Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємств
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Кадри підприємства

У складі продуктивних сил найважливіше місце посідають трудові ресурси - складна соціально-економічна категорія, соціальну суть якої становлять люди в певних виробничих умовах, а економічну - робочий час, необхідний для суспільно-корисної праці. Люди є головним джерелом розвитку економіки.

а саме - їх майстерність, освіта, підготовка та мотивація діяльності. Склад трудових ресурсів підприємства формується й змінюється під впливом внутрішніх (характер, технології, організація виробництва) і зовнішніх (характер ринку праці, демографічні процеси та ін.) чинників. Ці чинники та їх розвиток можуть впливати на кількість активного населення, його загальноосвітній рівень, пропозицію робочої сили, рівень зайнятості та потенційний резерв, тобто зумовлюють кількісні й якісні параметри трудових ресурсів.

Соціальну природу суспільства визначає робоча сила, що реально функціонує в процесі виробництва, - це основна частина трудових ресурсів. Решта може брати участь у виробництві продукції та виконанні послуг. І хоча в процесі технічного вдосконалення праці, застосування нових технологій поступово відбувається відмирання ручної праці, змінюється її характер, а відповідно змінюються в кількісному та якісному відношенні трудові ресурси, проте роль трудових ресурсів у виробничому процесі була, є і залишиться вирішальною.

Нові виробничі системи складаються не лише з удосконалених машин і механізмів, які практично не допускають помилок, - вони охоплюють також людей, котрі повинні працювати в тісній взаємодії, бути готовими до відпрацювання і реалізації нових ідей. Забезпечити тісний взаємозв'язок маси людей у процесі розв'язання складних технічних і виробничих проблем неможливо без глибокої зацікавленості кожного в кінцевому підсумку і свідомого ставлення до роботи. Саме людський капітал, а не підприємства, обладнання та виробничі запаси становлять основу конкурентоспроможності, економічного зростання й ефективності.

Трудові ресурси - основна продуктивна сила суспільства. Розміри, структура та якість, а також забезпеченість і ступінь їх використання мають вирішальний вплив на підвищення ефективності діяльності підприємства і його конкурентоспроможність. Трудові ресурси приводять у рух матеріально-речові елементи виробництва, створюють продукт, вартість і додатковий продукт у формі прибутку. На відміну від інших елементів, які беруть участь у виробництві, трудові ресурси, тобто наймані працівники, можуть відмовитись від запропонованих умов праці й вимагати їх зміни, надання праці відповідно до набутої спеціальності, матеріального стимулювання за відповідну працю і, врешті-решт, можуть звільнитися з підприємства за власним бажанням.

Трудові ресурси підприємств - це сукупність людей, спроможних до праці, або наявне працездатне населення, яке має необхідний фізичний розвиток, знання та практичні навички і за віковими й освітніми даними відповідає певній сфері діяльності, може забезпечити якісне та своєчасне виконання передбачених технологією робіт у сфері матеріального виробництва.

Не можна ототожнювати поняття "трудові ресурси" і "робоча сила".

До робочої сили належить частина людей, котрі спроможні працювати, володіють сукупністю фізичних та духовних здібностей і залучаються безпосередньо до виробництва яких-небудь споживчих вартостей. Отже, робоча сила - це лише окрема, найрухоміша частина населення, тобто реальні трудові ресурси, які вже працюють, а трудові ресурси вводять до свого складу і потенційних людей, що можуть бути в майбутньому залучені до конкретної праці.

Кожне аграрне підприємство ефективно працюватиме за умови, коли воно має необхідний фаховий і кваліфікаційний склад працівників. Добре підібраний трудовий колектив - одне з основних завдань підприємця. Це повинна бути команда партнерів-однодумців, здатних усвідомлювати, розуміти та реалізувати задуми керівника. Які б не були технічні можливості, які б організаційно-управлінські переваги не відкривались перед підприємством, воно не почне працювати ефективно без відповідного людського ресурсу, тому що в кінцевому підсумку все залежить від кваліфікації, уміння та бажання працювати. Недаремно західні спеціалісти розглядають структуру підприємства як складову речового і людського капіталу.

До трудових ресурсів аграрних підприємств належить усе працездатне населення, що мешкає на його території, уклало трудову угоду, введене до складу працівників згаданих підприємств і працює в їхніх галузях виробництва. Це чоловіки від 16 до 60 років і жінки від 16 до 55 років. Окрім того, до складу трудових ресурсів відносять також підлітків, осіб пенсійного віку, непрацездатних у працездатному віці, залучених з промислових підприємств, котрі проживають на території підприємства і є постійними, сезонними або тимчасовими працівниками.

Постійні працівники - це прийняті на роботу і введені в штат без обмеження терміну, сезонні - прийняті на роботу не більше ніж на шість місяців, тимчасові - ті, які беруть участь у виробництві не більше двох місяців.

Аграрний сектор за кількістю зайнятих трудових ресурсів і використаної праці є однією з найбільших галузей народного господарства. Тут зосереджено близько 25 % працюючих у народногосподарському комплексі країни. Уся сукупність працівників підприємства становить персонал підприємства.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну фахову підготовку, мають досвід і навички практичної діяльності. До складу персоналу входять працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, тобто всіх, хто зайнятий безпосередньо у виробництві або обслуговує його. Сюди також можна віднести працівників структур, безпосередньо не пов'язаних з процесами виробництва, зокрема працівників житлово-комунального господарства, дитячих садків, закладів охорони здоров'я та культури. До його складу можуть бути введені й інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору. Весь персонал, згідно з характером функцій, які виконуються, поділяється на категорії: керівники, спеціалісти, службовці та робітники (рис. 11.3).

Керівники - особи, які обіймають керівні посади підприємства та його структурних підрозділів: директор підприємства, завідувачі відділів, головні спеціалісти, котрі очолюють окремі напрями чи служби.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують окремі роботи: інженерно-агрозоотехнічні, технологічні, економічні і под. (інженери, агрономи, зоотехніки, енергетики, ветеринари, економісти, бухгалтери, юрисконсульти та ін.).

До службовців належать працівники, які здійснюють підготовку й оформлення документації, а також облік, контроль і господарське обслуговування (касири, чергові, секретарі, табельники та інА

Категорії та структура персоналу підприємства

Рис. 11.8. Категорії та структура персоналу підприємства

Найбільшу частину персоналу підприємства становлять робітники. їх можна поділити на основних, котрі безпосередньо беруть участь у процесі виробництва і створення матеріальних цінностей, і допоміжних, які виконують функції обслуговування виробництва.

До облікового складу підприємства введено всі категорії постійних, тимчасових і сезонних працівників, незалежно від того, працюють вони чи перебувають у відпустці або тимчасово не працюють з інших причин.

Формування колективу підприємства є дуже важливим чинником підвищення ефективності його діяльності. Ця процедура охоплює цілісну програму:

  • - підбір і рух кадрів;
  • - підготовка кадрів, їх безперервне навчання;
  • - стабільність і гнучкість складу працівників;
  • - удосконалення матеріальної та моральної оцінки праці робітників.

Оцінюючи людський капітал не як витрати, а як актив підприємства, варто зауважити, що правильність рішення про прийняття на роботу коштує дорого. Порівняно з придбанням машини, коли рішення приймається з виробничої необхідності, повноти її завантаження й економічності, при прийнятті на роботу нового працівника основним аргументом є спеціальні знання, які, на жаль, з часом стають застарілими. Недостатньо уваги приділяється спроможності кандидата в робітники його постійному навчанню, досвіду спілкування та готовності до співпраці. Ціна, яку платять підприємства за неграмотність і недостатню якість людського капіталу, дуже висока. Тому навчання кадрів - це не затрати, а необхідна умова постійного вдосконалення й можливості гнучкого використання робочої сили. Саме в такий спосіб можна досягнути гарантованої зайнятості, зниження плинності кадрів, що забезпечить значний економічний ефект і формуватиме у працівників бажання підвищувати ефективність роботи, не боячись звільнення. Як засвідчує практика, продуктивність робітника, що має намір змінити місце роботи, є на 20-25 % нижчою.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші