Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Міжнародна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Етнокультурні особливості країн

Серед чинників, що характеризують економіку країни, є такі, котрих не можна виразити в цифрах чи формулах, проте їх врахування має важливе значення. Це культурні й етнопсихічні особливості кожного народу. Відомо, що всі народи світу рівні за своїми потенційними розумовими здібностями. Але природно-географічні й історичні обставини наклали свій вплив на формування специфічної, притаманної певному етносу поведінки, ментальності, реагування на ті чи інші обставини. Ця специфіка відбивається і на економічних відносинах як усередині країни, так і в її зовнішньоекономічних стосунках.

Етнокультурні особливості в економічній сфері втілюються в трьох проявах: матеріальній культурі, культурі виробництва і культурі ділового спілкування, або діловій етиці.

Матеріальна культура (в контексті економічних відносин) виявляється в традиціях побуту, в наданні переваг споживанню певної групи товарів та послуг. Це особливо стосується одягу, продуктів харчування, меблів, побутової техніки та ін.

Найяскравіше розбіжності виявляються в традиціях харчування. Так, у країнах, де панує іслам, не споживають свинини, тому свинарство тут відсутнє, так само як і торгівля свининою. В країнах з традиціями індуїзму і буддизму (Індія, Шрі-Ланка, в меншій мірі - Японія) обмежене споживання яловичини. В Європі дуже рідко вживається в їжу конина, тоді як у країнах Центральної Азії вона є звичайним продуктом харчування. Менш виразно, але все ж таки існують розбіжності в наданні переваг окремим напоям. Так, у країнах Середземномор'я переважно п'ють вина, а в Центральній, Східній та Північній Європі - міцніші алкогольні напої та пиво; більшість жителів Східної Європи та Великої Британії надають перевагу чаю, а Західної Європи - каві. Слов'янські народи, особливо східні и південні слов'яни, вживають набагато більше хліба, ніж народи романської і німецької груп. Для основної маси жителів Південної, Південно-Східної і Східної Азії головним продуктом харчування є рис, для мешканців екваторіального й тропічного поясів Африки і Південної Америки - ямс, таро і батат.

Кліматичні особливості регіонів накладають відбиток на характер одягу, а також на споживання енергії в побутових цілях.

Ці особливості необхідно враховувати не тільки під час аналізу внутрішньої економіки, а й у практиці зовнішньоторговельних зв'язків з нею, визначаючи експорту чи імпорту номенклатуру товарів.

Культура виробництва в країні залежить від багатьох факторів, серед яких особливо виділяються: рівень розвитку країни, рівень освіти населення, соціально-економічна організація виробництва, історичні гради ції праці.

Високим рівнем культури виробництва відзначаються розвинуті країни, особливо США, Німеччина, Велика Британія, скандинавські країни, Японія. Слід відзначити, що в країнах протестантської культури (насамперед, у Німеччині, Нідерландах, Швеції, Норвегії, Данії) сумлінна праця вважається за найблагочеснішу моральну рису людини. Для піїиіічіїо-амеріїканців (США, Канада), окрім цього, суттєвими стимулами до праці є прагнення до здобуття якомога більшою доходу, який розглядається як мірило особистих якостей людини, покажчик його місця в суспільстві.

Традиційно сумлінне ставлення до праці притаманне народам Східної Азії (японці, китайці, корейці); воно формувалося, зокрема, під впливом конфуціанського вчення про необхідність панування суспільного порядку, ісрархічності у відносинах керуючих і підлеглих, чесного виконання своїх обов'язків для кожної людини. Мешканці цього регіону вражають своєю ретельністю, витриманістю в процесі навіть надзвичайно напруженої праці.

Культура виробництва безпосередньо впливає на рівень продуктивності праці. Тому не дивно, що цей рівень найвищий у країнах Західної Європи, США, Японії і швидко зростає в далекосхідних нових індустріальних країнах.

Культура ділового спілкування особливо важлива в міжнародних економічних відносинах, де стикаються представники різних етнокультурних типів. Хоча тривала практика міжнародних відносин установлює загальновизнані стандарти ділової етики, все ж таки і в наш час існують відмінності у способах, манерах, традиціях ділового спілкування, які є проявом етнокультурних особливостей різних народів. їх треба брати до уваги, шоб уникнути непорозумінь під час здійснення ділових переговорів. Так, японці й фінни досить мовчазні, вони слухають співрозмовника уважно, часто не дивлячись йому у вічі, здається, шо сидять з відсутнім виглядом. Італієць або латиноамериканець сприймає таку поведінку як небажання укласти угоду, як ввічливу відмову від подальших переговорів, хоч це, може, і не так. З іншого боку, якщо у відповідь на пропозиції партнера японець згідно киває головою й промовляє "так", то це означає, що він вас зрозумів, але не обов'язково приймає пропозицію; європейців це часто дезорієнтує. Американець у діловому спілкуванні часто поводить себе з іноземним партнером, наче найщиріший друг, плескає по плечах, переходить на коротке ім'я, але при цьому може рішуче відмовитися від угоди, що є повною несподіванкою для його співрозмовника.

У науковій літературі національні ділові культури часто об'єднують у три групи.

  • 1. Моноактивні культури, орієнтовані на завдання (task-oriented). Вони чітко планують свою діяльність, дотримуються ретельно розробленого порядку виконання окремих етапів справи. Це - люди слова. Проте вони неохоче йдуть на компроміси, наполягаючи на своїй точці зору всупереч інтересам партнера. До цього типу належать німці, скандинави, австрійці, швейцарці, голландці, англійці й американці США. Щодо останніх, то вони у відвертій формі відкидають позицію партнера, відстоюючи свої інтереси; але вони більш гнучкі у спілкуванні, ніж західноєвропейці цього типу.
  • 2. Поліактивні культури, орієнтовані на людей (people-oriented). їх представники - компанійські люди, екстраверти, які легко спілкуються з партнерами. Для них самий процес ділового спілкування іноді більш цікавий, ніж кінцева мета угоди. Обговорюючи проблему, вони говорять голосно; жестикулюють, наближають своє обличчя майже в притулок до обличчя співбесідника (останнє, між іншим, дуже не подобається представникам моноактивного типу). Вони легко йдуть на компроміси, але не завжди дотримуються даного слова. Не надають великого значення чіткій регламентації у веденні переговорів, пунктуальності, прискіпливості у виконанні справи, вважають, що вільна форма ділового спілкування більш ефективна, бо вона враховує поточну зміну обставин. До цього тину ділової культури належать представники середземноморських країн - італійці, іспанці, португальці, греки, турки, а також араби й латиноамериканці.
  • 3. Реактивні або респективні культури, орієнтовані на збереження поваги (respect-orien, ted listeners). їх представники — інтроверти, тобто замкнені на себе. Вони спокійні, навіть флегматичні (особливо фіни) в спілкуванні, надають великого значення формальному дотриманню ділового етикету (особливо японці). Обговорюють справи поволі, рішення приймають не зразу. Якщо угода укладена, дотримуються її чіткого виконання й вимагають цього ж і від партнера. Найголовнішою проблемою підчас переговорів є страх "втрати обличчя", тобто опинитися в незручному положенні перед партнером або поставити його в таке положення. Особливо ця проблема хвилює японців і китайців, тому вони ведуть переговори з підкресленою толерантністю й того ж вимагають від партнерів. До цього типу ділової культури належать китайці, японці, корейці, народи деяких країн Південно-Східної Азії (В'єтнаму, М'янми, Таїланду, Сінгапуру), а також фінни. естонці. Ми тут назвали найяскравіших представників основних типів ділових культур; решта народів тяжіє до тієї чи іншої групи або мас мішану культуру. Так, у рисах східних слов'ян, до яких належать і українці, переважає поліактпнна культура, але не в таких виразних формах, як, наприклад, у італійців; є й такі риси, шо не підходять під визначені типи.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші