Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Культура міжособистісних стосунків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Культура взаємин у сучасній сім'ї

Сучасній сім'ї притаманні різні форми лідерства: ділове, емоційне, виховне, культурне, комунікативне, що створює однакову можливість для самоствердження подружжя. Рівність статусів, баланс влад, висока культура спілкування є передумовами сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату в сім'ї. Жінка досягає апогею у 24-27 років, чоловік - у 35-40, коли досягає успіху в професійній діяльності. Усе це обумовлює особливості міжособистісних стосунків у сім'ї.

Серед багатьох функцій сучасного шлюбу провідною є комунікативна, а це означає, що низька культура спілкування серйозно загрожує гармонії у стосунках, нерідко руйнує їх. За спостереженням російського дослідника сімейних стосунків І. Дорно, емоційна взаємодія подружжя переживає п'ять основних фаз (етапів):

  • 1) глибока закоханість - коли партнери ідеалізуються, спрацьовує ефект ореолу;
  • 2) зниження гостроти почуттів, внаслідок чого за відсутності партнера його образ не виникає у свідомості, але його поява спричинює наплив позитивних емоцій, ніжності до партнера тощо;
  • 3) відчуття психологічного дискомфорту у зв'язку з відсутністю партнера, переживання різних емоцій, думок, пов'язаних із ним. Для виникнення теплих і ніжних почуттів до нього потрібен стимул (відповідний його вчинок);
  • 4) звикання. На цьому етапі важливо зменшити інтенсивність спілкування;
  • 5) часте виникнення негативних установок стосовно партнера. За таких умов жіночий і чоловічий дискурс оперують категоричними судженнями та інтонаціями, які натякають партнеру на те, що як повноцінний співрозмовник він не сприймається. Чоловік і дружина все менше спілкуються між собою, рідко звертаються одне до одного з проханнями, відчувають обопільну негативну упередженість, вдаються до дріб'язкових прискіпувань тощо. Загострення стосунків може призвести до посилення конфліктів, навіть до розлучення. Запобігти конфліктним ситуаціям може дотримання таких рекомендацій:
    • - постійно вивчайте одне одного, дізнавайтеся про те, що подобається вашому партнерові, а що ні;
    • - намагайтеся зняти з партнера психологічну напругу;
    • - не захвалюйте себе;
    • - якщо ви помітили у партнера певні вади, не акцентуйте на них увагу і не перебільшуйте їх;
    • - не мрійте про ідеального чоловіка (дружину), не плекайте ілюзію, що з іншим (іншою) вам було б краще;
    • - стежте за інтонацією, тоном (ваше роздратування може спричинити ефект бумеранга). Поважайте одне одного. Чим більше ви поступаєтеся своїм, тим більшу підтримку отримаєте;
    • - ніколи не з'ясовуйте стосунки при сторонніх. Не дозволяйте, щоб інші (батьки, друзі) втручалися у ваші сімейні справи. Особливо будьте обережними з дітьми, не маніпулюйте ними;
    • - при суперечках не користуйтеся вольовими аргументами, не вдавайтеся до лайки або бійки, оскільки це лише погіршить ситуацію.

Усвідомлення обов'язків перед сім'єю, виконання їх є важливим критерієм культури сімейних стосунків.

У розподілі домашніх обов'язків українська моральна культура наближена до патріархальної моралі, вона ґрунтується на чіткому розрізненні чоловічої і жіночої моделей сімейної поведінки, стереотипом поведінки чоловіка у сім'ї, тобто конструкцій маскулінності (англ. masculine - чоловічий), є розвинене почуття сімейного обов'язку, відповідальність за сім'ю, її матеріальне забезпечення і захист, емоційна стриманість, вірність слову, мужність, чоловіча гідність. Жіноча модель поведінки, або конструкт фемінності (англ. feminine - жінка), передбачає піклування про побут і членів родини, їх психологічну та емоційну підтримку, доброту, ніжність, поступливість тощо. Це означає, що сімейні обов'язки подружжя гендерно зумовлені, тобто моральна культура сім'ї детермінована соціально-рольовими стереотипами.

Патріархальний устрій сімейних стосунків був обумовлений економічними, політично-правовими чинниками, зокрема матеріальною залежністю жінки та дітей від чоловіка, які традиційно вважалися утриманцями, позбавленими будь-яких прав. Якщо раніше сім'я виконувала переважно економічно-господарську функцію, сутність якої полягала у веденні спільного господарства і співпраці на тлі спільного матеріального добробуту, то на сучасному етапі економічно-побутова функція сім'ї витісняється емоційно-психологічною (психотерапевтичною) функцією. На першому плані фігурують позитивний емоційний клімат, емоційно-психологічний захист і підтримка чоловіком дружини, батьками дітей тощо. Тому, крім матеріальних потреб, сім'я задовольняє і потребу індивіда в любові, захисті, піклуванні та ін.

Витіснення економічно-побутової функції сім'ї психологічно-терапевтичною, поширення нуклеарних сімей дітоцентричної орієнтації (надання пріоритету здоров'ю, вихованню і розвитку дітей) є чинником і моральною цінністю, що формують сучасну сім'ю, обумовлюють високий рівень культури міжособистісних стосунків.

Нуклеарна (лат. nuclear - ядро) сім'я - сім'я, в якій подружжя має або не має дітей, проживає окремо від інших родичів і є цілковито самостійним щодо планування власного життя.

Чим сильніший емоційний зв'язок між батьками і дітьми, тим краще відбувається виховання, засвоєння ними норм і цінностей культури, навичок поведінки та спілкування, підготовка до виконання певних соціальних ролей, тобто тим активніше відбувається їх соціалізація.

Соціалізація - активна взаємодія людини із соціальним оточенням, яке впливає на формування її соціальних якостей та рис; процес включення індивіда до системи суспільних відносин через засвоєння ним культурно-історичного досвіду суспільства.

Емоційна близькість між подружжям, батьками і дітьми насамперед виявляється у любові. У міжстатевому сенсі любов народжується на тлі кохання. Однак любов не тотожна йому. Вона є синтезом емоційної прихильності (залежності) і морального почуття, яке скеровує пристрасть. Тому любов у сім'ї постає як сильна емоційна прихильність між батьками, батьками і дітьми, між дітьми. Подружня (сімейна) любов, крім емоційної залежності, передбачає почуття вірності. Всупереч пристрасній, часом маніакальній несамовитості кохання любов між чоловіком і жінкою вимагає дисципліни почуття, поваги до партнера. За словами німецького філософа Г.-В.-Ф. Гегеля (1770-1831), кохання е "найстрашнішим із протиріч, яке розум не спроможний розв'язати, оскільки немає нічого некерованішого, як оця пунктирність свідомості", а любов має найвищу моральну цінність. Завдяки їй людина долає свою природну егоїстичність, набуває сенсу існування. Любов - це "морально-правове кохання", і лише воно може слугувати надійним фундаментом сім'ї та шлюбу. Отже, поряд із визнанням принципу рівності між подружжям, яке виявляється у справедливому розподілі влади і обов'язків, важливою складовою гуманістичної культури сімейних стосунків є культура почуття -- взаємна любов між членами сім'ї, яка уможливлює турботу, чуйність у ставленні одне до одного. Сім'я, побудована на засадах рівності, поваги і любові, є найвищим досягненням суспільного поступу.

Фундаментальним чинником, який уможливлює емоційну близькість партнерів, впливає на тривалість любові і шлюбу, є уміння цінувати почуття гідності партнера. Потреба людини у збереженні й підтримці почуття власної гідності за корі н єн а в такі риси її характеру, як гордість, природний егоїзм, марнославство, які утворюють особистісний центр у психіці. Люди шукають визнання цінності своєї особистості переважно у своїх близьких, а не знаходячи його, відчужуються, відсторонюються, впадають у депресію. Почуття гідності е надто уразливою структурою людської душі, посягання на нього може спричинити згортання, навіть розрив стосунків. Це відбувається внаслідок брутального нехтування партнером, його приниженням, маніпулюванням почуттями тощо. Збереження і підтримання у партнера почуття власної гідності є важливою складовою міжособистісних стосунків, що запобігає формуванню комплексу неповноцінності у людини, сприяє збереженню душевної рівноваги. Така людина легше долає життєві труднощі.

У сім'ях, де зневажливо, презирливо ставляться одне до одного, принижують почуття гідності, неодмінними є ворожнеча, ненависть, конфлікти. Незадоволення в сім'ї морально-психологічних потреб у любові, душевному теплі, часто спричинює самотність у шлюбі (збереження шлюбу з огляду на майнові інтереси, задля виховання дітей, за автономії особистого життя, наявності позашлюбного партнера), навіть розрив його.

У моногамних сім'ях важливим морально-етичним виміром культури міжособистісних стосунків є концепт вірності - система моральних шлюбних зобов'язань перед партнером, розуміння вірності як морального механізму, що цементує шлюбні стосунки, долає людську егоїстичність.

Трансформація традиційних моральних цінностей не змінила уявлень про сімейну мораль. І в сучасному світі зрада сприймається як образа почуттів партнера, є одним із руйнівних чинників шлюбу і сім'ї. На основі аналізу мотивів американські дослідники виокремили такі психологічні типи людей, схильних до подружньої зради:

  • 1. Донжуан - недозріла особистість, яка прагне завжди подобатися, отримуючи від цього нарцисичне задоволення.
  • 2. Розпусник - чоловік проміскуїтетного типу (який не обмежує себе в міжстатевих стосунках), позашлюбна статева активність якого зумовлена постійною потребою у нових враженнях, який маскулінність ототожнює з великою кількістю любовних пригод.
  • 3. Вічно невдоволений - чоловік, який постійно шукає кохання, до жодної жінки не відчуває емоційної прихильності.
  • 4. Звабниця - жінка, яка прагне мати багато прихильників, однак в інтимних стосунках не виявляє палкості.
  • 5. Любителька пригод - жінка, яка шукає нетривкі, малоемоційні зв'язки. У сім'ї вона турботлива дружина і мати, кохає чоловіка, але дисгармонія в інтимних стосунках з ним підштовхує її до адюльтеру.
  • 6. Беззахисна - жінка, нездатна відмовити, оскільки чоловіча пристрасть породжує в неї відповідне почуття.
  • 7. Невдоволена - жінка, неспроможна знайти задоволення ні в чоловікові, ні в роботі, ні в друзях, вагається у правильності вибору партнера, навіть маючи з ним тривалі стосунки. Швидко закохується в іншого, переоцінюючи об'єкт кохання. У стосунках із чоловіками часто відчуває провину і швидко стає нестерпною.

Необхідною складовою культури міжособистісних стосунків у родині є вияв особливої пошани до старших - дідуся, бабусі та ін. У багатьох народів особливо поціновуються їхні думки, досвід, вік. Однак в індустріальних, постіндустріальних суспільствах криза у соціальній сфері негативно позначилася на ставленні до літніх людей.

Отже, поряд із усвідомленням необхідності виконання сімейних обов'язків засадничою основою культури сімейних стосунків є культура почуття, яка виключає емоційну розпусту і вимагає вміння зважати на почуття близьких людей і здатності заради них поступатися власними інтересами.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші