Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Казначейська система
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

Загальна характеристика бюджетної політики як механізму макроекономічного регулювання

Успіх ринкових реформ, які нині відбуваються в Україні, вирішальною мірою залежить від державного управління фінансами. Вся система управління фінансами базується на фінансовій політиці держави, та її важливій складовій - бюджетній політиці.

Бюджетна політика держави - сукупність форм, методів і напрямів впливу державних органів влади та місцевого самоврядування на бюджетні відносини для ефективного функціонування та подальшого розвитку бюджетної системи.

Бюджетна політика як складова фінансової політики держави є важливим інструментом впливу суб'єкта розподільчих відносин (органів державної влади та місцевого самоврядування) на об'єкт розподілу (валовий внутрішній продукт) для досягнення конкретних цілей стабілізації та розвитку економіки держави. Схематично процес взаємодії всіх складових бюджетної політики можна зобразити у вигляді рисунка 2.1.

Рис. 2.1. Схема взаємодії складових елементів бюджетної політики

Схема взаємодії складових елементів бюджетної політики

У процесі взаємодії всіх елементів досягається основна мета бюджетної політики держави - найбільш повна мобілізація фінансових ресурсів та оптимальний їх розподіл між галузями економіки, територіями та соціальними верствами населення для задоволення потреб розвитку суспільства. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економічного потенціалу держави, підвищення її міжнародної конкурентоспроможності.

Бюджетна політика як складова фінансової політики держави проявляється у:

  • - системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими регіонами і галузями економіки;
  • - складі та структурі доходів і видатків держави та адміністративно-територіальних одиниць;
  • - механізмі збалансованості бюджетів усіх рівнів;
  • - встановленні оптимального рівня централізації бюджетних коштів;
  • - управлінні внутрішнім і зовнішнім державним боргом, стабілізації його оптимального співвідношення до ВВП;
  • - забезпеченні допустимого рівня дефіциту бюджету (у співвідношенні до ВВП) та визначенні шляхів його покриття;
  • - досягненні макроекономічної збалансованості;
  • - сприянні розвитку виробництва, підтриманні підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення тощо.

Бюджетна політика держави як механізм макроекономічного регулювання включає стратегію і тактику управління.

Бюджетна стратегія спрямована на розробку бюджетного механізму, який покликаний розв'язувати перспективні завдання. Вона спрямована, перш за все, на розробку цільових програм соціально-економічного розвитку, для реалізації яких потрібен час та значні фінансові ресурси держави. Прикладом стратегічних завдань і, відповідно, їх фінансового забезпечення є: забезпечення макроекономічної збалансованості, подолання спаду виробництва та інфляційних процесів в економіці тощо.

Бюджетна тактика спрямована на розв'язання завдань конкретного етапу розвитку держави, оперативного маніпулювання бюджетними ресурсами і зміни способів організації бюджетних відносин. Завдання фінансової тактики полягає у виборі оптимальних рішень у даній ситуації, наприклад, бюджетне регулювання фінансових ресурсів держави.

Стратегія і тактика бюджетної політики знаходять свої відображення в нормативно-правових та методичних й інструктивних документах. Так, стаття 92 Конституції України гласить, що державний бюджет і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.

Добре продумана та прозора нормативно-правова база сприяє ефективному виконанню бюджетів та розв'язанню проблем, які виникають упродовж бюджетного періоду. Законодавче регулювання бюджетних відносин забезпечується спеціальними законами, основними серед яких є:

  • - Конституція України - визначає загальні засади побудови та функціонування бюджетної системи;
  • - Бюджетний кодекс України - регулює відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляд звітів про їх виконання, а також контроль за виконанням державного та місцевих бюджетів. Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи побудови, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин, відповідальність за порушення бюджетного законодавства;
  • - Закон України про державний бюджет - встановлює склад доходів та видатків бюджету, обсяг та джерела фінансування державного боргу, взаємовідносини між державним та місцевими бюджетами;
  • - інші нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування.

Бюджетна політика є динамічним процесом, який постійно змінюється і коригується з урахуванням вимог часу. При цьому бюджетна політика повинна враховувати:

  • - вимоги об'єктивних економічних законів розвитку суспільства;
  • - конкретні історичні умови, закономірності та специфіку розвитку суспільства; - надбання попередніх етапів економічного розвитку, а також зарубіжний досвід;
  • - реальні політичні, економічні та фінансові можливості держави;
  • - комплексний підхід щодо розробки заходів, пов'язаних із вдосконаленням фінансових відносин;
  • - вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на відтворювальні процеси у суспільстві.

Значний вплив на бюджетну політику держави спричиняють зовнішні та внутрішні чинники. До зовнішніх можна віднести: залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, обміну технологіями; експортних можливостей самої держави; її інтеграції до світового економічного співтовариства. Серед внутрішніх факторів, які суттєво впливають на бюджетну політику, можна виділити: форму власності на засоби виробництва, структуру та стан розвитку економіки, соціальний склад та рівень добробуту населення, організацію грошового обігу, стабільність національної грошової одиниці тощо.

Держави з ринковою економікою, розвиненими демократичними засадами суспільного життя спрямовують свою бюджетну політику на створення сприятливих фінансових умов для розвитку пріоритетних галузей виробництва, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Напрями бюджетної політики у кожному конкретному випадку, в кожній окремо взятій державі у різні періоди можуть змінюватися.

Для України в умовах загострення демографічної ситуації, погіршення екологічного середовища на сучасному етапі її розвитку важливим є забезпечення достатності коштів для проведення витрат на фінансування заходів щодо соціального захисту багатодітних і малозабезпечених громадян, а також громадян, що потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, прискореного розвитку агропромислового комплексу, забезпечення конверсії військового комплексу тощо.

Особливістю бюджетної політики на сучасному етапі є формування бюджету за програмно-цільовим методом, що дозволило перейти від постатейного контролю за виконанням бюджету до контролю за досягненням кінцевого результату. Основні відмінності постатейного методу формування бюджету порівняно з програмно-цільовим наведено у таблиці 2.1.

Концептуальні засади програмно-цільового методу закладені в Концепції застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі, розробленій відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів від 14.09.2002 р. № 538-р.

Суть програмно-цільового методу полягає в тому, що всі видатки державного бюджету повинні здійснюватися за програмами, що мають конкретну мету, завдання та критерії їхньої оцінки. Особливістю методу є те, що процес формування бюджету починається із зосередження уваги спершу на результатах, яких необхідно досягти, а вже потім - на ресурсах, потрібних для досягнення заданих результатів.

Таблиця 2.1. Відмінності між постатейним підходом до формування бюджету та програмно-цільовим методом1

№ п/п

Постатейний підхід

Програмно-цільовий метод

1.

Бюджет затверджується у розрізі бюджетних функцій (за функціональною ознакою)

Бюджет затверджується за програмами та підпрограмами

2.

Бюджет формується за принципом -"утримання бюджетних організацій"

Принцип формування бюджету -"зосередженість на результатах"

3.

Планування бюджету лише на наступний бюджетний рік

Стратегічний підхід та планування бюджету на перспективу

4.

Відсутність належного обґрунтування видатків бюджету при його підготовці, аналізі та прийнятті відповідних рішень

Якісно новий підхід до обґрунтування бюджету, його аналізу та прийняття бюджетних рішень

5.

Нівелювання відповідальності при витрачанні бюджетних коштів

Посилення відповідальності при виконанні програм

6.

Непрозоре витрачання бюджетних коштів

Забезпечення прозорого витрачання бюджетних коштів

Характерними ознаками програмно-цільового методу є:

  • - зосередженість на результатах, які мають бути досягнуті внаслідок виконання програм;
  • - можливість оцінки наслідків бюджетних рішень у процесі їх прийняття;
  • - посилення відповідальності за витрачання бюджетних коштів;
  • - можливість проведення ґрунтовного аналізу витрат бюджетних коштів на основі показників результативності;
  • - забезпечення прозорості бюджетного процесу.

За допомогою програмно-цільового методу можна провести зіставлення обсягу фінансування бюджетної програми (витрат) із кінцевими результатами, що очікуються від її виконання. Відповідно до цього визначення, можна окреслити основні ознаки бюджетного процесу, що здійснюється з використанням положень програмно-цільового методу (табл. 2.2).

Використання програмно-цільового методу передбачає складання програмного бюджету, основними складовими елементами якого є:

Функція - більш широка програмна класифікація напрямів діяльності уряду на загальнодержавному рівні для досягнення заданих цілей.

Підфункція - складова загальнодержавної функції, яка описує сукупність програм.

Програма - систематизована сукупність напрямів діяльності, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонується і здійснюється розпорядником бюджетних коштів відповідно до наданих йому функцій.

Підпрограма - складова програми, спрямована на виконання частини програми. Може містити проекти або сукупність споріднених напрямів діяльності, чітко визначені завдання, що мають вимірюватися ключовими показниками результативності.

Таблиця 2.2. Принципи організації бюджетного процесу з використанням програмно-цільового методу

Принципи

Характеристика

середньострокове планування

для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку процес бюджетного планування не обмежується однорічною перспективою - бюджетні показники розраховуються на декілька наступних за плановим прогнозних років

зосередження на результатах

перенесення акценту з утримання наявної мережі бюджетних установ на результати їх діяльності. Забезпечення оптимального співвідношення бюджетних видатків із досягнутими результатами.

відповідальність

за кожним учасником бюджетного процесу закріплено повноваження щодо ефективного витрачання бюджетних коштів. Кожен учасник несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

прозорість бюджетного процесу

залучення _ громадськості до участі в бюджетному процесі шляхом підготовки та проведення громадських слухань з питань діяльності місцевого самоврядування та бюджету

Проект - сукупність напрямів діяльності у підпрограмі; містить інформацію про конкретну діяльність, що вимірюється в часі за допомогою детальних показників результативності. На рівні проекту складається калькуляція програми або визначаються статті видатків за економічною класифікацією.

Основна суть бюджетної програми має знайти своє втілення у її назві, яка має бути чітко сформульованою, лаконічною та зрозумілою для широкого загалу.

Найважливішим при формуванні бюджетних програм є визначення головної мети та завдань на поточний і наступні роки.

Мета бюджетної програми відображає законодавчо визначені цілі або загальний кінцевий результат, на досягнення якого спрямована бюджетна програма.

Завдання програми - конкретні цілі або результати, яких необхідно досягти в результаті виконання бюджетної програми упродовж бюджетного періоду і які можна оцінити за допомогою показників результативності.

Одним із елементів складання бюджетної програми є визначення напрямів діяльності як сукупності конкретних дій, що мають забезпечити досягнення мети в результаті виконання бюджетної програми.

Здійснення видатків на основі бюджетних програм передбачає визначення конкретних виконавців, які безпосередньо відповідають за виконання програм. Відповідальними виконавцями бюджетних програм можуть бути:

  • - головні розпорядники бюджетних коштів - за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується їх апаратом;
  • - розпорядники коштів нижчого рівня та одержувачі коштів державного бюджету, які виконують бюджетні програми в системі головного розпорядника коштів.

Відповідального виконавця визначає головний розпорядник за погодженням із фінансовим органом у процесі формування проекту державного бюджету на наступний рік.

Важливе значення для планування бюджетних програм має розробка показників результативності, що характеризують успішність виконання програми. Виділяють такі типи показників результативності:

  • - показники затрат або вхідних ресурсів - визначають обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми (наприклад, кількість штатних одиниць, кількість установ тощо);
  • - показники обсягу робіт - показують обсяг робіт, який має бути виконаний у процесі реалізації програми (наприклад, довжина трубопроводу, який планується спорудити, кількість хворих, який передбачається обслужити);
  • - показники продукту (обсяг виконаних робіт) - використовуються для оцінки досягнення поставлених цілей. Показниками продукту, зокрема, є кількість споживачів товарів (робіт, послуг) вироблених у процесі виконання бюджетної програми (наприклад, кількість підготовлених спеціалістів, вилікуваних хворих, відвідувачів бібліотек, музеїв тощо);
  • - показники ефективності (рентабельності) - визначаються як відношення кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до їх вартості. Ці показники визначають вартість (у грошах або робочих годинах) одиниці продукції, витрати ресурсів на одиницю показника продукту (наприклад, кількість студентів на одного викладача, вартість підготовки одного студента);
  • - показники якості (або отримані ефекти від виконання програми) - відображають ступінь якості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг). Вони показують користь від здійснення заходів бюджетної програми (наприклад, зниження захворюваності на туберкульоз на 2% порівняно з минулим періодом).

Застосування показників результативності дає змогу чітко бачити віддачу від використаних бюджетних коштів, співвідношення досягнутих результатів і витрат; підтвердити необхідність бюджетних програм та їх відповідність поставленій меті, а також порівнювати результати виконання аналогічних програм у динаміці за роками в розрізі головних розпорядників, що, зрештою, дозволить відбирати найефективніші бюджетні програми при розподілі обмежених бюджетних ресурсів.

Бюджетні програми, що довели свою успішність можуть розраховувати на більші бюджетні призначення у наступні бюджетні періоди. Це створює стимули до більш ефективного та гнучкого управління програмами. Структура програмного бюджету наведена на рисунку 2.2.

Невід'ємним компонентом формування бюджету є аналіз бюджетних програм. Він проводиться з метою покращення процесу прийняття рішень та розподілу бюджетних ресурсів шляхом надання відповідної інформації про наслідки здійснюваної політики та впровадження бюджетних програм.

Важливим фактором для формування показників проекту бюджету на наступний рік є аналіз і оцінка виконання бюджету. Аналізуючи надходження до доходної частини бюджету, а також здійснення видатків на затверджені програми, можна відстежувати основні тенденції виконання запланованих показників щодо обсягів доходів і видатків у бюджеті поточного року.

Структура коду класифікації по програмному бюджету

Рис. 2.2. Структура коду класифікації по програмному бюджету

У процесі аналізу визначають перелік проблемних питань, що їх бюджетний фахівець повинен дослідити при розгляді програм та напрямів діяльності. Комбінація та доцільність питань залежать від специфіки кожної окремої бюджетної програми. Кінцевим результатом аналізу є низка рекомендацій щодо обсягу видатків на виконання програми або управління програмою. Вони можуть надаватися у формі аналітичного огляду бюджету разом із супровідними матеріалами, такими як таблиці вартості програми у довгостроковому вимірі та рекомендації.

Таким чином, програмно-цільовий метод є доволі перспективним методом бюджетування, поширеним у розвинутих державах, який дає можливість більш раціонально та ефективно управляти бюджетними ресурсами й приймати виважені рішення щодо використання бюджетних коштів.

Запорукою успіху бюджетної політики є її прозорість, відкритість і зрозумілість як для органів державної влади і місцевого самоврядування, так і для населення держави, її публічна підтримка. Лише за умови чітко налагодженої централізованої координації державної бюджетної політики на всіх рівнях можна досягти збалансованості фінансових ресурсів й ефективно управляти ними, здійснюючи поточний контроль за дотриманням фінансової дисципліни.

У кінцевому результаті бюджетна політика, яка опирається на об'єктивні економічні закони суспільного розвитку, враховує конкретні історичні умови, закономірності та специфіку розвитку суспільства, реальні політичні, економічні та фінансові можливості держави, призведе до економічного зростання на засадах соціальної справедливості, підвищення фінансової стійкості і незалежності держави. Цього можна досягти шляхом забезпечення допустимого рівня дефіциту бюджету, стабілізації національної грошової одиниці, подолання інфляційних процесів, зменшення зовнішнього та внутрішнього державних боргів, ефективного управління міжбюджетними відносинами.

Бюджетна політика держави буде дієвою, якщо вона опиратиметься на добре організоване бюджетне планування та прогнозування.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші