Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Маркетинг arrow Маркетинг соціальних послуг
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Досвід задоволення соціальних потреб в громадах

Загострення соціальних проблем є підґрунтям усвідомлення своїх потреб окремими групами населення, поштовхом для кристалізації запитів на соціальні послуги. В Європі у XIX ст. було поширеним задоволення таких потреб через розповсюдження суспільної благодійності. Соціальну допомогу надавали люди, які об'єднувалися між собою на волонтерських засадах в невеликі групи, а пізніше в добровільні об'єднання. Кульмінацією надання таких соціальних послуг став рух сеттельмент-центрі в, який виник в Англії і пізніше поширився в США. Його засновником вважають протестантського священика Самуела Барнета, який у 1884 році відкрив у бідній частині Лондона благодійний заклад Тойнбі-Хол, що став фактично центром надання соціальних послуг для місцевого населення. Цей заклад існував за рахунок приватних пожертвувань. Тойнбі-Холл дав поштовх для створення більш ніж 400 подібних установ у англійських та американських містах: по аналогії з європейськими кварталами в колоніях їх стали називати сеттльментами. В переважній більшості з населенням працювали студенти, які оселялися в найбідніших кварталах Лондона, а пізніше в багатьох міських районах по всій Британії. Вони були провідниками освіти, різних видів культурної діяльності, помічниками місцевих жителів у вирішенні соціальних проблем. 1 Першим американським сеттльментом була сусідська гільдія, заснована у ' 1886 р. Стентоном Койтом. У 1896 р. США було вже 44 сеттльмента, а в 1911 - і майже 400. Місцеві центри в переважній більшості створювалися в тих кварталах [ чи районах міст, де проживали головним чином емігранти. Найбільш відомий сеттельмент - дім емігрантів Хулл-Хаус у Чикаго - було засновано Дж. Адамс та Е. Г. Стар у 1889 р. В цьому домі працювали денні ясла, клуб для хлопчиків, невеличкий театр та кілька гуртків. Окрім того, "проводилась просвітницька робота з дорослими та дітьми, яких намагались "окультурити" шляхом проведення виставок читання лекцій, концертних вечорів. Влітку було організовано табір з метою оздоровлення дітей з бідних сімей.

Протягом перших десятиліть сеттельменти фактично перетворились на політичну силу. Саме завдяки представникам цих громад, їх активній діяльності були прийняті такі соціальні закони, як закон про дитячу працю, закон про громадське здоров'я, дитячі садочки. Були започатковані служби тимчасових нянь, розбивка місцевих парків та створення ігрових майданчиків для дітей, різноманітні гуртки для самоосвіти дорослих.

Програми діяльності сеттельмент-центрів носили здебільшого емпіричний характер і були спрямовані на допомогу в отриманні роботи, надання медичних послуг, організацію дозвілля та впровадження різних форм неформальної освіти серед членів громади.

Досвід функціонування сеттельментів важко переоцінити, бо саме в них формувалися окремі напрями та різноманітні форми надання соціальних послуг, сеттельменти стали прабатьками багатьох сучасних економічних інституцій, що функціонують в різних країнах світу.

Одним з найпоширеніших серед них є громадські центри (Community Centers), які активно діють в США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Швейцарії та інших європейських країнах. Зміст та форми їх роботи обумовлені потребами різних груп населення. Пріоритетними напрямками діяльності в таких центрах є освітній, дозвіллєвий та оздоровчий. Зазвичай вони орієнтовані на роботу з різними віковими категоріями. Так, наприклад, в найбільш відомому громадському центрі Великої Британії - Бартон-Хілл, що працює при Бристольскому університеті, для жителів пропонують різноманітні програми та форми проведення дозвілля. Для дітей створено клуби "Зустрінемося після школи", де працюють різноманітні гуртки, клуби. Особливою популярністю у молоді користується молодіжне кафе, де проходять дискусії, різноманітні вечори. Багато років успішно діє программа для дітей і дорослих "Подоружуй з нами". Кілька разів на рік у центрі організовуються невеликі подорожі та прогулянки на природу, в замки, музеї, тури до Франції. Для дітей до 8 років та їх батьків два рази та тиждень відкрито сімейний ігровий центр. За один день його в середньому відвідують близько 90 осіб.

Для дітей з обмеженими функціональними можливостями на базі центру Бартон-Хілл працює "Відкрита школа". Розглядаючи долю кожної дитини як майбутнього громадянина, адміністрація центру за підтримки муніципалітету запрошує до роботи в цій школі найкращих педагогів, психологів, реабілітологів. Це дає можливість дітям-інвалідам адаптуватися до соціального середовища, використовуючи потенціал своїх фізичних та розумових можливостей.

Одним з найкращих соціальних центрів у США є центр Верхнього Іст-Сайду Манхеттена, відомого під назвою "Клуб на 92-вулиці", заснований у 1874 р. Тут діють дві гімнастичні зали, басейн, дитячі та ігрові спортивні майданчики, клуб здоров'я, служба для самотніх. Надання соціальних та культурних послуг (різноманітні курси для дорослих, розважальні програми для дітей та підлітків, проведення лекцій, концерти, консультації для батьків), спрямованих на задоволення різноманітних потреб для окремої особистості, так і для цілих родин, вигідно вирізняє цей центр серед інших соціальних інституцій громади.

Окрім таких центрів традиційно соціальні послуги надають також сімейні центри. Зазвичай вони створюються на муніципальному рівні з метою зміцнення стосунків між дорослими та дітьми, налагодження між ними атмосфери взаєморозуміння та підтримки, розв'язання конфліктів у родини. В таких центрах проводять спеціальні тренінги та заняття для батьків, організовуються різноманітні форми сімейного проведення дозвілля, можуть надавати послуги психологи, психотерапевти, медичні працівники, юристи.

Так, "Сімейний центр Юліуса Тандлера" у Відні, працює з дітьми та батьками, які пережили певні кризові ситуації. В його структуру входить служба психологічної допомоги, соціально-педагогічна експертиза, служба допомоги сім'ї.

Досить відомим у Німеччині є центр сімейного дозвілля "Стара ковзанка" у м. Берліні. Він почав працювати в серпні 1997 p., улюблене місце проведення часу не лише дітей, а й дорослих. Клієнти центру можуть отримати послуги спортивного, оздоровчого, освітнього, розважального характеру. На території закладу розмішуються майданчики для катання на ковзанах, роликах велосипедах. У великому кафе можна взяти участь в ігровій програмі, подивитися самодіяльний концерт або спектакль.

Різноманітні соціально-культурні заходи в центрі розраховані на задоволення потреб найвибагливішої сім'ї: консультаційні бюро, психологічні тренінги, материнські групи, сімейні вечори відпочинку, зустріч з педагогами у майстер-класах - все спрямовано на подолання відчуженості між батьками та дітьми, зміцнення родини.

З метою надання соціально-педагогічної допомоги підліткам в кризових ситуаціях, спочатку у Відні, а потім в інших містах країни, були відкриті інформаційні центри. Головна мета їх діяльності - допомогти молодим людям в критичній ситуації та застерегти від небажаних вчинків. Тут практикуються індивідуальні та групові форми робот з молоддю, які проводять психологи, соціальні працівники, юристи, представники місцевих поліцейських відділень.

На початку 80-х років у деяких районах Великої Британії почали з'являтися Центри розвитку громадського виховання, які активно залучали до спільної діяльності не лише формальні інституції, а й неформальні молодіжні організації. Так, наприклад, всесвітньо відомі британські молодіжні організації "Національне Молодіжне Бюро" (National Youth Agency), "Винагорода герцога единбургського" (The Duke of Edinburg Award), "Молодіжний та громадський центр у Брсдфорді на Ейвоні" та низка інших подібних структур почали свою діяльність у межах місцевих громад.

"Служба громадського виховання" (Community Education Service), створена у Великій Британії у 70-х роках, і до сьогодні об'єднує цілу низку закладів та організацій, єдиною метою яких є сприяння соціалізації підростаючого покоління через систему соціально-культурних заходів.

Орієнтуючись на дозвіллеву соціалізацію, Служба громадського виховання відводить пріоритетну роль молодіжним організаціям, центрам та клубам. Фахівці таких молодіжних організацій проводять соціально-педагогічну та соціально-виховну роботу з молодими британцями за різними напрямками і в різних сферах дозвілля. Це зокрема діяльність по залученню молоді до регулярної активності: спортивні секції, що включають більшість доступних видів спорту; клуби за інтересами (літературні, історичні, арт-студії, колекціонування різних предметів, театральні студії, музичні ансамблі, творчі майстерні); еко-культурні програми (клуби та гуртки юних фермерів, об'єднання захисників природи, парків, водоймищ); бізнес-проекти (створення легітимних комерційних фірм); організація підприємницької діяльності, як своєрідної економічної гри для молоді та підлітків; спілкування як форма проведення дозвілля (вечори, зустрічі, бесіди, форуми, ігри).

Ще однією інституцією, що надає соціальні послуги є дуже поширені в зарубіжних країнах, культурно-дозвіллеві центри (рекреаційні центри, центри дозвілля, громадські кампуси). Особливо активно діють такі центри в містах Франції, де інтенсивно розвивається такий напрям соціальної роботи, як соціально-культурна анімація. Соціальні послуги в таких центрах спрямовані на те, щоб стимулювати саморозвиток людей через оволодіння різними видами творчості: ліплення, живопису, мистецтва пантоміми, театру, співу тощо. Для проведення такої роботи у Франції готують спеціальних фахівців - аніматорів, які співпрацюють з соціальними працівниками, активістами, волонтерами.

Різноманітні форми роботи з дітьми та молоддю існують в кантонах Швейцарії. В пунктах молодіжних зустрічей і молодіжних центрів юнаки та дівчата проводять свій вільний час.

Поширеним інститутом, що надає різноманітні соціальні послуги в європейських країнах є різноманітні клуби. Вони виникли на початку XX ст., як клуби мікрорайонів і особливого поширення набули у місцях, де найчастіше трапляються соціальні конфлікти. Такі клуби мають низку загальних характерних рис:

o виникають в однорідних кварталах міст;

o мають на меті створення умов для самовираження особистості;

- зміст та програму клубу мікрорайону визначають самі замовники - мешканці міста, громади.

За змістом та спрямуванням це можуть бути хоббі-клуби, фан-клуби, спортивні клуби, дансинг клуби, клуби меломанів, рокер-клуби, мистецькі клуби, екологічні клуб тощо. Не останню роль в цьому відіграє можливість самоідентифікації особистості, а також самопрезентація відповідно до особистісних критеріїв. Юнацькі клуби є саме тим місцем, де культивуються компоненти певних молодіжних субкультур, специфічний набір ціннісних орієнтацій, норм поведінки, музичні вподобання тощо.

Так, у Брукліні (Нью-Йорк, США) місцевий відділ дитячого музею відкрив в Бедфорд-Станвссанті (район з високим рівнем злочинності) клуб для молоді з метою організації занять спортом, проведення дозвілля, благоустрою мікрорайону.

Фінансують такі клуби муніципальні органи, соціальні агенції, фонди, фундації, фізичні особи.

Одним з пріоритетних напрямів роботи з дітьми та молоддю є створення умов для їх освіти та самоосвіти. Наприклад, в Данії, щоб реалізувати цю послугу, кожен муніципалітет має організувати принаймні одну молодіжну школу для осіб 14-18 років. Мста діяльності таких місцевих шкіл полягає в тому, щоб запропонувати молодим людям альтернативу та додаткову форму освіти, розширити їх інформаційне поле, сформувати навички соціальної компетентності, підготувати до дорослого життя. Принцип роботи цих шкіл базується на ідеях датчанина Ніколаджа Грундвіга, який вважав, що кожен має право брати участь в соціокультурному житті і впливати на нього.

Додаткові освітні та навчальні програми в цих школах мають бути адаптовані до місцевих потреб і бажань молоді. Крім цих програм, в школах організовують і дозвілля молоді. Кожен муніципалітет зобов'язаний повідомити всім молодим людям про програми та плани роботи волонтерської школи. Тому щорічно кожний датчанин у віці 14-18 року отримує програму найближчого. Існує чотири типи програми, які може запропонувати школа. По-перше, це освітні програми (курси мов, комп'ютерні курси, курси психології, уроки водіння мопеда, курси журналістики тощо), по закінченню яких слухачі отримують свідоцтво.

По-друге, розвиваючі програми (курси живопису, шиття, парусного спорту, боді-білдінгу, аеробіки, самозахисту, драми, кулінарії тощо). Результатом участі в розвиваючих програмах є концертні та розважальні акції.

Місцеві громади Данії розглядають участь юнаків та дівчат в таких школах як механізм їх соціокультурної соціалізації та профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі шляхом включення молоді в соціально затребувані види діяльності.

В Швеції є цікавим досвідом надання неформальної освіти для молоді. Така освіта реалізується в формі навчальних гуртків, які виявилися ефективними не лише в розповсюдженні знань, а й у формуванні громадянської активності жителів країни, оскільки майже кожен громадянин Швеції хоча б раз був учасником навчального гуртка.

Коріння таких форм освіти в минулому скандинавських країн. Саме там більше ста років тому стала активно використовуватися ця форма освіти для дорослих. На сьогодні в Швеції існує понад 60 тис. навчальних центрів, в яких можна вивчати практично будь-яке питання. Самі шведи цю форму освіти вважають дуже ефективною та недорогою.

Робота шведських навчальних центрів побудована на певних принципах: рівність учасників гуртка і відсутність традиційної ієрархії "викладач - учень". Це означає, що не тільки керівник гуртка несе відповідальність за підготовку матеріалів до занять та дотримання організаційних моментів, а всі члени гуртка розподіляють відповідальність між собою; наявність неформальної та дружньої атмосфери; відсутність змагальності та дух співробітництва в досягненні спільної мети.

Сьогодні для проведення таких гуртків у більшості міст та сіл Швеції створено спеціальні офіси, виділяються окремі приміщення органами місцевої влади. Крім того, близько 70 % утримання цих гуртків бере на себе муніципальна влада, а решту видатків сплачують учасники. Ці кошти йдуть на оренду приміщення, підготовку навчальних матеріалів для занять, покупку продуктів для кавових пауз та платню співробітникам.

Ще однією з форм надання послуг у соціальній сфері є цікавий досвід Польщі, де з 2003 р. працюють клуби дошкільників. їх створенню передувала нагальна потреба розвитку дітей дошкільного віку, оскільки згідно статистичних даних за 2002 р. лише 14 % польських дітей у сільській місцевості відвідували дитячі садки. Батьки, представники органів освіти зрозуміли, що, якщо питання розвитку та освіти цих дітей не буде вирішено, то вони в майбутньому будуть приречені на непрестижні робочі місця в об'єднаній Європі. Педагоги та науковці Польщі розробили соціальну програму "Там, де немає дитячого садка" й з успіхом реалізують її у 8 сільських гмінах. В першу чергу в кожній гміні були вибрані приміщення для проведення занять з малюками: шкільні бібліотеки, окремі кімнати в початковій школі, кімнати в гмінних бібліотеках, будинках культури. Ремонт та впорядкування кімнат зробили батьки дітей, які відвідують заняття у клубі дошкільника. Заняття у клубі носять здебільшого розвиваючий характер і включають такі види діяльності, як малювання, ліплення, аплікації, танці, спів, розвиваючи ігри тощо. Для проведення занять залучаються особи, які мають педагогічну освіту, чи пройшли спеціальну підготовку на курсах по роботі з дітьми дошкільного віку. Всі необхідні матеріали для проведення занять закуповуються за кошти батьків. Місцеві гміни знайшли можливість виплачувати заробітну плату вихователям з фондів, призначених на культуру та профілактику. В кожному селі робота клубу дошкільника обумовлена потребами місцевої громади та її фінансовими можливостями.

Таким чином, соціальні послуги на рівні громади в Європейських країнах та країнах Північної Америки спрямовуються на задоволення потреб людей у саморозвитку, шляхом надання їм освітніх, розвиваючих послуг з проведення змістовного дозвілля, мають на меті попередження негативних явищ у соціальному середовищі, формування здорового способу життя тощо.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси