Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємств
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Класифікація підприємств

Підприємства різняться між собою великою кількістю ознак:

  • - галузевою спеціалізацією;
  • - потужністю виробництва;
  • - структурою виробництва.

Найголовнішою вважають галузеву ознаку, яка обумовлює вид виробленої продукції, спосіб виробництва, призначення продукту та його споживання. Саме конкретний вид продукції та її призначення закладається в основу при створенні нового підприємства.

За галузевою ознакою підприємства поділяються на:

  • - підприємства промисловості, які виготовляють здебільшого машини, обладнання, інструменти, метал, хімічні засоби іпод.;
  • - сільськогосподарські підприємства, що виробляють продукцію рослинництва, тваринництва та ін.;
  • - підприємства транспорту;
  • - підприємства будівництва;
  • - підприємства виробничої та соціальної інфраструктури.

З огляду на вимоги людини, найважливішими підприємствами є ті, які виробляють продукти споживання. До них належать передусім підприємства сільського господарства, харчової і легкої промисловості. Однак провідну роль у розвитку та зміцненні економіки країни відведено підприємствам машинобудування, хімічної, деревообробної промисловості. Не менше значення в економічному житті країни мають підприємства, що виробляють товари масового вжитку, будівельного і комунального господарства. Велика група підприємств надає спеціалізовані послуги матеріальному виробництву та населенню, в тому числі транспорт усіх видів, зв'язок, матеріально-технічне забезпечення, торгівля і под.

Крупні галузі народного господарства, такі як промисловість і сільське господарство, поділяються на дрібніші. Зокрема, сільське господарство - на рослинництво і тваринництво, які.

в свою чергу, поділяються на зернове виробництво, буряківництво, льонарство, овочівництво, кормовиробництво, тваринництво, свинарство, вівчарство, птахівництво та інші галузі.

Такий великий діапазон галузевого поділу зумовлює необхідність характеризувати підприємства за адміністративно-організаційною та продуктивною ознаками.

Використовуючи адміністративно-організаційні ознаки, беруть до уваги основний вид діяльності та відомче підпорядкування. Це достатньо поширено в галузях промисловості. Наприклад, машинобудівні заводи, що випускають вугледобувні комбайни, належать до вугільної промисловості, а заводи, котрі випускають трактори, - до сільськогосподарського машинобудування.

У такому випадку чітко простежується, що машинобудівні підприємства відносяться до машинобудування, будівельні - до будівельної галузі, сільськогосподарські - до сільського господарства. Хоча на практиці все менше підприємств, що мають ознаки галузевого призначення, а здебільшого - міжгалузеву структуру.

Відповідно до продуктивної ознаки, підприємства класифікують за структурою й обсягом виробництва. У зв'язку з цим, за структурою виробництва підприємства поділяють на вузькоспеціалізовані, багатопрофільні та комбіновані.

До вузькоспеціалізованих належать ті підприємства, які масово виготовляють певний вид продукції. Наприклад, у промисловості виробляють стальний прокат або труби, у сільському господарстві - зерно, молоко або продукцію птахівництва.

До багатопрофільних належать підприємства, котрі випускають продукцію широкого асортименту і різного призначення. Більшість таких підприємств є і в промисловості, й у сільському господарстві. У промисловості вони можуть виробляти трактори і холодильники, а в сільському господарстві спеціалізуються на виробництві зерна та молока або цукрових буряків і м'яса.

В умовах ринкової конкуренції, підприємства, щоб вижити, крім основного виду діяльності, намагаються опанувати виробництво іншої продукції. Вони можуть швидко розширяти асортимент продукції та послуг, захоплюючи нові ринки зблтг.

перетворюючись у такий спосіб із вузькоспеціалізованого підприємства па багатопрофільне, й одночасно трансформуються в нову категорію -- фірму" об'єднання, асоціацію, де об'єднують різні види підприємницької, виробничої та комерційної діяльності. У такому випадку групування підприємств за галузевою ознакою втрачає будь-який сенс.

Третій тип підприємств - комбіновані. Вони є в хімічній, текстильній, металургійній галузях і в сільському господарстві. Наприклад, у текстильній промисловості практикують на одному і тому самому підприємстві виробництво ниток, а з них - пряжі й полотна. У металургії можуть виплавляти з руди чавун або сталь, а з них - прокат і різні вироби; у сільському господарстві - виробляти молоко, а якщо є молокопереробний цех - також сметану, масло" сир і под. Вирощуючи зернові й маючи млин, пекарвю та інші цехи, доцільно випікати хліб, виготовляти кондитерські та макаронні вироби.

Отже, з однієї й тієї ж вихідної сировини можна виробляти різну за характеристикою, призначенням і технологією виготовлення продукцію. Тому найпоширенішим стало групування підприємств за виробничою потужністю. За цією ознакою всі підприємства поділяються на малі, середні й крупні.

Розподіляючи підприємства до тієї чи іншої групи, використовують переважно такі показники:

  • - кількість працюючих;
  • - обсяг виробленої продукції;
  • - вартість основних виробничих фондів.

Як малі, так і крупні підприємства мають позитивні й негативні риси. За планової економіки крупними підприємствами управляти легше, і виробництво в них ефективніше та стабільніше. Тривалість окупності фондів значно нижча, ніж на дрібних. На крупних підприємствах внаслідок кооперації, запровадження нової техніки і технології підвищується якість продукції і знижується її собівартість. На виробництво продукції у великих обсягах застосовується обладнання і технологія зазвичай із вищими економічними та технологічними показниками, ніж на виробництво дрібних партій. Наприклад, будівництво цеху з переробки молока, потужністю 50 т на добу, невигідне для агрофірми, яка мас щоденно виробництв молока 5-7 т. Такий цех буде приносити збитки з першого ж дня його роботи, оскільки витрати на амортизацію, ремонт та обслуговування зберігаються в повному обсязі відносно балансової вартості, а використання потужності становить лише 10-12%. Отже, високопродуктивна нова техніка для малих підприємств невигідна та й недоступна.

Водночас малі підприємства легко реагують на запити ринку і здатні виробляти продукт, за якістю не гірший від виробленого на крупному підприємстві, але зроблений швидше. їх виробництво мобільніше і більше наражається на ризик. Так, фермерові доступніше виконати замовлення кондитерської фірми на мак, аніж агрофірмі, де масштаби и обсяги виробництва продукції, на якій вона спеціалізується, є потужними (виробляє велику кількість цукрових буряків, соняшнику, овочів і под.).

Малі підприємства можуть бути не лише конкурентами, а й партнерами. Крупні підприємства, наприклад, забезпечуватимуть малі підприємства технологією і технічною документацією для виробництва певного виду продукції. Скажімо, агрофірма, що мас цех з переробки овочів, може укладати угоди з фермерами на виробництво спецій. Це вигідно обом підприємствам: крупній агрофірмі недоцільно налагоджувати в себе дрібносерійне виробництво, а фермер отримує постійні замовлення і мас підтримку крупної фірми.

За сферою діяльності існують такі підприємства:

  • - матеріального виробництва (це здебільшого промислові й сільськогосподарські, будівельні підприємства та ін.);
  • - нематеріального виробництва, які надають послуги - від ремонту побутової техніки до послуг охорони здоров'я, освіти, культури;
  • - посередницькі, завдання яких - налагодити взаємовигідні контакти між виробниками і споживачами, продавцями та покупцями; посередництво скорочує сукупні витрати, зменшує затрати споживачів на пошук необхідних товарів і створює замкнутий цикл відносин між виробником і споживачем;
  • - сфери обслуговування, стан якої, обсяг наданих і спожитих нею послуг належить до важливих характеристик рівня та якості життя населення; у розвинутих країнах у цій сфері суспільного виробництва зайнято більшість економічно активного населення.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші