Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Виникнення кейнсіанства. Теоретична система Дж.М. Кейнса

Економічна криза 1929-1933 рр. показала, що в умовах монополізації економіки ринковий механізм неспроможний самостійно, без державного втручання, забезпечити систему стійкої рівноваги економіки. Неокласична економічна теорія, що обґрунтовувала автоматичний характер дії механізму ринкової економіки, як з'ясувалося, була нездатна вирішити економічні проблеми реального життя. Виникла необхідність нового підходу до пояснення суті економічних процесів, зокрема в умовах кризової та депресивної економіки, розробки нової концепції економічної політики держави. Це завдання виконала економічна теорія Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946) - видатного англійського вченого-економіста, політичного і громадського діяча.

У працях 20-х - початку 30-х років XX ст. "Трактат про ймовірність" (1921), "Трактат про грошову реформу" (1923), "Економічні наслідки містера Черчілля" (1925), "Кінець вільного підприємництва" (1926), "Трактат про гроші" (1930) Дж.М. Кейнс досліджував: а) проблеми грошової політики: розглядав гроші як активний фактор економічного процесу, доцільність незалежно від золотого стандарту контролю грошової емісії центральним банком для розширення або зменшення банківського кредиту через зміну норми процентної ставки, висловив ідею заміни золотого стандарту регульованою валютою; б) причини макроекономічної нерівноваги через відсутність автоматичного механізму перетворення заощаджень в інвестиції; в) роль держави у монетарній сфері та на ринку праці. Погляди Дж.М. Кейнса на початку 1930-х років викликали наукову дискусію в академічних колах. Представник неоавстрійської школи

Ф.А. Хайєк критикував ідеї Дж.М. Кейнса як такі, що підривають віру в ефективність ринкової економіки.

Головна праця Дж.М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936) завершила формування основних положень його економічного вчення. У 1937 р. він опублікував статтю "Загальна теорія зайнятості", в якій дав стислий узагальнений виклад своєї теорії, пояснив положення, які викликали найбільшу дискусію, акцентував увагу на основних теоретико-методологічних засадах власного наукового підходу.

Кейнсіанська революція

Економічне вчення Дж.М. Кейнса здійснило революційний переворот в економічній науці, зокрема:

  • o спростовано цілий ряд аксіом, що тривалий час панували в класичній теорії1, яка, на думку вченого, розглядає економічну ситуацію, що є лише окремим випадком можливих станів рівноваги, і не пояснює існуюче економічне суспільство;
  • o розширено предмет економічної теорії дослідженнями на макроекономічному рівні;
  • o вдосконалено методи економічного дослідження;
  • o визнано відсутність механізму автоматичного регулювання ринкової економіки, її нездатність забезпечити повну зайнятість, а також справедливий розподіл багатства і доходів, "необхідність створення централізованого контролю щодо питань, які в основному передані приватній ініціативі"2. Рекомендації вченого впродовж другої половини 1930-х років були теоретичним підґрунтям економічної політики більшості урядів розвинутих країн.

Праця Дж.М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" завершила формування макроекономіки як самостійної складової економічної теорії. За вченим утвердився статус одного з лідерів економічної науки.

Предмет економічної теорії Дж.М. Кейнса

У праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" вчений визначив завданням і предметом дослідження створення на противагу класичній теорії вартості й виробництва, що вивчала розподіл даного обсягу зайнятих ресурсів між різними сферами, нової загальної теорії, метою аналізу якої є фактори, що визначають величину і дійсну зайнятість наявних ресурсів, у цьому контексті - проблема зайнятості робочої сили3. Необхідність розгляду цих питань загострилася в умовах кризи (1929-1933 рр.) та наступного депресивного стану економіки з надлишком ресурсів (високий рівень безробіття, невикористані виробничі потужності, перевиробництво товарів тощо).

В економічній літературі головну ідею вчення Дж.М. Кейнса оцінюють як тезу про недосконалість, нерівноваженість і відсутність внутрішніх механізмів саморегулювання системи ринкових економічних відносин, досягнення максимально можливої зайнятості та економічного зростання через активне втручання держави в економіку. Досліджувалася макроекономічна система в цілому, властиві їй функціональні взаємозв'язки та економічні закономірності, внутрішні механізми макроекономічної нестабільності та економічного зростання.

У методологічному плані новаторство економічного вчення Дж.М. Кейнса виявилося в такому:

  • o макроекономічний підхід до вивчення економічних процесів, використання таких агрегованих (узагальнювальних) показників, як сукупний попит, сукупна пропозиція, сукупні споживчі витрати, сукупні заощадження та інвестиції, загальний рівень зайнятості, національний дохід та ін.;
  • o відмова від структуроутворювальних принципів неокласичної теорії: автоматичного досягнення рівноваги ринковою економікою, економічного лібералізму, раціональної поведінки "економічної людини" тощо і визнання необхідності державного регулювання економіки. Вивчення факторів макроекономічної нестабільності та невизначеності переважно короткострокових ринкових коливань;
  • o обґрунтування "ефективного попиту" - потенційно можливого і стимульованого державою сукупного попиту. Дж.М. Кейнс першим звернув увагу на той факт, що рівень національного доходу та загальний рівень зайнятості визначаються "ефективним сукупним попитом" і пов'язані з проблемами реалізації суспільного продукту;
  • o повернення до причинно-наслідкового (каузального) методу аналізу, поділ усіх економічних явищ на три групи: 1) "вихідні, первинні величини", що приймаються як постійні (кількість праці, рівень технології, кваліфікації, ступінь конкуренції, соціальна структура суспільства і т. ін.); 2) "незалежні змінні", побудовані на основі психологічних чинників (схильність до споживання та заощадження, перевага ліквідності, гранична ефективність капіталу), що утворюють функціональну основу моделі Кейнса і є інструментами, за допомогою яких забезпечується функціонування ринкової економіки; 3) "залежні змінні" (рівень зайнятості, національний дохід), що характеризують стан економіки;
  • o врахування впливу на економічні процеси позаекономічних чинників - психології людей і держави, використання таких понять, як основний психологічний закон, психологічні основи функціонування споживання, заощаджень, надання переваги ліквідності;
  • o використання методів граничного та функціонального аналізу, економіко-математичного моделювання як наслідок перетворення методології маржиналізму на загальнотеоретичний інструмент економічного аналізу. Вчення Дж.М. Кейнса вважається складовою маржинального напряму економічної науки.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші