Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Місцеві фінанси
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості природи існування податків

Досліджуючи природу податків, вчені-економісти ХУШ-ХГХ століть підкреслювали такі їхні особливості:

  • o необхідність, зумовлена існуванням держави. Податки - це частина доходу від землі та промисловості, яку піддані віддають державі (Д. Рікардо);
  • o законність і. відповідність доходам - податки розглядалися як періодичні, встановлені законом внески громадян, зроблені ними відповідно до їхніх доходів на потреби держави (Л. Штейн);
  • o обов'язковість: податки - це примусові платежі;
  • o перерозподільчий характер - за допомогою податків перерозподіляється національний дохід (А. .Вагнер). Найвичерпніше визначення податків було запропоноване у XIX ст. німецьким професором А. Вагнером, який писав, що "налоги суть принудительные взносы частных хозяйств, отчасти идущие на покрытие общественных (государственных) расходов, отчасти являющиеся средством изменения распределения народного дохода".

Підставою для стягнення податків вважалося існування і діяльність держави, зокрема надання нею таких послуг, як освіта та охорона здоров'я населення, підтримка непрацюючих членів суспільства, охорона правопорядку, захист кордонів тощо. У ХУШ - на початку XIX ст. принцип "послуги -відшкодування" був визнаний головною мотивацією збирання податків. На основі цього доходили висновку: окремі члени суспільства повинні платити податок пропорційно одержаним вигодам від тих послуг, що їх надає держава.

Проте поширення ідей справедливого оподаткування, домірного доходам платників, змусило економістів відмовитися від обгрунтування податків як плати за державні послуги та надати перевагу принципу платоспроможності, який характеризується залежністю суми сплачених податків від розмірів доходів платників. Отже, податки, побудовані за таким принципом, є засобом перерозподілу доходів між багатими та бідними членами суспільства. .

Нинішні системи оподаткування передбачають застосування двох зазначених вихідних підстав для обкладання, хоча сфера дії у них різна. Принцип платоспроможності частіше застосовується в загальнодержавному оподаткуванні. Держава вирішує макроекономічні проблеми, піклується про добробут населення та організовує оподаткування на основі реальної здатності населення сплачувати податки. Для місцевого оподаткування більшою мірою характерно застосування принципу "послуга - відшкодування", адже саме на рівні місцевих господарств найпомітнішим є безпосередній зв'язок між сплатою податків і цілями, заради яких вони стягуються.

У конкретних територіальних громадах люди задовольняють майже всі свої найважливіші потреби: користуються послугами лікувальних, освітніх, побутових та Інших закладів, використовують засоби сполучення та зв'язку, відпочивають у спеціально облаштованих місцях тощо. Для населення податки асоціюються з необхідністю оплати цих послуг. Крім того, очевидним постає взаємозв'язок між величиною податку і рівнем та якістю послуг, які надаються місцевими властями.

Зусилля багатьох учених ще за часів виникнення фінансової науки були спрямовані на пошук можливих форм поєднання зазначених двох мотивацій для податків, на обгрунтування засад оптимального оподаткування. А. Сміт у 1776 р. у фундаментальній праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" визначив чотири основні правила оподаткування. Так, він писав, що:

по-перше, всі громадяни повинні брати участь в утриманні уряду пропорційно своїм доходам, які вони одержують під захистом та опікою держави. Тобто треба дотримуватися рівності оподаткування;

по-друге, податки мають бути чітко визначені, а не довільні. Це означає встановлення строків сплати, способів платежу, сум податків, зрозумілих для платника та всіх інших осіб;

по-третє, податки повинні стягуватися тоді та в такий спосіб, щоб це було вчасно і зручно для платника. Ця необхідна умова оподаткування передбачає зручність справляння;

по-четверте, кожен податок має бути розроблений так, щоб якомога менше вилучати грошей у платників понад той дохід, який він приносить у скарбницю, тобто забезпечити дешевизну справляння податків. Великі витрати на збирання податку роблять сам податок недоцільним.

У ХІХ ст. класичні засади обкладання були розвинуті та доповнені. Відомий російський вчений Н.І.Тургенєв в "Опыте теории налогов" багато уваги приділив ідеї податкової справедливості, сформулював загальне правило обкладання: податок завжди повинен справлятися з доходу, а точніше - з чистого доходу, а не з капіталу.

Швейцарський економіст С. де Сісмоиді обгрунтував застосування в обкладанні неоподатковуваного мінімуму доходів (згідно з нинішньою термінологією). Крім того, важливим правилом оподаткування він вважав те, що податки не повинні сприяти відтоку багатства з країни.

Російський вчений 1.1. Янжул до чотирьох правил А. Сміта додає п'яте: держава не повинна запроваджувати податки, які суперечать вимогам морального кодексу.

Найвдаліше групування принципів оподаткування було проведено видатним німецьким економістом А. Вагнером, якому, крім того, належить обгрунтування необхідності оподаткування доходів, пов'язаних із припливом населення в певні місцевості (прообраз сучасних курортних зборів). Перевагою підходу, застосованого А. Вагнером щодо групування принципів оподаткування, є те, що він відокремив теоретичні засади оподаткування від технічних питань справляння податків.

Теоретичні засади оподаткування:

  • 1. Загальність.
  • 2. Недоторканність особистої свободи платників.
  • 3. Рівність (відповідність податків доходам). Засади управління податками.
  • 4. Визначеність.
  • 5. Зручність.

б. Дешевизна та мінімум податкового тягаря. Народногосподарські (фінансово-політичні) засади оподаткування.

  • 1. Належний вибір джерел податків.
  • 8. Достатність та еластичність надходжень від податків.

Отже, А. Вагнер поширив перелік засад оподаткування, зазначених А. Смітом, і додав до визначених ним чотирьох правил (рівності, визначеності, зручності, дешевизни) ще чотири - загальність, недоторканність свободи платників, оптимальність щодо вибору джерел податку, достатність та еластичність надходжень від податку.

Тож еволюція поглядів щодо оптимальних засад обкладання тривала починаючи від вимог дотримання справедливості та зрозумілості оподаткування до необхідності впровадження етичних норм в оподаткуванні, ефективного адміністрування податків і забезпечення достатніх доходів до державної скарбниці. Нині більше уваги приділяється проблемам впливу податків на економіку, міри їхньої прогресивності порівняно з доходами населення та суб'єктів господарювання.

Загальновизнаними з боку нинішньої фінансової науки є такі вимоги до системи оподаткування:

  • 1. Економічна ефективність, яка полягає в тому, що податкова система не повинна перешкоджати ефективному розподілові ресурсів.
  • 2. Адміністративна простота - податкова система повинна бути простою та відносно недорогою.
  • 3. Гнучкість - здатність, швидко (в деяких випадках - автоматично) реагувати на зміну економічних обставин.
  • 4. Політична відповідність - податкова система повинна бути спроектована так, аби індивіди були переконані в доцільності своїх податкових виплат.
  • 5. Справедливість - податкова система повинне бути справедливою до всіх індивідів.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші