Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Філософія родознавства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

Еволюція й особливості праслов'янської поховальної обрядовості простежуються в низці наукових джерел (Котляревський, 1868; Афанасьєв, 1869; Токарєв, 1957; Рибаков, 1981; Грушевський, 1993 та ін.).

На праслов'янській території (від лужицького Одеру до чорноліської Ворскли) водночас побутували різні форми поховальної обрядовості й терміни переходу однієї форми в іншу. "Скорчені" поховання відомі в ранньоскіфській (жа-ботинській) культурі (VII—VI ст. до н.е.) і на Волині (VI ст. до н.е.). Підковпачні поховання (коли урна з прахом покрита посудиною більшого розміру) спочатку з'явилися на Дніпрі в чорноліській культурі, згодом — масово у басейні Вісли (VI—V ст. до н.е.). "Скорчені" поховання відомі ще у мустьєрський період і побутували впродовж кам'яного та бронзового віків. Тоді ж існували поховання в звичайній позі померлого — "витягнуті"; подекуди — кістяки сидячі й стоячі (щільно обсипані навколо).

У тшинецько-комаровському праслов'янському регіоні кілька століть існував лише один звичай — поховання в скорченому вигляді. Ідея перетворення покійника на ще ненародженого ембріона пов'язана, вочевидь, з уявленнями про те, що померла людина може народитися вдруге, тому їй надавали відповідну позу (кінцівки трупа зв'язували чи підрізали суглоби, щоб досягнути подібності до пози ембріона у череві матері). Цей обряд поступово відійшов у період бронзи, що зумовлено виникненням уявлень про нижній, підземний світ (куди ніби на ніч іде сонце).

Упродовж періоду бронзи відбувалися значні зміни поглядів: у VIII ст. до н.е. домінували "витягнуті" поховання, померлих уже не підготовляли до другого народження для повторного земного життя. Це засвідчує нові уявлення про долю померлих у потойбічному світі (закінчився тривалий період перевтілень, людина повинна була залишитися людиною).

Суттєві зміни релігійних уявлень в епоху переходу ВІД бронзи до заліза засвідчує поява нового обряду — спалення покійників.

Перші трупоспалення з'явилися в тшинецько-комаровський час. Прах спалених збирали в глиняну урну, яку закопували у землю, або просто зсипали в ямку. В білогрудсько-лужицький час спалення становило майже половину всіх поховань, а в чорноліський час спалення вже домінувало. У середині І тис. до н.е. процес кремації призупинився внаслідок впливу кельтів — у західному ареалі праслов'ян, і скіфів — у східному.

В описах Гомера йдеться лише про кремацію, яка поширилась у материковій Греції разом з похованням. В епоху античності майже до періоду Римської імперії кремація існувала поряд з похованням. У землі переважно ховали дітей. У Давній Італії перевагу надавали кремації, хоча в "Законах 12 таблиць" зафіксовано обидва види поховання.

Кремація припинилася близько 400 р., а 768 р. була прийнята офіційна церковна заборона кремації.

У похованнях мікенського часу виявлено залишки дерев'яних домовин (з дошок). Пізніше домовину (труну) замінили глиняні посудини (поховання в піфосах, великих яйцеподібних сосудах). Уже в VIII—VII ст. до н.е., а також в епоху класики поховання в гробах траплялися рідко. І, навпаки, поховання у гробах було звичайним елементом ритуалу для кельтів, скіфів, іберів.

Гомер (сучасник чорноліської культури) в "Іліаді" описав обряд кремації — похорони Патрокла, влаштованих Ахіллесом. Тіло Патрокла було обкладено жиром з принесених у жертву биків і баранів, амфорами з медом і єлеєм; на багаття покладено чотири коня і дві собаки. В жертву принесли 12 полонених троянців. Прах Партокла зібрали в золоту амфору. Курган насипали не над поховальним вогнищем, а поряд з ним. Ритуал завершила тризна — поховальні ігри воїнів (перегони на колісницях, кулачний бій, боротьба за участю Одіссея, метання диску і стрільба із лука). Переможець у кожному виді змагань отримував дорогі призи.

Певна подібність характерна для описаного Гомером кургану Патрокла і величезного кургану в Чернігові (X ст.,

Чорна Могила). У Чорній Могилі є принесені в жертву коні, бики, безліч княжої зброї, священні роги тура, прикрашені чеканним сріблом, численні предмети княжого вжитку. Насип робився так само, як і під Троєю, — за два заходи. Поховальні змагання воїнів починались тоді, коли обладунок померлих увінчував наполовину насипаний курган. Відмінність полягала у тому, що в Чернігові X ст. курган насипали не осторонь поховального вогнища, а безпосередньо над спаленими покійниками.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші