивну реакцію підлеглих. Зниження темпів роботи або навмисне затягування часу виконання операцій можна вважати характерною реакцією підлеглих, які мають на меті зрив реалізації засобів, намічених керівником стилю 9.1. Оскільки репресивні заходи, що використовує керівник, викликають у підлеглих незадоволення і намагання чинити опір, вони або починають вести "таємну" боротьбу, або пасивно виконують свої обов'язки. У таких випадках, керівник стилю 9.1 послаблює у підлеглих почуття впевненості в своїх силах шляхом приниження їх заслуг і психологічного тиску, або шляхом використання погроз і покарань.

Керівник стилю 9.1 пригнічує ініціативу інших. Те, що іноді підлеглі легко погоджуються з такою поведінкою керівника, пов'язане з тим, що деякі робітники надають перевагу тому, щоб ними керували. Вони хочуть одержувати чіткі рекомендації. Ці люди впродовж тривалого часу працюють, вважаючи, що їх обов'язок - дотримуватися вказівок зверху, і не уявляють, як можна поводитися самостійно або приймати власні рішення на робочому місці. Вони сприймають вказівки про те, що і як робити, як щось звичайне. У певному розумінні, їх можна назвати старими служаками, які готові виконувати будь-яку команду і нічого більше.

Щоб одержати необхідну інформацію про організацію, керівник звичайно ставить прямі запитання. Він охоче збирає дані про кількісні параметри, показники, про відповідність процесів технологічним характеристикам і практично не реагує на думки, емоції, ідеї та рекомендації. Він залишає право оцінювати й інтерпретувати інформацію тільки за собою. Тим самим, він позбавляє інших можливості викладати свої міркування, які б примушували керівника визнати правоту підлеглого, що може призвести до послаблення власного авторитету. Ставлячи запитання підлеглим, керівник стилю 9.1 не розуміє дійсної причини їх відчуженості, не надає серйозного значення почуттям і настрою оточуючих. Подібний підхід дозволяє одержувати важливу інформацію, але в той же час, позбавляє підлеглих почуття власної захищеності. Керівник часто намагається отримати такі дані, які відносяться до кризових ситуацій, помилок або невдач підлеглих з тим, щоб виявити недоліки або покласти відповідальність на конкретного виконавця. Іноді такий підхід не дозволяє одержати правдиву інформацію.

Керівнику стилю 9.1 часто все вбачається в чорно-білому світлі. Він надає перевагу безапеляційним твердженням, в яких присутні слова "все", "ніколи", "неможливо", "кожний" тощо. Його позиція не залишає місця для аргументації. Керівник такого стилю ніколи не викладає свої міркування таким чином, щоб можна було піддати їх сумніву або почати дискусію. Він ніколи не слухає доказів, тому що він не намагається їх розуміти. Він нерідко перебиває інших і починає викладати свою точку зору. Коли який-небудь підлеглий звертається до керівника з конструктивною пропозицією, вона майже завжди буває відхиленою.

Керівник стилю 9.1 впевнений у тому, що він володіє знаннями, досвідом і повноваженнями, необхідними для прийняття рішення. Тому він виключає можливість участі інших в прийнятті рішень і вважає, що підлеглі повинні лише виконувати їх. Він часто повторює: "На консультації нема часу". Такий керівник створює враження прямолінійної і "важкої на руку" людини. Прийнявши рішення, він ніколи його не переглядає, впертість у захисті помилкового рішення веде до блокування каналів вхідної інформації і відчуження працівників, які перестають давати факти й інформацію, що суперечать цьому рішенню. В уявленні керівника стилю 9.1 колективна праця полягає лише у виконанні виробничих завдань у повному обсязі. Кожний виконавець повинен звітувати за виконану роботу. Коли вона виконана успішно, то це наслідок взаємодії типу "молот - ковадло". За таких умов може виникнути суперечність, коли керівник підрозділу вважає, що в нього склався відмінний колектив виконавців, де кожний займає певне місце. Підлеглі при цьому вважають, що ні про який колектив не може бути й мови, тому що кожний працівник одержує точні інструкції для роботи і все побудовано так, що координація здійснюється через керівника і прямої взаємодії між підлеглими нема. При цьому вони є не чим іншим, як "гвинтики".

В короткостроковому плані орієнтованість на стиль 9.1 може дати сприятливі результати з точки зору підвищення продуктивності роботи членів організації, особливо в порівнянні з іншими стилями управління, для яких притаманний низький рівень турботи про виробництво. Суворий контроль за діями робітників спонукає їх досягти певних результатів через відсутність вибору. Але в довгостроковому плані керівник стилю 9.1 формує основи власних труднощів у майбутньому.

Деякі працівники підкоряються розпорядженням начальства тому, що виконувати команди простіше, ніж опиратися їм. Коли від працівників вимагають лише тупої покори, вони втрачають інтерес до самої роботи. Врешті решт увага зосереджується на власних думках, або вони починають обговорювати проблеми спорту, політики чи погоди. Незадоволений підлеглий може всіляко підкреслювати свою лояльність керівництву, але при цьому він буде намагатися ще більше помститися йому, свідомо використовуючи зупинки обладнання, роблячи свідомі помилки, невірно розуміючи розпорядження. Інша розповсюджена реакція пов'язана зі справедливим обуренням і готовністю повстати проти системи дегуманізації особи і зведення її положення до гвинтика. Звичайно, про відкриту ворожість підлеглого не може бути й мови, але антагонізм набирає форми роздратування і навіть активного обурення. Подібні почуття виявляються в тому, що працівник постійно шукає приводу для скарги, він огризається та іронізує з кожного приводу. Чим сильніші його роздратування і розчарування, тим вірогідніше те, що він буде шукати будь-які засоби, як легальні, так і нелегальні, щоб постояти за себе. Вища форма неприйняття діючих в організації порядків полягає в зміні місця роботи, що може пояснювати високу плинність кадрів в організаціях, які керуються в стилі 9.1.

Деякі вважають, що керівництво в стилі 9.1 прийнятне лише в кризових ситуаціях. Але дослідження Блейка і Мутон ставлять під сумнів таку точку зору. Так, під кризовою розуміється проблема, для вирішення якої нема готових засобів і час дуже обмежений. Стиль 9.1 в своїй основі виключає можливість появи кризи і тому не передбачає планування на цей випадок. Керівник може і не підозрювати про те, що тенденція брати все на себе, що характерна для стилю 9.1, в кризовій ситуації позбавляє його можливості одержати потрібну інформацію від тих, хто нею володіє.

На завершення можна сформулювати слова і вислови, які характеризують поведінку керівника, який дотримується стилю 9.1: тримає під контролем; відсікає людей від участі у справах; приймає рішення і доводить його до підлеглих; його рішення не підлягають обговоренню; вимогливий; розраховує на покору; вишукує недоліки; ставить питання так, що в дискусії або конфлікті він повинен бути переможцем; примушує працювати; має відповіді на всі випадки життя; виявляє нетерпіння; переважно ставить запитання підлеглим у різкій формі; тримає підлеглих на відстані; намагається пригнічувати інших; володіє пробивною силою; без довгих роздумів знаходить винних у помилках; сприймає дійсність у чорно-білому світлі; впертий; полюбляє роль наглядача; говорить підлеглим, що робити, але не пояснює, чому саме так.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші