Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківські операції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Аналіз витрат і собівартості продукції (робіт, послуг) металургійного підприємства

Класифікація поточних витрат підприємства, мета та завдання їхнього аналізу

Важливе значення в економічному аналізі приділяється дослідженню поточних витрат підприємства та собівартості продукції, оскільки вони є узагальнюючими показниками діяльності й безпосередньо впливають на фінансові результати роботи підприємства. Для аналізу поточних витрат металургійного підприємства використовується їхня класифікація (рисунок 10.1).

Класифікація поточних витрат металургійного підприємства

Як видно з рисунку 10.1, відмінністю класифікації поточних витрат в умовах металургійного підприємства є включення до їхнього складу витрат:

- на переділ (витрати, які пов'язані з перетворенням сировини та матеріалів у напівфабрикат або готову металопродукцію); їхня величина відображає оцінку технологічного стану підприємства;

- майбутніх періодів (витрати на впровадження та освоєння нової продукції); включення цих витрат металургійного підприємства до поточних обгрунтовано особливостями металургійного виробництва - його складністю, великими каггітало-, матеріало-, паливо- та енергоємністю.

У ринкових умовах споживча вартість металопродукції підприємства є результатом усіх господарчих процесів: постачання, виробництва і збуту, кожному з яких притаманні певні види витрат. Тому, окрім виробничих витрат, які є результатом процесу виробництва, необхідно аналізувати і невиробничі витрати, які пов'язані з процесами постачання сировини і матеріалів для виробництва, збуту металопродукції і загальним управлінням діяльністю підрозділів підприємства. При цьому невиробничі витрати нерідко займають значно більшу частку в сукупних витратах підприємства, ніж виробничі.

Невиробничі витрати (управлінські, збутові та ін.) включають різнорідні елементи, мають стохастичний характер, їм притаманні нечіткість причин-но-наслідкових зв'язків, наявність комплексних статей та ін., що ускладнює їхню деталізовану діагностичну оцінку. Цей недолік можливо подолати шляхом поліпшення організації управлінського обліку за усіма видами діяльності.

Мета економічного аналізу витрат - удосконалення їхньої структури та оптимізація їхнього рівня для поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства. Комплекс аналітичних завдань економічного аналізу витрат надано на рисунку 10.2.

Аналіз витрат здійснюється за відхиленнями від плану та від рівня попередніх періодів. Якщо на підприємстві є відповідні умови, то аналіз витрат можна проводити також і за центрами відповідальності, зокрема за центрами витрат. _

Послідовність оцінки витрат в економічному аналізі

Система показників оцінки поточних витрат підприємства та їхніх факторів

Застосування різних показників для аналізу поточних витрат дозволяє найчіткіше й диференційовано здійснювати, враховуючи специфічні особливості металургійного виробництва, контроль за виконанням показників плану зі собівартості металопродукції, об'єктивно досліджувати тенденції усієї суми витрат та їхніх окремих видів.

Склад системи показників поточних витрат наступний.

Оскільки продукція та роботи промислового характеру металургійного підприємства мають різнорідний характер, для аналізу поточних витрат використовуються узагальнюючі показники. Одним з таких показників, за допомогою якого встановлюються планові завдання з рівня витрат на виробництво і який використовується для оцінки виконання плану із собівартості продукції в цілому по підприємству, цеху і кожному металургійному переділу, є показник витрат на 1 гривню товарної продукції (грн./грн.). У перспективних і поточних планах підприємств передбачають встановлення планових завдань із собівартості продукції у вигляді граничного рівня витрат (у копійках) на 1 гривню товарної продукції. Граничний рівень витрат тп, коп./грн.) є відношенням планової собівартості товарної продукції (Стп, грн.), яку передбачається випустити в планованому періоді, до вартості цієї продукції в оптових цінах підприємства (777, грн.):

Втп = (Стп : 777) o 100.(0.1)

Наприклад, граничний рівень витрат на 1 грн. товарної продукції при її вартості в 405000 тис. грн. і витратах на її виробництво 315000 тис. грн. складає (315000 : 405000) х 100 = 77,78 коп./грн.

Перевагами цього показника є великі аналітичні можливості: відсутня потреба приведення до зіставного виду при аналізі динаміки; існує можливість використання для рейтингової оцінки підприємств різної спеціалізації, розміру, виробничої структури та ін. у галузі та в економічному регіоні; існує можливість одночасної оцінки не тільки витрат, а й фінансових результатів. У наведеному прикладі виробництво товарної продукції є прибутковим, оскільки прибуток складає 100 - 77,78= = 22,22 коп./грн., та ефективним - рентабельність продукції становить 22,22:77,78x100 =28,57%.

У стратегічному аналізі разом із загальним рівнем всіх витрат підприємства визначають граничний рівень (ліміт) матеріальних витрат на виробництво продукції мз, коп./грн.). Цей показник характеризує відношення вартості матеріальних витрат (МЗ, грн.) на сировину; основні, додаткові (флюси) та допоміжні (електродна, горнова маси та ін.) матеріали, комплектуючі вироби й напівфабрикати, паливо, енергію до вартості товарної продукції:

Вмз = (МЗ : ТП) o 100.(10.2)

Внаслідок дефіцитності багатьох видів ресурсів, зниження їхньої природної якості, утруднення видобутку при збільшенні глибини залягання та ускладненні процесів збагачення руд, відбувається процес збільшення вартості сировини та матеріалів, які використовуються у металургії. Це викликає необхідність приділення великої уваги до раціонального використання ресурсів, зниження матеріаломісткості металопродукції завдяки впровадженню ресурсозберігаючих технологій.

Собівартість одиниці продукції - це поточні або експлуатаційні витрати підприємства у розрахунку на одиницю продукції, що виражені в грошовій формі. Для визначення планового та фактичного рівнів собівартості продукції складаються калькуляції собівартості одиниці продукції даного виду (1т металопродукції, 1000 м3 кисню та ін.). Калькуляція собівартості продукції містить деталізацію витрат на виробництво за статтями калькуляції і є конфіденційною аналітичною інформацією металургійного підприємства.

На металургійних підприємствах планування, облік і аналіз виробничих витрат здійснюються за:

- граничним методом, тобто калькуляції собівартості складаються в цілому по цеху і охоплюють витрати на виробництво всієї продукції, запланованої до виробництва в цеху в даний період;

- видами продукції (сортові калькуляції), що складаються окремо для кожного виду продукції, яка виробляється.

Планові та звітні калькуляції собівартості продукції складаються на кожний металургійний переділ і, таким чином, охоплюють усі стадії її виробництва. Використання сортових калькуляцій собівартості має велике значення в плануванні та аналізі, оскільки дозволяє розкрити внутрішньовиробничі резерви, перейняти й розповсюдити досвід передових підприємств, здійснювати контроль над витратами на виробництво продукції.

Собівартість товарної продукції (у грн. або тис. грн.) представляє сумарні витрати на виробництво загального обсягу всіх видів продукції, робіт і послуг промислового характеру. Плановий рівень цього показника по підприємству розраховується, виходячи з вартості товарної продукції за планом і встановленого підприємством граничного рівня витрат на 1 грн. товарної продукції.

Плановий і фактичний кошториси витрат на виробництво складаються для визначення витрат на виробництво за елементами. У цих кошторисах відображаються усі матеріальні, трудові та грошові витрати підприємства (цеху) для здійснення його виробничо-господарської діяльності. Ці витрати групуються за економічним змістом, тобто незалежно від їхнього виробничого призначення та місця, де вони мали місце. На підставі кошторису витрат на виробництво визначається узагальнений середній показник - собівартість 1 т металопродукції (напівфабрикату), що використовується в міжзаводському порівняльному аналізі на мезорівні.

Аналіз кошторису витрат на виробництво проводиться в статиці (за поточний період) та динаміці. При цьому оцінюється структура витрат, аналізується вплив кожного виду витрат на сукупні витрати. Приклад такого аналізу наведений у таблиці 10.1.

Таблиця 10.1

АНАЛІЗ КОШТОРИСУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО

Статті витрат

Попередній період

Поточний період

сума, млн. грн.

питома вага, %

сума, млн.грн.

питома вага, %

1. Сировина та основні матеріали за вирахуванням відходів

97,29

47,0

116,80

39,2

2. Покупні вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру

3,52

1,7

3,66

1,2

3. Додаткові та допоміжні матеріали

8,49

4,1

12,90

4,3

4. Паливо

25,67

12,4

42,00

14,1

5. Енергія

44,09

21,3

80,29

26,9

Разом матеріальних витрат

179,06

86,5

255,65

85,7

6. Заробітна плата

5,59

2,7

14,78

5,0

7. Відрахування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування

2,07

1,0

5,62

1,9

8. Амортизація основних засобів та нематеріальних активів

14,27

6,9

18,23

6,1

9. Нетоварні послуги

4,14

2,0

1,49

0,5

10. Змінення залишків витрат майбутніх періодів

0,83

0,4

1,19

0,4

11. Інші витрати

1,04

0,5

1,04

0,4

Разом витрат на виробництво

207,00

100,0

298,00

100,0

Як видно з таблиці 10.1, домінують витрати на: сировину та матеріали, їхня питома вага становить 39,2-47,0%; паливно-енергетичні ресурси (12,4-14,1%). Головним резервом зменшення цих витрат, як відмічалося раніше, є впровадження ресурсозберігаючих технологій та удосконалення системи мотивації персоналу на підприємстві.

Структура витрат на металургійний переділ визначається та аналізується в динаміці за аналогічною методикою.

Дані про витрати кожного виду матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, які отримані в результаті проведеного аналізу, є основою для встановлення ліміту матеріальних витрат й оцінки його дотримання.

Завдання зі зниження собівартості порівнянної товарної продукції є внутрішнім показником, який встановлюється у відсотках до собівартості товарної продукції у попередньому періоді.

Вплив техніко-економічних показників-факторів на рівень витрат визначається на основі: досягнутого рівня виконання завдань у попередні періоди часу; планів з виробництва продукції, праці, матеріально-технічного постачання; розрахунків економічної ефективності заходів, що передбачаються в планах технічного розвитку та удосконалення виробництва, впровадження нових техніки, технології й організації виробництва, поліпшення якості металопродукції та ін.

При аналізі й плануванні зниження собівартості продукції оцінюється вплив на її величину техніко-економічних факторів за такими групами: технічний рівень виробництва; організація виробництва і праці; структура та обсяг виробництва продукції; ефективність використання природних ресурсів; зовнішні фактори (попит, ціни, інфляція).

До факторів технічного рівня виробництва належать: рівень діючих техніки й технології; рівень механізації та автоматизації виробничих процесів; якість сировини та основних матеріалів; ступінь використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії; якість металопродукції. Економія від покращання технічного рівня виробництва (ЕКт1, грн.) розраховується за кожним елементом кошторису витрат на виробництво (або калькуляції собівартості продукції) за формулою:

ЕЮП1 = (Во - В) o 0,1, (10.3)

де Во, В1 - витрати на одиницю продукції сировини, матеріалів, палива, енергії та ін., що випускається, до і після впровадження заходів, грн./т, грн./шт.;

01 - обсяг випуску продукції, що отриманий внаслідок упровадження заходів, т, шт.

До факторів організації виробництва і праці належать: рівень організації та обслуговування виробництва; рівень управління виробництвом і величина витрат на управління; рівень матеріально-технічного постачання; рівень організації праці й її продуктивності. У даному випадку розраховується економія від вивільнення чисельності працівників (тобто економія фонду заробітної плати з нарахуваннями до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування (ЕКч2, грн.)):

ЕКч2 = 3 -12еКсф, (10.4)

де 3 - середньомісячна заробітна плата, грн.;

Че - число працівників, що звільняються, осіб;

Ксф - коефіцієнт, який враховує відрахування від фонду зарплати до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, част. од.

До факторів структури та обсягу виробництва продукції належать: обсяг виробництва та питома вага умовно-постійних витрат. Зниження собівартості продукції за рахунок збільшення обсягу виробництва (ЕКо3, грн.) розраховується за формулою:

ЕКо з = Вь o аь o (+ЛЄА (10.5)

де ВН - витрати на переділ Н (у металургії загальні для усіх марок сталі, сплавів або профілерозмірів прокату) або заробітна плата основних робітників у витратах по переділу для даної марки сталі, сплаву, про-філерозміру прокату, грн./т.;

аН - частка умовно-постійних витрат у витратах на переділ Н, част.од.;

+ЛС> - зміна обсягу виробництва металопродукції або сплаву, т.

До факторів ефективності використання природних ресурсів належать: структура та якість сировини, основних матеріалів (вміст заліза, марганцю в руді та ін.); рівень вилучення металу та інших корисних побіжних компонентів із сировини, що переробляється, та ін.

Зміна собівартості в результаті зміни вмісту корисного компонента (заліза або марганцю в руді та ін.) в сировині (ЕК41, грн.) розраховується за формулою:

ЕК41 = & o ~ Ш0} oИ0 -У30, (10.6)

4.1 100-100 0

де ()с - запланований обсяг переробки сировини, т;

т0 та т1 - вміст корисного компонента в сировині відповідно в базовому та звітному періодах, %;

И0 - відсоток вилучення корисного компонента з сировини в базовому періоді, %;

У30 -умовно-змінні витрати в собівартості 1 т корисного компонента в сировині в базовому періоді, грн./т.

Зміна собівартості в результаті підвищення рівня вилучення корисного компонента з сировини (ЕК42, грн.):

= де oт1 o(^ - и0) (10.7)

100o100 0

де И'] - відсоток вилучення корисного компонента з сировини після впровадження заходів плану, %.

У групі зовнішніх техніко-економічних факторів досліджується вплив зміни таких показників-факторів, як: ціни на сировину, паливо, енергію; тарифи на перевезення та нетоварні послуги; норми амортизаційних відрахувань; умови оплати праці та ін. Наприклад, зміну собівартості продукції за рахунок зміни оптових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію та ін. (ЕКц5, грн.) розраховують за формулою:

Шщ =£(ДЬ. -Ц0г)■ <2и КВі, (10.8)

де І - число видів продукції;

Цоі та Ци - ціна на сировину, матеріали, паливо, енергію та ін. відповідно за планом і звітом необхідних для випуску /'-го виду продукції, грн./т або грн./шт.;

<2п - звітний обсяг випуску /'-го виду металопродукції, т або шт.;

КВІ - норма витрати сировини, матеріалів, палива, енергії на одиницю /'-го виду металопродукції, т/т, кВтт/т або т/шт., кВтт/шт. та ін.

Наведена система показників використовується як в аналізі, так і при плануванні витрат.

Для дослідження витрат підприємства в зовнішньому економічному аналізі використовуються показники, які містяться в формі № 2 "3віт про фінансові результати". Зовнішніми аналітиками витрати підприємства класифікуються та аналізуються за двома угрупуваннями:

- за цільовою спрямованістю виділяються показники: собівартість реалізованої продукції; управлінські витрати; витрати на збут продукції; інші операційні витрати; фінансові витрати;

- за економічним змістом (або за елементами матеріального виробництва) виділяються показники: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Аналізуються суми витрат, їхні динаміка, структура та тенденції порівняно зі структурою витрат у конкурентів підприємства та із середніми по галузі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси