Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow РПС arrow Теорія економіки регіонів
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Оцінка факторів розвитку регіону

Регіон як територіальна соціально-економічна система (ТСЕС) передбачає дослідження наступних основних факторів розвитку: 1) оцінка географічного положення; 2) оцінка природно-ресурсного потенціалу; 3) оцінка демографічного (трудоресурсного) потенціалу; 4) оцінка виробничих факторів розвитку; 5) оцінка соціальних факторів розвитку.

Оцінка географічного положення

Географічне положення — найважливіша категорія регіональної економіки — показує відношення досліджуваного об'єкта до інших, які розташовані на земній поверхні поза його межами, але впливають на його розвиток [6].

При вивченні економіки регіону важливо насамперед визначити його економіко-географічне положення (ЕГП), тобто відношення до того, що знаходиться за його межами й впливає на економічну ситуацію (ринки збуту, торговельні шляхи, великі промислові й торгові центри тощо). ЕГП не є стабільним і може змінюватися з часом, у той або інший бік, тому одне Із завдань регіональної економіки — відслідковувати ці зміни.

Значний внесок до теорії економіко-географічного положення зробив російський економіко-географ М. М. Баранський, який ще в 1939 р. присвятив цьому поняттю програмну статтю в журналі "География в школе". Слідом за цією й іншими його роботами ЕГП стали підрозділяти за масштабом (або територіальним охопленням зв'язків) на мікро-, мезо- і макроположення, а в просторовому аспекті — на центральне, периферійне, сусідське, приморське.

М.М.Баранський розглядав насамперед інтегральне ЕГП, але воно складається з окремих компонентів або часткових ЕГП, головним з яких є транспортно-географічне положення. Інший російський економіко-географ І.М. Маєргойз у компонентному ЕГП, крім транспортно-географічного положення, запропонував виділяти:

  • 1) промислово-географічне положення (щодо джерел енергії, центрів обробної промисловості й науково-технічних баз);
  • 2) агрогеографічне положення (щодо продовольчих баз і центрів споживання сільськогосподарської продукції);
  • 3) ринкове положення (щодо ринків збуту товарів);
  • 4) демогеографічне положення (щодо трудових ресурсів і науково-технічних кадрів);
  • 5) рекреаційно-географічні положення (щодо центрів рекреації) [15]. В умовах ринкової економіки критеріями оцінки економіко-географічного положення (ЕГП) є:
  • 1) корисність (рентабельність) — за мінімумом витрат на підприємницьку діяльність порівняно з витратами в інших регіонах;
  • 2) потенційність — перспективи підприємництва;
  • 3) ринкова позиція — наявність умов створення й підтримки тривалих конкурентних переваг [19,с. 15].

При вивченні окремих держав як регіонів потрібно знати їхнє геополітичне положення, тобто відношення до інших держав, які впливають на їхній розвиток, місце у світовому співтоваристві й у системі міжнародних зв'язків. Геополітичне положення відповідно до внутрішньої структури геополітики може включати наступні елементи:

  • 1) топополітичне положення — положення держави у світі, її місце в міжнародних політичних і економічних зв'язках;
  • 2) морфополітичне положення — положення щодо державних кордонів, найближчого оточення держави, яке сприяє або перешкоджає політико-економічним зв'язкам з іншими державами;
  • 3) фізиполітичне положення — місце природних умов і ресурсів країни серед природних багатств інших держав [17]

Кількісним методом оцінки географічного положення регіону є розрахунок коефіцієнтів ієрархічності. Його суть полягає в тому, що доступність будь-якого регіону (населеного пункту, району, області, країни, групи країн) щодо інших оцінюється в умовних одиницях — топологічних відстанях. Наприклад, доступність до регіонів, які безпосередньо межують із досліджуваним, дорівнює 1, доступність до регіонів, які лежать за ними, — 2, 3 і т.д. Підсумовування топологічних відстаней дозволяє виявити ринки, які розміщаються в даній системі найбільш зручно відносно інших, а також її центру. Розрахунки здійснюються за формулою [21,с. 15]:

де К — коефіцієнт ієрархічності положення території даного регіону відносно центру;

Li — сума топологічних відстаней від даного до всіх інших регіонів;

Limin — мінімальна сума топологічних відстаней (для регіону, який займає центральне положення в даній системі).

Чим менше коефіцієнт ієрархічності, тим вигідніше географічне положення.

Так, аналіз за допомогою даного методу географічного положення України дозволяє зробити наступні висновки [21, с 35-39]:

  • 1.У межах макрорегіону, який включає всі європейські країни, а також Казахстан, Середню Азію, Закавказзя, Туреччину, країни Близького Сходу й Північної Африки, Україна характеризується одним з найкращих коефіцієнтів ієрархічності (К=1,11). Аналогічне значення мають ще дві держави — Німеччина й Франція. Краще показники лише в Росії (К=1,0) і Туреччини (К=4,05).
  • 2.У межах власне європейського регіону коефіцієнт ієрархічності України також досить низький (К=1,05), хоча небагато поступається цьому показнику для Німеччини, Франції й Польщі (К=1,0).

Отже, географічне положення регіону це його специфікатор, що показує його особливості порівняно з іншими й місце серед них.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>