Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Моніторинг демографічного стану та здоров'я населення України

У сучасних умовах в Україні продовжує погіршуватися медико-демографічна ситуація.

Середня очікувана тривалисть життя населення України становить значно менше 70 років За середньорічними показниками чисельність населення продовжує скорочуватись. Скорочення чисельністі населення відбувається головним чином, унаслідок перевищення показника смертності над народжуваністю, що триває з 1993 року.

Природне скорочення населення зареєстровано в усіх регіонах України крім Закарпатської області. З найвищою інтенсивностю воно відбувається у Північно-східному регіоні. Із окремих областей Північно-східного регіону найвищий рівень природного скорочення населення спостерігається в Чернігівській та Сумській областях. Значне природне скорочення населення відбулось і в Південно-східному регіоні, особливо в таких його областях, як Луганська, Донецька, Кіровоградська. Дещо нижчий рівень природного скорочення відзначений у Центральному та Південному регіонах. Зниження рівня народжуваності найнебезпечніший параметр демографічної кризи.

Визначальними у динамиці рівня народжуванності є здоров'я населення дітородного віку, що визначається умовами життя. В сучасній Україні дітородна активність падає, відтворення населення не досягає навідь 50 % належного рівня.

Негативні тенденції спостерігаються і щодо смертності населення. Структура причин смертності залишається майже постійною: хвороби системи кровообігу та новоутворення посідають перші місця.

Найвищій рівень смертності традиційно має місце у Північно-східному - 18,6 % (у Чернігівській області навіть - 19,7 %), Південно-східному (16,7 %) і Центральному (16,4 %) регіонах. У південному регіоні смертність була на рівні 14,9 %, Західному - 12,1 %.

Смертність немовлят серед хлопчиків дещо вища ніж серед дівчаток Найвищий рівень смертності немовлят на 1000 народжуваних спостерегався в Південно-східному регіоні (129,4 випадків), дещо нижчий у Південному (120,5 випадків) та Західному (119,3 випадків) регіонах, нижчий у Центральному регіоні (103,6 випадків).

Найбільше міського населення та міських поселень, як і досі, припадає на Донецьку область, де у 51 місті і 132 селищах міського типу (смт) у зазначений період проживало 90,1 % населення області. У Луганській області ці показники становили відповідно 37 міст і 109 смт (86,4 %), Дніпропетровській 21 місто і 47 смт (83,6 %), Харківській області - 17 міст і 61 смт (79,1 %), Львівській - 43 міста і 35 смт (60,8 %), Київській (без м. Києва) - 25 міст і 29 смт (58,9 %). Висока територіальна концентрація міських поселень і населення в цих регіонах призвела до формування агломерацій як найактивнішого фактора впливу на всі компоненти природного середовища. Зазначені області мають також високу густоту населення - від 94чол/км2 (Харківська) до 115 чол/км2 (Донецька) за середньої в Україні 82 чол/км2. Міське населення України (33,5 млн. чол.) розміщено по території досить нерівномірно. Понад третини (33,7 %) усіх міських жителів України зосереджено загалом у чотирьох областях: Донецькій, Луганській, Дніпропетровській і Запорізькій.

Частота захворювань, пов'язаних із забрудненням довкілля, зниженням імунитету, стресами, недостатнім та неповноцінним харчуванням, тощо, також має тенденцію зростання. Так, значно зросла частота хвороб крові та кровотворних органів, хвороб системи кровообігу.

Останніми роками зниження обсягів надходження шкідливих речовин в атмосферне повітря від промисловості та транспорту позитивно позначилося на показниках захворювальності населення, пов'язаної з забрудненням повітря, зокрема хвороб органів дихання. Таким чином, існує тісний зв'язок між динамікою сумарного рівня забруднення повітря та захворюваністю населення України на хвороби органів дихання. Аналіз моніторингових досліджень показує, зниження забрудненості атмосферного повітря приводить до зменшення захворюваності населення на хвороби органів дихання.

Особливості забруднення атмосфери впливає на здоров'я дитячого населення. У дітей, які живуть в умовах високого забруднення повітря (Східний регіон) загальна захворюваність вища на 11 %, захворюваність на інфекційні хвороби - на 50 %, на новоутворення - на 26 %, на хвороби нервової системи - на 60 %, вуха - на 14 %, системи кровообігу - на 76 %, органів дихання - на 17 %, кістково-м'язової системи - на 49 %, алергійні реніти - 44 %, бронхіальну астму - на 70 %, ніж у дітей Західного регіону, які мешкають в умовах меншого забруднення повітря. Тобто в умовах вищої забрудненості повітря у дітей частіше реєструють хвороби, виникнення яких пов'язано з пригніченням імунітету, онкологічним та алергійними ефектами тощо.

За останні десять-п'ятнадцять років в Україні сталися значні зміни в динамиці захворюваності населення. Частота хвороб органів дихання мала стійку тенденцію до зниження, обумовлену зменшенням забрудненості атмосферного повітря, але рівень захворюваності іншими хворобами зростав. Якщо в кінці 90-х років минулого сторіччя. найпоширенішими серед дітей були хвороби органів дихання, ендокринної системи (здійснено масове ультразвукове обстеження щитовидної залози), інфекційні хвороби, що є характерними для дитячого контингенту, то в останні роки у структурі захворюваністі поширилися хвороби органів дихання та нервової системи. Слід зазначити, що поширення хвороб нервової системи серед дітей набуває зростаючої тенденції. Тільки за останні п'ять років їхня кількість зросла на 35 % і вони посіли друге місце серед захворювань. Якщо серед хворих на рак щитовидної залози - переважно евакуйовані молоді люди та мешканці радіоційно забруджених територій, то хворі на лейкемію - це переважно діти четвертої групи обліку (народжені від постраждалих батьків).

Невирішеність багатьох проблем у соціальній, економічній та екологічній сферах збільшує в країні випадки інфекційних захворювань.

Унаслідок недосконалої системи комунального господарства, зокрема проблем забезпечення населення питною водою, забруднення відкритих водоймів стічними водами в країні існує постійна загроза розповсюдження інфекції бактеріальної та вірусної природи. У зв'язку із зростанням мікробного забруднення води підвищелась її роль як фактора передачі кишкових інфекцій. Відмічено високі показники захворюваності на вірусний гепатит, на який щорічно в країні хворіє від 30 до 150 тис. осіб. Вода практично всіх відкритих водойм в Україні містить вірус гепатиту.

Найгірший стан довкілля в Україні за загальним таксикомутагенним фоном з оцінкою "катастрофічний" та критичний стан інтегрального здоров'я населення відзначається в регіоні видобутку та переробки уранових руд - м. Жовті Води Дніпропетровської області. У регіонах видобутку і збагачення марганцевих руд, на територіях, прилеглих до виробничих комплексів, сховищ промислових відходів, стан довкілля за таксично-мутаген-ним фоном оцінено також як "катастровічний", а стан здоров'я населення міста Марганця - як "загрозливий". У вуглевидобувних регіонах Дніпропетровської, Донецької та Львівської областей стан довкілля дістав оцінку "незадовільний", а стан здоров'я населення міст Павлограда, Донецька і Червонограда - "загрозливий". Аналогічні оцінки якості довкілля та стану здоров'я населення одержали Криворізький залізорудний регіон та район Рибальського гранітного кар'єра, розташованого у Сашарському районі Дніпропетровської області.

Таким чином, ситуація у гірничодобувних регіонах потребує невідкладних заходів із розробки та реалізації програми поліпшення стану довкілля і реабілітації здоров'я населення.

Слід зазначити, що статистичні дані реєстрації захворювань, як правило, занижені через недосконалу діагностику та низький відсоток звернень за медичною допомогою, особливо сільського населення.

В Україні функціонує більше 11000 оздоровчих закладів, зокрема біля 700 санаторіїв, 70 будинків відпочинку, 40 кемпінгів, 150 туристичних баз, 7000 міських і позаміських дитячих таборів відпочинку. Основними причинами незадовільного стану рекреаційних об'єктів країни є недостатній розвиток інженерної інфраструктури і, як наслідок, значні антропогенні навантаження в цих зонах, їх незадовільний санітарно-технічний стан. Санітарно-гігієнічний стан рекреаційних зон потребує впровадження ефективних заходів їх захисту. Важливе значення для цього має розробка низки підза-конних актів з реалізації положень Закону України "Про курорти".

Загальні екологічні проблеми всієї України деякою мірою притаманні також територіям курортів країни. Це особливо небезпечно для територій, де формуються лікувальні мінеральні води, сольові лікувальні грязі та інші природні бальнеологічні ресурси. Забруднення їх може призвести не тільки до погіршення якості, а й повної втрати лікувальних властивостей таких ресурсів. У зв'язку з цим важливими є комплексний моніторинг навколишнього середовища санаторно-курортних і рекреаційних зон країни.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші