Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Диференціальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту

Загальним показником інтелектуального розвитку, який відображає структуру інтелектуального потенціалу, вважають К}. Для з'ясування особливостей його розвитку необхідно Дослідження отриманих тестових оцінок в часі. Американські психологи, узагальнивши результати різноманітних досліджень, дійшли таких висновків:

1. Тестові показники, отримані під час обстеження немовлят у віці 12-18 місяців, непридатні для прогнозування подальшого інтелектуального розвитку і рівня IQ.

Результати тестів для вимірювання інтелекту немовлят не корелюють з 19 цих дітей у старшому ВІЦІ. Можливо, тому, що маленькі діти виявляють інші здібності, ніж ті, що вимірюються цими тестами.

  • 2. Ступінь взаємозв'язку (вимірюється величиною коефіцієнта кореляції) між показниками тестів інтелекту, виконаних у різні вікові періоди, залежить від віку, в якому проводилося перше тестування, і величини часового інтервалу між вимірюваннями. Результати тестування шестиліток найпридатніші для прогнозування рівня ІQ у наступних вікових групах шкільного періоду.
  • 3. Навіть за високої кореляції (0,8) можливі значні відхилення в індивідуальних випадках. Так, протягом шкільного періоду можлива зміна рівня 19 в межах 50 балів. У 9% випадків спостерігаються зміни в межах 30 балів, а в 58% - 15 балів. Отже, між оцінкою інтелектуального потенціалу учня і пов'язаним з нею прогнозом успішності є значні відмінності.

Кореляція шкільних оцінок, які можна розглядати як зовнішній критерій рівня інтелектуальної обдарованості учня, з показниками загального інтелекту достатньо стійка - 0,40-0,60. Показники вербального інтелекту мають вищі кореляції, ніж оцінки виконання невербальних завдань.

Оцінка дитячого інтелекту достатньо прогностична щодо майбутніх шкільних оцінок. Коефіцієнт кореляції становить 0,50-0,60. Це означає, що діти з високими або низькими показниками 19 взагалі потрапляють відповідно до груп успішних або неуспішних учнів.

Розвиток інтелекту можна розглядати за кількісним і якісним вимірами.

Інтелектуальне зростання і зниження (кількісний вимір)

Відповісти на питання, чи справді в різному віці вимірюються одні й ті самі здібності, можна лише на підставі впевненості, що конкретні види тестів вимірюють одні і ті самі факторні здібності у різному віці. Доведено, що деякі інтелектуальні фактори виявляються в широкому віковому діапазоні, але комплексно ця проблема ще не розв'язана.

Використовуючи рівні, що відповідають розумовому віку за шкалою Стенфорда-Біне, Терстоун і Акерсон побудували криву, що пов'язує розумовий вік з хронологічним, - криву зростання Щ. Значення розумового віку були переведені в значення абсолютної шкали однакових одиниць з абсолютним нулем. У перші роки життя темпи зростають, після 10-річного віку вони сповільнюються, внаслідок чого крива набуває Б-подібної форми. Після 17 років вона переходить у плато.

Терстоун також побудував Є-подібні криві зростання спеціальних здібностей. Вони різняться за величиною віку, якому відповідає точка перегину кривої, а також за віком досягнення зрілості кожної здібності. Дослідивши результати тестів для з'ясування розвитку і віку дозрівання творчих здібностей, він виявив феномен "спад четвертого класу", властивий хлопчикам різних країн і культур: здібності знижувалися у цьому віці, а пізніше відновлювалися, прогресували. Результати інших досліджень за аналогічними тестами свідчать, що показники творчих здібностей досягають рівня зрілості між 20 і 25 роками.

На підставі аналізу продукції визнаних творців дослідники дійшли висновку, що найпродуктивніший творчий період припадає переважно на 25-ЗО років або трохи пізніше. Кількість виробленої творчої продукції залишається відносно постійною навіть у немолодому віці.

Згідно з побудованою Д. Векслером кривою залежності між 19 і віком після досягнення зрілості інтелекту, пік її настає між 20 і 25 роками, до 50 років - невелике зниження і більш виражене зниження - до 75 років. Даних про людей старше 75 років у Векслера не було. Аналізуючи вікову динаміку окремих здібностей, що вимірюються 11 субтестами шкали, Д. Векслер отримав варіативні результати: показники за субтестом "Обізнаність" не знижувалися до віку 75 років; результати субтесту "Цифрові символи" різко погіршувалися після 25-річного віку. З побутових спостережень відомо, що літні люди часто страждають від втрати пам'яті, хоч інші здібності можуть зберегтися.

Неоднаково проявляються здібності і в роботі з різними видами інформації: помітне зниження характерне для уміння працювати із системами, такими як ряди, послідовності, та іншими патернами; літнім людям важко зрозуміти і запам'ятати складні інструкції при тестуванні. Це негативно позначається на здатності зрозуміти суть складної задачі і розв'язати її. Знижується і гнучкість мислення, що виражається в коливаннях за необхідності перемістити елемент з класу в клас або внести зміни в інформацію.

Ці закономірності стосуються процесів нормального старіння. У разі захворювань, наприклад при атеросклерозі судин мозку з порушенням мозкового кровотоку, інтелектуальне зниження може відбуватися прискорено. Нівелювати відмінності у вияві різних здібностей може поганий стан здоров'я. Однак навіть у немолодих людей постійна розумова діяльність сповільнює зниження інтелекту.

Якісне зростання

Намагаючись з'ясувати, як люди набувають і використовують знання: Ж. Піаже виокремлював стадії і підстадії розвитку інтелекту, характеристики його стимульно-реактивних "схем" починаючи з віку немовляти. Немовля спостерігає не тільки за навколишнім середовищем, а й за наслідками своїх дій, за необхідності коригує їх. Першими є стадія психомоторної активності, що триває з народження до 2 років, і стадія конкретних операцій (з 2 до 11 років), коли накопичується конкретна інформація, тісно пов'язана з оточенням дитини. Стадія від 11 до 15 років, пов'язана з формальними операціями. На цій стадії особа здатна до вироблення абстрактних ідей, використання суджень і логічного міркування. Однак багато людей так ніколи і не досягає цього рівня розвитку інтелекту внаслідок негативних факторів.

Отже, стійкість і змінюваність результатів у тестових вимірюваннях інтелекту засвідчує, що продуктивність його процесуальних характеристик, детермінованих генетичними чинниками (поточний інтелект), з віком знижується, а змістові характеристики (наприклад, обізнаність), детерміновані середовищем і досвідом (кристалізований інтелект), не зазнають змін. Це ще раз засвідчує структурно-функціональну складність, полідетермінованість феномену інтелекту.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші