Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

На які групи поділяв Дж. Коммонс "угоди" суспільства?

Всі "угоди" в суспільстві Коммонс поділив на три групи: ринкові, адміністративні й розподільчі. Перші з них, як він міркував, включають п'ять учасників: покупця і продавця, потенційного покупця і потенційного продавця, а також суд, який визначає "правила гри" і налаштований на примирення сторін. Другі - це "угоди" між керівниками і підлеглими, а треті - це рішення правлінь корпорацій, оподаткування, бюджети і регулювання цін. Шляхом юридичного регулювання "угод" усуваються суперечності ринкової економіки. А причини загострення соціальних суперечностей, на думку Коммонса, приховані в недоліках механізму юридичного регулювання конфліктів.

Хто був засновником емпіричного інституціоналізму, і які були його погляди?

Засновником емпіричного, або кон'юнктурно-статистичного, інституціоналізму став Уеслі Клер Мітчелл (1874- 1948). В основній праці "Економічні цикли" (1913 р., розширене перевидання у 1927 р.) Мітчелл намагався використати статистику для обґрунтування справедливості основних положень інституціоналізму, поєднуючи її з теорією американського філософа-прагматика Дж. Дьюї.

Особистий внесок Мітчелла в інституціональну теорію полягає: по-перше, у з'ясуванні впливу на економічні фактори (в категоріях грошового обігу, кредиту, фінансів тощо) неекономічних чинників - психології поведінки та інших засобів визначення закономірностей у кон'юнктурних коливаннях цих показників на ґрунті застосування широкого масиву статистичних даних щодо фактичних матеріалів у математичний обробці; по-друге, в спробі обґрунтування концепції безкризового економічного циклу за допомогою різних варіантів державного втручання в економіку.

Інституціоналізм Мітчелла не мав критичної спрямованості. Його вабив "голий" емпіризм, який багато в чому сприяв втраті інституціоналізмом тієї популярності, якої він набув завдяки Т. Веблену і Дж. Коммонсу. Однак заради справедливості слід підкреслити, що це сталось ще й внаслідок появи кейнсіанства - економічного вчення Дж. М. Кейнса, яке вийшло на передові позиції в економічній науці, надаючи конкретні рекомендації щодо оздоровлення ринкової економіки. Інституціоналізм на певний час (до 60-х років) відійшов у тінь.

У чому полягає основна ідея праці У. Мітчелла "Економічні цикли: Проблема і її постановка"?

Обробивши величезний статистичний матеріал, американський економіст Уеслі Мітчелл (1874-1948) дійшов висновку, що не слід шукати загальні причини виникнення циклічних криз. Кожна криза має специфіку, свої причини. Економічні цикли (криза - складовий елемент, одна з фаз циклу) розгортаються під впливом багатьох сил та різноманітних факторів, що переплітаються і, як правило, взаємопосилюють один одного.

Висновок Мітчелла: економічні цикли становлять багатофакторний процес. Кожен з них унікальний і потребує окремого пояснення. Визначальну роль у формуванні циклу Мітчелл відводить цінам, курсам цінних паперів, процесам, що відбуваються у сфері обігу.

Аналізу грошової системи, кредиту Мітчелл приділяв особливу увагу. Він називав гроші двигуном економічного життя і вважав, що поряд з мистецтвом "робити" гроші варто опанувати мистецтво їх витрачати (Мітчелл - автор трактату "Відсталість у мистецтві витрачати гроші").

Завдання, вирішення якого прагнув знайти Мітчелл, полягало в тому, щоб, по-перше, прогнозувати кон'юнктуру (протягом чверті століття він відігравав визначальну роль у Національному бюро економічних досліджень); по-друге, визначити інструменти, здатні послабити циклічні коливання.

Мітчелл - автор концепції "випередження" і "запізнювання". Він зробив практичні висновки з нерівномірності динаміки оптових і роздрібних цін, руху цін і заробітної плати. Економісти, які критикували Мітчелла за недооцінку теорії, підкреслювали велику значущість його висновків і кількісного методу.

За словами В. Леонтьєва, У. Мітчеллу, його учням і послідовникам США зобов'язані великомасштабним розгортанням описової економічної статистики, без якої не тільки сучасна економічна наука, а й багато сучасних економічних установ не могли б досягти сучасного рівня розвитку.

Підходи до обчислення національного продукту були по справедливості оцінені фахівцями, що продовжували роботу в цьому напрямку. Мітчеллівський аналіз інвестицій і циклу передбачив подальші розробки і висновки теоретиків.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші