Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow РПС arrow Теорія економіки регіонів
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Діагностика регіонального розвитку. Класифікація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку

Регіон має виробничо-економічні, ресурсні, науково-технічні, фінансово-кредитні та соціальні прямі і зворотні зв'язки з господарським комплексом країни.

Регіон є не тільки підсистемою соціально-економічного комплексу країни, але й відносно самостійною його частиною із закінченим циклом і особливими формами прояву стадій відтворення та специфічними особливостями перебігу соціальних і економічних процесів.

У регіоні здійснюються повні цикли відтворення таких систем:

  • - населення і трудових ресурсів;
  • - основних і оборотних фондів;
  • - частини національного багатства;
  • - грошовий обіг;
  • - відносини з приводу виробництва;
  • - розподіл, обмін та споживання продукції.

В ринкових умовах роль і функції регіонів полягають, перш за все, у формуванні економічних відносин, середовища життєдіяльності населення.

Більш конкретно роль регіонів проявляється у виконанні ними таких основних функцій:

  • 1) інституціональних — визначають, з одного боку, економічну самостійність, з іншого — політико-економічну єдність країни; гарантують конституційні права населення та вільне проживання, вільне волевиявлення, забезпечення законності та правопорядку;
  • 2) економічних — спрямовані на забезпечення економічної безпеки країни і створення умов та можливостей вільного здійснення економічної діяльності;
  • 3) соціальних — гарантують права і можливості соціального розвитку населення;
  • 4) екологічних — забезпечують повноцінне середовище життєдіяльності населення, природоохоронні та інші заходи по оздоровленню навколишнього середовища;
  • 5) етнопсихологічних — сприяють реалізації етнокультурних потреб населення;
  • 6) політичних — спрямовані на розробку власної регіональної політики.

Економіка регіонів є підсистемою соціально-економічного комплексу країни та має багато рис, які притаманні останній. Але при цьому проблеми регіону не є дзеркальним відбитком національних. Наявність їх обумовлена певними об'єктивними та суб'єктивними причинами, зокрема це:

  • - відмінності природно-економічних умов;
  • - обсяги й якість регіональних природних ресурсів;
  • - економіко-географічне розташування регіону (при периферійному розташуванні регіону підвищуються транспортні витрати, зростають ціни, звужується ринок збуту — все це ускладнює його економічний розвиток);
  • - структура виробництва, що склалась;
  • - політичні умови, форми загальної та регіональної політики, ступінь регіональної автономії;
  • - фізичні, фактори розміщення (наявність або відсутність портів, аеропортів, транспортних систем);
  • - соціально-культурні фактори (ступінь урбанізації, освіченість населення).

Залежно від ознак економічного і соціального розвитку регіони можуть бути розділені на ряд типів. До найважливіших показників типології регіонів слід віднести:

  • - наявність природних ресурсів;
  • - рівень економічного і соціального розвитку;
  • - структура господарства;
  • - екологічний стан регіону;
  • - ступінь розвитку виробничої і соціальної інфраструктури;
  • - демографічна ситуація.

У світовій практиці визначають наступні типи регіонів (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Класифікація регіонів

Типи регіонів

Характеристика ознак

Депресивні

Демонстрували у минулому відносно високі темпи розвитку економіки та соціальної сфери

Стагнаційні

Відрізняються доволі низькими або "нульовими" темпами розвитку

Піонерні

Регіони нового освоєння

Мікрорегіони або первинні економічні регіони

Ознаки яких втрачаються при дробленні

Економічні регіони первинного порядку або генеральні регіони вищого порядку

Утворюють схеми регіонального макроподілу держави

Програмні (планові)

На них розповсюджуються цільові програми розвитку. їхні контури не співпадають по території з регіонами єдиної сітки

Унікальні (проблемні та проектні)

Вони пов'язані з реалізацією великих новобудов (проектні регіони) або характеризуються дуже низьким рівнем розвитку (проблемні).

Структура господарства регіону характеризується за складом та співвідношенням основних сфер, галузей та видів господарської діяльності. Це складне багатоаспектне поняття характеризує "загальну конструкцію" господарського комплексу, її позитивні та негативні сторони (Додаток Б).

В Україні на загальнодержавному рівні введена "Класифікація видів економічної діяльності" ДК 009-96 (КВЕД), відповідно до класифікації видів економічної діяльності, прийнятої статистичною комісією Європейського Союзу (КАСЕ).

За цією класифікацією економічна діяльність це процес дій, які дають можливість одержати відповідний набір продукції чи послуг. Вид економічної діяльності встановлюється таким чином, щоб об'єднати ресурси для виробництва певної продукції та надання послуг. Види економічної діяльності за своїм складом дуже неоднорідні. Серед них є прості, які представлені одним видом виробництва (рибне господарство), і, в той же час, є дуже складні, що об'єднують десятки й сотні виробництв (автомобільна промисловість)

Економічний розвиток перебуває у тісному зв'язку з темпами та обсягами інвестування. Найзагальнішими показниками, що характеризую інвестиційну діяльність на регіональному рівні, є: обсяги та темпи інвестицій у основний капітал, обсяги іноземних інвестицій, темпи та якість здійснення, галузева структура інвестицій. Інноваційну складову інвестиційної діяльності характеризують обсяги та темпи впровадження прогресивних технологій у виробництво.

Для оцінки економічного розвитку регіону використовується шість груп показників: виробничо-економічні, структурні, інвестиційні, інституціональних перетворень і розвитку підприємництва, зовнішньоекономічні, науково-інноваційні (рис. 6.2).

  • 1. Виробничо-економічні показники відображають місце регіону в національній економіці, результати і тенденції функціонування господарського комплексу регіону, виявляють потенційні загрози в галузях господарства.
  • 2. Структурні показники характеризують структуру господарського комплексу, що дозволяє оцінити спеціалізацію регіону, раціональність структури на макрорівні з позицій сталості економіки. Структурні показники вказують на негативні відхилення в макропропорціях господарського комплексу території.
  • 3. Інвестиційні показники дають уявлення про темпи та структуру інвестування економіки регіону за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел.
  • 4. Показники інституціональних перетворень відображають рівень конкурентного середовища, характер зміни форм власності у галузях господарського комплексу, роль малих підприємств в економічному розвитку.
  • 5. Зовнішньоекономічні — розкривають експортний потенціал регіону, його роль у зовнішньоекономічних зв'язках держави, структуру експорту та імпорту, конкурентоспроможність продукції галузей господарського комплексу.
  • 6. Науково-інноваційні — характеризують тенденції розвитку наукового потенціалу, рівень сприйнятливості сфери виробництва до інновацій, знос основних фондів.

Соціальний розвиток регіону оцінюється за допомогою показників, які характеризують рівень життя населення, його доходи та видатки (рис. 6.3). Це, в першу чергу, показники прожиткового мінімуму, середньодушових доходів та середньої заробітної плати. При значному майновому розшаруванні та регіональних відмінностях необхідно використовувати систему відносних (а не абсолютних) показників, а саме:

Класифікація показників, що характеризують розвиток регіону

Рис. 6.2 Класифікація показників, що характеризують розвиток регіону

Класифікація показників, що характеризують соціальний розвиток регіону

Рис. 6.3. Класифікація показників, що характеризують соціальний розвиток регіону

Система показників складу, структури і результативності місцевих бюджетів

Рис. 6.4. Система показників складу, структури і результативності місцевих бюджетів

співвідношення середньодушових доходів та прожиткового мінімуму, співвідношення доходів та видатків. Дуже важливими при цьому є дані про зміни частки групи населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум (рівень бідності), про концентрацію доходів у різних групах населення та співвідношення доходів найбідніших та найбагатших верств населення.

Серед загальновідомих показників у цій групі є такі, які потребують конкретного визначення. Це децильний коефіцієнт диференціації грошових доходів (видатків) населення та рівень бідності. Децильний коефіцієнт дорівнює відношенню частки доходів (видатків) вищої децильної групи до частки нижньої децильної групи, де нижня децильна група — це 10% найбідніших домогосподарств, вища — 10% найбагатших. Рівень бідності питома вага сімей (домогосподарств), в яких рівень споживання (доходів) на одну особу нижчий від визначеної межі бідності. Нині межа бідності встановлюється як частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

До другої групи слід віднести показники, які відображають рівень забезпечення населення основними соціальними благами в житловій сфері, сфері охорони здоров'я, побуту, освіти (забезпеченість населення житлом, лікарями, лікарняними ліжками тощо), а також характеризують рівень злочинності. Рівень злочинності (коефіцієнт злочинності) розраховується як кількість зареєстрованих злочинів на 100 тис. населення.

Крім вищезазначених груп, до системи соціальних показників треба включити групу демографічних показників: природний приріст населення, коефіцієнти народжуваності та смертності, міграційний приріст населення.

Четверта група показників характеризує стан трудових ресурсів (рівень зайнятості, безробіття, кількість вакансій, демографічне навантаження).

Показники фінансової сфери регіону, зокрема бюджетного процесу (рис. 6.4). Рівень фінансової незалежності регіону характеризує система абсолютних і відносних показників складу та структури місцевих бюджетів, а також соціальної результативності бюджету. Визначення доходів і видатків в абсолютному і відносному вимірах не дозволяє порівнювати бюджети різних територій через існування відмінностей між ними у формуванні доходів та у складі і обсягах видатків, спричинених різноманітністю природи, кліматичних умов, різним екологічним станом територій, особливостями розташування адміністративних центрів, насиченістю шляхами сполучення, спеціалізацією регіонів, станом соціальної та побутової інфраструктури.

Отже, визначаються доходи і видатки місцевих бюджетів відносно кількості населення, яке мешкає на відповідній території.

Потенційні можливості регіону щодо залучення фінансових ресурсів, характеризують такі показники, як податковий потенціал і податкоспроможність.

Податковий потенціал місцевої територіальної одиниці — це маса доходів, які може отримати місцевий бюджет від застосування податкового законодавства до діяльності суб 'єктів господарювання і фізичних осіб, та відрахування до держбюджету.

Податкове навантаження це співвідношення між сумою фактичних податкових надходжень і податковим потенціалом.

Податкоспроможність це обсяг доходів, який потенційно може бути отриманий на території від оподаткування відповідних об'єктів. Визначаються також індекси цих показників.

Екологічні показники. Дослідити екологічну ситуацію у регіонах можна, аналізуючи показники, які характеризують забруднення водних об'єктів зворотними водами, обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферу, наявність промислових токсичних відходів, витрати на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення та поточні витрати на охорону природи.

Різноманітні аспекти соціально-економічного розвитку регіону аналізуються з метою встановлення об'єктивного діагнозу, на основі якого здійснюється ранжування регіонів за рівнем їх розвитку та розробляється певна стратегія і тактика подальшого регіонального розвитку. Доцільно виділяти чотири типи регіонів: регіони-лідери, високорозвинені, розвинені та проблемні (табл. 6.2).

Характерною особливістю розвитку регіонів України є поглиблення наявних міжрегіональних диспропорцій за показниками соціально-економічного розвитку. їх усунення можливе за умов забезпечення сталого регіонального розвитку.

Таблиця 6.2. Класифікація регіонів України залежно від значення соціально-економічних показників

Типи регіонів

Класифікаційні ознаки

І тип — лідери

Достатньо розвинуте матеріальне виробництво та сфера послуг. Значний обсяг припливу інвестицій, у т.ч. іноземних, розвинуті ринкові структури, досить розвинута соціальна сфера. Темпи зростання економічних показників вище загальнодержавних

II тип -

високорозвинені

Індустріальні регіони з розвинутим матеріальним виробництвом, особливо промисловістю. В них створюється значна частка ВВП України. Вони мають високий людський та фінансовий потенціал

III тип — розвинені

Регіони з розвинутим матеріальним виробництвом як промисловим, так і сільськогосподарським. Розвиток регіонів характеризується сукупністю показників, значення яких дорівнює середньодержавному рівню або> ±10%.

ІУ тип — проблемні

За сукупністю показників становище регіонів гірше середньодержавного рівня на 10% і більше. Матеріальне виробництво не отримало достатнього розвитку. Дотаційна структура бюджету. Недостатній фінансовий потенціал, у т. ч. інвестиційний. Деякі соціальні показники мають загрозливе значення з точки зору безпеки держави. Потенційно депресивні

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>