Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Банківська справа arrow Історія грошей і банківництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-БАНКІВСЬКОЇСИСТЕМИ УКРАЇНИ ПІСЛЯ 1991 р.

У і991 p., коли на карті світу з'явилися п'ятнадцять незалежних держав, утворених на території колишнього СРСР, почався новий етап у розвитку грошей та банківництва в Україні. У тяжких умовах зміни економічного ладу поставала самостійна грошово-кредитна система, творці якої намагалися зберегти вікові традиції та адаптувати їх до нових суспільних і господарських реалій. Утворення центрального банку країни, впровадження купоно-карбованців у готівковий, а згодом у безготівковий обіг, проведення грошової реформи, результатом якої стало закріплення єдиним законним засобом платежу гривні, створення виробничих потужностей для виготовлення власних грошей, впорядкування нормативного забезпечення грошово-кредитної сфери - ось перелік найбільш визначних подій у грошово-банківському господарстві незалежної України. Пройшовши довгим шляхом проб і помилок, ми отримали національну валюту та банківську систему, що відповідає всім вимогам ринкової економіки.

Перші кроки виокремлення банківської системи України зі складу СРСР

Становлення центрального банку нашої держави почалося з прийняттям Верховною Радою Української PCP 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. В ній зазначено: "Українська PCP самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову систему, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю. Вищою кредитною установою Української PCP є Національний банк України, підзвітний Верховній Раді Української PCP".

На основі цієї Декларації 3 серпня 1990 р. було прийнято Закон УРСР "Про економічну самостійність Української PCP". Стаття 6 цього Закону називалася "Банківська і грошова система Української PCP" і містила, зокрема, такі положення: "Банківська система республіки складається з Національного банку України, Зовнішньоекономічного банку, республіканських акціонерно-комерційних банків, інших кредитних установ різних форм власності. Національний банк України є вищою кредитною та емісійною установою Української PCP, підзвітний Верховній Раді Української PCP і проводить в республіці єдину державну грошово-кредитну та валютну політику, координує діяльність банківської системи у цілому, організує міжбанківські розрахунки, виконує функції резервного банку".

Українське відділення Державного банку СРСР поступово набувало ознак центрального банку. Так, воно змушене було прийняти рішення про поділ асигнувань, оскільки союзний банк не підготував плану кредитів на початок 1991 р. Законом України "Про банки і банківську діяльність", що був прийнятий 20 березня 1991 p., проголошено створення самостійної дворівневої банківської системи, перший рівень якої становить Національний банк України (НБУ), а другий - комерційні банки. Прийнятою одночасно постановою Верховної Ради України про порядок введення в дію цього закону передбачалося: ввести вдію вказаний закон з 1 травня 1991 p.; проголосити власністю України всі філії банків колишнього СРСР, які діяли на території України, включаючи Український республіканський банк Держбанку СРСР; створити на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР Національний банк України; розробити до 1 травня 1991 р. проект статуту НБУ, визначити структуру Й чисельність центрального апарату, мережу установ тощо.

Вже влітку 1991 р. інструкції радянського Держбанку не мали зобов'язальної дії в Україні. 6 червня Верховна Рада України майже одноголосно обрала головою Правління НБУ В. Матвієнка, але він іще місяць не міг розпочати роботу, бо з Москви не було наказу про звільнення В. Буряка, який очолював Українську республіканську контору Державного банку. 25 грудня 1991 р. Держбанк СРСР було офіційно ліквідовано, і HБУ став справжнім центральним банком країни.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р. передбачав, що українські комерційні банки можуть бути різних видів і форм власності, мають створюватися на акціонерних чи пайових засадах. У ст. 22 цього нормативного акта заначалося, що засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи, за винятком рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів, комерційних банків. Крім того, законом обмежувалася частка будь-кого із засновників 35% статутного фонду банку.

Цей законодавчий акт регулював функціонування і НБУ, і комерційних банків України. Ситуація змінилася, коли 20 травня 1999 р. було прийнято Закон України "Про Національний банк

України". Ним визначено, що основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Статутний капітал вітчизняного центрального банку є власністю держави і становить 10 млн грн. Керівними органами українського центрального банку є Рада НБУ та Правління НБУ.

Рада НБУ складається з 15 осіб, 7 із яких призначаються Президентом України, 7 - Верховною Радою, а голова НБУ, який призначається ВРУ за поданням Президента України, входить до складу Ради за посадою. Основним завданням цього органу є розроблення і контроль виконання Основних засад грошово-кредитної політики. Першим головою Ради НБУ є Анатолій Гальчинський.

Реалізацію грошово-кредитної політики забезпечує Правління НБУ, головою якого з грудня 2002 р. є Сергій Тігіпко. До нього цю посаду обіймали Володимир Матвієнко (червень 1991 р.- березень 1992 р.), Вадим Гетьман (березень 1992 р.- грудень 1992 р.), Віктор Ющенко (січень 1993 р.-лютий 2000 р.), Володимир Стельмах (лютий 2000 р.- грудень 2002 р.).

Нову редакцію Закону України "Про банки і банківську діяльність" прийнято 7 грудня 2000 р. Статтею 14 передбачено, що учасниками банку можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти й нерезиденти, а також держава. Цей нормативний акт уже не обмежує відсоткової участі у володінні банком, тобто одна особа може мати сто відсотків акцій банку. Втім, лишилося застереження, що учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Банки в Україні створюються у формі акціонерних товариств, товариств із обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Останніх в Україні не було ще з 1991 р. Зараз відновлено їх існування у вигляді центрального кооперативного банку, учасниками якого є місцеві (тобто у межах області) кооперативні банки. Учасниками останніх можуть бути не менше 50 осіб, які вносять паї у статутний капітал і пропорційно до них отримують прибуток від діяльності банку. Але незалежно від розміру своєї участі кожний пайовик має право одного голосу на загальних зборах учасників, які поряд зі спостережною радою та правлінням є органами управління кооперативного банку (як в акціонерних та інших недержавних банках). Контроль здійснює ревізійна комісія банку.

Якщо місцеві кооперативні банки на момент реєстрації мусять акумулювати статутний капітал у розмірі 1 млн євро, то для комерційних банків, які провадять свою діяльність на території однієї області, ця сума становить 3 млн, а для республіканських банків - 5 млн євро.

Офіційне формування банківської системи України розпочалося з того, що 2 жовтня 1991 р. НБУ почав перереєстрацію українських комерційних банків, раніше зареєстрованих Держбанком СРСР. Так, того дня було зареєстровано акціонерний банк (АБ) "Ажіо" -правонаступника Укрпостачбанка, утвореного 1988 р. Держпоста-чем України. Цей банк успішно діє вже більш ніж 10 років, надаючи перевагу обслуговуванню малого і середнього бізнесу.

4 жовтня 1991 р. був перереєстровано АКБЛісбанк, утворений ще радянським Мінлісгоспромом. У 1996 р. цей банк визнали банкрутом.

Успішно діє заснований ще 1990 р. комерційний Арендкоопбанк, який 7 жовтня 1991 р. під назвою Брокбізнесбанк був зареєстрований НБУ.

8 жовтня 1991 р. було зареєстровано утворений Міністерством легкої промисловості Легбанк, який зараз підтримує приватний малий бізнес.

У квітні 1989 р. в Україні почав діяти АБ "Інко". Спершу це була філія Московського інноваційного комерційного банку "Інком- банк-Інтерзнання". 8 жовтня 1991 р . його перереєстрував НБУ. На початку своєї діяльності входив до першої десятки найбільших банків України, але починаючи з 1994 р. банк порушував економічні нормативи, через що погіршився його фінансовий стан. Заходів щодо фінансового оздоровлення вироблено не було, у червні 1998 р. банк припинив свої операції, а на початку 2002 р. Н БУ виніс рішення про його ліквідацію.

9 жовтня 1991 р. НБУ зареєстрував правонаступника Київського комерційного інноваційного будівельного банку - АБ "Відродження", який був одним із співзасновників Асоціації українських банків (АУБ), а зараз перебуває у стані ліквідації. Того дня також зареєстрували комерційний банк "Київшляхбанк", заснований на пайових засадах підприємствами та організаціями концерну "Укршляхбуд". У серпні 1999 р. банк перетворений у ВАТ, а в травні 1999 р. перейменований в АКБ "Трансбанк".

10 жовтня 1991 р. НБУ зареєстрував акціонерне товариство закритого типу з іноземними інвестиціями "Електрон Банк", одним із засновників якого була група підприємств концерну "Електрон" (Львів). У вересні 1993 р. цей банк реорганізували у відкрите акціонерне товариство (ВАТ). У 1997 р. акціонером банку стала канадська корпорація "Юкрейн Єнтерпрайз Корпорейшн". Після п'яти років співпраці "Електрон Банк" вирішив викупити 20% акцій, що належали канадському інвесторові; це пояснювалося припиненням корпорацією інвестиційної діяльності. Протягом усієї своєї діяльності банк отримував прибутки і нараховував своїм акціонерам дивіденди.

Ще один львівський банк був зареєстрований Держбанком СРСР 14 травня 1990 р. як ТЬОВ "Західноукраїнський комерційний банк". Згодом він став акціонерним товариством відкритого типу. Перереєстрація в НБУ відбулася 14 жовтня 1991 р. У 1999 р. іноземними інвесторами стали польські Kredyt Bank S.A., Банківський інвестиційний фонд та Банківський торговий дім, а також ЄБРР, які всі пов'язані між собою та активно підтримують AT "ЗУКБ" кредитними ресурсами. Так львівський банк став складовою транснаціонального фінансового об'єднання, що його очолює КВС Bank N.V. (Бельгія). У 2001 р. на зборах акціонерів ухвалено перейменувати банк на AT "Кредит Банк (Україна)". Пріоритетом діяльності банку є обслуговування підприємств малого й середнього бізнесу та ринок споживчого кредитування.

Першим банком, створеним на Донбасі, був зареєстрований 31 жовтня 1989 р. АБ Ікар-банк. Наприкінці 1993 р. його перереєстрували у ВАТ, найвідомішим акціонером якого є ВАТ "Концерн Стирол".

У жовтні 1991 р. було також перереєстровано селянський комерційний банк "Дністер", створений 1990 р. у Жидачеві для продовження традицій українського кооперативного банку "Дністер" (1895-1939 pp.). Згодом він переїхав до Львова. Його пріоритетною діяльністю є інвестування проектів сільськогосподарського виробництва та переробки сільськогосподарської продукції.

У жовтні 1989 р. п'ять колгоспів Мелітопольського району Запорізької області заснували "Таврида-банк". 21 жовтня 1991 р. він був перереєстрований в НБУ, а в лютому 2000 р. змінив назву на АБ "Муніципальний".

Одним із перших кооперативних банків був заснований у Симферополі АКБ "Таврія", що пройшов реєстрацію у Держбанку СРСР 24 листопада 1988 р. В НБУ його перереєстрували 24 жовтня 1991 p., а 2001 р. він приєднався до Міжнародного комерційного банку.

В Україні станом на 1 червня 2003 р. зареєстровано 180 банків, з яких фактично діяли 154. У 20 банках присутній іноземний капітал, із них у семи іноземним інвесторам належать 100%.

Крім НБУ, державними банками є Ощадний банк України та Укрексімбанк. У них 100% статутного капіталу належить державі. Президент і Верховна Рада України призначають членів наглядової ради, що є вищим органом управління банком. Саме вона визначає склад ревізійної комісії, що контролює діяльність банку. Безпосереднє керівництво здійснює правлінням банку.

Ощадбанк України був зареєстрований в НБУ ЗІ грудня 1991 р. як Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України. До цього він уже встиг утратити залишки на вкладах, цінних паперах і страхових полісах населення України, які залишилися в Росії на рахунках Ощадбанку СРСР. Загальна заборгованість перед українськими вкладниками складає ІЗ 1,5 млрд грн. Але за рахунок нагромаджених традицій і найбільш розгалуженої мережі (7,9 тис. структур) він залишився серед найбільших банків України. 21 травня 1999 р. Ощадбанк було реорганізовано у ВАТ "Державний ощадний банк України". Лише Ощадний банк має державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачу на першу вимогу. Це дозволило йому акумулювати третину коштів, залучених на вклади від населення всією банківською системою України. В 1997 р. почалася виплата компенсацій за втраченими вкладами. Спершу вони виплачувалися лише особам, котрим виповнилося 80 років. У 2002 р. почали виплачувати по 50 грн. кожному, хто зробив вклад в Ощадбанк до 1991 р., і по 150 грн. спадкоємцям вкладників, які померли за останні 4 роки.

Після розвалу СРСР особливі проблеми виникли в українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. На час проголошення незалежності України вони здійснювали розрахунки зі своїми закордонними партнерами через Зовнішекономбанк колишнього СРСР, оскільки в нашій країні жоден банк не мав кореспондентських відносин з іноземними колегами. Наприкінці 1991 р. цей банк оголосив, що він не в змозі більше обслуговувати потреби багатьох своїх колишніх республіканських клієнтів та здійснювати оплату їхніх рахунків у сфері зовнішньої торгівлі. Спершу він обмежував розрахунки за окремими валютами, згодом - з окремими країнами. У грудні 1991 р. Зовнішекономбанк СРСР повністю припинив розрахунки. Неповерненими також залишилися активи на 1 млрд доларів США, на які висловлювали претензії українські підприємства та фізичні особи.

З метою врегулювання ситуації 3 січня 1992 р. Президент України Л. Кравчук підписав Указ "Про утворення Державного експортно-імпортного банку України" зі статутним фондом 1 млрд крб. і 200 млн доларів США. Цим Указом передбачалося, що до системи но-воствореного державного банку долучаються структурні підрозділи Зовнішекономбанку СРСР, що перебувають на території України. Вже у січні 1992 р. Укрексімбанк почав здійснювати міжнародні розрахунки, вести рахунки Кабінету Міністрів України, Державного валютного фонду України, міністерств і відомств, рахунків ЗТО "Укрімпекс", багатьох зовнішньоторговельних фірм, підприємств та організацій, став агентом українського уряду і залучення та обслуговування міждержавних кредитних ліній.

У 2000 р. згідно з розпорядженням Президента України Державний експортно-імпортний банк України перетворено у відкрите акціонерне товариство, 100% акцій якого належить державі. Для ефективного здійснення своїх функцій банк створив найрозвиненішу в нашій країні мережу банків-кореспондентів, яка налічує 575 банківських установ світу.

Крім двох державних банків, до найбільших українських банків належать АППБ "Аваль", Промінвестбанк, Приватбанк, Укрсоц-банк, АКІБ Укрсиббанк і АКБ "Райффайзенбанк".

Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль", зареєстрований НБУ 27 березня 1992 р. зі статутним капіталом у розмірі 100 млн крб., 27 серпня 1992 р. здійснив першу банківську операцію. Протягом своєї діяльності банк поступово збільшував статутний капітал та мережу філій і дирекцій, розширював спектр послуг, на надання яких отримано ліцензію НБУ. У 1994 р. АБ "Аваль" отримав новий статус - акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль", що означало обслуговування Пенсійного фонду і пошти України. У "Аваля" друга (після Ощадбанку) за величиною мережа філій в Україні. Станом на 1 червня 2002 р. на території України діяли 674 його відділення, які надають повний спектр банківських послуг. Найбільш пріоритетними клієнтами "Аваль" є Пенсійний фонд, підприємства "Укртелекому" і "Укрпошти", митна служба України та бюджетні організації. Збільшується його присутність у промисловому секторі.

26 серпня 1992 р. на базі Промбудбанку СРСР у формі закритого акціонерного товариства було створено Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Промінвестбанк України). У 1999 р. ПІБ викупив останній пакет акцій, що належав державі. Промінвестбанк має найбільший серед українських банків капітал, систематично зростають кількість вкладників, обсяг виданих кредитів. Банк активно підтримує паливну промисловість, машинобудування й металообробку, металургію, агропромисловий комплекс.

До гурту найбільших банків входить і створений у Дніпропетровську ще за часів СРСР кооперативний Приватбанк, який 19 березня 1992 р. був зареєстрований НБУ як комерційний. Розгорнувши велику мережу філій у всій Україні, банк надає широкий спектр послуг, орієнтованих передовсім на індивідуального клієнта. Високий рівень професіоналізму дістав визнання у світі, що знайшло відображення у присвоєнні Приватбанкові звання кращого банку України різноманітними діловими виданнями (журнал "Euromoney" -1999-2002 pp., "The Banker" - 2000, 2002 pp.).

Ще один банк, утворений на базі колишнього системного (Житлово-соціального банку СРСР), НБУ перереєстрував у серпні 1991 р. як акціонерний комерційний соціального розвитку Укрсоцбанк. У 2000 р. його власником стала група "Меркс". Банк веде тісну співпрацю зі страховими компаніями України. Так, він є засновником компанії "Укрсоцстрах", акціонером ВАТ Національна страхова компанія "Оранта".

У 1990 р. в Держбанку СРСР було зареєстровано харківський акціонерний комерційний інноваційний банк УкрСиббанк. Хоча банк є універсальним, він активно здійснює інвестиційні та фондові операції. Зокрема, "УкрСиббанк" управляє державним пакетом акцій Дніпровського металургійного комбінату і разом з АБ "ІНГБанк" розміщував корпоративні облігації "Київстар GSM".

Серед восьми найбільших банків України є й один зі 100-відсот-ковим іноземним капіталом. Це - австрійський АКБ "Райффайзенбанк Україна". Цей банк одним із перших почав випуск корпоративних облігацій, щоб залучити додаткові кошти. Серед його клієнтів-в основному великі експортери та імпортери. Поступово банк переорієнтовується на звичайного клієнта.

На основі Агропромбанку СРСР 28 березня 1990 р. було створено акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна". Продовжуючи традиції Київського земельного банку та залишаючи пріоритетом своєї діяльності обслуговування аграрного сектора економіки, банк "Україна" надавав клієнтам повний асортимент банківських послуг. У1998 р. державний пакет акцій банку викупило ВАТ "Укрросгазбуд", яке належить до групи компаній "Укррос", зайнятих сільськогосподарським виробництвом. Фінансова криза 1998 p., конверсія ОВДП, великим пакетом яких володів банк, неефективна кредитна політика стали основними причинами занепаду банку "Україна". 16 липня 2001 р. почався процес ліквідації цієї фінансової установи. Так, із загальним боргом перед кредиторами (фізичними та юридичними особами) на суму близько 1,3 млрд грн. закінчилася історія одного з найбільших українських банків.

У грудні 1989 р. на зборах представників 11 комерційних банків було створено Асоціацію комерційних і кооперативних банків України, яка зараз називається Асоціацією українських банків. Це добровільне об'єднання банків та інших фінансово-кредитних установ представляє і захищає інтереси своїх учасників, сприяє підвищенню кваліфікації банківських працівників, розвиткові міжнародних банківських зв'язків, утвердженню ролі банків у встановленні ринкової економіки України.

Відразу після здобуття Україною незалежності почалося відродження кредитних спілок. Відтоді було створено 494 такі фінансові інститути. З 1993 р. вони діяли на підставі Указу Президента "Про Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні",* лише 20 грудня 2001 р. було прийнято Закон України "Про кредитні спілки".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси