Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія політичних та економічних вчень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Кембриджська школа маржиналізму та виникнення неокласичного синтезу

Теорія кембриджської школи представлена дослідженнями А.Маршалла, Ф. Еджворта, А. Пігу, Р. Хоутрі.

Альфред Маршалл (1842-1924) виступає засновником нового напрямку економічної науки - неокласичного аналізу, який означає компромісне поєднання різних теоретичних концепцій у праці "Принципи економіко" (1890). Розробив теорію ринкової рівноваги, теорію еластичності попиту, теорію пропозиції. Слідом за Джевонсом А.Маршалл запропонував використовувати поняття "економіко". У центрі наукових пошуків Маршалла - ціна продукту, яку він розглядав як найважливіший елемент ринкової економіки.

Значення теоретичного здобутку англійського економіста А. Маршалла виходить далеко за просторові та часові рамки його життя та діяльності. Загальновизнано, що запропоновані ним ідеї лягли в основу одного з найважливіших розділів сучасної економічної теорії - мікроекономіки, визначили її структуру, постулати та категоріальний апарат. А. Маршалл спрямував економічний аналіз на розробку розгорнутої теорії ціни, дослідження факторів, що формують попит та пропозицію, забезпечують їх рівновагу. Вирішуючи ці проблеми, А. Маршалл вводить в економічну теорію поняття еластичності попиту на споживчі товари та вторинного попиту на фактори виробництва, надлишку споживання, репрезентативної фірми, квазіренти, надлишку попиту та інші, які вплинули на подальший розвиток понятійного апарату економічної теорії. "Квазірента" - прибуток, який отримують за рахунок використання особливого, або унікального неприродного (штучного) блага; "рента споживача" - прибуток, який одержує споживач внаслідок того, що купує товари за ринковою ціною, а не за цінами попиту. А. Маршалл розглядає механізм динаміки витрат виробництва в залежності від змін масштабів випуску продукції і виводить закони: постійної, зростаючої, спадної віддач. А. Маршалл по суті обмежився вивченням проблеми ціноутворення з позицій окремих підприємств (а саме, стосовно представницької фірми, під якою він розумів фірму із середніми галузевими характеристиками). Таким чином, він заклав основу мікроекономічного аналізу, в якому закономірності ціноутворення цілком зводились до дослідження функціональних зв'язків між попитом та пропозицією товарів і факторів виробництва. В цілому плідність підходу А. Маршалла полягає в тому, що він створив засади розвитку мікроекономічного розділу сучасної економічної теорії, що займається передусім вивченням проблем ціноутворення стосовно окремих товарів, підприємств і ринків.

Ціна, яку згоден заплатити споживач, визначається граничною корисністю, а ціна, яку визначає виробник, залежить від витрат виробництва. Поєднує ці дві ціни - ціна рівноваги, під якою розуміється максимальна ціна споживача і одночасно мінімальна ціна виробника. У контексті співвідношення ціни й корисності він виводить поняття споживчого надлишку. Ціна пропозиції залежить від дії факторів виробництва: землі, праці, капіталу і організаторських здібностей.

Вирішальне значення для формування методології неокласичної теорії мало введення А. Маршаллом фактора часу в економічні дослідження, а також широке застосування ним частково-рівноважного підходу та функціонального аналізу. В аналізі ціни А.Маршалл надавав виключного значення фактора часу. Він перший обґрунтував відмінності у взаємозв'язку між витратами та ціною залежно від того, який підхід (коротко -, середньо- чи довгостроковий) покласти в основу аналізу. А. Маршалл сформулював правило, згідно з яким ціна у короткостроковий період рівноваги попиту та пропозиції значною мірою залежить від попиту, тоді як при продовженні періоду рівноваги зростає вплив витрат виробництва, а ціна товару завдяки внутрішній та зовнішній економії знижується до певного "нормального рівня". А. Маршалл використовував фактор часу не тільки в аналізі ціни, а й попиту, пропозиції, доходів тощо. А.Маршалл розрізняв дію трьох часових періодів. Протягом короткострокового періоду пропозиція товару обмежується його запасом, а останній визначає ціну, при цьому обсяг виробництва залишається незмінним. Протягом середньострокового проміжку часу пропозиція залежатиме від витрат на виробництво товару. У довгостроковому періоді ціна залежатиме від витрат на виготовлення обладнання, підготовку робочої сили, необхідної для виробництва цього товару. Отже, чим коротший період часу, тим більший вплив попиту на вартість, і навпаки - за більш тривалих періодів зростає значення витрат у вартості продукту.

А. Маршалл висунув один із варіантів кількісної теорії грошей. Цей варіант отримав назву теорії касових залишків, або "кембриджська версія", за якою обсяг грошової маси визначається впливом рівня цін, обсягу виробництва та кембриджським коефіцієнтом.

Кембриджське рівняння грошового попиту:

де к = V - кембриджський коефіцієнт, або коефіцієнт касових залишків. Це частина РУ, яку люди бажають зберігати у формі готівки, не вкладаючи в цінні папери і не витрачаючи на споживання.

Заслугою А. Маршалла є його теорія розподілу факторів виробництва: праці, капіталу і землі, які, на його думку, теж підлягають впливу попиту і пропозиції. Важливим фактором організації та ефективного управління економікою, Маршалл називає людський капітал, здібності і освіту людини не менш важливими ніж будь-які засоби виробництва й інші види капіталу. Велике значення він надає також інноваціям у виробництві, тобто використанню нових знань у підприємницькій діяльності.

Збагаченню методології економічного дослідження сприяв розроблений і широко використаний А.Маршаллом частково-рівноважний підхід, який полягає у застосуванні у своїх узагальненнях припущення "при інших рівних умовах", тобто він припускав, що всі інші фактори, за виключенням тих, які він у даний момент розглядає, залишаються незмінними. Такий метод спрощував процес аналізу шляхом виділення впливу того фактора, який досліджується.

Представники класичної школи в своїх наукових пошуках застосовували причинно-наслідковий аналіз. Розробляючи теорію цінності, вартості, А. Сміт, Д. Рікардо та інші намагалися віднайти її "джерело", щоб показати, як вона випливає з дії якогось одного абсолютного економічного закону. На противагу причинно-наслідковому аналізу А. Маршалл застосував функціональний аналіз, який оперує не абсолютними, а відносними категоріями, тобто він аналізував економічні явища не за принципом руху від "фундаментальних причин" до "поверхових явищ", а за принципом взаємозалежності, взаємного визначення та взаємного впливу. Відштовхуючись від розвинутої ним теорії цінності як мінового відношення виробника та споживача через механізм взаємозв'язку вартості та корисності, А. Маршалл підійшов до створення власної теорії ціни як результату зіткнення на ринку ціни пропозиції з боку продавців (з їхньою орієнтацією на витрати виробництва) та ціни попиту з боку споживачів (з їх орієнтацією на граничну корисність). Звідси ринкова ціна визначалась як рівноважна функціональних залежностей попиту та пропозиції. Отже, А. Маршалл відділив проблему цінності (вартості) від проблеми ціноутворення, відмовився від моністичного пояснення цінності (як це робилось до нього класиками та маржиналістами). Він пояснював ціни цінами, тобто ринкову ціну цінами попиту та пропозиції. При такому підході до проблеми зникли причин-но-наслідкові зв'язки і на перше місце висунулись зв'язки функціонального характеру.

Доробок А. Маршалла в розвитку методів економічного аналізу полягає в тому, що саме йому вдалося остаточно поєднати дослідження в галузі економічної теорії з математичним апаратом, дати "зелене світло" подальшому бурхливому і плідному розвитку математичної економіки, що дістала назву економетрики, та пов'язаних з нею дисциплін і напрямів.

Френсис Ісідро Еджворт (1845-1926) написав праці "Нові і старі методи етики" (1877), "Математична психіка" (1881), "Праці з політичної економії" (1925). Він встановив закон зростання виробництва фірми, яке вигідно продовжувати до тих пір, поки гранична виручка не зрівняється з граничними витратами. Еджворт доводив, що такий приріст потребує додаткових витрат виробництва. Він ввів в економічну теорію метод дослідження граничної корисності благ, криві байдужості для опису ситуації кількісного вибору між двома товарами, ставши одним із розробників ординалістської (порядкової) версії граничної корисності. Еджворт першим почав застосовувати економічні індекси (кількісні та цінові) для економічного аналізу ринкової поведінки суб'єктів господарювання.

Артур Пігу (1877-1959) - учень А.Маршалла - автор концепції економіки добробуту, яка була висвітлена у працях "Багатство і добробут" (1912), "Економічна теорія добробуту" (1924). Оригінальність вченого полягає в тому, що він за основу дослідження бере не стан загальної рівноваги, а навпаки відхилення від такого стану. Причинами такого відхилення він називає протистояння приватних і суспільних інтересів.

Погляди Пігу сприяли утвердженню ідеї про необхідність обмеженого державного регулювання ринкової економіки. Значну увагу він приділяв проблемі зайнятості населення, яку зв'язував з рівнем заробітної плати і реальним попитом на працю. Якщо номінальна зарплата скорчується повільніше, ніж падають ціни, то зростає реальна зарплата, що веде до збільшення сукупного попиту і випуску продукції. Унаслідок цього зростає зайнятість, або, як зазначає Пігу, національний дохід, тобто та частка матеріального доходу суспільства, яка виражена в грошах, - товари та послуги для кінцевого споживання. Запропонував перерозподіляти доходи через активну податкову політику та обгрунтував необхідність прогресивної системи оподаткування, яка передбачає збільшення ставки оподаткування пропорційно зростанню доходу, а також запровадження податку на спадщину.

Ральф Джордж Хоутрі (1879-1975) - англійський економіст, представник кембриджської школи, який розглядав економічну діяльність у тісному зв'язку з політикою, етикою, владою держави, психологією. В своїх працях "Добра і погана торгівля" (1913), "Капітал та зайнятість" (1937) Хоутрі розробив основи грошово-кредитної політики, яка має бути гнучкою, а не обмежувальною; політика високої заробітної плати має забезпечувати пропорційно більший приплив грошей і пропорційно вищі прибутки та ціни. Хоутрі ефективно поєднав грошово-кредитну політику з політикою у сфері заробітної плати та рухом рівня цін і довів, що тільки так можна забезпечити грошову рівновагу, стабільність заробітної плати й рівень цін.

Він також створив теорію, яка пов'язує споживчі доходи й витрати з економічним циклом. Важливою складовою його моделі є кредитна система, тому що приплив грошей з банків для задоволення потреб торговців веде до підвищення доходів. Звідси випливають доходи і витрати споживачів, включаючи чисті інвестиції. Отже, Ральф Джордж Хоутрі зумів поєднати у своїй теорії кількісну теорію з рухом рівня цін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші