Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Україна в Європі і світі
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Взаємовідносини між Україною та НАТО

Відносини між Україною і НАТО мають вагоме значення для гарантування миру й стабільності на євроатлантичному просторі. Географічно Україна посідає ключове місце на перетині Східної та Західної Європи, має спільний кордон з чотирма країнами НАТО - Угорщиною, Польщею, Румунією та Словаччиною. У політичному сенсі після одержання суверенітету Україна завжди підтримувала міжнародну безпеку та розвиток добросусідських відносин у регіоні.

У1992 р. 22-23 лютого відбувся візит Генерального секретаря НАТО М. Вернера до Києва, який офіційно запросив Україну взяти участь у Раді північноатлантичної співпраці РПАС (членом цієї організації Україна стала 10 березня 1992 р.), а 8 липня 1992 р. Президент України Л. Кравчук відвідав штаб-квартиру Альянсу в Брюсселі. Важлива подія - відкриття у вересні 1992 р. Посольства України в Брюсселі, що було сполучною ланкою в контактах між нашою державою та НАТО.

Міністр закордонних справ України А. Зленко 9 лютого 1994 р. підписав у штаб-квартирі НАТО рамковий документ Програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ), а 25 травня того ж року Україна передала Північноатлантичному альянсу свій презентаційний документ для цієї Програми. Згідно з рамковим документом Програми ПЗМ співпраця України з Альянсом передбачала досягнення таких цілей: сприяння відкритості у плануванні національної оборони та формування військового бюджету; забезпечення демократичного контролю над збройними силами; підтримання здатності й готовності брати участь у межах, дозволених Конституцією, в операціях, здійснюваних під егідою ООН або в рамках відповідальності ОБСЄ; розвиток співробітництва з НАТО у військовій сфері з метою здійснення спільного планування і військової підготовки та навчальних маневрів, покликаних підвищити їхню спроможність до виконання завдань, пов'язаних з миротворчою діяльністю, пошуковими і рятувальними операціями, операціями з надання гуманітарної допомоги й іншими, про які згодом може бути домовлено; формування у тривалій перспективі таких збройних сил, котрі зможуть краще взаємодіяти зі Збройними силами країн - членів НАТО.

Україна з лютого 1995 р. брала участь у першому дворічному циклі процесу планування та оцінки сил (ППОС), що виділяють країни-партнери для участі в Програмі ПЗМ. ППОС ґрунтується на досвіді НАТО в галузі оборонного планування та становить механізм, за яким всі країни Альянсу планують і оцінюють власні сили, котрі виділяють для участі у спільних заходах НАТО.

За результатами спеціального засідання Північноатлантичної ради у форматі "16+1", що відбулося 14 вересня 1995 р., було схвалено заяву України й Альянсу для преси, яка проголосила початок "розширених і поглиблених" відносин між двома сторонами "поза межами РПАС і ПЗМ". Разом з цією заявою керівним органам НАТО українська сторона передала документ "Основні параметри угоди про встановлення відносин спеціального партнерства між Україною та Організацією Північноатлантичного договору". Він започаткував активний діалог між Україною і НАТО з метою розроблення й укладання між ними політично зобов'язуючої угоди про спеціальне партнерство.

Упродовж січня - березня 1996 р. між Україною та НАТО було узгоджено спільний документ - "Реалізацію розширення і поглиблення відносин між Україною і НАТО". З квітня 1996 р. у рамках реалізації цього документа відбулося перше планове засідання політичного комітету НАТО й України з питань архітектури європейської безпеки та безпеки України як держави, котра добровільно відмовилася від ядерної зброї. Особливе партнерство для України означало розширення співробітництва з НАТО на всіх рівнях і у всіх вимірах - політичному, військовому, економічному, екологічному, науково-технічному, інформаційному та ін.

У першій половині 1997 р. трапилися знакові події у відносинах України з Північноатлантичним альянсом. Так, 20 березня 1997 р. у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбувся перший раунд переговорів з Альянсом стосовно формалізації відносин "Україна - НАТО".

У Брюсселі в квітні 1997 р. пройшли два раунди переговорів з НАТО на рівні експертів щодо цього питання. Черговий раунд переговорів "Україна - НАТО" із проекту документа відбувся 1 травня під час візиту тодішнього Генерального секретаря НАТО X. Солани до Києва, а 29 травня 1997 р. на засіданні міністрів закордонних справ країн - членів НАТО в м. Сінтрі (Португалія) Генеральний секретар НАТО X. Солана і міністр закордонних справ України Г. Удовенко парафували Хартію про особливе партнерство між НАТО і Україною.

З метою створення в Україні чинного механізму імплементації Хартії з урахуванням пріоритетів у розбудові відносин України з НАТО 4 листопада 1998 р. Указом Президента України затверджено Державну програму співробітництва України з НАТО на період до 2001 року. Вона була спрямована не лише на активізацію співпраці у політичній та військовій сферах, а й на розвиток нових напрямів - військово-технічного і науково-технічного співробітництва, цивільного планування за надзвичайних ситуацій, спільну боротьбу з поширенням ядерних технологій, міжнародним тероризмом, організованою злочинністю та нелегальним обігом наркотиків, стандартизацію, інформаційні технології, охорону довкілля, управління повітряним рухом, спільне використання космічного простору і под.

Верховна Рада України 23 квітня 1999 р. ухвалила Постанову "Щодо відносин України і Організації Північноатлантичного договору (НАТО)". У Постанові наголошувалося: динамічні зміни геополітичної ситуації в нинішньому однополюсному світі, складність і нестійкість військово-політичної ситуації в Європі, тривале внутрішнє кризове становище України обумовлюють необхідність активізації зусиль для зміцнення її міжнародних позицій, відстоювання національних інтересів, гарантування надійної безпеки й обороноздатності.

Наміри України стосовно інтеграції до структур Північноатлантичного альянсу підтвердив Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 р. У ст. 8 "Основних напрямів державної політики з питань національної безпеки" проголошено: у зовнішньополітичній сфері Україна провадить активну міжнародну політику з метою набуття членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору, зберігаючи добросусідські відносини і стратегічне партнерство з Російською Федерацією, іншими країнами СНД, а також державами світу.

Ще конкретніші наміри України у питанні приєднання до НАТО викладено у новій редакції Воєнної доктрини України, яка була затверджена Указом Президента 15 червня 2004 р. Упродовж 28-29 червня 2004 р. у Стамбулі відбувся черговий саміт НАТО. Це був сьомий саміт після закінчення "холодної війни". У його процесі 29 червня 2004 р. засідала Комісія "Україна - НАТО" на рівні глав держав та урядів, хоча жодних кардинальних змін у відносини "Україна - НАТО" або їхню активізацію названий захід не вніс.

Президент України Указом від 15 липня 2004 р. ввів у дію Рішення Ради національної безпеки і оборони "Про подальший розвиток відносин з НАТО з урахуванням результатів засідання Комісії "Україна - НАТО" на найвищому рівні 29 червня 2004 року".

У грудні 2004 р. в України відбулися президентські вибори на тлі Помаранчевої революції. 23 січня 2005 р., склавши присягу під час інавгурації, новообраний Президент і сформований ним уряд країни обрали курс на інтенсифікацію євроатлантичної інтеграції держави з метою прискорити вступ України до НАТО. У лютому цього ж року країни - члени Альянсу запросили Президента України взяти участь у роботі саміту в штаб-квартирі НАТО. Візит української делегації на чолі з Президентом України В. Ющенком до Брюсселя значно вплинув на зовнішню політику України. На засіданні саміту "Україна - НАТО" Альянс був ознайомлений з новою стратегією України щодо інтеграції до його структур. У короткостроковій перспективі це пов'язувалось зі змінами внутрішньої та зовнішньої політики України. Генеральний секретар НАТО Я. де Хооп Схеффер наголошував: НАТО не може керувати цим процесом. Відповідальність покладена лише на українське керівництво, але "ми можемо допомогти, і ми допомагаємо". Альянс залишається відкритим для кожної країни, яка забажає до нього вступити, - для цього необхідно виконати вимоги, установлені демократичним західним суспільством. Тобто для нашої держави залишалося остаточно виявити рішучість інтегруватися до трансатлантичної системи безпеки та дотримуватися визначеної схеми. Отже, в НАТО очікували на самовизначеність нашої держави. Брюссельський саміт погодився започаткувати інтенсифікований діалог щодо прагнень України до членства в Альянсі.

Свою позицію стосовно інтеграції в НАТО політичне керівництво України засвідчило Указом Президента від 21 квітня 2005 р., де було відновлено першу редакцію Воєнної доктрини України, тобто в тексті документа знову йшлося про те, що Україна готується до повноправного членства в НАТО та ЄС. 318 до 20 жовтня 2005 р. Україну відвідала Північноатлантична рада НАТО (ПАР). Постійні представники 26 країн - членів НАТО та Генеральний секретар Я. де Хооп Схеффер взяли участь у засіданні Комісії "Україна -

НАТО". З 23 до 24 жовтня 2005р. відбувся саміт "НАТО - Україна" у Вільнюсі (Литва). Генеральний секретар НАТО заявляє, що Північноатлантичний альянс готовий надати Україні допомогу в здійсненні політичних і військових реформ, необхідних для членства Києва у НАТО. Міністр оборони США Д. Рамсфельд обіцяв Києву всебічну підтримку Вашингтона.

У 2006-2008 рр. НАТО оголосила політику відкритих дверей щодо вступу України. Саме 15 січня 2008 р. відбулося подання офіційної заяви про можливість приєднання України до Плану дій з членства (ПДЧ) у НАТО ("лист трьох", підписаний Президентом України, Прем'єр-міністром і Головою Верховної Ради). На Бухарестському саміті 3 квітня 2008 р. на рівні глав держав та урядів держав - членів Північноатлантичної ради одностайно було погоджено Декларацію, де Україну (поряд з Грузією) було запевнено у майбутньому отриманні членства в НАТО. На підсумковій прес-конференції за результатами саміту 4 квітня 2008 р. Генеральний секретар НАТО проголосив: поза всякими сумнівами Україна і Грузія приєднаються до НАТО. Також у рамках робочої Комісії "Україна - НАТО" українські керівники були запевнені, що НАТО хоче запросити Україну приєднатися до Північноатлантичного альянсу.

У Брюсселі 15 січня 2009 р. під головуванням Генерального секретаря Альянсу Я. Схеффера відбулося засідання Комісії "Україна - НАТО" на рівні послів. Воно стало першим заходом у рамках політичного діалогу України з Альянсом у 2009 р. і присвячувалось обговоренню результатів засідань міністрів закордонних справ У грудні 2008 р. Було звернуто увагу на прогрес, досягнутий Україною у рамках Інтенсифікованого діалогу та процесу виконання Плану дій і щорічних цільових планів у його межах.

У штаб-квартирі НАТО в Брюсселі 21 серпня 2009 р. підписано Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною і Організацією Північноатлантичного договору від 9 липня 1997 р. У документі відображені зміни у відносинах між Україною і НАТО, котрі відбулися з часу підписання Хартії про особливе партнерство у 1997 р., зокрема в контексті рішень, прийнятих 2008 р. про майбутнє членство України в Альянсі й практичні механізми наближення до цієї мети.

У лютому 2010 р. новий уряд України прийняв рішення стосовно продовження співпраці з НАТО, але зняв з порядку денного членство України в Альянсі. І в березні 2010 р. у Брюсселі відбулося чергове засідання Комісії "Україна - НАТО", де обговорювалися основні пріоритети зовнішньої політики України після обрання нового Президента України, а також розвиток політичного діалогу і практичного співробітництва між Україною та НАТО в рамках виконання Річної національної програми на 2010 р.

У 2010 р. 2 квітня В. Янукович своїм рішенням ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і національний центр з питань євроатлантичної інтеграції. Проте співробітництво "Україна - НАТО" розвивається. На початку квітня 2010 р. відбувся робочий візит до України заступника Генерального секретаря НАТО з політичних питань і безпекової політики Д. Бренгельманна. Були роз'яснені пріоритети нового керівництва України у внутрішній та зовнішній політиці. Візит засвідчив спільну готовність продовжити політичний діалог у рамках Комісії "Україна - НАТО" та практичну взаємодію, в тому числі в реалізації реформ через виконання річних національних програм. Одночасно відбувся візит до України делегації НАТО на чолі з директором Міжнародного військового штабу НАТО генерал-лейтенантом Д. Годдеріжа. Обговорювались перспективні напрями військового співробітництва між Україною та НАТО, питання спільної взаємодії та співпраці Збройних сил України і підрозділів країн - членів НАТО, виконання домовленостей у рамках затверджених річних планів, продовження тісної співпраці з Альянсом та ін.

У 2010 р. 23 вересня на 65-й сесії Генеральної Асамблеї ООН відбулася перша зустріч Президента України В. Януковича з Генсеком НАТО А. Расмуссеном, а24 лютого 2011р. А. Расмуссен, на запрошення В. Януковича, завітав з офіційним візитом до Києва. Під час візиту Генсек НАТО підтвердив, що Україна може стати членом Альянсу за виконання низки умов. На його думку, Україну чекає важка робота, оскільки тут уже давно назріли кардинальні реформи, зокрема в галузі оборони й інших сферах.

В. Янукович наголосив: Україна та НАТО підтвердили готовність до продовження партнерських відносин; йдеться насамперед про діяльність Комісії "Україна - НАТО", реалізацію Річних національних програм співробітництва "Україна - НАТО", роботу спільних робочих груп. А. Расмуссен заявив також: НАТО готове надати Україні допомогу з гарантування безпеки під час чемпіонату Європи з футболу 2012 р. Крім того, А. Расмуссен провів зустрічі з Головою Верховної Ради В. Литвином та міністром закордонних справ К. Грищенком.

У штаб-квартирі НАТО в Брюсселі 27 лютого 2012 р. відкрилась фотовиставка, присвячена 10-й річниці Міжнародного центру миротворчості та безпеки у м. Яворів Львівської області. На базі цього навчального центру здійснено 39 багатонаціональних навчань за миротворчою тематикою з залученням значної чисельності (понад 22 тис.) військовослужбовців Збройних сил держав - членів НАТО і партнерів. А з 2001 р. відбулося 87 навчальних курсів за напрямом міжнародної миротворчої діяльності, де підготовку пройшли понад 1800 військовослужбовців.

Навесні 2012 р. у Києві засідала Міжпарламентська рада "Україна - НАТО" (МРУН), де взяли участь народні депутати України та представники національних парламентів десяти держав - членів Північноатлантичного альянсу. Увага була сфокусована на оцінках виконання Річної національної програми співробітництва "Україна - НАТО" (РНП) на 2011 та огляду РНП на 2012 р. І вже 19 квітня цього ж року В. Янукович підписав Указ "Про затвердження Річної національної програми співробітництва "Україна - НАТО" на 2012 рік". Програма засвідчує продовження конструктивного партнерства з НАТО, а Кабміну доручено забезпечити координацію діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з реалізації документа.

Отже, офіційною основою взаємин "Україна - НАТО" є Хартія про особливе партнерство від 1997 р., на засадах якої створена Комісія "Україна - НАТО" (КУН). У 2005 р. започатковано Інтенсифікований діалог щодо прагнень України набути членства в НАТО та пов'язані з цим реформи. Згідно з позицією нинішнього уряду України за президентства В. Януковича Україна не прагне членства в Альянсі, але це не відображається на практиці співпраці нашої держави з НАТО.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші