Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Національна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оцінка ефективності функціонування конкурентної ринкової економіки за теорією Л. Вальраса

У неокласичній теорії національної економіки вагоме місце посідає аналітична модель загальної економічної рівноваги, обґрунтована швейцарським економістом Л. Вальрасом (1834-1910). Ця теорія акцентує увагу на наявності широкої та складної системи взаємозв'язків, що притаманно і сучасній національній економіці. За нею, рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але її можна досягти тільки через ринковий механізм, через обмін. Основний інструмент у цьому механізмі - ціна. Попит і пропозиція товарів вирівнюється за допомогою пошуку взаємоприйнятних цін, які є цінами рівноваги. Основні закони, дотримання яких забезпечує рівновагу: 1) товари одного типу на ринку повинні мати тільки одну ціну; 2) ціна товару зрівноважує запропоновану та спожиту його кількість; 3) ціна має забезпечувати максимальне задоволення і покупцеві, і продавцю.

Основними постулатами моделі загальної рівноваги Л. Вальраса е такі: цінова конкуренція є домінуючим чинником встановлення рівноваги; рівновагу характеризує, як правило, мінова вартість; рівновага здатна забезпечити максимальний рівень задоволення потреб за наявності необхідних ресурсів; попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а й від цін на всі інші товари; попит споживача на товари має зрівноважуватися з його доходами.

Головна заслуга Л. Вальраса полягає у створенні замкнутої математичної моделі загальної економічної рівноваги, що пояснює взаємодію всіх складових ринкового господарства з позицій теорії корисності, ефективної конкуренції за одночасної державної підтримки соціально незахищених бідних верств з боку держави. Визначальною в цій моделі є така система рівнянь:

де Р%, Рр, Рк - ринкові ціни на послуги к; Рм Ре РА - ринкові ціни на товари а, Ь, с, а"; аі - кількість товару а, яка використовується на створення одиниці послуги і-го виду.

У цій моделі ціни готових продуктів прирівнюються до суми всіх затрачених на їх виготовлення виробничих послуг.

Л. Вальрас у теорії рівноваги допускав досконалу конкуренцію та однакові ціни за умов одного ринку. Він, використовуючи математичні методи, показав, що досягнення загальної рівноваги за певних умов ринку потребує виконання певних правил: по-перше, для будь-якого індивідуума існує крива корисності кожного товару або послуги, наданих на ринку; по-друге, індивідуум максимізує корисність товару або послуги шляхом обміну; по-третє, він має отримати максимальне задоволення, якщо ціна сплачена в процесі обміну; по-четверте, пропозиція кожного товару і послуги має дорівнювати попиту на них, а відтак ціна кожного товару або послуги - дорівнювати змінним витратам, які зроблено в процесі тривалого виробництва. Ці постулати формують закон Вальраса, який визначає залежність між окремими ринками за умов досконалої конкуренції: сума надлишкового попиту на всіх ринках має дорівнювати нулю.

Більшість економістів вважають, що теорія економічної рівноваги Л. Вальраса є досконалою за математичною формою, але досить обмеженою за змістом. Вальрас не здійснив широкого статистичного дослідження, необхідного для забезпечення конкретних розв'язків кожного з рівнянь системи, його закон має яскраво виражений статичний характер.

Теорії державного регулювання національної економіки

В економічній науці сформувалися протилежні підходи до ролі держави в національній економіці. Головним чином, можна виокремити кейнсіанську, неокласичну, інституціональну теорії державного регулювання. Теорії, розроблені економістами цих напрямів у різний час і в різних країнах, застосовувалися в практиці державного регулювання економіки, розділяючи і успіхи, і невдачі економічної політики держави, формуючи при цьому альтернативні моделі державного регулювання економіки - ліберально-монетарну, стабілізаційно-трансфертну, раціональних очікувань, економіки пропозиції.

У теорії ДжМ. Кейнса обґрунтовано можливі шляхи стимулювання ефективного сукупного попиту на ринку благ та грошей у закритій та відкритих моделях народного господарства з впливом держави та зовнішньоекономічним впливом, з використанням при цьому інструментарію фіскальної, грошово-кредитної та валютної політики держави.

Якщо класична модель ринкової економіки передбачає повну зайнятість, не допускає перевиробництва чи недовиробництва товарів, оскільки передбачаються повна еластичність цін і заробітної плати, то кейнсіанська макроекономічна теорія тезу про рівновагу за повної зайнятості та повного використання ресурсів ставить під сумнів не тільки в короткостроковому, а й у довгостроковому періоді, бо це є проблемою тривалої виваженої політики держави, пов'язаної з управлінням макроекономічним кругообігом за допомогою опосередкованих методів впливу: інструментів фінансової і валютної політики держави.

Основними постулатами кейнсіанської макромоделі е такі: 1) попит є визначальним стосовно пропозиції у дослідженні ринку; 2) наявний сукупний попит на ринку не гарантує повної зайнятості та повного використання ресурсів; 3) саморегульована економіка приречена на недостатнє інвестування, оскільки в умовах ринкової економіки населення надає більшу перевагу ліквідним грошам, а не заощадженням; 4) важливим чинником забезпечення макрорівноваги є держава, яка через інструментарій фіскальної політики підтримує ефективний рівень сукупного попиту, тим самим стимулюючи ділову активність народного господарства; 5) недостатній рівень ефективного попиту можна компенсувати збільшенням витрат на нові інвестиції, а їх обсяг відіграє важливу роль у визначенні рівня зайнятості; головним інструментом розвитку попиту е підтримка державою інвестиційної активності; 6) загальний обсяг зайнятості визначається трьома факторами: схильністю до споживання, граничною ефективністю інвестицій, нормою відсотка. Співвідношення між зростанням інвестицій, з одного боку, і зростанням зайнятості та доходу - з іншого, представлено через теорію мультиплікатора, яка стала центральною ланкою економічного вчення Кейнса І взагалі розкрила механізм економічного зростання.

Альтернативними концепціями державного регулювання економіки є монетаризм, економіка пропозиції, раціональних очікувань. Ідеї монетаризму, здебільшого обґрунтовані у працях М. Фрідмена, базуються: на критиці надмірного втручання держави в економіку, підтримці приватного підприємництва як джерела економічного розвитку, позиціонуванні головного інструменту державного регулювання економіки - регулювання грошової маси; обмеженні державних соціальних трансфертів.

По суті головна детермінанта монетаризму полягає в тому, щоб підпорядкувати економічну теорію практичним завданням держави, щоб політика в галузі грошового обігу більшою мірою відповідала потребам держави і суб'єктів господарювання.

Важливе місце в системі альтернативних теорій державного регулювання посідає теорія раціональних очікувань (теорія ма-крораціональних сподівань Ф. Модільяні). Поняття "раціональні сподівання" вперше запропонував ще в 1961 р. американський економіст Дж. Мут, ідеї якого набули розвитку в надрукованій у 1972 р. статті Р. Лукаса "Сподівання і нейтральність грошей". З обґрунтованої ними теорії випливають два суттєвих висновки: 1) про повну нейтральність грошей до реальних змінних в економіці; 2) раціональні очікування економічних суб'єктів нейтралізують, а тому роблять неефективним, державне регулювання економіки в будь-яких формах - чи то в бюджетній, чи то в грошово-кредитній.

Ідеї раціональних очікувань було розвинуто в працях ВМ. Усоскіна, Л. Харріса, К.Р. Макконнелла, СМ. Брю. Загалом теорія раціональних сподівань має три фундаментальні передумови реалізації: 1) раціональний характер формування очікувань господарських агентів, згідно з яким останні ефективно та цілеспрямовано використовують усю наявну інформацію для прогнозування майбутнього розвитку кон'юнктури і обґрунтовують на цих очікуваннях свої рішення; 2) гнучкість ставок заробітної плати і цін, а також швидке їх пристосування до змін попиту і пропозиції; 3) високий ступінь конкурентності ринків товарів та економічних ресурсів, у результаті чого для системи характерним буде стан постійної рівноваги.

Неокласична теорія державного регулювання "економіки пропозиції" А Лаффера і Дж. Гільдера особливу увагу приділяє аналізу фіскальних механізмів стимулювання підприємницької активності. Створений "економікою пропозиції" проект податкової реформи був адаптований у 80-х роках XX ст. Р. Рейганом при зниженні прибуткового податку з 70 до 38 % та зменшенні оподаткування нерухомості, нагромаджень та інвестицій. Новою податковою політикою державі вдалося підтримати підприємницьку ініціативу і стимулювати американську економіку до економічного зростання.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші