Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Філософія родознавства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вертепна вистава.

Вертепна вистава виразно поділяється на дві частини: релігійну та світську (трагічну і комічну). Це виявляє зв'язок з колишньою академічною виставою, що складалася з серйозної частини й інтермедій.

Розігрувалась вертепна вистава у гарно оздобленому з дерева або картону двоповерховому будиночку (скриньці завбільшки 1,5 х 1.5 х 0,5 м), який носили колядники. Драматичну основу вертепу становить легенда про народження Ісуса Христа і знищення царем Іродом 40 тис. вифлеємських немовлят. Вистава складалася з двох частин — дій.

Перша частина (на верхньому поверсі) відображала традиційний євангельський сюжет: про поклоніння народженому Христові пастухів і царів-волхвів, про деспотизм царя Ірода (за що Смерть стинала йому косою голову).

Друга частина (світського характеру) виконувалася на нижньому поверсі й була слабо пов'язана з попереднім сюжетом (лише чорт грав у двох діях). З-поміж персонажів діяли Дід і Баба, уніатський священик, селянин Клим з козою, шинкар-еврей з жінкою, шляхтич з полькою і слугою та ін.

Головний і обов'язковий персонаж другої частини — Запорожець, герой, що перемагає всіх ворогів (він навіть більший від інших ляльок). Запорожець у великому монолозі розгортав історію народно-козацького визвольного руху. Різноманітний склад персонажів своєрідно відтворював структуру і соціальні протиріччя тогочасного українського суспільства. На зміст другої частини вистави (так званої світської вертепної драми) суттєво впливала усна поетична творчість.

У вертепних виставах переважають мотиви соціального характеру, народне світострийняття. Найдавніші тексти вертепної драми збереглися з другої половини ХУЛІ ст. (Со-кирницький вертеп, 1771); у XIX—XX ст. записано редакції Новгород-Сіверського (1874), Славутинського (1897; 1928), Батуринського (кінець XIX ст.), Хорольського (1928), Куп'янського (1937) текстів.

Весняний цикл обрядовості.

Власне весняний цикл починався з появою перших птахів і тривав приблизно до Благовіщення. У східних слов'ян з дохристиянських часів відомі веснянки — народні обрядові пісні, присвячені приходу весни. Пісні виконували насамперед молоді жінки й дівчата. В Галичині такі пісні мають назву гаївки, або гагілки.

Здавна піснями і магічно-обрядовими діями викликання весни люди прагнули вплинути на природу, а відтак забезпечити добрий урожай.

До провідних мотивів давніх веснянок належать: магічно-обрядове кликання птахів (символів весни), хліборобські (орання, сіяння), сатирично-глузливі, мотиви культу померлих та ін. Згодом вони втратили магічний зміст і стали народними ліричними піснями. В них оспівується працелюбність народу, краса природи, молодість, врода, кохання.

Весняний цикл обрядовості супроводжують хорові пісні (дівочі хороводи), ігри, танці. У веснянках органічну цілісність становлять слово, рух, мелодія, драматична форма діалогу (питання-відповіді). Останнє характерно також для купальських, весільних пісень, хорових виступів тощо.

До своєрідної театральної драми подібний традиційний український весільний обряд, де поєднувалися елементи драматичної дії, переодягання, масок з пізнішими нашаруваннями художньо-побутової культури різних епох.

Джерела народної драми сягають первісного синкретизму, коли трудова діяльність, обряд, міф, релігійне таїнство становлять органічну цілісність. Різні форми драматичного дійства побутували в усній традиції і виконувалися самодіяльними акторами.

З обрядовими веснянками пов'язане найбільше християнське свято воскресіння природи — Великдень.

Великодні святкування тривали три дні. У Страсну (Велику) п'ятницю перед Великоднем не дзвонили дзвони. Повсюдно (в домі, на подвір'ї) наводили порядок; розмовляли тихо; господині випікали білі баби (паски), присвячені померлим родичам. У Велику суботу пекли чорні баби, тобто паски, які присвячувалися усім живим, готували писанки та ін. Вночі у церкві на урочистій службі Божій відбувалося освячення (їжу приносили в кошиках, загорнутою в рушники). Дівчата у передвеликодню ніч ворожили, прагнучи дізнатися про свого нареченого. В домівках горіли свічки. Запалювання вогню, свічок — давні атрибути Великодніх свят, своєрідне нагадування про останню ніч Христа, яку він провів у молитві, й апостолів, котрі грілися біля багаття в Гетсиманському саду. Великодня ніч (Велична ніч, ніч Воскресіння), коли воскресає Син Божий (у дохристиянські часи — Дажбог-Сонце), вважалася чарівною.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші