Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Етика та Естетика arrow Естетика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Праукраїнці про красу світу: ґенеза уявлень

Цікаво й важливо простежити витоки естетичних уявлень наших пращурів, рівень їхніх творчих умінь і закріплення у зображеннях досвіду ставлення до явищ дійсності (природних сил) та людей до себе самих. Пам'ятки культури на землях сучасної України дослідники відносять до доби верхнього палеоліту. Саме в цей період виникає примітивна ліпна скульптура з глини: тривимірне зображення тварин, що засвідчує володіння анатомією тіла й уміння передати його пропорції. Тоді також з'являються ліплені жіночі зображення, в котрих акцентовано на дітородних частинах тіла (часто голова і ноги відсутні, є лише торс). Це підтверджує усвідомлення ролі жінки у примноженні роду. Чоловічих зображень палеолітичної епохи значно менше. Особливості пластики — поєднання умовних і натуралістичних тенденцій у зображеннях. Жіноча тема відображала зв'язки первісного колективу з природним світом: тотемічні вірування у спорідненість людини та тварини (спільний предок), родючість і магічний вплив на неї. Звідси й символіка "ялинки" — ритмічно повторюваних "трикутників", "кутів", що символізували жіноче черево — місце таємничого зародження життя [4, с. 25—26].

Розгортання символіки образу відбувалося в добу неоліту. Жінка (мати) посідала провідне місце у соціальній структурі. її образ є водночас символом матері-землі (розвиток культу матері збігається з розвитком землеробства). Набагато пізніше починають переважати чоловічі зображення.

Люди створюють власні образи, осмислюючи їх функції, ставлення до цих функцій, тобто складається емоційно-небайдуже ставлення людини до власної подоби, що об'єктивується завдяки формуванню її образу і відтак постає предметом осмислення та переживання. Зростання складності символу материнства пов'язано з ускладненням практичного досвіду людей у процесі переходу від скотарства до землеробства. Жіночі божества (Мати-прародителька) — носій двох образів: богині землеробства та скотарства. Такі образи поширені в культурі Трипілля — однієї з давніх цивілізацій на території Східної Європи, яка виникла й утвердилася в ІII—II тис. до н. е. у районах середньої течії Дніпра та по Дністру. Поширеним символом для зображення жіночого начала у трипільській культурі був ромб. Він означав жінку-матір, землю, рослини. Варіантів ромба існує чимало, і завжди він символізує родючість, дерево життя, початок усього сущого. Кружечки — символ сонця — означали чоловіче начало. У цей період складається система планування житла всередині та будівель між собою: вони утворювали концентричне коло, а входи були розташовані до центру кола (відображення родинності зв'язку спільноти). Дуже поширені у цій культурі схематизовані жіночі статуетки — символ богині землі й родючості. Це ліплені з глини зображення, для котрих характерне символічне трактування образу за більшої умовності у переданні пропорцій і форм тіла, порівняно з палеолітичними зображеннями.

Урізноманітнювалися художні знання й уміння. Людина ранніх культур оволоділа технікою виготовлення зображень із кістки та рогу з достатньо філігранним їх обробітком. У культурі Трипілля чільне місце посідають виготовлення посуду, статуеток тварин і птахів. Великого розвитку набули орнаментальні зображення, характерні для всього періоду розвитку образотворчості, починаючи від доби палеоліту. Особливо поширені орнаментальні зображення у наступників трипільської культури — східнослов'янських племен, становлення яких відбулося близько V—III ст. до н. е. і пов'язане з індоєвропейською, арійською культурою. Це культура вихідців із Центральної Азії, культура скотарів і землеробів. Розвиток орнаменту в цей період характерний урізноманітненням ліній, нарізок, начерків. їх наносили на всі предмети, виготовлені людиною, — керамічні вироби, бойові сокири, мечі, ножі та ін. Лінії були символами простору, визначали відстань, місце розташування і відмежування речей одних від інших, тобто були способом фіксації та передання інформації про речі, їх розташування. Символіка ліній мала й естетичне спрямування. Предмети, позначені лініями, щоразу неповторними, набували своєрідності образу, індивідуальної його визначеності — "душі". Лінія, покладена в основу всіх художніх зображень, — це також мова жестів. Лінії мали й магічний характер: окреслені лінією предмети (огороджені) потрапляли у символічне коло, недосяжне для злих сил. Відтак, саме звідси складається традиція огороджувати помешкання, а згодом міста обносити мурами.

У І тис. до н. е. зростала кількість скульптурних зображень людини. Це стели-обеліски кімерійців на степових територіях Північного Причорномор'я, кам'яні статуї скіфів. Чимало з них було поставлено в цих самих районах у VI—ПІ ст. до н. е. — переважно зображення скіфських воїнів з атрибутами їх фаху: мечі, сагайдаки, бойові молоти, нагаї. Часто зображали ріг достатку. Скіфи залишили шедеври образотворчої культури: золота пектораль із Товстої Могили, численні зображення людей і тварин надзвичайно тонкої роботи; золотий гребінь із Солохи, прикрашений зображеннями людських фігур, і низка інших знахідок з Куль-Оби, Чортомлика, Гайманової Могили та ін.

Широко відомі численні антропоморфні статуї половців — "кам'яні баби", поставлені на цих же землях. Вони були не просто "слідами" присутності народу, а й утверджували його укорінений образ у цьому просторі. Ідеопластика слов'ян на ваших землях відома з III—IV ст. н. е. Слов'яни Подніпров'я й Прикарпаття поклонялися ідолам, зокрема чотириликим людським статуям. До них належить знайдений у XIX ст. Збруцький ідол — чотирикутний кам'яний стовп, з усіх боків якого висічені картини людського життя та космогонічних уявлень давніх слов'ян. На ньому зображений складний комплекс, що поєднує три сфери буття світу: боги (верхній ряд зображень), люди (середній ряд), підземний світ (нижній ряд). Образність їх значно ускладнена, адже в цілісному бутті переплелись реальне й уявне, небесне, земне й підземне. На верхньому ярусі стели — ряд слов'янських богів. Складна композиція, продуманість образів, виражена символічність зображень засвідчує: період створення ідола — це час розвинутої міфології зі стійким розумінням функції божеств та їхніх "стосунків" з людьми. Названі зображення — символічне уособлення цілісних космогонічних уявлень давніх слов'ян про світ. Це та система, на яку згодом наклалась однобожна віра — християнство. Воно народжує іншу образно-символічну систему, що відображає інші погляди на світ та ставлення до нього.

Отже, естетична предметність є символічним уособленням потреб, умінь, уявлень про світ людей ранніх культур. Практичне формування з наданими йому символічними значеннями — це спосіб творення духовності стосунків з природними силами, вияв активного образно-формуючого ставлення людини до природи. Естетичне начало ("творення" світу в образах) постає універсальною формою взаємодій з навколишнім світом та основою творення сталості досвіду взаємодій у межах спільнот.

Список літератури

  • 1. Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. — М.: Искусство, 1969. — Т. 1.
  • 2. История эстетической мысли. Становление и развитие эстетики как науки: В 6 т. — М.: Искусство, 1985.
  • 3. Кассирер Э. Философия символических форм: В 2 т. — М.; С-Пб.: Универс. кн., 2002. — Т. 2.
  • 4. Крвавич Д. /7., Овсійчук В. А., Черепанова С. О. Українське мистецтво: У 3 т. — Л.: Світ, 2003. — Т. 1.
  • 5. Лангер С. Философия в новом ключе. — М.: Республика, 2000.
  • 6. Леонардо да Винчи. Избранные произведения. — Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2000.
  • 7. Леся Українка. Зібрання творів: У 12 т. — К.: Наук, думка, 1975. — Т. 2.
  • 8. Мастера искусства об искусстве: В 7 т. — М.: Искусство, 1965. — Т. 1.
  • 9. Матье М. Э. Древнеегипетские мифы. — М.; Л.: АН СССР, 1956.
  • 10. Михайлов Б. П. Витрувий и Эллада. — М.: Изд-во лит. по строительству, 1967.
  • 11. Ригведа. Мандалы I—IV. — М.: Наука, 1989.
  • 12. Рубинштейн С. Л. Принципы и пути развития психологии. — М.: АН СССР, 1965.
  • 13. Русские эстетические трактаты первой трети XIX века: В 2 т. — М.: Искусство, 1974. — Т. 2.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Розкрийте витоки здатності людини до предметного формування й об'єктивації відносин зі світом в естетичних формах.
  • 2. Проаналізуйте закономірності становлення естетичного знання як особливої сфери духовного досвіду в історичному поступі людства.
  • 3. Визначте об'єктивні підстави формування символічної предметності та розкрийте її функції у наївних культурах.
  • 4. Поясніть поняття "символізація" світу, обґрунтуйте її витоки і підстави у ранніх культурах.
  • 5. Охарактеризуйте основні ідеї давньоіндійського трактату з естетики "Читралакшана".
  • 6. Наведіть найтиповіші естетичні характеристики богів і героїв давньоіндійського епосу.
  • 7. Розкрийте символічно-образну систему антропоморфних зображень у культурі праукраїнців.
  • 8. Який взаємозв'язок практичних і символічно-естетичних значень побутової та культової предметності у наївних культурах?
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші