Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Основи економічної теорії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

Ключові поняття

Валютні відносини; мета торгівлі валютою; світова валютна система; поняття "валюта"; конвертованість валют; валютний ринок; види валютного ринку; євроринок; валютне котирування; валютний курс; види валютного курсу; основні чинники, що визначають валютний курс; міжнародні розрахунки; основні форми міжнародних розрахунків; платіжний баланс; структура платіжного балансу; валютна політика; основні варіанти валютної політики; система "золотого стандарту"; Бреттон-Вудська валютна система; Ямайська валютна система.

Міжнародні валютні відносини

Валютні відносини

Як відомо, кожна країна має свою грошову одиницю (валюту).

При міжнародних розрахунках по світогосподарському товарообігу та кредиту, прямих зарубіжних інвестиціях та інших міжнародних зв'язках виникає необхідність обмінювати гроші однієї країни на гроші іншої країни. На цьому ґрунті виникають валютні відносини як сукупність грошових відносин, що опосередковують платіжно-розрахункові операції між агентами (суб'єктами) світового господарства.

Валютні відносини - це невід'ємний елемент сучасних ринкових зв'язків, а відтак вони регулюються такими чинниками, як максимізація прибутку і конкуренція (попит і пропозиція). Тому для аналізу валютних ринків застосовано теорію ринкового попиту і пропозиції, що грунтується на законах конкуренції. У сфері прямих валютних інвестицій існують монополія і олігополія.

Мета торгівлі валютою

Суть підприємницької діяльності у валютній сфері полягає в торгівлі іноземною валютою, котра являє собою угоду купівлі-продажу однієї валюти на іншу або на національну валюту за заздалегідь установленою (договірною) ціною (валютним курсом). Торгівля валютою зумовлена необхідністю здійснювати різного роду платежі, тобто перекази грошей з однієї країни в іншу, пов'язані зі світогосподарською діяльністю.

Метою торгівлі валютою (в рамках власне підприємницької діяльності, насамперед банків) є отримання прибутку. Промислові і торговельні підприємства торгують своїми, на якийсь відрізок часу вільними, ліквідними коштами переважно з метою уникнення можливих втрат через коливання курсів.

Отже, місце валютних відносин у системі світогосподарських зв'язків визначається тим, що вони опосередковують відносини світової торгівлі і міжнародного кредиту, впливаючи, з одного боку, на ці відносини, а з іншого - перебуваючи під їхнім впливом. Якщо говорити про кінцеві причини процесів, що відбуваються у валютній сфері (насамперед, рух валютних курсів), то вони визначаються процесами, що відбуваються в сфері виробництва, розвиваються під впливом змін співвідношення економічних сил між окремими країнами або групами країн.

Світова валютна система

Конкретною формою організації валютних відносин є світова валютна система (СВС). Вона являє собою сукупність способів, інструментів та органів (інститутів), за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки в рамках світового господарства. СВС включає в себе: світові гроші (колективні валютні одиниці), систему пристосування окремих валют однієї до одної (валютні курси), валютні ринки, міждержавні регіональні та наддержавні органи, що займаються регулюванням валютно-фінансових зв'язків і відносин.

Водночас у валютній сфері найбільш відчутним є вплив, у тому числі й негативний, загальних економічних процесів світового господарства, що, природно, породжує прагнення національних органів регулювання захистити економіку від несприятливих впливів. Тому проблема співвідношення національного та інтернаціонального у валютній політиці країни є однією з ключових. Тим більше, що світогоспо-дарські зв'язки і відносини опосередковуються національними інструментами регулювання економічного і правового порядку. Незалежність національної економічної політики уявляється все менше сполучною з посиленням економічної та валютно-фінансової взаємозалежності. Це - з одного боку. З іншого - "зовнішній примус" стає найчастіше неприйнятним для країни.

Визначення поняття "валюта"

Отже, що ж таке валюта? Валюта - це грошова одиниця, яка використовується для вимірювання величини вартості товару. Поняття "валюта" означає:

  • o грошову національну одиницю, що лежить в основі грошової системи (долар, єна, крона тощо);
  • o тип грошової системи в країні;
  • o іноземну валюту (грошові знаки іноземних держав і платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях).

Валюти поділяються на конвертовані, частково конвертовані та не-конвертовані.

Конвертованість валют

Конвертованими є валюти країн, які повністю відмінили валютні обмеження і обмінюють їх на всі інші валюти. До них належать долар США, канадський долар, євро та ряд інших. Частково конвертовані - це валюти країн, що зберігають валютні обмеження певного кола валютних операцій (регулювання переказів і платежів за кордон, вивезення капіталу, золота, грошових знаків та цінних паперів; заборона вільного продажу і купівлі щоденної валюти, обов'язкове здавання іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом; контроль за валютними операціями для нерезидентів та за поточними операціями). Більшість західноєвропейських валют є частково конвертованими. До неконвертованих валют належать валюти країн, які повністю зберігають валютні обмеження за всіма операціями як для нерезидентів, так і резидентів .

Конвертованість валют з точки зору відношення резидентів і нерезидентів до валют поділяється на внутрішню та зовнішню. Внутрішня конвертованість - право обмінних операцій національної валюти на іноземну валюту мають тільки резиденти усередині країни. Зовнішня конвертованість - право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

Синонімом конвертованості валюти є термін "тверда валюта". Ця валюта характеризується стабільним валютним курсом, рухи якого підпорядковуються макроекономічним закономірностям.

Резиденти - усі інституціональні одиниці, що постійно перебувають на території даної країни, незалежно від їхнього громадянства або належності капіталу.

Нерезиденти - усі інституційні одиниці, що постійно перебувають на території іноземної держави, навіть якщо вони є філіями інституціональних одиниць даної країни.

Нині всі розрахунки між промислово розвинутими країнами відбуваються, в основному, у вільно конвертованій валюті (ВКВ), на відміну від системи клірингових розрахунків, коли платежі між клієнтами або зовнішньоторговельними банками здійснюються в одній країні, а остаточний розрахунок проводиться між банками цих країн.

Валютний ринок

Обмін (торгівля) валютами відбувається на валютному ринку (ВР). Валютний ринок - це ринок, на якому зіштовхуються попит та пропозиція іноземних валют, що оцінюються в національній валюті. Цей ринок є:

  • o нематеріальний;
  • o не має конкретного місця розташування;
  • o є міжбанківським ринком;
  • o завдяки процесу телекомунікації та інформатики є глобальним, тобто розгорнутим у масштабі всього світу.

Сучасний валютний ринок являє собою суму телефонних і телетайпних контактів між учасниками торгівлі іноземною валютою. Термінал комп'ютера показує поточні котировки курсів усіх основних валют з датою здійснення операцій. Знайшовши підхожий курс, банк-покупець по телефону укладає угоду. Звичайно угода укладається за усною домовленістю. За необхідності документи, що підтверджують угоду, надсилаються пізніше.

На валютному ринку вирішальним чинником є швидкість отримання необхідної інформації, оскільки курси змінюються протягом лічених секунд. За допомогою супутникового та моніторного зв'язку, що охоплює весь світ, відбувається обмін інформацією між банками- учасниками цієї системи про валютні курси, обсяги своєї пропозиції валюти, умови купівлі-продажу, платіжний баланс провідних країн тощо.

Види валютного ринку

За характером операцій валютний ринок поділяється на строковий та ринок "спот". "Спот" - це валютні операції з негайною поставкою. Вони становлять до 90% валютних операцій. Це операції за курсом (спотовий валютний курс), зафіксованим у момент їхнього укладання. Строкові валютні угоди (форвардні, ф'ючерсні) - це угоди, за яких домовляються про поставки обумовленої суми іноземної валюти після закінчення угоди за курсом, заздалегідь зафіксованим у момент її укладання. Форвардні операції використовуються для страхування валютного ризику зарубіжних капіталовкладень. Ці операції банки укладають лише з фірмами, що мають гарну репутацію, головним чином з ТНК.

Залежно від обсягу, характеру валютних операцій та кількості використовуваних валют розрізняють такі види ринків:

  • o світові (Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сянган, Сінгапур, Бахрейн);
  • o регіональні (місцеві).

Євроринок

У міжнародній валютній термінології розрізняють:

  • o валютні ринки: продаж і купівля валюти в країні її походження;
  • o євроринок: операції по закупівлі і продажу валюти поза країною її походження.

Наприклад, якщо банк у Франції бере кредит у доларах у США, то це - операція на Міжнародному валютному ринку, а якщо кредит у доларах США - у банку в Лондоні, то контракт укладається на ринку євровалют. Євродолар або єврофунт - це однойменні валюти на рахунках банків, котрі знаходяться не в США і Великій Британії, тобто не "на батьківщині" цих валют, а в інших країнах. Отже, долар у пасиві банку Франції є євродоларом. Банки, які проводять ці операції, є євробанками в тій частині своєї діяльності в іноземній валюті, котру вони проводять на своїй території. На євроринку відбувається швидке переміщення грошей з однієї країни в іншу залежно від величини відсоткової ставки та співвідношення валютних курсів.

Валютний курс

Ціна валюти однієї країни в грошових одиницях іншої країни називається валютним курсом. Кожна валюта виступає на валютному ринку зі своєю ціною, яка відображає її інтернаціональну вартість.

Визначення курсу іноземної валюти називається котируванням. Котирування валют в умовах свободи валютних операцій відбувається на біржі; за наявності валютних обмежень курси валют встановлюються відповідними урядовими органами. Поряд з офіційною котировкою нерідко є й неофіційна котировка на "чорних ринках". Існує два основних методи котирування іноземної валюти - прямий та опосередкований. При більш поширеному прямому котируванні одиниця іноземної валюти виражається в національній валюті (1 дол. = 8 грн). При опосередкованому котируванні, яке застосовується переважно в Англії, одиниця національної валюти виражається в іноземній валюті (1 грн = 0,125 дол.).

Якщо при прямому котируванні курс національної валюти підвищується (наприклад, із 7,9 до 8 грн за 1 дол.), то це означає, що купівельна спроможність національної валюти знижується, а іноземної - зростає. І навпаки, при знижуванні курсу національної валюти її купівельна спроможність зростає, а купівельна спроможність іноземної валюти на національному ринку знижується.

Існує дві ціни на валюту: ціна купівлі і ціна продажу. Різниця між курсами продавця і покупця називається маржа. Відрізняються також курси валют за строковими операціями і операціями "спот". Курси валют за строковими операціями визначаються як скинення (дисконт-с^, або депорт - Д) з курсу "спот", коли курс строкової операції нижчий, або премія (рт, або репорт - Р), якщо він вищий від курсу "спот". Премія означає, що валюта котирується дорожче за угодою на строк, ніж за готівковою операцією. Дисконт означає, що курс валюти за форвардною операцією нижчий, ніж за готівковою.

Валютний курс як засіб "пристосування" валют під час міжнародних розрахунків відіграє важливу роль у світовому господарстві.

Він необхідний для:

  • o взаємного обміну валютами в разі торгівлі товарами і послугами;
  • o при русі капіталів та кредитів;
  • o порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;
  • o періодичного переоцінювання рахунків в іноземній валюті фірм і банків.

Види валютного курсу

Валютний курс безпосередньо впливає на конкурентоспроможність національної продукції на світовому ринку, обсяг і напрям зовнішньоторговельних потоків, рух капіталів, платіжний баланс країни.

Він справляє вплив на внутрішньоекономічний розвиток країни. Фінансова політика країни в цілому і валютна зокрема залежить від застосовування системи валютних курсів. У цій частині розділу розглянемо загальні принципи функціонування двох основних видів валютних курсів, котрі є конструктивною основою різних змішаних варіантів: гнучкі або плаваючі (ГВК) або (ПВК) та фіксовані валютні курси (ФВК).

Гнучкі валютні курси - це система, за якої курси обміну національних валют визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції. Ринок врівноважується (наприклад, англійського фунта стерлінгів до долара) через ціновий, тобто курсовий, механізм. Зі збільшенням пропозиції фунта стерлінгів ціна фунта, або його курс, починає падати. Фунт знецінюється. Це означає, що для купівлі одного фунта вимагається вже менше доларів. Британські товари стають для американських покупців дешевше, що стимулює їх купувати більше цих товарів. Для купівлі потрібні фунти, і попит на них зростає. Разом з тим падає попит на долари з боку англійців, оскільки американські товари стають для них дорожчими. Пропозиція фунта стерлінгів зменшується. Курс фунта стерлінгів починає підвищуватися, наближаючись до рівноважної точки. Тобто взаємодія імпортного попиту й експортної пропозиції (попит веде до підвищення, пропозиції - до зниження вільного валютного курсу) визначає рівень рівноваги валютних курсів (рівноважний валютний курс).

Вільне коливання валютних курсів під впливом змін у попиті і пропозиції іноземної валюти і автоматична корекція на цій основі дефіцитів і активів платіжних балансів розглядається як головне достоїнство системи гнучких, або плаваючих, валютних курсів. До недоліків відносять ризик і невизначеність умов торговельної та інвестиційної діяльності, пов'язаних з вільними коливаннями валютних курсів.

Фіксовані валютні курси - це система, за якою валютний курс фіксується, а його зміни під впливом коливання попиту і пропозиції усуваються проведенням державою стабілізаційних заходів. Валютні курси при цьому представляють фіксоване співвідношення золотого змісту валют. Наприклад, 1 долар - 1,6 г золота; 1 фунт стерлінгів -3,2 г золота. Отже, 2 долари - 1 ф. ст. або 1 фунт стерлінгів -2 долара.

Система фіксованих валютних курсів зменшує ризик і невизначеність міжнародної торговельної, кредитної та інвестиційної діяльності, сприяє її розширенню. Проте достоїнства систем ФВК, як і ГВК, не є абсолютними, вони реалізуються в межах певних умов, про котрі будемо говорити, розглядаючи історію валютної системи і проблеми вибору оптимального варіанта валютної політики.

Чинники, що визначають валютний курс

Валютний курс, як і будь-яка ціна в умовах вільної конкуренції, залежить від співвідношення попиту і пропозиції. Криві попиту і пропозиції валют ілюструють процес становлення рівноважного валютного курсу та його коливання під впливом зміни попиту і пропозиції валюти [5, с. 346, 348]. Але залишаються запитання: 1) чим визначається валютний курс за умови рівності попиту і пропозиції та 2) які чинники визначають попит і пропозицію та спричинюють їхні зміни.

Відповідаючи на ці запитання, необхідно виходити з того, що валютна система є однією із сфер товарно-грошових відносин, і в ній діють закони інтернаціональної вартості та світової ціни, закон конкуренції і т. ін., що функцію світових грошей може виконувати тільки золото. А відтак довгостроковими фундаментальними чинниками, що визначають рух валютних курсів, є процеси, які відбуваються в сфері національного виробництва та обігу. Це, насамперед, порівняльна (по відношенню до світового рівня) продуктивність праці та, відповідно, витрати виробництва, довгострокові темпи зростання ВНП, місце та роль країни у світовій торгівлі й вивезенні капіталу.

Чим вищі витрати виробництва і ціни в країні (нижча продуктивність праці) порівняно зі світовими, тим більше зростає імпорт порівняно з експортом, що призводить до знецінення національної валюти, і навпаки. Цей чинник отримав назву "паритет купівельної спроможності" (ПКС) валют. На світових ринках валюти зіставляються за інтернаціональними вартостями певної кількості товарів і послуг, що представляються тією чи іншою грошовою одиницею. В ході міжнародних та світогосподарських відносин установлюється таке співвідношення двох валют, за якого певна сума грошей може бути обмінена на однаковий за складом та обсягом "ринковий кошик" товарів і послуг в обох країнах. Це й буде паритет купівельної спроможності валют, тобто такий рівень обмінного курсу двох валют, котрий зрівнює купівельну спроможність кожної з них за інших рівних умов.

Зростання національного доходу країни, який призводить до збільшення попиту на імпортні товари, породжує попит на валюту краї-ни-імпортера і тенденцію до знецінення національної валюти. А зростання експорту, пов'язане із зростанням національного доходу в іншій країні, породжує тенденцію до підвищення курсу національної валюти країни-експортера.

У сфері обігу до чинників, що визначають довгочасні тенденції руху валютного курсу, належить інфляція, її темпи порівняно з темпами знецінення провідних валют.

У випадку інфляції зміна валютного курсу чисто номінальна, на відміну від реальної зміни курсу у випадку відносної зміни продуктивності праці. Якщо в першому випадку впливати на валютний курс у бік його підвищення можна засобами монетарної політики (скорочення емісії грошей, підвищення ставки позичкового відсотка і т. ін.), то в другому - засобами, спрямованими на підвищення продуктивності праці до рівня, який забезпечує конкурентоспроможність на світовому ринку.

Одним із чинників, що визначає рух валютних курсів, є відносний рівень реальних відсоткових ставок .

Відносний рівень реальних відсоткових ставок регулює потоки капіталів між країнами. Збільшення відсоткових ставок робить країну привабливою для вкладання фінансових коштів. Внаслідок цього збільшується пропозиція іноземної валюти і попит на національну валюту. Низькі відсоткові ставки обмежують або спричинюють відплив капіталу, в результаті збільшується попит на національну валюту. Відповідно поводить себе і валютний курс; у першому випадку він має тенденцію до підвищення, у другому - до зниження.

Отже, сильніша інфляція і нижчі реальні відсоткові ставки призводять до знецінення валюти.

Короткострокові коливання валютних курсів залежать від психологічного чинника - ринкового "очікування" учасників валютного ринку (думок банкірів, дилерів тощо про перспективи динаміки курсу тієї чи іншої валюти, валютні інтервенції і т. ін.), який породжує різного роду спекуляції на валютних ринках, у тому числі спекулятивний рух капіталів. Очікування подальшого зниження (підвищення) валютного курсу породжує прагнення звільнитися (закупити) від даної валюти, що призводить до ще більшого зниження (підвищення) валютного курсу.

Валютна інтервенція, тобто втручання центральних банків і казначейств у валютні операції, проводиться як з метою підвищення, так і з метою зниження валюти своєї країни або іноземної валюти. Якщо ставиться мета підвищити курс національної валюти, то банки і казначейства вдаються до масового продажу іноземної і купівлі національної валюти. Якщо ж країна зацікавлена в зниженні курсу своєї валюти, то відбувається зворотне - масова купівля іноземної і продаж національної валюти. Валютна інтервенція може вчинити лише тимчасовий вплив на рух валютних курсів, міра її ефективності залежить від обсягу коштів спеціально створених валютних фондів.

Зниження курсу національної валюти сприяє викидному експорту товарів. Однак валютний демпінг приносить додатковий прибуток тільки тоді, коли зовнішнє знецінення валюти (так зване зниження її валютного курсу) випереджає внутрішнє знецінення, тобто падіння купівельної спроможності грошей у даній країні. Лише в цьому випадку, продаючи товар за попередньою (або більш низькою) ціною в іноземній валюті, експортер обмінює цю валюту на більшу кількість своєї

Реальні відсоткові ставки - це номінальні відсоткові ставки з поправкою на величину інфляції.

національної валюти внаслідок падіння курсу останньої. Це дає йому змогу купити на внутрішньому ринку більше устаткування, сировини, робочої сили для розширення виробництва.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші