Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сільське господарство і ремесла

Упровадження штучного поливання землі забезпечувало високий валовий збір зернових у країні. Одна сім'я хліборобів могла прогодувати з єгипетських грунтів ще три сім'ї. Із зернових вирощували переважно пшеницю-еммер (вид сорту), ячмінь і сорго, з городніх — часник, огірки, з технічних — льон, з волокон якого ткачі виробляли напівпрозору тканину. Єгипет збагатив світову економіку винаходами: система бджільництва, водопідйомне колесо, що нагадує сучасну криницю-журавель, колісниця.

Нововведенням у тваринництві вважають розведення різних порід великої рогатої худоби — молочної та м'ясної. Із введенням стійлового утримання худоби люди почали вживати термін "дрібне рогате тваринництво" (кози, вівці).

Загалом сільськогосподарське виробництво Стародавнього Єгипту розвивалося інтенсивно і повністю залежало від стану іригаційного будівництва в країні.

Іригаційне землеробство об'єднувало єгиптян у монолітний трудовий колектив під егідою сильної монархії.

Активно поширювалися ремесла. Особливих успіхів досягли в таких ремеслах, як столярство, каменярство, чинбарство, будівництво, суднобудування, гончарство, ткацтво, ювелірна справа тощо. У Ш тис. до н. е. єгиптяни виробляли за допомогою примітивних кам'яних і мідних інструментів п'ятишарову фанеру, споруджували надійні вітрильні та веслові судна з папірусу й деревини, з кедрової смоли виготовляли ароматичну олію, навчилися ливарництва. Країна славилася ювелірними виробами із золота, срібла й електруму (сріблястого золота). Вражає майстерність каменярів, які зводили над внутрішніми галереями та камерами пірамід надміцні перекриття, стіни гробниць і храмів прикрашали філігранними рельєфними зображеннями, використовували відшліфовані й припасовані одна до одної багатотонні кам'яні брили. Більше того, єгипетські будівельники пробивали нові тунелі й камери в уже споруджених пірамідах. Зведення пірамід підтверджує активні торговельні зв'язки Стародавнього Єгипту з Близьким Сходом, Африкою, Азією. Регулював торгівлю адміністративний апарат, котрий стежив за рухом суден Нілом. Розвитку торгівлі сприяло винайдення у ПІ тис. до н. е. свого варіанта ієрогліфічного письма, що допомагало утворенню торговельних факторій з усією системою пайових організацій (така єгипетська факторія відома у Фінікії).

У II—І тис. до н. е. єгиптяни освоїли бронзове виробництво, технологію видобутку та обробки золота, виготовляли скло. Зі збільшенням кількості міст почалося зведення захисних стін і фортифікаційних споруд. Створили оригінальну архітектуру, наприклад храм Амона у Фівах (Карнаці), прикрашений 134 колонами, розміщеними у 16 рядів, площа залу у храмі становила 50 тис. м кв.

Періодом найвищого господарського розквіту країни вважають епоху Нового царства (1580—1085 рр. до н. е.). У той час найшвидше розвивалися ремесла. При дворі фараонів, у палацах створювались майстерні, в яких працювало майже 150 осіб. Виникли нові методи обробки золота: плетіння золотих ниток, виготовлення ланцюжків, кування та ін. Єгиптяни також робили дуже тверду бронзу. У середині II тис. до н. е. з'явилися перші вироби із заліза, проте процес господарського використання цього металу гальмувався, адже в країні не було залізної руди. Ще в І тис. до н. е. навчилися створювати з порцеляноподібної маси особливий фаянс, котрий мав великий попит на міжнародному ринкові. Досягли значних успіхів у мистецтві бальзамування.

Уперше розробили технологію виготовлення матеріалів для письма — папірусу. З цією метою на початку III тис. до н. е. застосовували трав'янисту рослину папірус, стебло якої розрізали на смужки, котрі накладали одна на одну. Перехрещені шари стискали під пресом, а потім висушували. Як матеріал для письма, їх використовували на Близькому Сході і в Європі навіть у середні віки.

Майже протягом усього періоду існування Стародавнього Єгипту його економіка залишалася натуральною. Товарне виробництво в країні перебувало в зародковому стані, збували не товар, а надлишок продукції, виготовленої для власних потреб. Забезпеченість країни, її географічна ізольованість і можливість легко грабувати суміжні території — головні перешкоди розвитку торгівлі в період Пізнього царства (XI—IV ст. до н. е.).

Товарообмін залишався незначним і в епоху Нового царства. Лише наприкінці цього періоду сформувався загальноєгипетський ринок, а в І тис. почали розвиватися товарно-грошові відносини. Як одиницю вартості використовували дебен (шматок міді, що дорівнював 90 г). Розвитку торгівлі великою мірою сприяли зв'язки з Грецією та зміна становища Єгипту (коли країна була могутньою передньо-азіатською державою, вона одержувала залізо, мідь, олово, промислову деревину тощо як воєнну здобич та данину васальних народів, але згодом усе це мала купувати).

Це була торгівля у формі напівторговельних-напіввоєнних експедицій. За придбаний товар єгиптяни платили зерном (це було основне мірило вартості), одягом, часом міддю, а наприкінці Середнього царства — також золотом.

Торгівля зумовила поширення мореплавства. У добу Пізнього царства процвітало лихварство з усіма його соціальними наслідками.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші