Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Операційний менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Управління постачанням, збутом та інфраструктурою підприємства

Управління операційною інфраструктурою підприємства

Для самостійного розгляду даного питання студентам необхідно розкрити проблему управління операційною інфракструктурою, ремонтним, інструментальним господарством та іншими складовими постачання та інфраструктури підприємства. Конспективний виклад даного питання міститься в навчальному

посібнику А.С. Курочкіна [25, с. 35-58], ряд аспектів питання розкриваються в інших рекомендованих виданнях: у посібниках С.Д. Ільєнкової [ 17, с. 254-304], І.М. Бойчик [20], підручнику С.Ф.Покропивного [55,56].

Слід зазначити, що результативність господарської діяльності підприємства визначається рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. За умов постійного вдосконалення технічної бази виробництва все більшого значення набувають проблеми раціональної організації допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвитку інфраструктури підприємства.

Інфраструктура (від лат. infra - нижче, під та structura - побудова, розміщення) - це сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об'єкта в цілому.

Інфраструктура - це своєрідний "тил виробництва", без якого неможлива його нормальна робота. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури. До виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства [ 55,56].

Слід зазначити, що у цілому успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктури.

Виходячи з вимог сучасного виробництва, інфраструктура підприємства повинна задовольняти наступні основні вимоги:

> попереджати можливі порушення нормального і безперебійного ходу основного виробництва; мати профілактичний характер;

> забезпечувати гнучкість і мінімальну перебудову при переході в основному виробництві з однієї продукції на іншу;

> сприяти впровадженню технологічної й організаційної регламентації допоміжних процесів;

> сприяти випуску високоякісної продукції з найменшими витратами [25, с. 35].

Необхідно зазначити, щодо складу підрозділів виробничої інфраструктури підприємства, як правило, входять допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.); обслуговуючі господарства (складські, транспортні й ін.); служби і ділянки в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні ділянки, ремонтно-експлуатаційний персонал).

Інфраструктура підприємства.

Рис. 9.1 Інфраструктура підприємства.

Склад і розмір цих підрозділів залежать від виду і характеру продукції, що випускається, типу й обсягу виробництва, спеціалізації цехів основного виробництва, наявності вданому регіоні сервісних підприємств по проведенню ремонтів технологічного устаткування, виготовленню оснащення. [25,с.36].

Подальшу роботу над темою доцільно спрямувати на вивчення цілей і завдань ремонтного господарства.

Варто зауважити, що організація і управління технічною експлуатацією і ремонтом основних виробничих фондів є головними завданням операційного менеджменту у виробничій інфраструктурі підприємства, як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері послуг.

Під час вивчення даного питання студентам доцільно скористатись джерелом [25] і розглянути систему управління ремонтним господарством.

Ремонтне господарство на виробничих підприємствах представлено:

> системою ремонтних засобів, що знаходяться в розпорядженні робітників основного виробництва і чергового ремонтного персоналу (дрібні деталі і ремонтні комплекти, змащення і т.п.);

> ремонтними ділянками в складі виробничих цехів, що розташовують невеликою кількістю універсальних, а іноді й спеціальних верстатів;

> ремонтними цехами (РЦ) чи майстернями (ремонтно-механічним цехом - РМЦ, електроцехом - ЕЦ);

> складськими приміщеннями (складами і коморами) для збереження запасних деталей, інструменту, дрібного устаткування, мастильних матеріалів.

> конструкторсько-технологічне бюро (КТБ), що виконує роботи, пов'язані з ремонтом, модернізацією і конструюванням нестандартного устаткування;

> планово-виробниче бюро (ППБ), що планує роботу ремонтних цехів і майстерень;

> бюро планово-попереджувальних ремонтів (БППР), що планує ремонтні роботи.

Схема керування ремонтним господарством на підприємстві представлена на рис 9.2.

Найширше застосування у практиці вітчизняних підприємств отримала система планово - попереджувальних ремонтів.

Системою планово-попереджувальних ремонтів (ППР) - це сукупність запланованих технічних і організаційних заходів щодо догляду, нагляду І ремонту устаткування, проведених по заздалегідь складеному плані з метою попередження прогресивного зносу, раптових виходів устаткування з ладу і підтримки його в працездатному стані.

Система ППР припускає догляд за устаткуванням; міжремонтне обслуговування; огляди, перевірку на точність, промивання устаткування і зміну мастила; періодичні планові ремонти малі, середні і капітальні [25].

Схема управління ремонтним господарством підприємства:
1 - ремонтно-механічна ділянка (черговий механік);
2 - електроремонтна ділянка;
3 - склад, комора

Рис. 9.2. Схема управління ремонтним господарством підприємства:

  • 1 - ремонтно-механічна ділянка (черговий механік);
  • 2 - електроремонтна ділянка;
  • 3 - склад, комора

У процесі самостійного вивчення студентам необхідно розглянути підходи до визначення ремонту.

Ремонтні роботи устаткування містять у собі проведення малого (поточного), середнього і капітального ремонту.

Малим (поточним)ремонтом називають мінімальний по обсягу ремонт, при якому заміна чи відновлення швидкозношуваних деталей (окремі види шестірьонок і ін.) і регулюванням механізмів (клапанів та ін.) досягається нормальна робота устаткування до чергового планового ремонту.

Середній ремонт - це ремонт, при якому виконуються часткове розбирання основних вузлів устаткування, заміна і відновлення зношених деталей. Виконується такий ремонт без зняття устаткування з фундаменту.

Капітальний ремонт здійснюється тоді, коли вимагаються повне розбирання і ремонт базових деталей (станини, корпуса редуктора й ін.), заміна зношених деталей і вузлів. З капітальним ремонтом, як правило, поєднують модернізацію устаткування.

Вузловий ремонт - це ремонт, заміни цілих вузлів новими або заздалегідь відремонтованими.

Вивчаючи дану тему студентам обов'язково слід розглянути структуру і основні задачі інструментального господарства.

Поняття "інструментальне господарство" повсюдно застосовується в спеціальній технічній літературі і практичній діяльності [13].

Слід зазначити, що від організації інструментального господарства багато в чому залежать ступінь використання виробничих потужностей, ритмічність роботи підприємства, якість і трудомісткість продукції.

Схема управління інструментальним господарством на підприємстві

Рис. 9.3. Схема управління інструментальним господарством на підприємстві [25]

Подальшу самостійну роботу над темою необхідно спрямувати на розгляд бази інструментального господарства, яка складається з інструментального цеху, інструментально-роздавальної комори, центрального інструментального цеху [25].

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші