Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Релігієзнавство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сучасні нетрадиційні релігії

  • 1. Проблема визначення і класифікації нетрадиційних релігій.
  • 2. Причини виникнення і ознаки нетрадиційних релігій.
  • 3. Неорелігії в Україні.

Проблеми визначення і класифікації нетрадиційних релігій

Класифікація релігій має давню історію. Розширення меж пізнання, секуляризація освіти, культури, підвищення рівня життя, глобалізаційні процеси зумовлюють зміни в структурі, функціях та організації релігії. Загальною тенденцією ХХ ст. стало виникнення так званих "нетрадиційних релігій", "позаконфе-сійних релігій", "неорелігій", "нових релігій", "тоталітарних сект", "нетрадиційних культів". Ці терміни не є цілком виправданими, оскільки вони не точно відображають конкретно-історичний характер та специфіку основи таких організацій. Відомо, що за своєю структурою і типом повсякденного життя вони різноманітні. З одного боку, існують чітко організаційно і програмно визначені релігійні рухи, які, маючи тисячні армії місіонерів, активно пропагують, рекламують себе і поширюють власну релігійно-експансивну активність, з іншого - є авторитарно-деспотичні об' єднання, послідовники яких перебувають під невсипущим наглядом свого лідера. Існують також релігійні групи, які збираються один-два рази на тиждень для проведення колективних заходів.

Якщо ці організації поза межами нашої держави мають майже 50-річну історію, то для нас це явище абсолютно нове, адже сама

Україна є молодою державою. За часів Радянського Союзу панували комуністична ідеологія та атеїзм, традиційні релігії тоді не віталися, не кажучи вже про нетрадиційні. Радянська влада суворо контролювала ситуацію. Руйнування колишніх основ життя, кордонів, зміна засад світогляду зробили Україну ареною релігійних, інколи навіть екзотичних нововведень, як експортованих, так і створених на власних теренах.

Численність нетрадиційних груп (за одними даними - 145, за іншими - понад 3000) і різноманітність їх діяльності обумовили проблему їх визначення. Пропонуємо позначити їх терміном "нові релігії". Оскільки йдеться про явище нове, то завершеної теорії представити не можна. Запропонований матеріал - це одна із точок зору на проблему.

Що являють собою нові релігії? Відомі дві діаметрально протилежні їх інтерпретації:

  • 1) світла надія сучасного людства (позиція апологетів);
  • 2) витончені прояви сучасного релігійного фанатизму, тенета для людських душ (позиція критиків).

Відійшовши від моралізаторства з приводу нових релігій, спробуємо визначити саме явище.

Англійська дослідниця Айлін Баркер визначає "нові релігійні рухи" як малочисельні групи, що можуть з'являтися в межах будь-якої релігії, пропонують зміну в догматах і культі, відчувають вороже ставлення іззовні, атипічні з позиції сталих соціальних інститутів. Перше покоління адептів формується при живому засновнику. Баркер, таким чином, констатує термін існування нової релігії, який охоплює життя одного-двох поколінь в демографічному значенні цього поняття - "25-50 років".

Українські автори В. Петрик та Е. Ліхтенштейн у своїй монографії дають таке визначення новим релігіям в Україні: "Це релігійні або містичні організації, що культурно, ментально не вкорінені в Україні, історично не успадковані нашим народом від попередніх поколінь, не притаманні його релігійній духовності" (Петрик В. М., Ліхтенштейн Е. В., Сьомін С. В. та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно-політичній сфері України. Монографія (Навч. посібник). - К., 2002).

Таким чином, нетрадиційні релігії постають, з одного боку, як новації в межах існуючих релігій, що претендують на їхнє оновлення, з іншого - як нові релігійні організації зі своєрідним віровченням, жорсткими правилами і авторитетом лідера.

Перші альтернативні релігії з'явилися в США у 60-70 роках ХХ ст., потім знайшли своїх прибічників у Європі, а з часом і в країнах пострадянського простору. Будучи динамічним явищем, вони є непростим предметом для типологізації. Американський дослідник Теодор Роззак одним із перших зробив спробу систематизації нових, сучасних йому релігій:

  • - напрями "іудо-християнського пробудження": секти і комуни руху Ісуса (нові п' ятидесятники), харизматичні конгрегації у християнських церквах;
  • - східні релігії: дзен, тантризм, йога, суфізм, Бахаї, персональні гуру і масові рухи свамі, рух Харе Крішна;
  • - езотеричні дослідження: теософія, каббалізм, астрологія, таро, магія, алхімія;
  • - еупсихологічні терапії: юнгіанська психіатрія, гештальтп-сихотерапія, семінари Ерхарда, трансперсональна психологія;
  • - "неземне зцілення": акупунктура, гомеопатія, гіпнотерапія, читання аури, іридологія, медична астрологія;
  • - тілесна терапія: сенсорне пробудження, біоенергетика, терапевтична атлетика, соматологія, ергономія;
  • - неопримітивізм і язичництво: чаклунство і шаманізм Кас-танеди;
  • - органіцизм: екологічний містицизм, культ природної їжі, біоритміка, фруктові та інші дієти;
  • - "нісенітна наука": виміри стану свідомості, екстрасенсорні і парапсихологічні дослідження, згадування попереднього життя під гіпнозом, танатологія;
  • - психотроніка: маніпуляції мозком наркотичними засобами;
  • - поп-культура: псевдонаукова фантастика, уфологія у варіанті культу прибульців і "тарілок".

Роззак включив у систематизацію нових релігій і напрями, які начебто прямого відношення до релігії не мають (наприклад, уфологію, захоплення новомодними дієтами і способами позбавлення від тілесних і душевних недугів), але у свідомості людей сакралізуються і набувають рис культу.

Російський філософ Л. Мітрохін. (Митрохин Л. Н. Религии "Нового века". - М., 1985) запропонував умовно поділити нові релігії на три категорії:

♦ культи, які проголошують себе новітніми варіантами християнства, пропонують унікальну "богооткровенну" істину і єдиний шлях спасіння людства (Сім'я любові, Церква Армагедона, Церква живого слова, Церква уніфікації);

♦ культи, які ведуть свою родословну зі Сходу (Рух Харе Крішна, Місія божественного світла, дзен-буддизм, організація здоров' я, щастя і святості);

♦ об'єднання, які займаються переважно "духовними" вправами, психотерапевтичними сеансами і процедурами на основі релігійних спекуляцій: церква Сінанон, Церква сайєнтології;

♦ російський релігієзнавець Балагушкін Е. Г. аналізуючи сучасну нетрадиційну релігійність (друга половина ХХ ст.), констатував існування таких груп неорелігій:

♦ мілленаристські (протестні) рухи, культи і секти: Діти Бога, Рух Харе Крішна, Рух Ісуса;

♦ релігійно-містичні рухи: Церква Сайєнтології, гуманістична психотерапія, окультні групи;

♦ "нові" "державні релігії" і "малі церкви": Церква Уніфікації, сокка-гаккай.

Наведені класифікації не вичерпують всієї проблеми типологі-зації нових релігій і фіксують неодноплановість явища. Дехто взагалі відмовляє в релігієзнавчому аналізі організацій і рухів, що "встановлюють" контакти з позаземними цивілізаціями або вивчають біоритми, способи оздоровлення (наприклад, систему Іванова), можливості нейролінгвістичного програмування, влаштовують сеанси масових зцілень). Проаналізуємо витоки, сутність та ознаки нетрадиційних релігій.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші