Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Обґрунтуйте концепцію еластичного попиту А. Маршалла

Розвиваючи теорію "ціни попиту", Маршалл висунув концепцію "еластичності попиту".

Він поставив попит на певний товар у функціональну залежність від трьох факторів - граничної корисності, ринкової ціни і грошового доходу, який використовується на споживання. Особливе місце автор "Принципів економікс" відводив першому з них. Гранична корисність дорівнює тій максимальній ціні, яку покупець ще згоден заплатити за визначений товар, тому вона стає верхньою межею коливань ринкової ціни. Услід за О. Бем-Баверком, А. Маршалл стверджував, що максимальна ціна попиту" є незалежною від ринку і визначається лише потребою в товарі та його запасом.

Під дією кожного зі згаданих факторів попит змінюється із певною еластичністю. Під "еластичністю попиту" Маршалл розумів функціональну залежність зміни обсягу попиту під впливом зміни граничної корисності та ринкової ціни товару й доходу його споживача. Зокрема, зміною ціни визначається цінова еластичність попиту. Видатний економіст вважав, що "ступінь еластичності (або швидкості реакції) попиту на ринку залежить від того, якою мірою його обсяг зростає за певного зниження ціни або скорочується за певного підвищення ціни".

Маршалл розрізняв еластичний і нееластичний попит. Попит буде еластичним, коли він змінюється більшою мірою, ніж ціна, яка зумовила зміну попиту, і буде нееластичним, якщо змінюватиметься меншою мірою, ніж ціна. Найменш еластичним, на думку англійського економіста, є попит на товари першої потреби (воду, сіль, хліб, картоплю, цукор тощо). При цьому еластичність попиту висока за високих цін і значна за середніх; вона зменшується при зниженні цін і поступово зникає, коли падіння цін заходить так далеко, що досягається рівень повного насичення цієї потреби.

Розкрийте зміст теорії доходів А. Маршалла

У традиціях маржиналізму Маршалл розглядав робітника як раціонального суб'єкта, який оцінює свою участь у виробництві крізь призму дохідності й втрат. Якщо витрати праці вважати втратами робітника, що вимірюються суб'єктивною оцінкою тягаря праці, то заробітна плата є доходом, який залежить від цієї оцінки і призначений для грошової компенсації негативних емоцій робітника.

Відповідно розглядалась і поведінка власника грошового капіталу. Передбачалось, що він може негайно витратити капітал на особисте споживання, керуючись власними уявленнями про його граничну корисність, або, за виразом Маршалла, "відкласти задоволення його споживання", спрямувавши капітал у виробництво або віддавши його в позику під відсоток. Ставка відсотка також залежить від суб'єктивних оцінок власника капіталу, від того, чи визнає він інший варіант вигіднішим для себе.

За цими уявленнями, підприємницький дохід розпадається на дві частини - перша розглядається як компенсація витрат підприємницької діяльності, а друга має вигляд плати за ризик, пов'язаний з виробництвом для невідомого ринку.

У разі зростання попиту в підприємця утворюється тимчасовий надлишковий дохід, який Маршалл назвав квазірентою (рентоподібний дохід). Однак, якщо в короткостроковому ринковому періоді попит зменшується, "квазірента" зникає.

Проблема національного дивіденду в економічній теорії добробуту А. Пігу

Артур Пігу (1877-1959) - учень А. Маршалла; після нього очолював кафедру політичної економії в Кембриджі.

Національний дивіденд, за Пігу, - це "все те, що люди купують на свої грошові доходи", це показник суспільного добробуту.

Добробут суспільства може бути збільшеним, якщо доходи розподіляються рівномірніше між членами суспільства. Перерозподіл доходів відповідає принципу спадної корисності. При перерозподілі корисність для менш забезпечених верств зросте більшою мірою, ніж вона знизиться для найбільш забезпечених верств населення.

Пігу виходить з того, що сам ринок (ринкова конкуренція) не в змозі забезпечити оптимум суспільного добробуту. В одних випадках корисно регулювати ціни; нижчі (пільгові) ціни сприятимуть розширенню виробництва, а отже, зростанню добробуту. В інших випадках пропонується використовувати субсидії, прогресивну систему оподаткування.

В основу податкових ставок закладається принцип рівності граничних жертв усіх членів суспільства - "найменшої сукупної жертви". Для компенсації "зовнішніх ефектів" держава повинна використовувати бюджетний механізм, тобто виплачувати субсидії потерпілим від "ефекту".

Відмінність "економічної теорії добробуту" Пігу від "оптимуму Парето" полягає в тому, що вільне функціонування ринкової конкуренції Пігу вважає недостатньою умовою для оптимізації загального добробуту.

Праця Пігу поклала початок теорії розподілу національного доходу, поставила проблему поєднання економічних інтересів приватних осіб, фірм і суспільства.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші