Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Ботаніка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СЛОВНИК БОТАНІЧНИХ ТЕРМІНІВ

А

Автотрофи (від грецьк. autos - сам, trophe - живлення) - організми, які самостійно виробляють органічні речовини з неорганічних сполук з використанням енергії сонячного світла або енергії хімічних процесів.

Автохори (від грецьк. autos - сам, choreo - йду, просуваюсь) - рослини, які поширюють плоди та насіння за допомогою специфічних пристосувань без діяння зовнішніх агентів

Аероби (від грецьк. aer - повітря) - організми, для життєдіяльності яких потрібен вільний кисень повітря.

Аеропоніка - вирощування рослин без ґрунту, корені містяться в повітрі, їх періодично обприскують дрібними крапельками поживного розчину.

Активний транспорт - це такий спосіб транспорту речовин через плазматичну мембрану клітини, який пов'язаний із витратами енергії, оскільки не залежить від концентрації речовин, що мають потрапити в клітину або вийти з неї.

Альгологія (від лат. algae - водорость та грецьк. logos - наука) - розділ ботаніки, що вивчає водорості.

Амітоз - прямий поділ клітини.

Aнаболізм (від грецьк. anabole - підйом), або асиміляція (від лат. assimilatio - уподібнення), - це сукупність процесів поглинання з довкілля, засвоєння і накопичення речовин, які використовуються для синтезу необхідних для клітини (організму) сполук.

Андроцей (від грецьк. andros - чоловік, oikia - житло) - сукупність тичинок у квітці.

Анемофілія (від грецьк. бnemos - вітер і philйd - люблю) - пристосованість рослин до перехресного запилення за допомогою вітру (береза, тополя, дуб).

Анемохори (від грецьк. anemos - вітер, choreo - йду, просуваюсь) - рослини, плоди та насіння яких розповсюджуються за допомогою вітру.

Анізогамія (від грецьк. anisos - неоднаковий, gamos - шлюб) - чоловічі й жіночі гамети відрізняються одна від одної за формою і рухливістю (деякі водорості).

Антикодон - триплет нуклеотидів, розташований на верхівці молекули тРНК; визначає амінокислоту, яку транспортує дана молекула тРНК, і впізнає комплементарну йому ділянку з трьох нуклеотидів (ко-дон) молекули іРНК.

Ареал (від лат. area - простір, площа) - зона поширення, в межах якої природно зустрічається конкретний вид рослини.

Асиміляційна тканина (від лат. assimilatio - уподібнюю), або хлоренхіма (від грецьк. chloros - зелений, enchyma - тканина), - основна фотосинтезуюча тканина, розташована в листках між верхньою та нижньою епідермою і молодих стеблах у первинній корі.

Асиміляційні корені - надземні корені, які виконують функцію фотосинтезу (водяний горіх, тропічні орхідеї-епіфіти).

Б

Багатоклітинні організми - організми, тіло яких складається з багатьох клітин, що відрізняються за будовою та функціями й здатні утворювати тканини і органи.

Базальна клітина (від грецьк. basis - основа) - одна з двох клітин, що утворилася після першого поділу зиготи покритонасінних рослин і розміщена ближче до мікропіле.

Барохори (від грецьк. baros - тяжіння, choreo - йду, просуваюсь) - рослини, плоди та насіння яких опадають під впливом сили тяжіння.

Бентос (від грецьк. benthos - глибина) - сукупність організмів, які ведуть придонний спосіб життя.

Білки, або протеїни - це високомолекулярні біополімери, мономерами яких є залишки амінокислот.

Бінарний поділ (від лат. bi - подвійний, два) - поділ клітини, результатом якого є утворення з однієї материнської клітини двох дочірніх. Бінарному поділу передує реплікація ДНК.

Біогеохімічний колообіг речовин - це обмін хімічними елементами і сполуками між різними компонентами біосфери внаслідок життєдіяльності різноманітних організмів, що має циклічний характер.

Біогідроценоз (від грецьк. bios - життя, hydor - вода, koinos - спільний, загальний) - історично складена сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку водойми з відносно однорідними умовами існування.

Біологічна система (від грецьк. bios - життя, systema - поєднання, сукупність) - біологічні об'єкти різної складності (клітини і тканини, органи, системи органів і організми, екосистеми, біосфера), які мають зазвичай декілька рівнів структурно-функціональної організації.

Біополімери (від грецьк. bios - життя, poly - багато, meros - частка) - це такі високомолекулярні органічні сполуки, молекули яких складаються з великої кількості однакових чи різних за хімічною будовою ланок, що повторюються.

Біосферний рівень організації живої матерії характеризується біологічним власним колообігом речовин і єдиним потоком енергії, які забезпечують функціонування біосфери як цілісної системи.

Біологічна хімія, або біохімія (від грецьк. bios - життя, хімія) - це наука, що вивчає хімічний склад живих організмів, будову, властивості та роль виявлених у них сполук, шляхи їхнього виникнення та перетворення.

Біомаса (від грецьк. bios - життя, від лат. massa - шматок) - це маса особин у перерахунку на одиницю площі або об'єму.

Біотоп (від грецьк. bios - життя, topos - місце) - відносно однорідна в екологічному відношенні ділянка суходолу чи водойми зайнята певним біоценозом (напр., тропічний ліс, прісноводна водойма тощо).

Біоценоз (від грецьк. bios - життя, koinos - спільний, загальний) - історично складена сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суходолу або водойми з відносно однорідними умовами існування.

Ботаніка (від грецьк. botane - рослина, зелень, трава) - наука про рослини, їхню зовнішню та внутрішню будову, розвиток, життєдіяльність, еволюцію, систематику, поширення, екологію та охорону.

Бріологія (від грецьк. bryon - мох, logos - наука) - розділ ботаніки, що вивчає будову, систематику, походження та географічне поширення мохів.

Брунька - це зачатковий пагін з дуже вкороченими міжвузлями.

Брунькування - один із способів вегетативного розмноження, яке здійснюється шляхом відокремлення від материнського організму одного або кількох багатоклітинних утворів - бруньок, що згодом розвиваються в самостійні організми.

Бульба - верхівкове потовщення підземного пагона (столона), у якому відкладається великий запас органічних речовин (картопля).

Бульбокорені - потовщені бічні корені, в яких відкладаються поживні речовини (жоржина, пшінка, любка).

В

Вакуолі (від лат. vacuus - порожній) - порожнини у цитоплазмі, заповнені рідиною та оточені мембраною.

Вегетативне розмноження рослин (від лат. vegetativus - рослинний) - це утворення нової особини з частини рослини: пагона, кореня, листка або групи соматичних клітин цих органів.

Вегетативні органи (від лат. vegetativus - рослинний) - органи, які функціонально підтримують індивідуальне життя рослини; до них належать корінь і пагін та їх метаморфози.

Вентиляційна тканина, або аеренхіма (від грецьк. aer - повітря, enchyma - тканина) - тканина, що складається з дрібних клітин, розділених добре розвиненою системою великих міжклітинників, що поєднуються в єдину вентиляційну мережу і сприяють газообміну.

Вид (Species) - одна з основних таксономічних категорій, що об'єднує особини, які характеризуються низкою спільних морфофізіо-логічних ознак, здатних схрещуватися між собою, і які сукупно займають суцільний або частково розірваний ареал.

Видове багатство - це кількість видів, що складають фітоценоз.

Відділ (Divisio) - одна з основних таксономічних категорій, що займає в царстві рослин найвище положення.

Віночок - це сукупність пелюсток квітки.

Вторинна структура білка - закручений у спіраль поліпептидний ланцюг.

Вторинні меристеми - меристеми, що утворюються з первинних меристем або інших спеціалізованих тканин.

Вуглеводи - це група органічних сполук, загальна формула яких (СН2О)п, або Cn(H2Ь)n , де n - будь-яке ціле число від 3 та більше.

Вузол - це місце прикріплення листків до стебла.

Вусики - довгі тонкі видозмінені пагони з редукованими листками (виноград, огірок, гарбуз, суниці, жовтець повзучий).

Г

Гали (від лат. galla - чорнильний горішок) - патологічне розростання ділянок тканин на різних органах рослини внаслідок ушкодження їх бактеріями, грибами, комахами, кліщами.

Галуження - утворення на материнській осі осей підлеглих порядків. Гаметогенез (від грецьк. gametes - стать, genesis - походження) - розвиток статевих клітин (гамет).

Гаплоїдний набір хромосом (від грецьк. haploos - одинарний, еіdos - вигляд) - одинарний набір хромосом (п), який виникає внаслідок мейозу з диплоїдних (2n) клітин.

Гаусторії (від лат. haustor - той, що п'є), або корені-присоски, - одноклітинні або багатоклітинні утвори, за допомогою яких рослини-паразити всмоктують поживні речовини з рослини-хазяїна (вовчок, дзвінець, повитиця, омела).

Геліотропізм (від грецьк. helios - сонце, tropos - поворот), або фототропізм - тропізм, що викликає направлений вигин рослини до джерела світла (сонця).

Генеративні органи (від лат. genero - народжую) - органи, пов'язані з функцією статевого розмноження у рослин.

Геном (від грецьк. genos - походження) - сукупність генів гаплоїдного набору хромосом організмів певного виду.

Геотропізм (від грецьк. ge - земля, tropos - поворот) - здатність органів рослин рости у певному напрямку, спричиненому односторонньою дією сили земного тяжіння.

Гетерофілія (від грецьк. heteros - інший, лат. folium - листок), або різнолистковість - істотна відмінність за формою, розмірами, будовою між листками серединної формації.

Гідропоніка - вирощування рослин на водних поживних сумішах, що містять усі елементи, необхідні для живлення організму.

Гідрофілія (від грецьк. hydrь - вода та philia - любов, дружба) - запилення деяких водяних рослин за допомогою води. Гідрофілія може бути надводною (наприклад, у валіснерії) і підводною (наприклад, у різухи).

Гідрохори (від грецьк. hydro - вода, choreo - йду, просуваюсь) - рослини, плоди та насіння яких розповсюджуються за допомогою води.

Гінецей (від грецьк. gyne - жінка, oikia - житло) - це сукупність плодолистків, що, зростаючись, утворюють одну або кілька маточок.

Гіпокотиль - частина головної осі зародка насінини від сім ядолей до кореневої шийки.

Гліколіз (від грецьк. glykys - солодкий, lyzis - розчинення) - розщеплення молекул глюкози - найважливішого джерела енергії для клітин.

Голонасінні - відділ насінних рослин, характерними ознаками яких є: різноспоровість, формування окремо чоловічого і жіночого гаметофітів; насінні зачатки розвиваються відкрито на спорофілах; процес запліднення і розвиток зародка відбувається всередині насінного зачатка; утворення насіння; переважання спорофіту над гаметофітом.

Гутація - виділення назовні надлишку води через спеціалізовані отвори - гідатоди.

Ґ

Ґрунт - це верхній родючий шар землі, з якого рослина одержує воду та елементи живлення.

Д

Дводомні рослини - це рослини, в яких тичинкові та маточкові квітки розташовані на різних особинах одного і того ж виду (верба, тополя, конопля).

Дерева - багаторічні рослини з надземними частинами, що дерев'яніють, яскраво вираженим одним стовбуром заввишки не нижче 2 м.

Державні заповідники - найвища категорія природно-заповідного фонду, за якою найповніше забезпечується виконання функцій заповідання.

Диплоїдний набір хромосом (від грецьк. diploos - подвійний, eidos - вигляд) - парний набір хромосом (2n) у соматичних клітинах.

Дисиміляція (від лат. dissimilis - несхожість), або катаболізм (від грецьк. katabole - руйнування), - розпад органічних речовин на простіші сполуки.

Диференціація (від. лат. differentia - відмінність) - виникнення відмінностей у будові та функціях клітин, тканин під час індивідуального розвитку.

Дифузія (від лат. diffusio - поширення) - переміщення молекул однієї речовини в іншій за їх безпосереднього контакту або крізь пори мембран, обумовлене тепловим рухом молекул.

Дихальні корені, або пневматофори - корені, що ростуть вгору від кореневища чи підземного кореня і забезпечують газообмін (болотяний кипарис, авіценія).

Дихання - сукупність фізіологічних процесів, що забезпечують надходження в організм кисню і виділення вуглекислого газу й води.

Домінанти (від лат. dominans - переважаючий) - види рослин, які кількісно і за вегетативною масою переважають в угрупованні над іншими.

Друзи (чеськ. druza - щітка) - кристали зіркоподібної форми, що утворюються внаслідок зростання основами поодиноких кристалів (утворюються, наприклад, у клітинах черешка бегонії, у корі дуба, верби, липи).

Е

Едафобіонти (від грецьк. edaphos - ґрунт, земля, bios - життя) - організми, які мешкають у поверхневих шарах ґрунту.

Екзопаразити (від грецьк. exo - ззовні, parasitos - нахлібник, дармоїд) - зовнішні паразити, які постійно живуть на поверхні хазяїна.

Екосистемний рівень організації живої матерії проявляється в тому, що в певній ділянці з подібними фізико-кліматичними умовами існує постійний обмін речовинами і енергії між її живою (популяції різних видів) та неживою частинами.

Ектоплазма (від грецьк. ektos - зовні, plazma - оформлене) - зовнішній шар цитоплазми.

Ендоплазма (від грецьк. endon - внутрішній, plazma - оформлене)

- внутрішній шар цитоплазми.

Ендоплазматична сітка (ЕПС), або ретикулум (від грецьк. endon

- внутрішній, plazma - оформлене) - система мембран, що утворюють велику кількість каналів, трубочок, цистерн, завдяки чому значно збільшується внутрішня поверхня клітини і поділяється клітина на велику кількість комірок, що відіграє важливу роль у регуляції внутрішньоклітинних ферментних систем, транспорті речовин та перебігу процесів обміну.

Ендосперм (від грецьк. endon - внутрішній, sperma - насіння) - особлива тканина в насінні голонасінних і покритонасінних рослин, в якій відкладаються запасні поживні речовини, необхідні для розвитку зародка.

Ендоцитоз (від грецьк. endon - внутрішній, kutos - клітина) - мембранний транспорт у клітину.

Ентомофілія (від грецьк. entoma - комахи і philia - люблю) - пристосованість рослин до перехресного запилення за допомогою комах.

Епікотиль - частина головної осі зародка насінини над сім 'ядолями.

Епідерма (від грецьк. epi - зверху, derma - шкіра), або шкірка - одношарова тканина, яка вкриває молоді органи рослин, і виконує бар' єрну, захисну, транспіраційну (випаровування води), газообмінну, сисну (кореневі волоски) та секреторну (волоски, залозки) функції.

Епіфіти (від грецьк. epi - над, phyton - рослина) - рослини, що живуть на інших рослинах, використовуючи їх лише як місце для прикріплення.

Етіопласт - пластида, яка утворюється у рослин, що ростуть в темряві, і містить проламелярне тільце.

Еукаріоти (від грецьк. еи - повністю, karion - ядро) - організми, клітини яких мають ядро, принаймні на певних етапах їх клітинного циклу.

Ж

Живлення - процес поглинання і засвоєння організмом з навколишнього середовища речовин, необхідних для підтримання його життєдіяльності.

Жилка листка - система судинно-волокнистих пучків, що надають листкові міцності та поєднують у єдине ціле мезофіл листка.

Жилкування листка - порядок розташування жилок у листковій пластинці.

Жири - це сполуки, які складаються із залишків гліцеролу (спирту, що має три гідроксильні групи) та трьох жирних кислот.

Життєва форма (біоморфа) - це зовнішній вигляд (габітус) рослин, що сформувався історично під впливом екологічних факторів і спадково закріпився.

Життєвий цикл, або цикл розвитку, - це сукупність усіх фаз розвитку організмів певного виду.

Жолудь (лат. glans) - сухий не розкривний однонасінний плід із шкірястим оплоднем і чашоподібним утворенням, що охоплює оплодень (утворюється у видів роду дуб).

З

Запасальна тканина - пухка тканина, побудована з живих безбарвних клітин з тонкими клітинними стінками і великими вакуолями, в яких накопичуються різні необхідні для рослин сполуки (вуглеводи, білки, ліпіди, вітаміни, вода, органічні кислоти).

Запилення - перенесення пилкових зерен на приймочку маточки.

Запліднення - процес злиття двох статевих клітин (гамет) з утворенням заплідненої яйцеклітини (зиготи).

Зигота (від грецьк. zygotes - з'єднання докупи) - диплоїдна клітина, що утворюється внаслідок злиття чоловічої й жіночої статевих клітин (гамет).

Зооспора (від грецьк. zoon - тварина, spora - сім'я) - спора з джгутиками, за допомогою яких вона активно пересувається у водному середовищі (утворюється у багатьох водоростей).

Зоохори (від грецьк. zoon - тварина, choreo - йду, просуваюсь) - рослини, плоди та насіння яких розповсюджуються за допомогою тварин.

І

Ізогамія (від грецьк. isos - однаковий, gamos - шлюб) - примітивний тип статевого процесу, коли обидві гамети однакові за формою і рухливістю.

Інтегументи (від лат. integumentum - покривало) - покриви насінного зачатка, що відходять від халази і охоплюють нуцелус, але не зростаються, утворюючи пилковхід (мікропіле). З інтегументів після запліднення утворюється насінна шкірка.

Інтерфаза - період між двома послідовними поділами клітини.

К

Калюс (від лат. callus - наплив, мозоль) - новоутворення з групи паренхімних клітин, яке виникає в місцях розривів, надрізів, тріщин та сприяє загоюванню ран; утворюється також на кінцях живців, у місцях щеплення рослин.

Кальоза - аморфна безбарвна сполука полісахаридної природи, що за своїми властивостями подібна до целюлози.

Камбій (від пізньолат. cambium - обмін, зміна) - вторинна латеральна твірна тканина голонасінних і дводольних рослин.

Каріоплазма (від грецьк. karion - ядро, plazma - оформлене), або ядерний сік - прозоре напіврідке внутрішнє середовище ядра, оточене ядерною оболонкою, в якому проходять усі реакції

Каріотип - це сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня форма і розміри).

Карпогон (від грецьк. karpos - плід та gone - народження) - жіночий статевий орган деяких водоростей, що складається з розширеної черевної частини з хлоропластом і ядром та довгої ниткоподібної частини - трихогіни, заповненої безбарвною цитоплазмою; в кожному карпогоні розвивається по одній яйцеклітині.

Квітка - це видозмінений вкорочений, обмежений у рості пагін, що забезпечує насіннєве розмноження у покритонасінних (квіткових) рослин.

Квітколоже - укорочена вісь квітки, на якій розташовані видозмінені листки (квітколистки): чашолистки, пелюстки, тичинки, маточки.

Квітконіжка - безлиста частина стебла під квіткою.

Клас (Classis) - одна з основних таксономічних категорій, що об'єднує близькоспоріднені порядки у систематиці рослин.

Клітина - основна структурна і функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система.

Клітинний рівень організації живої матерії визначає будову і властивості більшості живих організмів (крім вірусів), оскільки клітина є головною морфофункціональною одиницею організації.

Клітинний центр, або цитоцентр - немембранна органела, характерна для більшості еукаріот, що складається з двох центріолей; бере участь у формуванні веретена поділу.

Клітинний цикл - період існування клітини від початку останнього поділу до наступного або ж від початку останнього поділу клітини до її загибелі.

Кодон - триплет нуклеотидів, одиниця генетичного коду в молекулі нуклеїнової кислоти, яка кодує певну амінокислоту. Послідовність кодонів у гені визначає послідовність введення амінокислотних залишків у синтезовану молекулу білка.

Коленхіма (від грецьк. kolla - клей, enchyma - налите, тут - тканина) - сукупність живих округлих (паренхімних) клітин з нерівномірно потовщеними стінками, яка розташована в зонах первинного росту стебла, первинній корі, черешках, вздовж серединної жилки листків.

Колеоптиль (від грецьк. koleos - піхва, ptilon - перо) - перший зародковий листок бруньки проростків злаків.

Колеориза (від грецьк. koleos - піхва, rhiza - корінь) - багатошарова тканина, що оточує зародковий корінець в насінні і виконує захисну функцію.

Колючки - дерев'янисті на кінцях загострені пагони без листків (глід, дика яблуня).

Комплекс (апарат) Гольджі - система плоских цистерн в клітині, обмежених гладенькими мембранами; поруч із цистернами розташовані пухирці та канальці.

Коренева система - сукупність усіх коренів однієї рослини.

Коренева шийка - це місце переходу стебла в корінь; виділяється потовщенням та темнішим забарвленням кори.

Кореневий тиск - це всмоктувальна сила всіх кореневих волосків, яка спричинює в рослині односторонній потік води з розчиненими речовинами незалежно від транспірації.

Кореневище - пагін, на якому розміщуються бруньки, додаткові корені, а інколи й редуковані листки (пирій, осока, півники, щавель).

Коренеплід - це видозмінений стовщений головний корінь, який виконує функцію накопичення запасних поживних речовин (буряк, морква, ріпа, петрушка, редька).

Корені-причіпки - видозмінені додаткові корені, за допомогою яких рослини-ліани прикріплюються до інших рослин або штучних опор і піднімаються до джерела світла (плющ звичайний).

Корінь (від лат. radix) - підземний осьовий радіально-симетричний вегетативний орган з необмеженим ростом, який закріплює рослину в субстраті (ґрунті).

Корок, або фелема (від грецьк. phellos - корок) - вторинна багатошарова мертва покривна тканина, клітинні стінки якої просочені суберином.

Крилатка (лат. samara) - синкарпний сухий нерозкривний плід, в якого оплодень розрісся у крилоподібний шкірястий або перетинчастий виріст. Розрізняють: однокрилатку (наприклад, у ясена) та двокрилатку (наприклад, у клена, явора).

Крона - сукупність усіх надземних пагонів дерева, розміщених вище від початку розгалуження стовбура.

Кросинговер (від англ. crossing-over - перехрест) - взаємний обмін гомологічними ділянками між гомологічними хромосомами під час їхньої кон'югації в профазі першого поділу мейозу; забезпечує мінливість організмів.

Ксилема - комплексна тканина (провідна, основна, механічна), яка виконує головну роль у висхідному транспорті, і, крім того, забезпечує механічну міцність органам рослин.

Кущ - багаторічна рослина, в якої галуження стебла починається біля самої поверхні ґрунту.

Л

Ламели (від лат. lamella - пластинка) - мембранні структури всередині строми хлоропласта.

Лейкопласти (від грецьк. leukos - безбарвний і plastos - виліплений) - безбарвні пластиди, у матриксі яких містяться ДНК, рибосоми, а також ферменти, які забезпечують синтез і розщеплення запасних речовин (крохмалю, білків).

Ліани - рослини, які не здатні підтримувати вертикальний напрям стебла без інших рослин або штучних опор; поділяють на виткі (стебла яких обвиваються навколо іншої рослини або штучної опори (наприклад, хміль, березка польова, деякі сорти квасолі та ін.)) та лазячі (стебла яких піднімаються вгору за допомогою додаткових коренів (плющ), вусиків (виноград), гачків (підмаренник).

Лізосоми (від грецьк. lyzis - розчинення, soma - тіло) - органели, які містять різноманітні гідролітичні ферменти (гідролази), здатні розщеплювати органічні сполуки (білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди, ліпіди), що надходять у клітину.

Ліпіди - це сполуки високомолекулярних жирних кислот і трьохатомного спирту - гліцерину.

Ліхенологія (від грецьк. leichen - лишайник і logos - вчення) - наука, яка вивчає морфологію, систематику, закономірності розвитку, географічне поширення лишайників, значення їх у природі та житті людини.

Листкова пазуха - кут між листком і стеблом.

Листкорозташування - порядок розташування листків на стеблі, який відображає радіальну симетрію пагона.

Листопад - опадання листків у дерев і чагарників у зв'язку з їх старінням, чому передують біохімічні зміни у клітинах та утворення при основі листків (черешка) відокремлюючого шару.

М

Макромолекули (від грецьк. makros - великий) - молекули, які мають велику молекулярну масу.

Маточка - жіночий генеративний орган квітки, який складається з видозміненого плодолистка - мегаспорофіла з розташованими на ньому насінними зачатками.

Мегаспора (від грецьк. megas - великий, spora - сім'я) - велика спора у різноспорових рослин.

Мегаспорангій (від грецьк. megas - великий, spora - сім'я, angeion - посудина) - орган різноспорових рослин, в якому розвиваються мегаспори. У насінних рослин мегаспорангій - це насінний зачаток.

Мегаспорофіли (від грецьк. megas - великий, spora - сім'я, folium - листок) - видозмінені листки, на яких розвиваються мегаспорангії. У хвойних мегаспорофіли - це насінні луски, у покритонасінних - плодолистки.

Мейоз (від грецьк. Meiosis - зменшення) - поділ ядра, при якому відбувається зменшення кількості хромосом удвічі, причому з однієї диплоїдної клітини утворюються чотири гаплоїдні.

Меристема (від грецьк. meristos - подільний) - сукупність клітин з незавершеною диференціацією, внаслідок поділу яких утворюються всі постійні тканини рослинного організму.

Меристематичні, або твірні тканини - це такі тканини, які забезпечують утворення інших тканин та ріст рослин у висоту і товщину.

Метаболізм (від грецьк. metabole - переміна), або обмін речовин, - це сукупність процесів, пов'язаних із надходженням з довкілля поживних речовин, їхнього перетворення та виведенням продуктів життєдіяльності.

Метаморфоз (від грецьк. metamorphosis - перетворення) - зміна форми й будови органів рослин, які виникли у процесі історичного розвитку (філогенезу) в зв'язку із зміною функцій або середовища функціонування і які передаються спадково.

Механічна тканина - це опорна тканина, яка забезпечує рослині міцність.

Міжвузля - відстань між сусідніми вузлами.

Мікориза (грибокорінь) (від грецьк. mycos - гриб та rhiza - корінь) - співжиття міцелію гриба з коренями деяких вищих рослин.

Мікропіле (від грецьк. mikros - малий та pyle - отвір, прохід) - отвір в насінному зачатку, що утворюється внаслідок незмикання його покривів, через який у квіткових рослин проходить пилкова трубка.

Мікроспора (від грецьк. mikros - малий, spora - насіння) - чоловіча спора у рослин, з якої розвивається чоловічий заросток. У голонасінних і покритонасінних рослин мікроспора - це пилкове зерно.

Мікроспорангій (від грецьк. mikros - малий, spora - насіння та angeion - посудина) - спорангій, в якому розвиваються мікроспори.

Мікроспорогенез (від грецьк. mikros - малий, spora - насіння та genesis - походження) - процес утворення мікроспор у різноспорових вищих рослин.

Мікроспорофіл (від грецьк. mikros - малий, spora - насіння та folium - листок) - видозмінений листок, на якому розвиваються мікроспорангії. У квіткових рослин тичинкова нитка гомологічна мікрос-порофілу.

Мікростробіли (від грецьк. mikros - малий, strobilus - шишка) - стробіли, які складаються лише з мікроспорофілів.

Мітоз (непрямий поділ) (від грец. mitos - нитка) - поділ ядра, що забезпечує тотожний розподіл генетичного матеріалу між дочірніми клітинами і спадкоємність хромосом у ряду клітинних поколінь.

Мітохондрії (від грецьк. mitos - нитка, chondrion - зернятко) - органели двомембранної будови, основна функція яких полягає у виробленні майже всієї енергії клітини (синтез АТФ).

Молекулярний рівень організації живої матерії - це специфічні для живих організмів види органічних сполук (білки, вуглеводи, ліпіди, нуклеїнові кислоти тощо), їх взаємодія між собою і з неорганічними компонентами та біологічна роль в обміні речовин та енергії в організмі, а також у збереженні та реалізації спадкової інформації, закодованої у молекулах нуклеїнових кислот.

Монохазій (від грецьк. monos - один, chasis - поділ) - тип суцвіття з однією квіткою на верхівці головної осі, нижче якої на бічній осі, що переростає головну вісь, розвивається ще одна квітка (інколи кілька), яка зацвітає пізніше.

Мохоподібні - відділ вищих рослин, в яких дорослі рослини перебувають на гаплоїдній фазі розвитку; вегетативне тіло має вигляд слані або листкостеблової рослини.

Мутації (від лат. mutatio - зміна) - це стійкі зміни генотипу, які виникають раптово і призводять до зміни тих чи інших спадкових ознак організму.

Мутуалізм (від лат. mutus - взаємний) - один із видів симбіозу, при якому два різних види організмів покладають один на одного регуляцію своїх взаємовідносин із зовнішнім середовищем, отримуючи при цьому взаємну вигоду.

Н

Напівчагарники (напівкущі) - багаторічні рослини заввишки більше 1 м із здерев'янілими нижніми та трав'янистими верхніми пагонами, які щорічно відмирають (наприклад, деякі види ефедри, астрагалу, полину та ін.).

Насінина - орган розмноження та поширення насінних рослин, що утворюється після запліднення із насінного зачатку.

Національні природні парки - природоохоронні установи, призначені зберігати цінні природні, історико-культурні комплекси та об' єкти.

Нектар (від грецьк. nektar - напій богів) - солодка рідина, що її виділяють нектарники багатьох рослин. Нектар містить цукри, азотисті та ароматичні речовини, органічні кислоти, мінеральні солі, ферменти, ефірні олії тощо.

Нектарники (від грецьк. nektar - напій богів) - спеціалізовані тканини або залозки у комахозапилюваних рослин, що виділяють нектар. Нектарники утворюються на різних частинах квітки (флоральні нектарники) або поза квітками (екстрафлоральні нектарники). Наприклад, у гречки - біля основи маточки, у жовтецю - на пелюстках, у липи - на внутрішньому боці чашолистків, у фіалок - усередині порожнистого ріжкоподібного виросту чашолистка або пелюстки.

Нуклеїнові кислоти - це біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.

Нуклеотид (від лат. nucleus - ядро) - мономер нуклеїнових кислот, що складається із залишків нітратної основи, моносахариду (пентози) та фосфорної кислоти).

Нуцелус (лат. nucellus - горішок) - центральна багатоклітинна частина насінного зачатка, оточена одним або двома інтегументами.

О

Обмін речовин, або метаболізм (від грецьк. metabole - переміна), - це сукупність процесів, пов'язаних із надходженням в організм поживних речовин, їхнього перетворення та виведенням продуктів життєдіяльності.

Одногнізда зав'язь - зав'язь, утворена одним або кількома плодолистками, які, зростаючись краями, формують одне гніздо.

Однодомні рослини - це рослини, в яких тичинкові та маточкові квітки утворюються на одній і тій же особині (дуб, бук, ліщина, кукурудза).

Онтогенез (від грецьк. ontos - існуючий, genesis - розвиток, походження) - індивідуальний розвиток живого організму з моменту зародження до природної смерті. Термін запропонував німецький вчений Е. Геккель (1866 р.).

Оплодень, або перикарпій (від грецьк. peri - навколо, karpos - плід) - частина плоду в покритонасінних рослин, що утворюється із стінок зав'язі і оточує насінину.

Орган (від грецьк. organon - орган, знаряддя, інструмент) - частина організму, що складається з комплексу тканин, має певну форму, будову, місце розташування та виконує одну або кілька функцій.

Органели (від грецьк. organon - орган, знаряддя, інструмент + зменшувальний суфікс ella) - постійні структурні компоненти клітини, що виконують життєво необхідні функції.

Організм (від лат. organizo - влаштовую) - це особина, яка самостійно взаємодіє із середовищем свого існування.

Органографія (від грецьк. organon - орган, знаряддя, інструмент, grapho - пишу) - розділ морфології рослин, що вивчає й описує вегетативні та генеративні органи.

Орнітофілія (від грецьк. уrnis, род. відм. уrnithos - птах та philнa - люблю) - один із способів перехресного запилення квіток деяких рослин, що відбувається за допомогою птахів (колібрі, нектарниці, медососи).

Основні тканини рослин - це такі тканини, що розташовуються під покривними тканинами, заповняють внутрішній вміст усіх органів, складаються з живих клітин з порівняно тонкими клітинними стінками.

Оцвітина - це сукупність видозмінених листочків у квітці, які оточують тичинки й маточки.

П

Пагін - це осьовий орган вищих рослин, що складається зі стебла, листків та бруньок і здатний до верхівкового росту.

Папоротеподібні - відділ вищих спорових рослин, що об'єднує дерев'янисті та трав'янисті рослини, поширені по всій земній кулі; характерними ознаками є: корені додаткові, молоді листки равликоподіб-ні, дорослі пірчасті, рідше цілісні або пальчасті, переважання спорофіту в життєвому циклі.

Паразити (від грецьк. para - біля, sitos - хліб, parasitos - нахлібник, дармоїд) - організми, які живуть на поверхні або всередині іншого організму (хазяїна), живляться за рахунок його поживних речовин, завдаючи йому певної шкоди.

Паренхіма (від грецьк. parenchyma - налите разом) - пухка сполучна тканина.

Пелюстки - листочки квітки, яскраво забарвлені або білі.

Первинна будова кореня - будова кореня, при якій функціонують первинні меристеми.

Первинні меристеми - тканини, внаслідок діяльності яких утворюються постійні тканини.

Перехресне запилення - процес перенесення пилку квітки однієї особини на приймочку квітки іншої особини.

Перидерма (від грецьк. peri - навколо, derma - шкіра) - вторинна багатошарова покривна тканина рослинного організму.

Перикарпій (від грецьк. peri - навколо, karpos - плід), або оплодень - частина плоду в покритонасінних рослин, що утворюється із стінок зав' язі і оточує насінину.

Перисперм (від грецьк. peri - навколо, sperma - насінина) - запасна тканина у стиглій насінині деяких рослин (лободові, гвоздичні, лататтєві), що утворюється з нуцелуса і використовується зародком під час проростання.

Пилкова трубка (лат. tubus pollinicus) - трубка, що утворюється з внутрішньої оболонки (інтини) пилкового зерна і служить для проходження сперміїв до яйцеклітини.

Пилкове зерно - те саме, що й мікроспора.

Пилковий мішок (тека) - половина пиляка, в якій утворюється пилок. Пилковхід - те саме, що й мікропіле. Пилок - сукупність пилкових зерен у насінних рослин. Пиляк - верхні частина тичинки, в якій утворюється пилок. Підживлення - це внесення добрив під час росту рослин. Піноцитоз (від грецьк. pino - п'ю, kytos - клітина) - це процес поглинання клітиною рідини разом із розчиненими у ній сполуками. Піреноїд (від грецьк. pyren - ядро, кісточка плоду, eidos - вигляд)

- щільне безбарвне білкове тільце в хлоропласті або на ньому, навколо якого відкладається крохмаль.

Плазмалема (мембрана плазматична) (від грецьк. plazma - виліплене, утворене, lema - оболонка) - оболонка, яка обмежує внутрішнє середовище клітини і виконує різноманітні функції: бар' єрну, обмін речовин, сприймає подразнення, бере участь у формуванні захисних реакцій (імунітету), забезпечує взаємодію між клітинами багатоклітинних організмів.

Пластиди (від грецьк. plastos - виліплений) - двомембранні орга-нели, властиві тільки рослинній клітині.

Пластичний обмін - сукупність реакцій синтезу, які забезпечують розвиток клітин та організмів, поновлення їхнього хімічного складу з використанням певної кількості енергії.

Плауноподібні - відділ вищих спорових рослин, характерними ознаками яких є: дихотомічне галуження надземних та підземних органів, рівно- та різноспоровість.

Плейохазій (від грецьк. pleion - більш численний, chasis - поділ)

- один із типів цимозних суцвіть, коли на головній осі є одна верхівкова квітка, з-під неї відходить кілька осей другого порядку, що переростають головну вісь і закінчуються квітками.

Плід - це орган, призначений для захисту насіння, а часто і для його поширення.

Плодолисток (лат. carpellum) - репродуктивна структура квітки покритонасінних рослин, що несе насінні зачатки. Один або сукупність плодолистків утворюють маточку.

Плюмула (лат. plumula - перо) - перша брунечка зародкового пагона зародка насінини.

Пневматофори, або дихальні корені - корені, що ростуть вгору від кореневища чи підземного кореня і забезпечують газообмін (болотяний кипарис, авіценія).

Поверхневий апарат - структурне утворення на поверхні клітини, що відокремлює її від довкілля і забезпечує рух клітини, обмін речовинами, енергією та інформацією з середовищем.

Повітряні корені - надземні додаткові корені, які зростають на стовбурах інших дерев та адсорбують атмосферну вологу (тропічні епіфіти з родин Орхідні, Ароїдні, Бромелієві).

Подвійна оцвітина - оцвітина, що складається з чашечки і віночка.

Подвійне запліднення - статевий процес у покритонасінних рослин, що полягає у злитті одного спермія з яйцеклітиною, а другого - з ядром центральної клітини, або вторинне ядро зародкового мішка.

Покритонасінні - відділ вищих насінних рослин, характерними ознаками яких є: насінні зачатки розвиваються в середині зав'язі маточки, утвореної зростанням плодолистків; домінування спорофіта; редукція гаметофіта; наявність подвійного запліднення, внаслідок якого утворюються зародок і ендосперм та особливий орган - плід, що розвивається з квітки.

Порядок (Ordo) - одна з основних таксономічних категорій, що об' єднує споріднені родини.

Примордій (від лат. primordium - початок, виникнення, зародження) - зачаток того чи іншого органу рослини без морфологічних ознак диференціації.

Провідні тканини - це сукупність високоспеціалізованих клітин, які пристосовані до транспорту неорганічних та органічних речовин і є основними компонентами провідних пучків.

Продуценти - організми, які утворюють органічні сполуки з неорганічних.

Проста оцвітина - оцвітина, що складається лише з чашолистиків, або пелюсток.

Р

Рекомбінація - явище перерозподілу генетичного матеріалу батьків у генотипі нащадків.

Реплікація (редуплікація) (від лат. replicatio - подвоєння) - процес подвоєння молекули ДНК.

Рибосоми (від рибоза і грецьк. soma - тіло) - невеликі сферичні тільця, які лежать вільно або на мембранах ендоплазматичної сітки і здійснюють біосинтез білків, властивих певному організмові.

Ризодерма (від грецьк. rhiza - корінь, derma - шкіра) - жива покривна тканина, яка складається з одного шару живих клітин з довгими тонкими виростами - кореневими волосками.

Ризоїди (від грецьк. rhiza - корінь, eidos - вигляд) - коренеподібні утвори, за допомогою яких рослина прикріплюється до субстрату й поглинає з нього воду та поживні речовини.

Рід (Genus) - одна з основних таксономічних категорій, що об'єднує споріднені види.

Різнолистковість, або гетерофілія (від грецьк. heteros - інший, лат. folium - листок) - істотна відмінність за формою, розмірами, будовою між листками серединної формації.

Ріст - збільшення маси і розмірів організму або окремих його частин і органів унаслідок збільшення кількості клітин шляхом поділу, їх лінійного розтягування та внутрішньої диференціації.

Родина (Familia) - одна з основних таксономічних категорій, що об' єднує споріднені роди.

Розвиток - сукупність якісних морфологічних та фізіологічних змін рослини на окремих етапах її життєвого циклу.

Розетка - сукупність листків, розташованих при основі дуже вкороченого вертикального стебла.

Розмноження - притаманна всім живим істотам властивість відтворення собі подібних, завдяки чому забезпечуються безперервність і спадковість життя.

Розмноження нестатеве (безстатеве) - процес відтворення нових особин за допомогою окремих нестатевих клітин або за рахунок утворення спор.

Розмноження статеве - процес, при якому нові особини розвиваються із зиготи, що утворюється в результаті злиття (запліднення) статевих клітин (гамет).

Рослинне угруповання, або фітоценоз (від грецьк. phyton - рослина, koinos - спільність) - це відносно стійка сукупність рослинних організмів, що населяють певну територію з однотипними ґрунтово-кліматичними умовами.

Ростові рухи - зміни положення органів рослин у просторі внаслідок нерівномірних ростових процесів.

Ряд (Ordo) - одна з основних таксономічних категорій, що об' єднує споріднені родини.

С

Самовідтворення, або здатність до розмноження (див. розмноження).

Самозапилення - процес перенесення пилку двостатевої квітки на приймочку тієї самої квітки.

Симбіоз (від грецьк. symbiosis - спільне життя, співжиття) - співжиття двох організмів різних видів, з якого вони мають взаємну вигоду.

Симподій, або симподіальне галуження (від грецьк. syn - разом, podos - нога) - верхівкова брунька материнської осі відмирає або дуже відстає у рості, а з бічної бруньки, що міститься безпосередньо під нею або нижче неї, розвивається пагін.

Синергіди (від грецьк. Synergos - той, що діє разом) - дві гаплоїдні клітини грушоподібної форми, які разом з яйцеклітиною утворюють у зародковому мішку квіткових рослин єдиний комплекс - яйцевий апарат.

Систематика (від грецьк. systematikos - впорядкований) (синонім - таксономія) - наука, що вивчає різноманітність живих організмів, встановлює філогенетичні зв'язки між ними та іншими таксономічними категоріями органічного світу і розробляє природну класифікацію.

Ситоподібні трубки - це живі (але без ядра) видовжені клітини, послідовно розташовані одна над одною у вигляді ланцюжка; поперечні стінки цих клітин мають численні дрібні отвори, які нагадують сито (звідки і походить їхня назва).

Сім'ядолі - зародкові листки, які розвиваються в насінні.

Скарифікація (від лат. scarifico - дряпаю) - штучне механічне ушкодження твердої шкірки насіння для прискорення його проростання.

Склереїди (від грецьк. skleros - твердий, eidos - вигляд) - мертві поодинокі клітини з рівномірно і дуже потовщеними здерев' янілими клітинними стінками, що трапляються в плодах (кам' янисті клітини), листках (опорні клітини) і надають органам додаткової міцності.

Склеренхіма (від грецьк. skleros - твердий, enchyma - налите) - це мертві видовжені (прозенхімні) клітини з рівномірно потовщеними здерев' янілими клітинними стінками.

Соруси (від грецьк. soros - купа) - скупчення спор або органів розмноження - спорангіїв.

Спермії (від грецьк. sperma - сім' я) - чоловічі статеві клітини (гамети), які утворюються внаслідок поділу генеративної клітини пилкового зерна.

Спеціалізація (від лат. specialis - особливий) - набуття клітинами спеціальних ознак для виконання певних функцій.

Спорангій (від грецьк. spora - насіння та angeion - посудина) - одноклітинний або багатоклітинний орган нестатевого розмноження рослин, в якому утворюються спори. Спорангій у нижчих рослин одноклітинний, а у вищих - багатоклітинний.

Спори (від грецьк. spora - насіння) - спеціалізовані клітини, які відокремлюються від материнського організму і служать для нестатевого розмноження рослин. Сформовані спори - це переважно одноклітинні, рідше двоклітинні або багатоклітинні утвори кулястої або еліпсоподібної форми.

Стебло - осьова частина пагона.

Стигма (від грецьк. stigma - мітка, тавро, пляма), або світлочутливе вічко - світлочутлива органела, що являє собою місце скопичення зерен каротиноїдного пігменту на передньому кінці тіла деяких водоростей і орієнтує їх у напрямку до світла (властива, наприклад, евгленовим водоростям).

Стратифікація (від лат. stratum - настил, шар і facio - роблю) - передпосівна обробка насіння для прискорення його проростання, що полягає у витримуванні його у вологому піску чи подрібненому торфі при низькій температурі.

Субстрат (від лат. substratum - підстилка, основа) - основа, до якої прикріплені нерухомі живі організми.

Судини - це послідовно з' єднані відмерлі клітини, поперечні стінки між якими зникли; забезпечують висхідний потік води з мінеральними солями від підземної частини рослини до наземної.

Сукуленти (від лат. succulentus - соковитий) - багаторічні рослини із соковитими стеблами й листками, що містять запас води; залежно від того, де нагромаджується вода, розрізняють: листкові (алое, молодило, очиток, агава та ін.); стеблові (молочаї, опунції та ін.).

Супліддя (лат. infructescentia) - сукупність плодів, що утворилися від зростання між собою окремих плодиків, кожний з яких розвивається з окремої квітки щільного суцвіття.

Суцвіття - це система видозмінених пагонів, які несуть квітки.

Т

Таксон (від грецьк. taxis - розміщення, порядок) - це група дискретних (відособлених) організмів, споріднених між собою спільністю ознак і властивостей, завдяки чому їм можна присвоїти таксономічну категорію.

Таксономічна категорія (від грецьк. taxis - розміщення, порядок) - класифікаційна одиниця в систематиці, що відображає не реальні організми, а певний ранг або рівень класифікації, до якого може бути віднесений певний таксон на основі комплексу встановлених таксономічних ознак.

Талом (від грецьк. thallos - гілка, пагін, паросток і лат. oma - суфікс, що означає сукупність), або слань - вегетативне тіло нижчих рослин, яке не почленоване на органи (корінь, пагін).

Твірні, або меристематичні (від грецьк. meristos - подільний), тканини - це такі тканини, які забезпечують утворення інших тканин та ріст рослин у висоту і товщину.

Термінальна клітина (від лат. terminalis - межа, край) - нижня клітина, що утворилася після першого поділу зиготи покритонасінних рослин.

Термінальні органи (від лат. terminalis - межа, край) - органи, що розташовуються на верхівках пагонів (наприклад, верхівкові бруньки, квітки тощо).

Тичинка - чоловічий генеративний орган квітки, що являє собою видозмінений листок - мікроспорофіл (від грецьк. mikros - малий, spora - сім''я, folium - листок), на якому розвиваються мікроспорангії.

Тканина (від лат. textus, грецьк. histos) - це система клітин та міжклітинної речовини, об'єднаних спільною функцією, будовою та походженням.

Траспірація (від лат. trans - через, spiro - дихаю, видихаю) - фізіологічний процес виділення живими рослинами води у газоподібному стані.

Трахеїди - це мертві веретеноподібні подовжені (прозенхімні) клітини з товстими, як правило, здерев'янілими стінками.

Тургор (від лат. turgere - бути набухлим) - пружність рослинних клітин (тканин).

Ф

Фелема (від грецьк. phellos - корок), або корок - вторинна багатошарова мертва покривна тканина, клітинні стінки якої просочені суберином.

Фелоген (від грецьк. phellos - корок, gennao - утворюю, продукую) - вторинна латеральна меристема, внаслідок поділу клітин пери-циклу утворюється корок (фелема).

Фертильність у рослин (від лат. fertilis - плодючий) - здатність рослинних організмів запліднюватись та давати життєздатних нащадків.

Фібрили (від новолат. fibrilla - волоконце, ниточка) - ниткоподібні структури цитоплазми, які виконують в клітині рухову або скелетну функції.

Фізіологічні системи органів - це органи, які в організмі виконують спільні функції.

Філогенез (від грецьк. phylon - рід, плем'я, genesis - розвиток) - історичний розвиток світу живих організмів як в цілому, так і окремих таксономічних груп: царств, відділів, класів, порядків, родин, родів, видів.

Філокладії - плоскі листкоподібні пагони, розташовані у пазухах редукованих листків (рускус, філантус, аспарагус).

Фітогормони (від грецьк. phyton - рослина, hormao - збуджую, рухаю) - фізіологічно активні речовини, що виробляються протопластом рослинних клітин і впливають на ростові та формотворні процеси.

Фітопланктон (від грецьк. phyton - рослина, planctos - блукаючий) - сукупність рослин, що вільно плавають у завислому стані в товщі прісних або морських водойм.

Фітоценоз (від грецьк. phyton - рослина, koinos - спільність), або рослинне угруповання - це відносно стійка сукупність рослинних організмів, що населяють певну територію з однотипними ґрунтово-кліматичними умовами.

Фітоценологія (від грецьк. phyton - рослина, koinos - спільність, logos - наука) - наука, що вивчає закономірності формування рослинних угруповань.

Флоема - комплексна тканина (провідна, основна, механічна), яка виконує головну роль у низхідному транспорті, і, крім того, забезпечує механічну міцність органам рослин.

Формула квітки (від лат. formula - образ, вид, правило) - умовне позначення будови квітки знаками, літерами та цифрами.

Фотоавтотрофи (від грецьк. photos - світло, autos - сам, trophe - живлення) - автотрофні живі організми, які для побудови свого тіла використовують енергію сонячного світла.

Фотосинтез (від грецьк. photos - світло, synthesis - з'єднування)

- процес утворення органічних молекул з неорганічних за рахунок енергії сонця. Сонячна енергія перетворюється при цьому в енергію хімічних зв' язків.

Фототропізм (від грецьк. photos - світло, tropos - поворот), або геліотропізм (від грецьк. helios - сонце, tropos - поворот) - тропізм, що викликає направлений вигин рослини до джерела світла (сонця).

Фунікулус (від лат. funiculus - мотузка, канатик) - частина насінного зачатка, за допомогою якої він прикріплюється до стінки зав' язі маточки.

Х

Халаза (від грецьк. chalaza - вузлик, горбочок) - протилежна до мікропіле частина насінного зачатка, в якій об' єднуються основи нуце-луса, інтегументів і фунікулус.

Хвощеподібні - відділ вищих спорових рослин, характерними ознаками яких є: наявність пагонів, складених з чітко виражених член-ників (міжвузлів) і вузлів з кільчасто розміщеними листками; стебла двох типів: безхлорофільні спороносні і зелені вегетативні; рівноспоро-вість; переважання в життєвому циклі спорофіту.

Хлоренхіма (від грецьк. chloros - зелений, enchyma - тканина), або асиміляційна тканина (від лат. assimilatio - уподібнюю), - основна фотосинтезуюча тканина, розташована в листках між верхньою та нижньою епідермою і молодих стеблах у первинній корі.

Хлоропласти (від грецьк. chloros - зелений і plastos - виліплений)

- зелені пластиди, в яких відбувається фотосинтез.

Ходульні корені - надземна потужна частина кореневої системи, що утримує над рівнем води стовбур дерев або закріплює рослину у мулистому ґрунті узбережжя (мангрова рослинність, фікус-баньян, кукурудза).

Хромопласти (від грецьк. chroma - фарба і plastos - виліплений)

- жовті, оранжеві або червоні пластиди, які за рахунок пігментів (переважно каротиноїдів) зумовлюють відповідне забарвлення пелюсток квіток, плодів тощо.

Хроматида (від грецьк. chroma - колір) - одна з двох поздовжніх структурних одиниць хромосоми.

Хромосоми (від грецьк. chroma - колір, soma - тіло) - найважливіші структури ядра клітини, що забезпечують передачу спадкової інформації від клітини до клітини та від покоління до покоління, а також реалізацію цієї інформації в процесі індивідуального розвитку в організмі.

Ц

Царство (Regnum) - вища таксономічна категорія в системі організмів.

Центріолі (від лат. centrum - середина) - складові клітинного центра, які мають вигляд порожнього циліндра, що складається з мік-ротрубочок.

Центромера (від лат. centrum - середина, грецьк. meros - частина) - пластинчастий утвір у вигляді диска у ділянці перевинної перетяжки хромосоми, що ділить її на два плеча; місце прикріплення до хромосоми ниток веретена поділу.

Цибулина - пагін з дуже коротким стеблом (денцем) і видозміненим листям - сухими або соковитими лусками (цибуля, тюльпан, часник, гіацинт, лілія).

Цитологія (від грецьк. kytos - клітина, logos - учення) - наука про будову, функціонування та еволюцію клітин різних організмів.

Цитоплазма (від грецьк. kytos - клітина, plazma - виліплене, утворене) - неоднорідний колоїдний вміст клітини.

Ч

Чагарники - багаторічні рослини з надземними частинами, що дерев'яніють. На відміну від дерев не мають яскраво вираженого одного стовбура; гілкування починається від самої землі, тому утворюється кілька рівноцінних стовбурів (наприклад, бузок, барбарис, таволга та ін.).

Чагарнички схожі на чагарники, але низькорослі - не вищі за 50 см (наприклад, журавлина та ін.).

Чашечка - сукупність чашолистків квітки.

Чашолистки - невеликі зелені листочки квітки.

Я

Ядерний матрикс - ниткоподібні опорні структури, які забезпечують упорядковане розташування хромосом, а також сполучають між собою ядерця, нитки хроматину, ядерні пори тощо.

Ядро (від грецьк. karion - ядро; від лат. nucleus - ядро) - складова частина живої клітини, яка зберігає спадкову інформацію, передає її дочірнім клітинам під час поділу і керує життєвими процесами.

Яйцеклітина - жіноча гамета організму, з якої внаслідок запліднення розвивається зародок.

Ярові рослини - однорічні рослини, в яких весь життєвий цикл триває протягом одного вегетаційного періоду.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші